Димитров, Красноармійський район, Донецька область
ДИМИТРОВ (до 1937 року — Гродівський Рудник, до 1957 року — робітниче селище Новий Світ) — місто районного підпорядкування (з 1965 року), підпорядковане Красноармійській міськраді. Розташований за 12 км на південний схід від районного центру і станції Красноармійське. Населення — 20,8 тис. чоловік.
Поблизу міста ще в 60-х роках XIX ст. почали розробляти запаси кам’яного вугілля. Першу шахту в районі с. Гродівки збудовано в 1912—1916 рр. Тоді ж виникло поселення. Поблизу Гродівського рудника з’явилося кілька землянок, в яких жило 150 гірників, а наступного року ще кілька бараків. Влітку 1919 року в селищі Гродівському Руднику створено партійний, а через рік — комсомольський осередок. В 1922 році обрано Раду робітничих депутатів (голова — І. І. Сорока). За роки довоєнних п’ятирічок завершилася відбудова і розширення шахти. У 1933 році вона вважалась однією з найбільших у Донбасі (добова потужність 1200—1300 тонн вугілля). З 1937 року шахта носить ім’я Г. М. Димитрова. Зачинателем стахановського руху на цій шахті був врубмашиніст Г. Г. Жуков, який 1933 року видобував по 16 тис. тонн вугілля на місяць. За досягнуті успіхи його нагороджено почесною грамотою ВУЦВКу. Через рік уряд відзначив його орденом Леніна. Начальник однієї з дільниць шахті» ім. Г. М. Димитрова І. І. Бридько — перший у Донбасі ініціатор циклічного методу організації праці. 1948 року за трудові досягнення він удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Його дільниця стала школою передового досвіду для вугільних басейнів країни. Самовіддану працю новатора високо оцінив уряд у квітні 1957 року: Бридько вдруге був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. В міському парку встановлено бронзовий бюст прославленого гірника. Звання Героя Соціалістичної Праці носять перший стахановець міста, колишній начальник шахти № 5—6 ім. Димитрова Г. Г. Жуков (нині — на пенсії) і К. А. Северинов. Тепер шахта Я 5—6 ім. Димитрова ордена Трудового Червоного Прапора (нагороджена орденом в 1939 році)— найбільша в Донбасі. Найближчим часом (до 1975 року) передбачено завершити її реконструкцію з доведенням добового видобутку вугілля до 6 тис. тонн.
У місті — 2 середні, 2 восьмирічні школи, середня школа-інтернат, школа робітничої молоді, 2 гірничопромислові училища. Є 3 дитячих комбінати, 2 ясел, дитячий садок, міська дитяча дача. Функціонують лікарня, профілакторій санаторного типу; є літній театр, 3 бібліотеки, стадіон. Працюють хлібозавод, 15 магазинів, З їдальні, 13 майстерень побутового обслуговування. З кожним роком змінюється зовнішній вигляд шахтарського міста. Лише за 1961 — 1968 рр. па місці колишніх пустирів збудовано 66 чотири- і п’ятиповерхових житлових будинків. Місто прикрашають численні зелені насадження та міський парк. На вулиці Леніна встановлено пам’ятник В. І. Леніну, а біля шахти — пам’ятник Г. М. Димитрову.