Верхня Липиця, Рогатинський район, Івано-Франківська область
ВЕРХНЯ ЛИПИЦЯ — село, центр сільської Ради, розкинулось на березі річки Нараївці, притоки Гнилої Липи, за 16 км від райцентру, за 3 км від залізничної станції Підвисоке. Населення — 1988 чоловік. Сільській Раді підпорядковані села Городиська, Зеленів, Лопушня, Малинівка.
На території села центральна садиба колгоспу ім. Кірова. Спеціалізується артіль на виробництві молока, та вівчарстві. Колгосп має 2596 га земельних угідь, пилораму, 2 млини, ремонтні майстерні.
В селі є середня школа, клуб, бібліотека, медпункт, 2 магазини, ощадна каса. У школі відкрито краєзнавчий музей, де експонуються пам’ятки матеріальної культури, етнографічні матеріали та відбитки фауни й флори, виявлені у Лопушанському кар’єрі. Село газифіковане. За післявоєнний період зведено 420 житлових будинків.
Перша письмова згадка про село датується 1447 роком. У липні 1906 року місцеві жителі взяли участь в аграрному страйку.
У вересні 1920 року село визволили від біло-поляків частини Червоної Армії. Коли наблизився фронт, Рогатннський повітовий Галревком працював у Верхній Липиці. В селі діяв місцевий революційний комітет. Населення Верхньої Липиці всіляко підтримувало партизанський рух, який ще довго тривав на території району.
Первинну організацію КПЗУ створено в селі 1933 року.
В центрі села споруджено обеліск Невідомому солдату.
На околиці Верхньої Липиці виявлено стоянку доби пізнього палеоліту, рештки поселення та могильник II ст. до н. е.— III ст. н. е., що дали назву липицькій археологічній культурі.