Єнакієве, Донецька область (продовження)
В період колективізації сільського господарства підприємства Єнакієвого здійснювали також велику шефську роботу на селі. Чимало гірників у 30-х роках виїжджали на о. Шпіцберген, де працювали на підприємствах СРСР, що видобували вугілля для потреб радянського арктичного флоту.
З ентузіазмом підтримали єнакіївці стахановський рух, який охопив підприємства міста. До середини листопада 1935 року на шахтах трудилося 1157 стахановців — 20 проц. усіх гірників. У районному зльоті стахановців-гірників, що відбувся у січні 1936 року, взяли участь 1154 делегати. Кожний з них виконував норму не менш як на 180 проц. На металургійному заводі в серпні 1937 року по-стахановському працювало 2870 чоловік, ударно — 3305. У березні 1938 року тут уже було 5594 стахановці і 3699 ударників, що становили понад 80 проц. усього колективу підприємства. Масовий характер соціалістичного змагання дав змогу добитися значних успіхів у боротьбі за виконання найважливіших народногосподарських завдань першої та другої п’ятирічок. Видобуток вугілля у 1937 році збільшився до 3 млн. 417 тис. тонн порівняно з 1007 тис. тонн у 1928 році. Виробництво сталі на металургійному заводі зросло за цей же час у 2,9 раза, прокату — в 2,2, випуск коксу — в 4,2 раза. В 1940 році тут вироблялося металургійної продукції втроє більше, ніж у дореволюційний. час.
За роки перших п’ятирічок в місті, поряд з технічною реконструкцією старих, збудовано нові підприємства: коксохімічний і цементний заводи, завод металоконструкцій, аглофабрику, потужні шахти № 1—2 і № 4 «Червоний Жовтень» та інші. В зв’язку з тим, що праця стала більш механізованою, зменшилася кількість робітників, які обслуговували виробничі агрегати. Так, з 1932 по 1938 рік середня чисельність робітників, зайнятих на кожній з мартенівських печей металургійного заводу, зменшилася на 54 чоловіка, а на кожній з доменних печей — на 99 чоловік.
Організаторами боротьби за здійснення завдань соціалістичного будівництва були комуністи і комсомольці Єнакієвого. Міська партійна організація, яку створено в травні 1932 року (до цього часу партійні осередки підпорядковувалися районному комітету КП(б) України), у 1938 році об’єднувала близько 4 тис. комуністів. У лютому 1940 року в ній було 104 первинні партійні організації, в яких налічувалося 4790 комуністів. У 129 первинних комсомольських організаціях — понад 12 тис. членів Ленінського комсомолу. Велику допомогу єнакіївцям у розв’язанні господарських і політичних завдань подавали керівники Комуністичної партії і Радянського уряду, які приїздили до Єнакієвого — Г. І. Петровський, В. В. Куйбишев, С. В. Косіор, М. О. Скрипник. Двічі, у лютому 1933 року і у жовтні 1936 року, Єнакієве відвідав Г. К. Орджонікідзе. Він знайомився з роботою промислових підприємств, розмовляв з робітниками, побував у них на квартирах, цікавився умовами життя, побутом, культурою.
За роки довоєнних п’ятирічок в місті ввели в дію 260 500 кв. метрів житла. Забруковувалися вулиці, закладалися парки, сади, сквери.
Зелена зона в 1938 році перевищила 140 кв. км. Розпочалося прокладання водопровідної та каналізаційної мереж. Всі житлові будинки було електрифіковано і радіофіковано. У 1932 році пущено трамвай, що з’єднав центр міста з селищем металургів — Красним Городком.
Налагоджено було автобусний зв’язок з навколишніми населеними пунктами, а також з обласним центром.
Невпізнанно змінилися і шахтарські селища. Тут піднялися впорядковані житлові будинки, гуртожитки, магазини, палаци культури, школи, лікарні, дитячі ясла і садки. Шосейні дороги сполучали селища, рудники з центром міста. За переписом 1939 року населення Єнакієвого становило 88,2 тис. чоловік. Значно зріс матеріальний рівень життя трудящих. У грудні 1939 року близько 23 тис. жителів були вкладниками ощадних кас. Загальна сума вкладів становила 8 млн. крб. Товарооборот торговельних підприємств у 1938 році порівняно з 1929 роком зріс на 195 млн. крб. У 1937 році витрати на охорону здоров’я трудящих та членів їх сімей збільшилися порівняно з 1928 роком у 22 рази.
Напередодні війни у місті було 11 лікарень, центральна поліклініка, 20 амбулаторій і медпунктів, в яких працювало 460 чоловік медичного персоналу. Амбулаторії і медпункти були створені також на багатьох підприємствах і в учбових закладах. 1927 року в Єнакієвому відкрито перші дитячі ясла, а через десять років їх уже стало 18; крім того, працювали 23 дитячі садки. В санаторіях і будинках відпочинку у 1939 році оздоровлялося 7150 гірників і металургів (кожний четвертий трудівник). Масового розвитку набули фізкультура і спорт. Працювали спортивні товариства «Сталь», «Стахановець», «Будівельник», «Локомотив», «Буревісник», «Динамо» і «Спартак», де виросли прославлені спортсмени: О. В. Пшеничний — нині заслужений майстер спорту СРСР, І. Мененко — неодноразовий чемпіон Радянського Союзу з фехтування, борці А. Луговий і М. Баєв — багатократні чемпіони України, Г. Кузовкін — чемпіон республіки з бігу на 10 тис. метрів та інші.
У 1938 році в 71-й єнакіївській школі навчалося понад 32 тис. дітей, тобто в десять разів більше, ніж у 1913 році. В металургійному технікумі, педучилищі та фельдшерсько-акушерській школі налічувалося 1240 учнів. Лише з 1928 по 1937 рік освіту здобули 41 655 чоловік. Тут працювали музична школа, 2 палаци культури, 10 клубів, 124 бібліотеки. Палац культури шахти «Юний комунар» на той час був одним з найбільших у Донбасі. В січні 1934 року в місті відкрився російський драматичний театр. З 1937 року видавалися районна і 10 багатотиражних газет. Крім того, на підприємствах, в установах і навчальних закладах випускалося 457 стінних газет.
Високу політичну активність виявили трудящі Єнакієвого під час перших виборів до Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР та до місцевих Рад депутатів трудящих. За кандидатів блоку комуністів і безпартійних на виборах до Верховної Ради СРСР по Єнакіївському виборчому округу голосувало 98,8 проц. усіх виборців.
Разом з усім радянським народом трудящі міста боролися за здійснення завдань третього п’ятирічного плану. Але мирну працю нашого народу було перервано віроломним нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз.
Восени 1941 року, коли над містом нависла небезпека окупації, тисячі жителів евакуювалися на схід. Найбільш цінне устаткування металургійного заводу вдалося вивезти в Нижній Тагіл, Чусову, Серов, де єнакіївці всі свої сили, досвід і енергію віддавали боротьбі за виконання завдань партії і уряду щодо збільшення виробництва металу для потреб фронту. Гірники тресту «Орджонікідзевугілля» самовіддано працювали на шахтах Кузбасу і Караганди. Для оборони міста сформувалася дивізія народного ополчення, командиром якої став полковник Нефедов, а комісаром — майор запасу Фомін.
1 листопада 1941 року під натиском переважаючих сил ворога частини Червоної Армії і єнакіївські ополченці залишили місто. 22 місяці хазяйнували фашисти в Єнакієвому, грабуючи і знищуючи мирних жителів. В місті під час окупації діяла підпільна партійна організація, яка вела роз’яснювальну роботу серед населення, всіляко допомагаючи партизанам. У жовтні 1941 року ще до вступу гітлерівських загарбників районний комітет КП(б) України створив партизанський загін у складі 33 чоловік. Командиром загону призначили П. М. Компанійця, який раніше працював головою колгоспу «Прапор ударника», комісаром — П. А. Садовниченка, колишнього голову Убежищанської сільської Ради, а начальником штабу — І. С. Косенка (до війни працював начальником вентиляції шахти «Юний комунар»). Загін поділявся на дві групи: першою командував М. О. Сериков, другою — М. Т. Мірошниченко. Всього у Єнакіївському районі діяло 7 партизанських загонів, що об’єднували 105 чоловік. Вони встановили зв’язок з політвідділом 18-ї армії, що вела бої з ворогом у районі Ольховатки. В ніч проти 7 листопада 1941 року в селі Божківці партизани оточили і знищили штаб італо-фашистської військової частини. Тієї ж ночі разом з бійцями Червоної Армії вони напали на військовий підрозділ ворога біля селища Булавина. Єнакіївські партизани провели більше 20 бойових операцій, під час яких розгромили 5 штабів та командних пунктів, 12 дзотів і бліндажів, пошкодили 10 км залізничної колії, порушили в 50 місцях лінії зв’язку ворога. Велику відвагу і мужність у боротьбі з фашистськими окупантами виявили І. Ф. Синчугов, М. О. Сериков, Ф. Г. Олейников, М. А. Янушевський (комісар одного з загонів), В. В. Зінченко (командир єнакіївського загону № 2) та ін. Допомогу партизанам подавали й піонери. Петя Синчугов і Вася Тулупов уславилися як безстрашні розвідники.
У вересні 1943 року почалися бої за визволення Єнакієвого. Пересувні групи Червоної Армії несподівано нападали на німецькі гарнізони, перерізали ворожі комунікації. Поява цих груп сіяла паніку в тилу ворога і він поспішно відступив. З вересня 1943 року радянські війська визволили Єнакієве від гітлерівців. 4 вересня наприкінці дня частини 34-ї і 40-ї гвардійських та 320-ї стрілецької дивізій оволоділи всім прилеглим районом. З дивізіям, які визволяли місто, присвоєно найменування «Єнакіївських».
На фронтах Великої Вітчизняної війни громили гітлерівців тисячі єнакіївців. 14 тис. з них нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу і зарубіжних країн. 23 мужні воїни — Г. Т. Береговий, М. Ф. Волошин, Д. О. Видренко, Л. І. Глебов, Л. І. Гавриленко, М. І. Глобін, В. Д. Йолкін, В. М. Зінченко, П. К. Кизюн, О. Я. Марченко, І. М. Манагаров, Є. А. Макєєв, І. М. Максюта, Б. С. Нарбут, М. Є. Ніколаєнко, П. М. Однобоков, І. М. Павлов, Л. І. Пузанов, І. Є. Рижков, В. П. Рибкін, В. М. Ситник, О. Т. Титов, В. Ф. Трушин — удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.
Зразу ж після визволення відновили роботу міський комітет партії (секретар Ф. Я. Бичковський) і міська Рада депутатів трудящих (голова О. А. Олексієнко).
На початку жовтня 1943 року в Єнакієвому діяло 7 первинних партійних організацій, а наприкінці листопада — 20 партійних і 40 комсомольських організацій, в яких налічувалося відповідно 367 комуністів і 980 комсомольців. Вони очолили боротьбу трудящих за швидке відродження народного, господарства.
За час окупації фашистські варвари відправили на каторжні роботи до Німеччини 10 тис. жителів, понад 600 розстріляли, 5 тис. померло від голоду. Загарбники перетворили на руїни металургійний завод, вивезли 60 тис. тонн металу і прокату та велику кількість обладнання і верстатів. Стволи і копри вороги підірвали. Великих руйнувань зазнали Новоєнакіївський і Староєнакіївський коксохімічні, цементний, пивоварний і два хлібозаводи, залізнична станція. Було висаджено у повітря та спалено 505 житлових будинків, будинок міськради, палац піонерів, медичні заклади, кінотеатр, приміщення центрального гастроному. Окупанти залишили розорене комунальне господарство і міський транспорт. Загальна сума збитків, заподіяних гітлерівцями, становила 750 млн. крб.
Вже на другий день після визволення сотні єнакіївців прийшли на підприємства, щоб піднімати їх з руїн. Відкопували сховані від окупантів деталі машин і механізмів. Через 45 днів Староєнакіївський коксохімічний завод дав першу продукцію. У грудні 1943 року єнакіївські металурги ввели в експлуатацію доменну піч № 6, виплавили перший чавун і цим поклали початок відбудові чорної металургії Донбасу. Запрацювали ще дві доменні печі та бесемерівський цех, а незабаром на металургійному заводі прокатали першу партію рейок і таким чином першими на півдні налагодили виробництво по всьому металургійному циклу. Державний Комітет Оборони СРСР поздоровив робітників, інженерів, техніків і службовців Єнакіївського металургійного заводу із зразковою працею і успіхами в ліквідації тяжких наслідків хазяйнування німецько-фашистських загарбників.
Гірники виймали із затоплених шахт врубові машини та відбійні молотки, лагодили їх і пускали у хід. На шахті № 4 «Червоний Жовтень» за 1,5 місяця відремонтували ствол № 2. На відзначення 26-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції підняли на-гора перші тонни вугілля. У 1944 році на відбудові шахт постійно працювало понад 10,5 тис. чоловік. Лише домогосподарки відробили 40 257 людино-днів. У недільниках взяло участь 46 926 чоловік, здебільшого юнаки і дівчата.
Шахтарі Єнакієвого ще в ході війни, до перших роковин визволення Донбасу, відбудували 19 шахт і спорудили 11 нових.
З ініціативи єнакіївських металургів у вересні 1943 року в Донбасі розгорнулося соціалістичне змагання під девізом «Доб’ємося скорочення строків введення в експлуатацію домен, мартенів, прокатних станів!». За рік на підприємствах міста було створено 250 молодіжних бригад, в яких працювало понад 5 тис. юнаків і дівчат, 130 кращих комсомольсько-молодіжних бригад здобули назву фронтових. Винятковий трудовий героїзм виявили дівчата, які спускалися в забої шахт і добували вугілля. Поруч з єнакіївцями працювали будівельні спецзагони трудових резервів, що прибули з Баку, Тбілісі, Ташкента, Оренбурга та ін. міст. За високі показники, досягнуті на відбудові Єнакіївського металургійного заводу, спецзагонові молоді Грузії вручено перехідний Червоний прапор ЦК ВЛКСМ, Головного управління трудових резервів при Раді Народних Комісарів СРСР і Наркомату чорної металургії СРСР, а пізніше єнакіївським металургам передано на довічне зберігання прапор Державного Комітету Оборони СРСР. Велику допомогу партійним, комсомольським і господарським організаціям міста в узагальненні і поширенні досвіду передовиків, мобілізації трудящих, особливо молоді, на відбудову промисловості подала виїзна редакція газети «Комсомольская правда», що з грудня 1943 року до травня 1944 року працювала на Єнакіївському металургійному заводі.
Єнакіївці допомагали фронтові не тільки своєю самовідданою працею, але й вносили у фонд оборони особисті заощадження. Так, металурги відрахували 1205 тис. крб. на будівництво танкової колони «Єнакіївський металург», коксохіміки і гірники шахти «Юний комунар» — 225 тис. крб. на будівництво танків «Єнакіївський робітник». Громадськість міста підтримувала постійні шефські зв’язки з воїнами з’єднань Червоної Армії, що носили найменування «Єнакіївських».
Особливо великого розмаху набрали відбудовні роботи в роки четвертої п’ятирічки. В другій половині 1948 року введено в дію всі основні шахти тресту «Орджонікідзевугілля» і Хацапетівського шахтоуправління. Передовики виробництва М. Колганов, Ф. Лукашов, А. Решетняк та ін. вже у березні 1948 року завершили виконання своїх п’ятирічних планів. Наприкінці 1948 року колектив шахтоуправління № 2, очолюваний знатним шахтарем країни М. О. Ізотовим, який у післявоєнні роки жив і працював у Єнакієвому, виконав п’ятирічку. Багато робітників та інженерно-технічних працівників було відзначено урядовими нагородами. Вибійникові шахти «Червоний Жовтень» І. Т. Валігурі у серпні 1948 року за впровадження передових методів і досягнуті високі показники у піднесенні продуктивності праці присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Протягом 1946—1950 рр. вся промисловість міста була відновлена, введено в дію нові шахти. Єнакіївський металургійний завод в 1950 році дав сталі і прокату більше, ніж у 1940 році. Підприємства відроджувалися на новій технічній основі. Першочергова увага приділялася комплексній механізації процесу вуглевидобутку, впровадженню прогресивних методів розробки вугільних пластів, поліпшенню організації і підвищенню продуктивності праці гірників. Значно зріс рівень механізації трудомістких робіт, проводилась автоматизація виробничих процесів на металургійному, коксохімічних, цементному та інших заводах.
Ще в перші післявоєнні роки в Єнакієвому створено потужний будівельний трест і кілька будівельних та монтажних управлінь. У 1948 році тут працювало 14 підприємств місцевої промисловості, що виробляли більш ніж на 5 млн. крб. товарів народного споживання.
Здійснювалися великі роботи по відбудові житлових будинків, культурно-побутових закладів і комунального господарства. За один тільки рік після визволення міста відбудовано 50 тис. кв. метрів житла, відновили роботу 16 шкіл, гірничо-будівельний і металургійний технікуми, педагогічне училище, два дитячі будинки, будинок культури. Місто було повністю радіофіковано. Працювали 5 лікарень, пологовий будинок, поліклініка, 20 дитячих ясел і садків, аптеки, магазини.
Ще в 1947 році відкрито індустріальний технікум, ремісниче училище, 6 гірничопромислових шкіл і шкіл фабрично-заводського навчання. Відновила роботу музична школа, почали працювати 2 кінотеатри, 5 клубів, 31 бібліотека. Того ж року відкрився Єнакіївський театр ім. Пушкіна, у якому деякий час працював відомий український радянський актор заслужений артист РРФСР С. Й. Шкурат.
Наступні роки були періодом дальшого бурхливого розвитку міста, небаченого технічного прогресу на всіх ділянках господарства. За порівняно короткий строк тут створено потужну будівельну індустрію: завод залізобетонних виробів, експериментальний завод для виробництва будівельних матеріалів і домобудівний комбінат. Розширено цементний завод. Збудовано нові котельно-механічний і авторемонтний заводи, меблеву фабрику, молокозавод, введено в дію кілька нових шахт. На металургійному заводі повністю перебудовано чотири з п’яти доменних печей, модернізовано всі агломераційні машини, споруджено новий потужний блюмінг з нагрівальними колодязями, унікальний дротяний стан 250, на якому досягнуто найвищої в світі швидкості прокатки.
Одночасно з технічним прогресом та удосконаленням виробництва зростали і люди, підвищувалася їх кваліфікація. Народжувалися нові герої праці. За успіхи у розвитку чорної металургії зварник нагрівальних печей сортопрокатного цеху Ф. Ф. Мамичев і горновий доменного цеху М. Г. Покутний удостоєні найвищої трудової відзнаки — звання Героя Соціалістичної Праці.
Начальник управління «Промбуду» Д. С. Раскін, бригадир комплексної бригади Д. Ф. Музичук та багато інших будівельників нагороджені орденами і медалями, бригадир арматурників М. І. Кравченко удостоєний звання Героя Соціалістичної праці, він — депутат Верховної Ради СРСР.
Значним досягненням єнакіївських металургів була розробка нової технології бесемерування сталі, т. зв. єнакіївської технології. Її впровадження у виробництво дало змогу збільшити продуктивність конвертора на 10 проц. і поліпшити якість металу, переважно рейкового. Тепер така технологія застосовується в усіх бесемерівських цехах металургійних заводів СРСР. Її ініціаторам і творцям М. І. Гончаренку, У. Я. Биковському, В. Н. Мещишину, К. Я. Козлову і Г. Ф. Костенку присуджено Державну премію СРСР (1951 рік).
Постійно удосконалювалася техніка і вугільної промисловості. На автоматизоване і дистанційне управління було переведено вентиляційні установки головного провітрювання шахт, механізми головного водовідливу, засоби скіпового підйому. Вони оснащені новими машинами і устаткуванням. Використовується гідравлічний спосіб видобування вугілля, що має великі переваги перед звичайним. Машиністові вугільного комбайна шахти ім. Карла Маркса М. К. Халимошкіну за впровадження у виробництво вугільного комбайна для розробки малопотужних крутоспадних пластів у 1952 році присуджено Державну премію СРСР. Вибійник шахти «Юний комунар» М. І. Колганов за успіхи у розвитку вугільної промисловості в квітні 1957 року удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. У жовтні 1961 року бригада сталеварів металургійного заводу, яку очолює Д. Сидорук, виступила ініціатором боротьби за економію робочого часу під девізом «Робочий час — наше багатство». Металурги зобов’язалися скоротити строки кожної плавки сталі на 10 хвилин. До серпня 1962 року вони виплавили 1075 тонн надпланової сталі і домоглися економії часу на кожній плавці в середньому по 19 хвилин. Почин бригади Д. Сидорука здобув послідовників на багатьох підприємствах Донбасу.
Нових виробничих успіхів досягли трудящі міста в боротьбі за виконання семирічного плану. Завдання семирічки по виплавці чавуну виконано достроково — в червні 1965 року, сталі — в травні 1965 року, випуску прокату — в листопаді 1964 року. Продуктивність праці на металургійному заводі за семирічку зросла на 87,4 проц. проти 65 проц. за планом. Завдяки впровадженню у виробництво більше як 17 тис. раціоналізаторських пропозицій одержано близько 14 млн. крб. економії. За успішне виконання завдань семирічки Єнакіївський металургійний завод нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Старший вальцювальник стана 360 В. І. Небукін і майстер мартенівського цеху заводу В. І. Осаулко удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Вірні своїм трудовим традиціям, єнакіївські металурги на честь 95-ї річниці з дня народження В. І. Леніна видали радянському урядові комуністичний вексель, в якому взяли зобов’язання —дати у 1965 році понад план 1 млн. пудів чавуну, сталі й прокату. Свого слова вони додержали. Достроково справилися з завданням семирічного плану також шахтарі тресту «Орджонікідзевугілля». Лише у 1965 році вони видобули понад план 137 тис. тонн вугілля. За високі техніко-економічні показники в роботі звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно гірничому майстрові шахти № З О. Д. Яцуненку, машиністові вугільного комбайна шахти № 12 Г. Ю. Савченку і головному інженерові шахти № 1—2 «Червоний Жовтень» Л. А. Маркозія. Тепер 11 єнакіївців носять це високе звання.
В дні підготовки до XXIII з’їзду КПРС трудящі Єнакієвого видали країні новий комуністичний вексель. Делегати з’їзду — секретар міськкому КП України Д. Ф. Старченко і бригадир арматурників депутат Верховної Ради СРСР, Герой Соціалістичної Праці М. І. Кравченко — вручили його президії XXIII з’їзду КПРС. У 1967 році в змаганні за комуністичну працю брало участь понад 900 виробничих колективів, 23,5 тис. робітників та інженерно-технічних працівників. Понад 300 бригад, змін, цехів і дільниць, а також 1,5 тис. передовиків виробництва, носять зараз почесне звання колективів і ударників комуністичної праці. Першою цього звання удостоєна ще у вересні 1959 року бригада сталеварів, очолювана депутатом Верховної Ради УРСР В. І. Осаулком. Бригада досягла зйому 7,26 тонни сталі з одного кв. метра поду печі, скоротила тривалість кожної плавки на 25 хвилин і виплавила понад план 540 тонн металу. На ознаменування 50-ї річниці Великого Жовтня пам’ятний Червоний прапор Центрального Комітету КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних спілок вручено Єнакіївському металургійному заводові, ювілейний Червоний прапор Єнакіївського міськкому КП України і виконкому міської Ради — колективам шахт № 3 «Новий юнком» і № 12. 5 кращим гірникам присвоєно звання почесного шахтаря, 50 чоловік нагороджено значком «Шахтарська слава», 78 — значком «Відмінник соціалістичного змагання».
Ініціативно і наполегливо на підприємствах і будовах міста трудилася молодь. Комсомольці шефствували над будівництвом доменних печей № 4, № 3 і № 5, а також безперервнозаготівельного стана, прокатного стана 1100 і киснево-конверторного цеху Єнакіївського металургійного заводу, які було оголошено всесоюзними ударними комсомольськими будовами, брали участь у спорудженні 37 вугільних шахт Донбасу і будівництві коксових батарей.
Всенародне соціалістичне змагання за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В. І. Леніна викликало нове величезне піднесення політичної і трудової активності робітників, інженерно-технічних працівників і всіх трудящих міста. Вони з натхненням працювали над виконанням соціалістичних зобов’язань у рахунок комуністичного векселя, виданого на честь цієї знаменної дати. За чотири роки п’ятирічки трудящі міста виробили на 22 млн. крб. надпланової продукції. Понад план видобуто більш як 350 тис. тонн вугілля, вироблено 46 тис. тонн чавуну, десятки тисяч тонн сталі, прокату тощо. Девізом комсомольців і молоді міста став заклик «Ленінською ударною працею зустрінемо ленінський ювілей!». Молоді металурги дали Батьківщині понад план 40 тис. тонн металу, комсомольсько-молодіжні колективи шахтарів — 30 ешелонів палива понад план. Колектив шахти «Юний комунар», який найбільш відзначився у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, нагороджено Ленінською ювілейною почесною грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС; Ленінської ювілейної почесної грамоти ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради удостоєно Єнакіївський цементний завод.
Традиційними стали соціалістичне змагання та дружні зв’язки колективів шахт і заводів Єнакієвого з гірниками Кузбасу і Караганди, металургами Грузії, Уралу, нафтовиками Азербайджану.
Промислова продукція з маркою єнакіївських підприємств йде у 30 країн світу. На шахтах тресту «Орджонікідзевугілля» (з 1970 року перетворено на комбінат «Орджонікідзевугілля») у 1958 році оволодівало професіями понад 100 гірників з Народної Республіки Болгарії. На металургійному заводів 1963—1964 рр. вивчали виробничий і технічний досвід 50 молодих робітників та інженерно-технічних працівників з Куби. Спеціалісти Єнакієвого брали участь у будівництві Бхілайського металургійного комбінату в Індії і Асуанської греблі в ОАР.
За роки Радянської влади Єнакієве з невеликого робітничого селища перетворилося на один з найбільших промислових і культурних центрів Донбасу. Лише за семирічку 8 тис. сімей справили новосілля. Якщо у 1940 році в місті було 485 тис. кв. метрів житла, то в 1967 році — 1605 тис. кв. метрів. Житлові будинки забезпечуються всіма комунальними вигодами.
Межі міста розширилися. До нього ввійшли колись віддалені селища шахт «Червоний Профінтерн», № 1—2 «Червоний Жовтень», «Юний комунар» та нові — ім. Ватутіна, ім. 40-річчя Жовтня, Північне, Залізничне, Карло-Марксове та ін. У центрі міста — великий бульвар, де з ранньої весни цвітуть квіти. Чудовий архітектурний ансамбль багатоповерхових будинків виходить на площу Леніна, особливо гарна центральна і західна її частини, обрамлені деревами і розарієм. Посеред площі — пам’ятник В. І. Леніну, споруджений до 95-річчя з дня народження великого вождя. Прямо, наче стріла, простягнувся проспект В. І. Леніна. Головні магістралі міста носять імена революціонерів — Г. Ф. Ткаченка-Петренка та А. П. Щербакова. Привабливо виглядає парк ім. М. О. Вознесенського. Численні пам’ятники, що є у місті, увічнюють героїв революції, громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Встановлено пам’ятник Г. Ф. Ткаченкові-Петренкові. Біля входу до палацу культури шахти «Юний комунар» височить пам’ятник-обеліск на могилі полеглих у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. На честь 20-річчя перемоги над фашистською Німеччиною споруджено пам’ятник воїнам, які загинули у боях за визволення міста, і запалено вічний вогонь. Звучить кожної години урочисто-траурна мелодія. На честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна споруджено пам’ятник-монумент з текстом вітального листа В. І. Леніна гірникам Єнакієвого і текстом комуністичного векселя, який металурги видали вождю в 1921 році.
Комфортабельні автобуси курсують по 18 міських і 10 міжміських маршрутах. Значно поліпшилося побутове обслуговування населення. Тільки за останні роки побудовано фабрику індпошиву, меблевий комбінат, магазин прокату, будинок побутового обслуговування тощо. З 1960 по 1967 р. у місті відкрито 114 нових магазинів і 73 підприємства громадського харчування. З року в рік неухильно збільшується заробітна плата трудящих і суспільні фонди споживання, підвищується матеріальний добробут населення. За післявоєнний період сума пенсій зросла в 9,5 раза.
Піклування партії і уряду про трудящих міста виявляється і в неухильному поліпшенні медичного обслуговування населення. Створено широку мережу медичних закладів: 12 санчастин, 4 диспансери, стоматологічну поліклініку, станцію швидкої допомоги, санепідемстанцію, будинок санітарної освіти, два дитячі санаторії, 2 профілакторії. На всіх 9 шахтах є медичні пункти. За здоров’ям єнакіївців пильнують 1,5 тис. лікарів та середнього медичного персоналу. Великою повагою у жителів користуються заслужені лікарі УРСР Н. С. Скачкова та Н. А. Полканова, заслужений лікар Удмуртської АРСР В. Ц. Лященко та ін. В 70 дитячих садках і яслах виховується 7,5 тис. дітей дошкільного віку. На березі Волинцевського водосховища в мальовничому куточку Нехотіївського лісу розташовано піонерські табори, де кожного літа відпочивають понад 4600 дітей. Тут обладнано спальні корпуси, плавальний басейн, спортивне містечко. Тисячі трудящих міста зміцнюють здоров’я в кращих здравницях Криму, Кавказу, Прибалтики, Приазов’я та інших районів країни. Лише у 1968 році шахтарі, металурги і коксохіміки одержали 5 тис. путівок у санаторії та будинки відпочинку. Поблизу робітничого селища Красного Городка в 1967 році споруджено штучне водосховище, де жителі міста влітку проводять своє дозвілля.
До послуг єнакіївців спортивний комплекс — стадіон на 10 тис. місць, спортивний зал, відкритий плавальний басейн, спортивні майданчики. Добровільні спортивні товариства об’єднують 90 колективів фізкультури (понад 30 тис. чоловік). Для них споруджено 2 стадіони, 16 футбольних, 140 волейбольних і 53 баскетбольних майданчики, 40 гімнастичних та ігрових залів. У 2-й спартакіаді колективів фізкультури Української PСP, що проходила в 1963 році, взяло участь близько 80 тис. чоловік.
В 20 середніх, 22 восьмирічних, 20 початкових і 3 школах-інтернатах, 11 школах робітничої молоді і школі заочного навчання здобувають освіту близько 38 тис. чоловік. Всіх дітей охоплено восьмирічним навчанням. Виховання підростаючого покоління забезпечують 1860 вчителів. Працює металургійний, гірничий технікуми, 5 професійно-технічних училищ. У 1959 році в Єнакієвому відкрито загально-технічний факультет Донецького політехнічного інституту, на якому навчається близько 1000 студентів.
Багато єнакіївців працюють у різних місцях нашої неосяжної країни, на численних ділянках державного, господарського і культурного будівництва. Серед них І. П. Казанець — міністр чорної металургії СРСР, О. О. Бурмистров — заступник Голови Ради Міністрів УРСР, С. С. Нємчина — радянський дипломат, Д. М. Гридасов — голова виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих, Ф. О. Меркулов — заступник міністра чорної металургії УРСР; К. О. Дрель — доктор біологічних наук, професор; В. Д. Зінченко-Гладник— доктор медичних наук, професор; В. Ф. Попов — письменник, лауреат Державної премії СРСР, автор відомого роману «Сталь і шлак»; письменники В. Г. Пронський, А. Г. Никаноркін, поети М. Пляцьковський і А. Кравченко та ін.
Першу життєву школу в Єнакієвому пройшов двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт, генерал-майор Г. Т. Береговий. Тут він закінчив 8 класів середньої школи № 5 (тепер № 37) і пішов працювати на металургійний завод. Після закінчення Єнакіївського аероклубу у грудні 1938 року вступив до Ворошиловградської школи військових льотчиків. З перших днів Великої Вітчизняної війни Береговий брав участь у бойових діях штурмової авіації на різних фронтах. Після війни Георгій Тимофійович закінчив Вищу офіцерську школу, а потім курси льотчиків-випробувачів. У 1961 році йому присвоєно звання заслуженого льотчика-випробувача СРСР. 1968 року Г. Т. Береговий здійснив політ у космос на кораблі «Союз-3». У лютому 1969 року єнакіївці тепло зустрічали свого земляка, який приїхав до них у гості.
Багате Єнакієве народними талантами. Тут — 2 палаци культури і 21 клуб, де працює 220 самодіяльних художніх колективів. В них беруть участь понад 5 тис. робітників і службовців. Деякі учасники художньої самодіяльності згодом стали професіональними акторами, відомими всій країні. Дочка робітника металургійного заводу Н. Ф. Кемарська — народна артистка РРФСР, лауреат Державної премії. Вихованка місцевої музичної школи, дочка слюсаря Є. Ф. Смоленська — солістка Великого театру Союзу РСР. На сцені цього прославленого театру співає також І. 3. Долгих — колишній робітник одного з єнакіївських підприємств. Син шахтаря А. Ковальов — нині соліст Одеського театру опери та балету. Уродженці міста С. А. Заславський і Є. М. Зубцов стали композиторами.
Значну роботу проводять бібліотеки, яких у місті 109. їх книжковий фонд перевищує 550 тис. примірників. Працюють 6 кінотеатрів, 14 стаціонарних кіноустановок і 6 кінопересувок. У дитячій музичній школі та її філіалах вчиться понад 500 дітей. З великим успіхом пройшов фестиваль самодіяльного мистецтва, присвячений 100-річчю з дня народження В. І. Леніна.
В місті є друкарня; видається газета «Енакиевский рабочий». Її разовий тираж — 40 тис. примірників. Робкорівський актив газети — понад 250 чоловік. При редакції газети працює літературне об’єднання. Видається також 9 багатотиражок. В березні 1968 року газету «Енакиевский рабочий» за успіхи в комуністичному вихованні трудящих, мобілізації їх на виконання завдань господарського і культурного будівництва та в зв’язку з 50-річчям з дня виходу першого номера нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Натхненником і організатором усіх славних звершень трудящих є міська партійна організація, яка налічує у своїх рядах 8512 комуністів, об’єднаних у 127 первинних парторганізаціях. На підприємствах, в установах і учбових закладах діє 126 первинних комсомольських організацій, у складі яких 15 тис. членів Ленінського комсомолу. Велику роль у господарсько-політичній діяльності відіграють профспілкові організації, жінки, молодь. Єнакіївці беруть активну участь у громадсько-політичному житті. До складу міської Ради обрано 350 депутатів, серед них 185 комуністів.
Сповнені творчої енергії, під керівництвом партії єнакіївці впевнено йдуть вперед по шляху комуністичного будівництва.
Ю. Є. ЗИК, А. І. РЯВЦЕВ, О. П. ХВОРОСТЯНОВ