Івано-Франківськ росте і розвивається
Творча праця івано-франківців змінювала промислове обличчя міста. Лише за семирічку обсяг валової продукції зріс більш як у 2 рази. За цей час здійснено технічну реконструкцію на багатьох підприємствах. За 1959—1961 рр. на фабриках і заводах міста встановлено 1700 одиниць нового устаткування, 330 модернізованого, обладнано 30 напівавтоматичних і потокових ліній.
Літопис трудових звершень семирічки поповнився промисловими новобудовами. В місті виросли шинноремонтний і цементний заводи, меблева фабрика, друкарня та інші підприємства, обладнані новітньою технікою.
Зросла і чисельність робітників та інженерно-технічних працівників. У 1967 році їх було 35 тис. чоловік. Сталися суттєві зрушення в галузевій структурі промисловості. Виникли, власне, нові галузі — машинобудівна, хімічна, деревообробна, будівельних матеріалів та ін. На частку цих галузей наприкінці семирічки припадало близько однієї третини промислової продукції міста. Вона завоювала визнання не тільки в нашій країні, а й за її межами. Вироби приладобудівного заводу — газові лічильники, глибинні манометри — експортуються у 24 країни Африки, Азії, Латинської Америки і Західної Європи. За роки семирічки завод освоїв 22 види нових приладів і збільшив випуск продукції в 6,4 раза. Нині зводяться корпуси одного з найбільших підприємств міста — заводу будівельної арматури.
Великим попитом трудящих країни користуються вироби меблевих підприємств, яких за рік виготовляється стільки, що ними можна обставити понад 11 тис. квартир. Меблі не раз експонувалися на республіканських і всесоюзних виставках, а в 1968 році одержали хорошу оцінку на Міжнародному ярмарку в Лейпцігу. Добру славу має і продукція Івано-Франківської трикотажної та швейної фабрик, шкіряно-взуттєвого комбінату. Понад 100 найменувань виробів виготовляє кондитерська фабрика. Різноманітну продукцію випускають хлібокомбінат і цехи міськхарчокомбінату.
Енергійно працювали івано-франківці в ювілейному 1967 році. На честь 50-річчя Великого Жовтня розгорнулося соціалістичне змагання під девізом «ювілейному року — ударну працю!». Трудящі міста внесли до ювілейного фонду Прикарпаття понад 800 тис. крб. надпланових прибутків. За високі показники колективу приладобудівного заводу вручено пам’ятний Червоний прапор ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради. Колективи спиртогорілчаного комбінату, водоканалу, приладобудівного заводу, дорожнього ресторану удостоєно пам’ятних Червоних прапорів Івано-Франківського обкому КП України, облвиконкому та обласної Ради профспілок. Звання імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції присвоєно колективу Прикарпатського меблевого комбінату, де тривалий час директором працює кавалер ордена Леніна І. П. Щербанович. Це підприємство відзначається не тільки високими виробничими показниками, але й зразковим художньо-естетичним оформленням цехів і подвір’я.
Крім меблевого комбінату, взірцем високої організації став і приладобудівний завод. Вказані підприємства першими в місті почали працювати за новою системою планування та економічного стимулювання. В 1970 році цю систему запровадили вже 35 підприємств, що виробляли понад 80 проц. всієї промислової продукції міста.
На відзначення 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 8 тис. передовиків міста нагороджено ювілейними медалями «За доблесну працю». Колективу фабрики художніх виробів ім. Рози Люксембург вручено Ленінську ювілейну грамоту ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Трудівники фабрики є авторами чудових вишивок, що прикрашають одяг і побутові речі. Цієї високої нагороди удостоєний також колектив Івано-Франківського відділку залізниці.
Широкого розмаху набрало і житлове будівництво. Воно здійснюється за єдиним генеральним планом, переважно на великих масивах. У районі залізничної станції з’явилися нові вулиці — Кірова, Нахімова, Орджонікідзе, Комуністична, Космічна, Молодіжна. Тут зведено понад 100 добре упорядкованих будинків залізничників. На місці пустиря виросла вулиця Московська, де споруджено 28 багатоповерхових будинків. Карта міста збагатилась Південним і Північним бульварами. На їх просторах знялися багатоповерхові будівлі сучасного стилю. Житлові масиви розкинулись на вулицях Куйбишева, Набережній. У північно-східному районі, де зливаються русла річок, що омивають місто, передбачено створити житловий масив з населенням понад 40 тис. чоловік.
Поряд із забудовою нових районів розгортається реконструкція старого центру міста. На Радянській вулиці зводиться восьмиповерхове приміщення готелю. Тут розташується музично-драматичний театр на 950 місць. Вулицю прикрашають новий будинок художника, приміщення кінотеатру «Космос», житлові та адміністративні будинки.
Водночас поліпшується комунальне господарство. За післявоєнні роки завершено повну газифікацію міста. Щороку здійснюються великі роботи щодо благоустрою майданів, вулиць і скверів. Закладено нові парки на березі річки Бистриці-Солотвинської і біля селища залізничників.
Івано-Франківськ — великий залізничний вузол. Поруч залізничної станції розмістився автобусний вокзал. Звідси щодня вирушають автомашини більш як по 100 маршрутах. Населення користується послугами таксомоторного парку.
В 1962 році став до ладу новий аеровокзал. Повітряними трасами Івано-Франківськ сполучений з Москвою, Києвом, Львовом, Одесою, Сімферополем та багатьма районами області.
Місто забезпечене необхідними засобами зв’язку. Недавно закінчено будівництво нового 9-поверхового приміщення пошти й телеграфу. З різними центрами країни Івано-Франківськ з’єднаний 536 телефонними каналами має автоматичну міжміську телефонну станцію і фототелеграфний зв’язок з Москвою, Києвом та іншими містами. Тут працюють 33 тис. радіоточок і 32 400 телевізорів. Завдяки спорудженню ретранслятора івано-франківці мають змогу дивитися передачі зі Львова, Чернівців, Києва, Москви.
Для задоволення зростаючих потреб населення в товарах масового споживання створено мережу підприємств торгівлі і громадського харчування. До початку 1970 року в місті працювало 243 продовольчі і промтоварні магазини.
Надійно охороняється здоров’я населення. В місті діють 26 лікарень і диспансерів, пологовий будинок, станція переливання крові з гематологічним відділенням жіноча й дитяча консультації, 21 медичний пункт. Для стаціонарного лікування трудящих у лікарнях є 2640 ліжок. На великих підприємствах працюють лікарські або фельдшерські пункти. Робітники паровозоремонтного заводу відпочивають і набирають сил у заводському профілакторії. На захисті здоров’я трудящих стоять 820 лікарів і 2002 середні медичні працівники. У двобої з смертю часто перемагають хірурги — професори В. Ф. Сенютович, М. Й. Романяк, кандидати медичних наук Д. А. Чумак, І. І. Кулевник. Авторитетом серед жителів користуються заслужені лікарі УРСР Є. Ф. Волошина, П. А. Козельський, М. В. Рождественський, лікарі К. І. Артамошкіна, Т. І. Літенко та інші.
Не забувають в Івано-Франківську і про наймолодших громадян. Для малят дошкільного віку відкрито 38 садків і ясел. Сотні дітей щороку відпочивають в чудово обладнаних таборах Яремчі, Микуличина та інших мальовничих місцях Прикарпаття.
Люблять івано-франківці фізкультуру й спорт. До 1970 року в місті підготовлено 52 майстри спорту і 8295 спортсменів-розрядників. Популярністю користується футбольна команда «Спартак». У 5 спортивних товариствах об’єднується 32,5 тис. фізкультурників і спортсменів. Є ще 3 дитячі спортивні школи, в яких навчаються понад 1600 учнів.
Івано-Франківськ став важливим центром освіти, науки і культури. Раніше тут не було жодного вищого навчального закладу, тепер є педагогічний, медичний інститути та інститут нафти й газу. За 1946—1970 рр. вони підготовили 11 257 учителів, 4758 лікарів і 3127 інженерів. У вузах міста навчається понад 13 тис. студентів. Це у три рази більше, ніж було в Західній Україні за часів буржуазно-поміщицької Польщі.
Учительські кадри на Прикарпатті готує педагогічний інститут. Для студентів його чотирьох факультетів добре обладнані лабораторії, кабінети, бібліотека. У вузі викладали такі вчені, як мовознавець Б. В. Кобилянський, історик М. М. Кравець,
професори Й. Д. Ремезовський, К. І. Швецов, П. Т. Рущенко та ін. Тепер викладацьку роботу ведуть чимало вихованців інституту. На 18 кафедрах працює 178 викладачів, в т. ч. 63 доценти й кандидати наук. Науковці вузу досліджують різні проблеми соціально-економічного, політичного і літературного розвитку України та Прикарпаття, розробляють методику навчання і виховання учнів.
Визначним навчальним закладом є також Івано-Франківський державний медичний інститут. Його випускники працюють лікарями не тільки на Прикарпатті, але й у інших республіках нашої країни. На 36 кафедрах, в численних лабораторіях і клініках інституту трудиться 28 докторів і 127 кандидатів наук. Значний вклад у вдосконалення навчального процесу, розгортання наукової роботи вносить ректор інституту, заслужений діяч науки Української РСР професор Г. О. Бабенко. Інститут виростив 130 учених. Професор Ю. П. Мельман підготував 25 кандидатів наук, професори Я. В. Борин, С. А. Верхратський, М. Л. Авіосор, Ф. В. Ковшар, Д. Л. Ротенберг — по 8—10 кандидатів наук. їх вихованці П. М. Вакалюк, І. Д. Лановий, Є. М. Нейко стали професорами, завідуючими кафедрами інституту. Вже виконано понад 1300 науково-дослідних робіт, частина з них має важливу цінність для практичної медицини. З проблеми біологічної ролі мікроелементів в інституті проводились республіканські і всесоюзні конференції.
Інститут нафти і газу, порівняно, ще молодий вуз, але він став популярним за межами республіки. На п’яти його факультетах — геологорозвідувальному, газонафтопромисловому, автоматизації та економіки нафтової і газової промисловості, механічному і загальнотехнічному — майбутніх інженерних спеціалістів навчають 318 викладачів 28 кафедр. Серед них — 6 докторів та 95 кандидатів наук. Велику наукову роботу, зокрема, проводять професори О. П. Булмасов, С. О. Скублевський та О. М. Снарський. В інституті проводяться дослідження, зв’язані з практичними народногосподарськими проблемами. В стінах навчального закладу йде підготовка викладацьких кадрів, відбувається захист кандидатських дисертацій.
Над проблемами різних галузей науки і техніки в місті працюють ще 5 науково-дослідних інститутів. Розгортається тут і діяльність відділу атеїзму інституту філософії АН УРСР.
У місті також готуються спеціалісти середньої кваліфікації. Технікуми й училища за 1947—1970 рр. випустили 9285 фельдшерів, економістів, педагогів, працівників торгівлі, культурно-освітніх і мистецьких закладів тощо. У 1970 році в середніх спеціальних закладах навчалось 3150 юнаків і дівчат.
За останнє десятиріччя в місті побудовано 6 нових середніх шкіл і обладнано нові приміщення в 4 школах. У 1969—1970 навчальному році в Івано-Франківську було 23 загальноосвітні школи, де освіту здобували 16 320 дітей, їх навчали і виховували 1037 учителів. Ось уже біля п’ятдесяти років невтомно працює заслужена вчителька УРСР А. А. Козак. Численні її вихованці, що стали вченими, інженерами та іншими спеціалістами, добре пам’ятають педагогічну майстерність, чуйність і доброту свого наставника. Понад десять років сумлінної праці були вкладені нею і на громадській роботі депутата міської Ради. За плідну педагогічну роботу чимало педагогів нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу, а вчителям Г. А. Бойко, Н. В. Геращенко, О. І. Козіній, О. Д. Крижанівському присвоєно почесне звання заслуженого вчителя УРСР.
За роки соціалістичного будівництва в Івано-Франківську розквітли самобутнє мистецтво й художня творчість. У місті працює обласне літературне об’єднання, до складу якого, крім творчої молоді, входять 7 членів Спілки письменників України. Імена прикарпатців з’явилися на обкладинках понад 60 книжок. Схвальну оцінку читачів дістали твори М. І. Карпенка, Р. М. Федорова, О. О. Стрілець, М. І. Кубика, В. Я. Брезицького, Г. В. Кирилюка, П. Г. Нісонського, П. К. Добрянського, Т. Ю. Мельничука, Г. 3. Турелик, С. Г. Пушика, В. Г. Шмигленка та ін. Творчо зростати літературній молоді міста допомагали видатні українські письменники. Нерідко сюди приїздив Ярослав Галан. Трудящі міста тепло приймали П. Г. Тичину, В. М. Сосюру, М. Т. Рильського, А. С. Малишка, М. П. Бажана, С. І. Олійника, П. С. Козланюка, П. М. Воронька, Д. В. Павличка. В 1968 році тут побували учасники декади літератури і мистецтва Латвійської РСР письменники Ояр Вацієтіс, Валдіс Луке, Анна Саксе.
Нині в Івано-Франківську значну роботу проводить літературно-мистецький клуб «Іскри юності», створений при редакції газети «Комсомольський прапор». На засіданнях клубу обговорюються твори молодих літераторів, художників, композиторів. До 100-річчя з дня народження В. І. Леніна клуб разом з обкомом комсомолу організував ювілейний літературно-мистецький конкурс «Юність — Іллічеві», в якому взяли участь близько ста авторів міста й області.
Успішно працюють івано-франківські художники. їх твори експонуються на щорічних художніх виставках. Кращі роботи М. Ф. Кіщука, І. І. Лободи, М. П. Фіголя, М. Р. Варені, В. Я. Михайлюка, О. Р. Гнатюка, М. М. Сімашкевич, А. В. Лендела можна зустріти в багатьох музеях Радянського Союзу. При обласному відділенні Спілки художників створено майстерні художнього фонду Української РСР.
Змістовну роботу проводить Івано-Франківський державний музично-драматичний театр ім. І. Я. Франка. Його колектив показав понад 200 вистав. З особливим успіхом проходять спектаклі, поставлені головним режисером В. Смоляком. У репертуарі театру широко представлено українську, російську і західноєвропейську класичну драматургію. Багато повноцінних сценічних образів створили на сцені театру заслужені артисти УРСР І. П. Базилевич, П. Н. Бобров, О. О. Светланов, Є. С. Нікітченко, М. Ф. Шевченко, 0. І. Затварська, В. М. Мельник, Ю. С. Шиманський.
Великою популярністю користується Гуцульський ансамбль пісні і танцю. Художнім керівником цього колективу з 1951 по 1962 рік був заслужений артист УРСР В. І. Пащенко, а згодом — заслужений діяч мистецтв УРСР М. П. Гринишин, головним балетмейстером працює заслужений артист УРСР В. В. Петрик. Ансамбль неодноразово гастролював у Москві, Ленінграді, Києві, Баку, Ашхабаді, Ташкенті, Новосибірську, Томську, Мурманську та багатьох інших містах країни, де знайомив численних глядачів з оригінальним гуцульським мистецтвом.
Юним глядачам подобаються вистави Івано-Франківського театру ляльок ім. Павлика Морозова. В місті є 247 гуртків художньої самодіяльності. Вони об’єднують понад 6 тис. аматорів.
Традиційними стали свята пісні, масові видовища Вони проводяться у мальовничому Парку ім. Т. Г. Шевченка і на стадіоні «Спартак» силами колективів художньої самодіяльності та митцями професійних театрів. Тисячі глядачів міста гаряче аплодували народним і заслуженим артистам СРСР, РРФСР і УРСР, що брали тут участь у концерті. Івано-франківцям дуже сподобались виступи ансамблю пісні й танцю Радянської Армії ім. Александрова, народного хору ім. П’ятницького, Воронезького й Уральського народних хорів. їхні гастролі перетворювались у справжнє свято дружби народів.
Трудящих Івано-Франківська єднають тісні контакти з румунськими друзями з міста Бая-Маре. Вперше івано-франківці їздили туди в серпні 1959 року, представники румунського міста відвідали Прикарпаття в дні святкування 20-річчя возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною. Відтоді взаємний обмін делегаціями став традицією, а зустрічі друзів виливаються у демонстрацію братерства.
До Івано-Франківська приїжджають мистецькі делегації соціалістичних країн. Добре запам’ятався жителям виступ румунського ансамблю пісні й танцю «Співає Марамуреш». З радістю вони приймали польських кіномитців Беату Тишкевич, Станіслава Ружанського, Тадеуша Хмілєвського.
В місті є 46 масових бібліотек, книжковий фонд яких становить близько 950 тис. примірників. Відкрито 10 кінотеатрів. Один з них широкоформатний («Космос»), розрахований на 800 глядачів.
Увагу туристів, які відвідують Івано-Франківськ, привертає обласний краєзнавчий музей. У його 43 залах та фондах зберігається понад 30 тис. експонатів.
Вони знайомлять відвідувачів з природою, історією, культурою Прикарпаття. Багата колекція експонатів про ратні подвиги Радянської Армії розміщена в залах музею бойової слави. Навчальною базою для студентів і учнів став відкритий у 1968 році геологічний музей. Корисну роботу проводить Івано-Франківське відділення товариства «Знання». В 1969 році 2300 його членів прочитали для населення понад 13 тис. лекцій з різних галузей знань. Крім лекційної пропаганди, організовується навчання через систему політичної освіти, якою охоплено 13 тис. чоловік. Понад 200 чоловік відвідує вечірній університет марксизму-ленінізму при міськкомі КП України. В місті працюють також народні університети охорони здоров’я, культури, юридичних і педагогічних знань.
Помітну роль у громадському житті міста відіграють наукові конференції та симпозіуми вчених різних профілів. 1970 року Івано-Франківськ став місцем проведення всесоюзної наради завідуючих кафедрами математики, на якій було обговорено різні проблеми викладання математичних наук у педагогічних інститутах. Цього ж року велику увагу громадськості привернула до себе республіканська науково-методична конференція «Ленінська атеїстична спадщина і актуальні проблеми формування науково-матеріалістичного світогляду». В ній взяли участь учені багатьох міст Радянського Союзу.
Досягнення оновленого Івано-Франківська здобуто під керівництвом міської партійної організації. У своїх лавах вона налічує 9504 комуністи.
Дедалі більших масштабів набирає робота міської Ради депутатів трудящих. До її складу в 1969 році обрано 250 депутатів. З них 176 — це робітники промисловості, транспорту, будівельних організацій і торгівлі. В числі народних обранців — вчені, представники культури й мистецтва, охорони здоров’я й освіти. Багато радянських активістів залучено до роботи в 14 постійних комісіях, створених при міській Раді.
В тісному контакті з громадськими організаціями здійснюють свою діяльність профспілки, що об’єднують у місті 69 тис. робітників і службовців. У лавах ленінського комсомолу — 24 тис. юнаків і дівчат. Комсомольська організація міста мобілізує молодь на боротьбу за втілення у життя величних накреслень Комуністичної партії. Більш як тисячі молодим виробничникам присвоєно звання ударників комуністичної праці. До Ленінського ювілею 104 комсомольсько-молодіжні бригади працювали в рахунок 1971 року.
Перед Івано-Франківськом відкриваються широкі перспективи. Тут буде споруджено арматурний та фурнітурний заводи і ряд нових великих промислових об’єктів. Місто ще більше розширить свою територію, прикраситься сучасними спорудами.
Натхнені світлими перспективами, трудящі Івано-Франківська виявляють велику творчу ініціативу в боротьбі за примноження суспільного багатства, за торжество комуністичних ідеалів.
І. К. ВАСЮТА