Билбасівка, Слов’янський район, Донецька область
БИЛБАСІВКА — селище міського типу (з 1938 року), центр селищної Ради. Розташована у долині річки Сухого Торця, за 8 км на північний захід від районного центру і залізничної станції Слов’янськ. Населення — 8192 чоловіка. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Красноармійське, Мирне.
Друга бригада колгоспу ім. Мічуріна (центральна садиба міститься у с. Красноармійському) розташована у Билбасівці. За бригадою закріплено 708 га орної землі. Основний напрям — м’ясо-молочне тваринництво. 7 передовиків виробництва мають урядові нагороди.
На території селища — середня, восьмирічна і початкова школи, клуб, 2 бібліотеки. Є дитячі ясла і садок. Працюють аптека, 6 побутових майстерень. Серед жителів Билбасівки 8 чоловік нагороджено орденом Леніна. Це — ланкова колгоспу Є В. Курочка, колгоспниця О. Я. Марченко, шофер М. С. Сулеман, вчительки А. Н. Усань, О. Я. Мозгова, працівники залізничної станції Слов’янськ Я. С. Понтуш і П. М. Гулько, бригадир брудерного цеху Донрибокомбінату М. Т. Щука.
Заснована Билбасівка у 1670 році як козача слобода. За революційну діяльність серед матросів Балтійського флоту вихідця з цього села Т. І Щуку у 1907 році було засуджено до розстрілу, потім цей вирок замінили каторгою. Звідти він втік за кордон. Повернувся в Росію в роки громадянської війни. За революційну діяльність місцевих жителів С. С. Гусака засудили до 10 років, а І. П. Доброскокова до 7 років тюремного ув’язнення. У грудні 1917 року було сформовано червоногвардійський загін, яким командував учасник революції 1905— 1907 рр., член партії з 1916 року М. М. Чувила. Під час австро-німецької окупації тут діяв партизанський загін (командири Й. М. Петрусенко та П. Є. Билбас). 25 грудня 1918 року створено ревком (голова — П. М. Гулько). Раду робітничих і селянських депутатів обрали у 1920 році. Більшовицька організація створена у грудні 1917 року (секретар — М. А. Гуц), комсомольська— у 1919 році (секретар — І. Т. Гусак). 19.19 року організовано сільськогосподарську комуну, головою якої обрали члена партії П. М. Гулька. У роки тимчасової фашистської окупації на території Билбасівки діяла підпільна комсомольська група, керівником якої був М. І. Несонотов. 24 листопада 1942 року П. М. Лубенця, його синів Іллю та Сергія, Г. Н. Билбаса та ін. (всього 15 чоловік) гітлерівці розстріляли. 11 учасників підпілля відзначені посмертно урядовими нагородами.