Сьогоднішній день Донецької області
Промислові підприємства й будівельні трести області рік у рік посилюють матеріально-технічну допомогу колгоспам і радгоспам. Із зекономленого металу машинобудівники виготовили більш як на 5 млн. крб. машин, обладнання та механізмів для сільського господарства. Ініціаторами змагання за випуск надпланової продукції для сільського господарства виступили хіміки Горлівського азотнотукового заводу В. К. Кобзев та О. П. Штих. Зміцнення союзу робітничого класу з колгоспним селянством стало вирішальним фактором розвитку сільськогосподарського виробництва. На початку 1969 року в області було 303 колгоспи та 131 радгосп. У сільському господарстві працювало понад 26 тис. тракторів (у переведенні на 15-сильні), 6 тис. комбайнів, понад 10 тис. автомобілів. Усі господарства області електрифіковано. Протягом 1968 року на виробничі й побутові потреби тільки колгоспи витратили 192 млн. квт-год. електроенергії. Майже у 56 разів проти 1937 року збільшилися неподільні фонди колгоспів, що становлять близько 500 млн. крб. В артілях області працює близько 5 тис. агрономів і зоотехніків, інженерів та економістів. 157 трудівників сільського господарства області з 1943 року по вересень 1969 року удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці, а понад 10 тис. нагороджено орденами й медалями.
Хоча в перші роки семирічки у зв’язку з порушеннями структури посівних площ і на принципу матеріальної заінтересованості працівників колгоспів і радгоспів в наслідках їх праці, темпи зростання сільського господарства сповільнилися, все ж валовий збір зерна по всіх категоріях господарств у 1959—1965 рр. перевищив 13 млн. цнт.
Важливу роль у дальшому розвитку економіки села відіграв березневий 1965 року Пленум ЦК КПРС, який, глибоко проаналізувавши становище в сільському господарстві, намітив невідкладні заходи, щоб подолати його відставання. Значно зросла продуктивність праці. З допомогою промислових підприємств колгоспи та радгоспи рік у рік розширюють площі зрошуваних земель. В 1968 році вони досягли 90,6 тис. га проти 29,6 тис. га в 1960 році.
Наявність на території області великих міст та значної кількості робітничих селищ зумовлює напрямок розвитку більшості колгоспів і радгоспів як приміських господарств. Головне завдання їх — якнайповніше задовольняти робітниче населення продуктами тваринництва та овочами. Протягом 1965— 1969 рр. державі продано понад план 84 тис. тонн м’яса, 342 тис. тонн молока, 88 тис. тонн овочів та багато іншої продукції. За успіхи у виробництві і заготівлі овочів 1969 року області присуджено перше місце в республіці та вручено перехідний Червоний прапор ЦККП України і Ради Міністрів УРСР. Виконуючи рішення липневих (1970 р.) Пленумів ЦК КПРС і ЦК КП України трудівники села головну увагу приділяють зміцненню зернового господарства, розвитку меліорації, підвищенню продуктивності тваринництва і економічній ефективності колгоспного та радгоспного виробництва.
Широко розвивається колгоспна демократія. Одностайно схвалили трудівники області новий Примірний Статут колгоспу, який став законом життя і діяльності колгоспного селянства в період розгорнутого будівництва комунізму. В обговоренні проекту Статуту взяло участь 206 тис. трудівників села, які висловили багато цінних пропозицій та доповнень до Статуту. 946 посланців колгоспного селянства були делегатами обласної конференції колгоспників, що відбулася 24 жовтня 1969 року в Донецьку. 30 делегатів обрали трудівники сільського господарства області на III Всесоюзний з’їзд колгоспників.
Дальшому розвитку колгоспної демократії сприяють ради колгоспів, куди входять найдосвідченіші голови колгоспів, передовики виробництва, спеціалісти сільського господарства. До Донецької обласної Ради колгоспів обрано 75 членів, 2 представники від області увійшли до республіканської Ради колгоспів, а Героя Соціалістичної Праці Є. Т. Зіньківську обрано до союзної Ради колгоспів.
У розвитку народного господарства області важливе місце посідає транспорт. Однією з найбільших у країні є Донецька залізниця. Тільки за семирічку її вантажо-оборот зріс більш як на 40 проц. Тут майже завершено перехід на електричну й теплову тягу. У липні 1966 року Донецьку залізницю нагороджено орденом Леніна. Широкого розвитку набрав також автомобільний та авіаційний транспорт. Понад 580 маршрутів обслуговує обласний автобусний трест. Морськими воротами Донбасу називають порт Жданов.
На підвищенні рівня керівництва народним господарством області позитивно позначилося збільшення кількості спеціалістів. У 1965 році у всіх його галузях працювало 101,2 тис. чоловік з вищою освітою та 179,5 тис.— з середньою, а всього — 280 700 чоловік. Тільки за семирічку в області кількість робітників та службовців зросла на 355,5 тис., досягнувши 1918 тис. чоловік.
ЦК КП України схвалив патріотичну ініціативу трудівників області, які, змагаючись за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, вирішили знизити собівартість продукції у всіх галузях народного господарства в 1970 році і одержати 2 млрд. крб. прибутку, реалізувати додаткової продукції на 100 млн. крб. та продати державі 580 тис. тонн зерна, 640 тис. тонн молока, 113 тис. тонн м’яса. До кінця четвертого року п’ятирічки понад 19 тис. робітників промислових підприємств, будов, транспорту виробили по 5 і більше річних норм. Сотні тисяч трудівників області брали активну участь у Всесоюзному ленінському ювілейному суботнику 11 квітня 1970 року.
На заводах, фабриках та будовах, на колгоспних полях і фермах — на всіх ділянках трудового фронту розгорталося соціалістичне змагання. За досягнення високих показників у цьому змаганні 50 колективів підприємств, організацій, радгоспів і колгоспів удостоєно Ленінських ювілейних почесних грамот ЦК КПРС, Президії Верховної Ради Союзу РСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, а 41 колективу присуджено ювілейні грамоти постановою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради профспілок. Тисячі трудівників міст і сіл Донеччини нагороджено ювілейними медалями «За доблесну працю». В ході боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму розширюється змагання колективів окремих заводів, фабрик, колгоспів області з спорідненими підприємствами братніх республік. Яскравим проявом дружби братніх народів є творче співробітництво трудящих Донецької і Кемеровської областей, шахтарів Енакієвого і нафтовиків Баку, металургів Донецька і Руставі та багатьох інших колективів.
Прокатні стани, крокуючі екскаватори, вугільні комбайни, метал і вугілля, вироби хімічної та скляної промисловості — продукція, що її виробляють промислові підприємства області, надходить не тільки до всіх районів нашої Батьківщини, але й до 80 зарубіжних країн. Колективи багатьох підприємств області подавали допомогу в будівництві промислових об’єктів трудящим Польщі, Болгарії, Румунії, а також брали участь у спорудженні промислових підприємств в Афганістані, Індії, Об’єднаній Арабській Республіці та інших країнах. Донецький завод ім. 15-річчя ЛКСМУ, Ясинуватський, Дебальцівський, Слов’янський машинобудівні заводи експортували до Угорщини, Румунії та Чехословаччини підйомні машини, лебідки, коксохімічне, прокатне та гірничорятувальне обладнання. Понад 300 найменувань продукції вивозять до всіх соціалістичних країн хімічні підприємства Донецької області.
Під девізом «Всі замовлення В’єтнаму мають бути зроблені відмінно і вчасно!» подають допомогу підприємства області героїчному в’єтнамському народу. Щорічно ця країна одержує з області на мільйони карбованців найновішого обладнання. Братерське ставлення виявляють трудящі промислових підприємств Донеччини до в’єтнамських спеціалістів, які проходять тут виробничу практику. В соціалістичних країнах широко відомі імена І. І. Стрельченка, В. В. Холявка та інших новаторів виробництва. Селяни Маншева Зієловського району округу Франкфурта-на-Одері назвали свій сільськогосподарський кооператив ім’ям П. М. Ангеліної, налагодивши тісні зв’язки з її земляками. Традиційною стала дружба між трудящими Донецька, Катовіц (ПНР) і Магдебурга (НДР). Щорічно понад 2 тис. спеціалістів і висококваліфікованих робітників області від’їжджають за кордон як консультанти, радники, монтажники.
За рішенням Ради Економічної Взаємодопомоги у червні 1959 року відбулася нарада експертів вугільної промисловості в Донецьку, у серпні 1960 року — семінар спеціалістів-металургів на заводі «Азов-сталь» у Жданові.
Розширення зв’язків із зарубіжними країнами є великим вкладом трудівників області в справу зміцнення миру й дружби між народами.
Із зростанням суспільного багатства поліпшується добробут трудящих області. Після запровадження скороченого робочого дня та нових умов праці в 1956—1960 рр. заробітна плата робітників і службовців підвищилася: у вугільній промисловості на 35 проц., у чорній металургії та хімічній промисловості — на 17 проц. З 1 листопада 1964 року підвищено заробітну плату працівникам охорони здоров’я та освіти, а з наступного року — працівникам торгівлі, громадського харчування, житлово-побутового господарства та інших галузей. В колгоспах з 1966 року запроваджено гарантовану грошову оплату праці, в 1968 році вона становила в середньому 3 крб. 70 коп. за людино-день.
На початку 1970 року в органах соціального забезпечення області перебувало на обліку 745,6 тис. пенсіонерів, яким виплачено за рік понад 300 млн. крб. пенсій.
У 1969 році грошові доходи на одну робітничу сім’ю становили понад 3,5 тис. крб. на рік, за чотири роки п’ятирічки вони зросли на 17 проц. До того ж значну надбавку дають суспільні фонди, внаслідок чого загальна сума доходів на сім’ю досягає понад 3,8 тис. крб. щорічно.
Із збільшенням грошових доходів зростає споживання. Протягом 1951—1968 рр. обсяг роздрібного товарообороту зріс більш як у 4 рази. Тільки за семирічку він збільшився на 723 млн. крб., а товарооборот громадського харчування — на 68 млн. крб. В особистому користуванні населення — 42,5 тис. легкових автомобілів.
Поліпшуються також житлово-побутові умови трудящих. Тільки за 1959— 1965 рр. у містах збудовано близько 17 млн. кв. метрів житлової площі, в півтора рази більше, ніж за попередні 7 років. 1800 тис. чоловік одержали нові квартири та поліпшили свої житлові умови. В 1967 році в області було 199,4 тис. газифікованих квартир проти 18,4 тис. в 1958 році. Значно поліпшили роботу підприємства побутового обслуговування.
Розширюється міський пасажирський електричний транспорт.
Протягом 1959—1969 рр. тільки на кошти радгоспів і колгоспів у селах споруджено до 3 тис. житлових об’єктів (будинків і гуртожитків). Тисячі нових будинків звели колгоспники та робітники радгоспів. Такі села, як Рівнопіль Волноваського району, Мар’янівка Старобешівського, Катеринівка Марійського та інші, за своїм благоустроєм майже не поступаються містам.
З кожним роком підвищуються витрати держави на медичне обслуговування трудящих. Уже в 1954 році вони становили 52,3 млн. крб. проти 19,8 млн. в 1940 році. На всіх великих підприємствах за післявоєнні роки створено медично-санітарні частини із стаціонарами, поліклініками та пунктами охорони здоров’я. В 1963 році у вугільній промисловості одна медична дільниця обслуговувала не більше 2 тис чоловік, у металургійній — 1500 чоловік, хімічній — 1 тис. чоловік. За 1950— 1969 рр. кількість лікарів в області збільшилася з 5 до 13,2 тис., а лікарняних ліжок з 24 до 60 тисяч. В області є 33 санаторії та 5 будинків відпочинку. У місті Слов’янську діє курорт всесоюзного значення. У постійних дитячих яслах і садках виховується понад 216 тис. дітей. Протягом літа тільки 1969 року більше 500 тис. дітей відпочивали в піонерських таборах, дитячих санаторіях, екскурсійно-туристських базах тощо.
За 4 роки п’ятирічки (1966—1969 рр.) на будівництво об’єктів соціально-культурного призначення, крім 490,1 млн. крб. централізованих асигнувань, виділено 206 млн. крб. відчислень промисловими підприємствами, колгоспами та радгоспами. Чимало зроблено щодо розширення загальноосвітніх шкіл та освітніх закладів, підвищення рівня культурно-виховної роботи серед населення. Понад 150 нових шкіл відкрито тільки протягом 1951—1968 рр. за рахунок державних асигнувань. Багато шкіл побудовано в селах на кошти колгоспів. Кількість учнів за цей час збільшилася на 320 тис., перевищивши 879 тис. чоловік. Усі семирічні школи перетворено на восьмирічні. Майже подвоїлася кількість учнів 9—10 класів, з них близько половини навчалося без відриву від виробництва. В області — 56 шкіл-інтернатів. З 44 600 учителів, які працювали у школах області в 1969 році, було 2200 відмінників народної освіти, 95 — заслужених вчителів школи УРСР.
За семирічку в області відкрито 24 нових технікуми та інші спеціальні середні навчальні заклади, в яких підготовлено 70 тис. спеціалістів. Вищі навчальні заклади за цей час випустили 31 тис. чоловік. У 9 вузах області навчається 69,5 тис. чоловік. Нові вищі навчальні заклади створено в Донецьку — торговельний та музично-педагогічний інститути і Краматорську — індустріальний. З 1964 року Донецький педагогічний інститут став філіалом Харківського державного університету ім. О. М. Горького, а наступного року Донецьким державним університетом. В Донецьку створено також науковий центр АН УРСР. На початку 1970 року в 76 науково-дослідних закладах, вузах і на промислових підприємствах області працювало понад 10 тис. наукових працівників, серед них дійсні члени АН УРСР — В. І. Архаров, О. О. Галкін, Л. М. Литвиненко, Я. Б. Лопатинський, 12 членів-кореспондентів АН УРСР, 115 докторів наук, 1731 кандидат наук.
У тісному співробітництві з виробничниками вчені області створюють унікальні прокатні стани, крокуючі екскаватори, гірничі комбайни та іншу техніку. З ініціативи ряду інститутів та заводів вугільного машинобудування і шахт розгортається змагання за спільну розробку комплексних планів технічного переозброєння підприємств вугільної промисловості.
Велику культурно-освітню роботу серед населення проводять такі творчі організації, як відділення Спілки письменників України, художників, журналістів, Українського театрального та хорового товариства , об’ єднання самодіяльних композиторів при обласному будинку народної творчості. На Донеччині живуть і працюють 39 членів Спілки письменників, твори багатьох з них видаються в книжковому видавництві «Донбас». В області виходить також літературно-художній та громадсько-політичний журнал «Донбас» — орган Донецького відділення Спілки письменників України, обласні газети «Социалистический Донбасе», «Радянська Донеччина», «Комсомолец Донбасса» і 179 міських районних та багатотиражних газет разовим тиражем понад 1 млн. примірників. При редакціях міських та районних газет у великих містах області працюють літературні об’єднання, в яких налічується до 200 авторів.
Людям індустріальної праці присвячують свої полотна донецькі художники, нар створенням образів славних трудівників Донбасу працюють скульптори. В області — 70 самодіяльних студій образотворчого мистецтва. Творчим звітом митців області перед громадськістю була виставка, присвячена 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, яка відбулася на початку 1970 року.
Пропаганду театрального мистецтва здійснюють оперний, музично-драматичний ім. Артема, ляльковий, російський драматичний (в Жданові) театри та обласна філармонія. Нові музичні твори готують композитори області. В 13 тис. колективах художньої самодіяльності беруть участь 270 тис. трудящих. 22 колективам художньої самодіяльності присуджено звання заслужених та народних. Під час підготовки до республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва, присвяченого 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, в містах і селах області виникло 720 нових колективів художньої самодіяльності. Перед трудящими виступили понад 200 тис. самодіяльних артистів, у т. ч. 40 тис. сільських. Кращих результатів досягли аматори Донецька, Жданова, Макіївки, Волноваського, Марийського та Ясинуватського районів. 21—22 лютого 1970 року в республіканському заключному конкурсі виступили 26 оркестрів та інструментальних ансамблів, 16 хорових капел, 15 танцювальних колективів, багатьом з них вручено дипломи першого ступеня. Успішно працюють також 90 самодіяльних кіностудій та 3 консерваторії. До послуг трудящих 1105 клубних закладів та 1541 масова бібліотека, які мають понад 21 млн. книг. Палаци культури, клуби, бібліотеки, червоні кутки взяли найактивнішу участь у ленінській естафеті культури та фестивалі самодіяльного мистецтва. За велику роботу в комуністичному вихованні трудящих палаци культури Ждановського заводу важкого машинобудування, шахти ім. Абакумова, радгоспу «Бешівський», червоний куток теплохода «Наманган» занесено до Книги пошани обласної Ради профспілки, а 17 кращих культосвітніх закладів нагороджено дипломами.
В 1966 році створено обласну організацію Українського товариства охорони пам’ятників історії і культури, а через 3 роки в області було вже 37 міських і районних, а також 1530 первинних організацій цього товариства, в яких брало участь понад 225 тис. чоловік. Під час підготовки до святкування 50-річчя Великого Жовтня та 100-річчя з дня народження В. І. Леніна в містах та районах області спорудили 44 пам’ятники, встановили 335 меморіальних дощок. Розгорнулася велика робота по виявленню історичних пам’ятників. На початок 1969 року в області налічувалося понад 2 тис. пам’ятників, у т. ч. 145 пам’ятників і скульптур, присвячених В. І. Леніну. Важливу роботу серед населення ведуть 546 музеїв та музейних кімнат.
Вечори трудової слави, урочиста посвята молодих виробничників у робітники, проводи до Радянської Армії, вручення паспортів — ці нові традиції та обряди — характерні прикмети нового побуту жителів області. У Донецьку, Торезі, Горлівці, Жданові й інших містах щорічно відбуваються свята праці, під час яких на мітингах переможцям у соціалістичному змаганні вручають перехідні прапори, премії, подарунки. Вже багато років трудівники області відзначають традиційне свято «Серпа і молота», яке символізує непорушний союз робітничого класу та колгоспного селянства. Своєрідним доповненням цього свята стали «дні врожаю», «дні зрошення». Комісії пропаганди нових обрядів, створені при обласному і районних виконкомах Рад депутатів трудящих, а також обласний будинок народної творчості широко залучають до цієї роботи письменників, композиторів, використовують такі засоби масової інформації, як радіо, телебачення, пресу.
Всіма своїми досягненнями в галузі народного господарства та культурного будівництва трудящі зобов’язані мудрому керівництву Комуністичної партії. Одним з найчисленніших і бойових загонів Комуністичної партії України є Донецька обласна партійна організація, яка налічувала у своїх рядах на початок 1970 року понад 260 тис. комуністів. Тільки за період між XXII і ХХІІІ з’їздами КПРС ряди її зросли на 73 тис. чоловік. 3/4 комуністів області працюють безпосередньо у сфері матеріального виробництва, на вирішальних ділянках комуністичного будівництва.
Донецька обласна партійна організація, радянські та господарські органи у своїй організаторській і політичній діяльності серед трудящих відчувають повсякденну допомогу з боку Центрального Комітету КПРС та Радянського уряду. На засіданнях Політбюро ЦК КПРС, ЦК КП України, Ради Міністрів СРСР та Ради Міністрів УРСР обговорюються важливі питання господарського і культурного будівництва в області. Керівники Комуністичної партії і Радянського уряду часто бувають на шахтах, заводах, будовах, у науково-дослідних інститутах та в учбових закладах Донеччини.У зборах активу Донецької обласної партійної організації в січні 1967 року взяв участь Генеральний секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв, який виступив з доповіддю «Про підсумки грудневого 1966 року Пленуму ЦК КПРС». У жовтні 1966 року до області приїздив член Політбюро ЦК КПРС, Голова Ради Міністрів СРСР О. М. Косигін, який зустрічався з гірниками, металургами, партійними, радянськими і господарськими працівниками області. Велику практичну допомогу партійним та радянським органам області подають також член Політбюро ЦК КПРС перший секретар ЦК КП України П. Ю. Шелест, кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС Голова Ради Міністрів УРСР В. В. Щербицький, секретарі ЦК КП України.
Значно зміцніли апарати обкому, міськкомів та райкомів партії: 83,7 проц. відповідальних працівників мають тепер вищу освіту, це вдвічі більше проти 1963 року. Кожний другий з них — спеціаліст народного господарства. Тільки за післявоєнні роки в Донецькій обласній партійній організації виросли відомі партійні та радянські працівники, серед них — Д. І. Адамець, Д. М. Гридасов, В. І. Дегтярьов, І. П. Казанець, О. П. Ляшко, Л. Г. Мельников, О. І. Струєв та інші.
Велику роботу проводять партійні організації щодо виховання нової людини, формування її світогляду і морального обличчя. Керуючись постановою ЦК КПРС від 1 березня 1959 року «Про стан та заходи поліпшення масово-політичної роботи серед трудящих Сталінської області», обком КП України накреслив конкретні шляхи дальшого розгортання всієї партійно-політичної та організаторської роботи серед широких мас трудящих.
Підвищуючи рівень ідейно-політичної та організаторської роботи, партійні організації області вживають заходів до перебудови системи політичної освіти для зміцнення її зв’язків з життям, з практикою комуністичного будівництва. Тільки в 1969/70 навчальному році різними формами політичної освіти було охоплено 280 тис. чоловік.
Велике місце в комуністичному вихованні трудящих належить вивченню й пропаганді рішень Комуністичної партії і Радянського уряду. В 1969 році тільки члени товариства «Знання» прочитали до 270 тис. лекцій, в області відбулося близько З тис. ленінських читань, працювало понад 30 пересувних лекторіїв.
Роз’яснюючи тези ЦК КПРС «До 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна», партійні організації посилювали виховну роботу серед трудящих. У січні 1970 року пленум обкому КП України розглянув питання про ідейне виховання наукової та інженерно-технічної інтелігенції.
Широко практикуються такі форми пропаганди наукових знань, як дні науки, дні інститутів, народні університети технічного прогресу та економічних знань. В 170 народних університетах збагачують свої знання 23 тис. інженерно-технічних працівників і робітників. Близько 18 тис. наукових та інженерно-технічних працівників — пропагандисти системи політичної освіти. Дійовою формою партійно-політичної роботи стали політичні інформації.
Дуже важливою ділянкою ідеологічної роботи є виховання трудящих в дусі пролетарського інтернаціоналізму та радянського патріотизму. Комуністи, всі трудящі області з величезною увагою стежили за роботою міжнародної Наради комуністичних і робітничих партій, що відбулася в Москві влітку 1969 року. Машинобудівники Донецька й Краматорська, металурги Макіївки і Жданова, хіміки Костянтинівни та Горлівки, колгоспники Марийського, Шахтарського та інших районів гаряче схвалювали політичну лінію і практичну діяльність Політбюро ЦК КПРС, спрямовану на зміцнення єдності й згуртованості світового комуністичного і робітничого руху, плідну роботу на міжнародному форумі комуністів делегації КПРС на чолі з Генеральним секретарем Центрального Комітету партії Л. І. Брежнєвим.
В пропаганді ідей інтернаціоналізму важливу роль відіграють відділення товариств радянсько-польської, радянсько-німецької, радянсько-чехословацької, радянсько-в’єтнамської, радянсько-болгарської, радянсько-румунської дружби, а також товариства дружби з трудящими ряду капіталістичних країн. Колективними членами цих товариств є 167 підприємств, установ та навчальних закладів, а також 62 кораблі Азовського пароплавства.
Дійовим засобом удосконалення партійного і радянського будівництва, зміцнення зв’язку з народом, залучення мас до управління державою стали органи партійно-державного контролю, створені в області на початку 1963 року. До груп та постів контролю було обрано понад 57 тис. активістів, передових робітників, представників інтелігенції. Для ще ширшого залучення трудящих до управління і контролю відповідно до рішень грудневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС органи партійно-державного контролю були перетворені на органи народного контролю. На початку 1969 року у них брало участь 130 тис. чоловік, у т. ч. 50 тис. комуністів та 20 тис. комсомольців. Народні контролери, робсількори, новатори виробництва беруть активну участь у перевірках виконання соціалістичних зобов’язань. Внаслідок тільки громадського огляду резервів нової п’ятирічки одержано 16 млн. крб. економії.
Органами справжнього народовладдя є місцеві Ради депутатів трудящих. До них обрано 26 тис. депутатів, а яких близько 15 тис. робітників та колгоспників. У селищах і селах, віддалених від адміністративних центрів, діють 676 селищних та сільських комітетів на громадських засадах. Багатогранну роботу ведуть постійні ^комісії Рад.
Однією з найбільш поширених форм практичної діяльності комісій стали виїзні засідання на підприємствах і в колгоспах, під час яких швидко й оперативно розв’язуються найважливіші питання. Всього в роботі місцевих Рад і керованих ними самодіяльних громадських організацій беруть участь понад 500 тис. трудящих, або кожний п’ятий дорослий житель області. До складу Верховної Ради СРСР від Донецької області обрано 19 депутатів, а до Верховної Ради УРСР — 48 депутатів.
Активними помічниками обласної партійної організації є комсомольські та профспілкові організації. Комсомольська організація області об’єднує близько 405 тис. юнаків та дівчат, а профспілкова — понад 2 млн. чоловік. У березні 1969 року ЦК ЛКСМУ схвалив ініціативу молодих робітників Ждановського заводу важкого машинобудування, Новокраматорського машинобудівного заводу ім. В. І. Леніна та донецької шахти ім. Абакумова, які під лозунгом «Від техмінімуму до техмаксимуму» розгортають боротьбу за технічний прогрес.
Невпинний розвиток народного господарства Донеччини, розквіт культури краю, зростання громадської активності широких трудящих мас — яскраве свідчення торжества ленінізму, правильної політики Комуністичної партії, вищою метою якої є служіння народові.
Г. П. КОБЕЦЬ, О. А. КУРДЮМОВА, 3. Г. ЛИХО ЛОБОВ А, С. М. МЕЛЬНИК, І. Я. ОМЕЛЬЯНЕНКО, О. Й. ПРИЙМЕНКО, Л. Т. ПРОКОФ’ЄВА, В. С. ЧИСТЯКОВ