Від редакційної колегії тому Донецька область
На карті Радянської України Донецька область подібна до розкритої долоні робочої людини, на якій «лініями життя» рясно пролягли залізниці, автомагістралі, канали і газопроводи, високовольтні лінії електропередачі та лісосмуги, розкинулись квітучі міста й села.
Завдяки героїчній праці робітничого класу, колгоспного селянства і трудової інтелігенції, очолюваних Комуністичною партією, Донецька область, яка включає більшу частину території Донбасу, за Радянської влади стала одним з найважливіших у країні високорозвинутим економічним районом. На 1969 рік обсяг її валової продукції зріс у 45,8 раза проти рівня 1913 року. На область припадає 52 проц. усього вугілля, що добувається в УРСР, 36 проц. коксівного вугілля в СРСР. Її частка становить 21,2 проц. усього виробництва чавуну в СРСР і 44 проц.— в УРСР, сталі — відповідно 17,5 проц. і 41,8 проц., прокату —17,6 проц. і 41,8 процента. На Донеччину припадає 22,5 проц. загальносоюзного та 47,2 проц. республіканського випуску металургійного обладнання.’ Підприємства хімічної промисловості випускають продукцію майже 800 найменувань. Перше місце в УРСР посідає область за виробництвом мінеральних добрив. Високорозвинутим, багатогалузевим стало сільське господарство Донеччини. Самовіддану працю трудівників колгоспів і радгоспів 26 лютого 1958 року відзначено орденом Леніна. 2 грудня 1970 року за великі успіхи, досягнуті трудівниками області у виконанні завдань п’ятирічного плану розвитку народного господарства і особливо галузей важкої індустрії, її нагороджено другим орденом Леніна. Високо оцінюючи трудовий подвиг дончан у створенні матеріально-технічної бази комунізму, Комуністична партія та Радянський уряд нагородили орденами й медалями близько 100 тис. чоловік, в т. ч. 11 тис. трудівників — орденами Леніна, 360 чоловік удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці, понад 100 чоловік стали лауреатами Ленінської та Державної премій.
Вивчення минулого і сучасного міст і сіл Донеччини — один з дійових засобів комуністичного» виховання трудящих, бо історія цього краю сповнена славних революційних, бойових і трудових звершень, гідних наслідування. У написанні книги, що є складовою частиною 26-томного видання історії міст та сіл УРСР і яка створювалася на громадських засадах, взяли найактивнішу участь понад 7500 чоловік — викладачі вузів, технікумів і шкіл, партійні, радянські, профспілкові працівники, журналісти, старі більшовики, ветерани праці, передовики виробництва, інженерно-технічні працівники, краєзнавці, працівники культурно-освітніх закладів. Особливо значну роботу провели вчені історичного факультету Донецького державного університету та кафедр суспільних наук інших навчальних закладів області.
Підготовка нарисів сприяла великому пожвавленню всієї краєзнавчої роботи: зріс попит на історичну літературу; виникли десятки музеїв та музейних кімнат; нариси з історії багатьох населених пунктів публікувалися на сторінках міських, районних і багатотиражних газет, обговорювалися широкими колами трудящих.
Внаслідок глибокої дослідницької роботи у цій книзі дістало наукове висвітлення багато важливих питань історії заселення і освоєння краю. В літопису Донеччини перепліталися долі багатьох народів нашої країни. Рясно полита донецька земля кров’ю слов’ян, які боролися проти численних орд кочівників. Ця земля стала рідним краєм для народних вольниць — запорізького й донського козацтва, які були незатухаючим вогнищем боротьби трудящих проти кріпосницького гніту.
У томі розроблено і конкретизовано питання про становище різних соціальних груп селянства до і після реформи 1861 року, майнового розшарування і класової боротьби на селі в умовах розвитку капіталізму і переходу до імперіалізму; уточнено багато питань, що стосуються історії створення й розвитку окремих заводів і шахт.
Автори приділили належну увагу історії робітничого руху та соціал-демократичних організацій краю. За капіталізму Донбас став центром зосередження промислового пролетаріату, який під керівництвом соціал-демократичних організацій спільно з пролетаріатом усієї країни пройшов величезну школу революційного гарту. Збройні виступи донецьких пролетарів у роки першої російської буржуазно-демократичної революції дістали високу оцінку В. І. Леніна, який закликав використовувати досвід московського, ростовського та донецького повстань для підготовки нових класових боїв проти царизму і капіталізму.
В нарисах, вміщених у книзі, висвітлюються революційно-перетворююча роль робітників і трудящих селян Донеччини у боротьбі за перемогу соціалістичної революції; конкретні обставини встановлення Радянської влади у містах і селах; наводяться нові факти діяльності партійного підпілля і партизанської боротьби населення проти інтервентів та білогвардійців у 1918—1920 роках.
Перемога Великого Жовтня відкрила трудівникам Донеччини шлях до небачених звершень. У будівництво соціалізму, в перемогу політики індустріалізації країни і колективізації сільського господарства робітники і селяни області внесли величезний вклад. Історія незаперечно підтвердила правильність ленінських слів про те, що «Донбас, це — не випадковий район, а це — район, без якого соціалістичне будівництво залишиться простим добрим побажанням».
Використовуючи великий джерельний матеріал, автори книги широко висвітлюють історію соціалістичних перетворень у Донбасі, трудову звитягу робітників, селян, інтелігенції. Багато уваги приділено дослідженню питань зростання політичного, культурно-технічного рівня трудящих, підвищення їх громадської активності в процесі соціалістичного і комуністичного будівництва. З сторінок тому постануть безсмертні подвиги наших земляків у роки Великої Вітчизняної війни, які в тилу і на фронті, у партизанських загонах і в підпіллі уславили себе в боротьбі з ненависним ворогом і разом з усім радянським народом показали, що «у світі немає таких сил, які змогли б знищити соціалізм, поставити на коліна народ, вірний ідеям марксизму-ленінізму, відданий соціалістичній Батьківщині, згуртований навколо ленінської партії».
Після історичної перемоги над фашистською Німеччиною радянські люди відбудували народне господарство. Соціалізм здобув у нашій країні повну і остаточну перемогу, яка створила економічні, соціальні, політичні і духовні передумови для переходу до будівництва комуністичного суспільства.
Багато сторінок тому присвячено висвітленню вкладу трудівників області у виконання грандіозних накреслень Комуністичної партії в післявоєнні роки, в справу зміцнення братерства і дружби народів СРСР, інтернаціональної солідарності з народами соціалістичних країн, з міжнародним робітничим класом.
Славні діла трудівників Донеччини — яскраве підтвердження положення Тез Центрального Комітету КПРС до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна про те, що ідеї Володимира Ілліча Леніна втілюються в діяльності комуністів, у боротьбі робітничого класу і всіх трудящих за перемогу комуністичного ладу.
Методологічну основу для наукової розробки історії населених пунктів області становили твори класиків марксизму-ленінізму, матеріали партійних з’їздів, конференцій і пленумів ЦК КПРС та ЦК КП України. Для написання нарисів використано різноманітні документи і матеріали Центрального партійного архіву Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, архіву Інституту історії партії ЦК КП України, Центрального державного архіву Жовтневої революції, вищих органів державної влади та органів державного управління СРСР, Центрального державного історичного архіву СРСР, Центрального державного історичного архіву УРСР, Центрального державного архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР, партійних і державних архівів Донецької, Ворошиловградської, Харківської, Дніпропетровської, Ростовської й інших областей, документальні збірники, статистичні довідники, монографічні дослідження і спогади учасників революційного руху, ветеранів громадянської і Великої Вітчизняної воєн, соціалістичного будівництва. Обласна редакційна колегія висловлює щиру подяку всім, хто допомагав писати історію Донеччини.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ ТОМУ