Золотий Колодязь, Добропільський район, Донецька область
ЗОЛОТИЙ КОЛОДЯЗЬ — село, центр сільської Ради. Розташований поблизу невеликої річки Грузької, притоки Казенного Торця, за 23 км на південь від районного центру і за 6 км від залізничного роз’їзду Облачний. Населення — 950 чоловік. Сільській Раді підпорядковано також населені пункти Веселе, Грузьке, Лідине, Мар’ївка, Новотроїцьке, Петрівка.
На території села розташована центральна садиба колгоспу ім. XXI з’їзду КПРС, який має 2,2 тис. га орної землі. Напрям господарства — виробництво молока і м’яса, вирощування зернових. Розвинуте садівництво. Побудовано критий механізований тік, автопарк, майстерні для ремонту сільськогосподарських машин. За самовіддану працю Радянський уряд відзначив орденами і медалями 30 колгоспників села, в т. ч. 14 жінок. Серед нагороджених Герой Соціалістичної Праці доярка К. М. Зеняк. Ланкова М. М. Голубенко була делегатом XXIII з’їзду КП України, зараз — голова виконкому сільради.
У селі — середня школа, бібліотека, будинок культури, при якому діє історико-краєзнавчий музей, створений червоними слідопитами. Функціонує дільнична лікарня. 6 2 майстерні побутового обслуговування. Відкрито дитячий комбінат. У Золотому Колодязі працює водонасосна станція, яка постачає воду м. Білозерську. До кожного двору прокладено водопровід.
Золотий Колодязь засновано збіглими селянами-кріпаками у 1680 році. У 1905 році в Золотому Колодязі поліція виявила брошуру В. І. Леніна «До сільської бідноти». Влітку 1906 року селяни Золотого Колодязя зажадали, щоб поміщиця повернула їм землю. У відповідь на це вона викликала каральний загін із 300 драгунів. Усіх селян побили різками, а А. Д. Кулешова, П. І. Ісаева, О. П. Ісаєва та Л. П. Коваленка ув’язнили. В лютому 1918 року організовано волосну Раду селянських і солдатських депутатів (голова — П. І. Бережний). У квітні село захопили кайзерівські війська. Окупанти заарештували членів волревкому і піддали їх жорстоким катуванням, від яких померли В. П. Коваленко, Л. М. Коваленко. Селяни піднялися на боротьбу з ворогом. Було створено загін червоних повстанців, якими командував Г. А. Точений. До загону ввійшли не тільки жителі Золотого Колодязя, а й навколишніх сіл. У 1920 році після вигнання денікінців організовано партійний та комсомольський осередки. Під час фашистської окупації комуніст Д. М. Волосюк очолив підпільну патріотичну групу, до якої входило 15 чоловік. Підпільники слухали передачі Радінформбгоро, записували їх і поширювали серед населення. Патріоти сховали зібрання творів В. І. Леніна та грампластинки з записами його промов (все це зберігається в музеї історії села). Весною 1942 року патріотів вистежило гестапо. Всі вони були розстріляні. Пораненим радянським воїнам подавала допомогу лікар дільничної лікарні М. Т. Гей. В роки окупації за доносом зрадника фашисти живцем закопали першого голову артілі села Новотроїцького П. Г. Гетьмана.