Сьогоднішній день Івано-Франківської області
В області успішно здійснюється економічна реформа. На кінець 1969 року за новою системою планування та економічного стимулювання працювало 175 промислових підприємств. Технічний прогрес супроводжується зростанням числа інженерно-технічних працівників, кількість яких за останні 10 років подвоїлась і становить тепер 8424 чоловіка. Поліпшенню економічної роботи на підприємствах сприяють теоретичні і науково-практичні конференції, семінари, школи комуністичної праці, університети технічного прогресу, науково-технічні товариства, ради раціоналізаторів і винахідників.
Змінюється структура виробництва. Поруч з традиційними — нафтовою, гірничою, лісовою і харчовою галузями — бурхливо розвивається хімічна, машино-і приладобудівна, енергетична, газова, меблева промисловість. Споруджуються підприємства для виготовлення будівельних матеріалів. Ширших виробничих масштабів набирає місцева промисловість, а також народні художні промисли.
Швидкий розвиток народного господарства значною мірою забезпечується ритмічною роботою транспорту. В області є мережа залізниць довжиною 493 км та 5860 км автомобільних шляхів. Всі районні центри зв’язані з Івано-Франківськом асфальтованими шляхами. Щороку автотранспортом перевозиться 89,7 млн. пасажирів і понад 40 млн. тонн вантажів. Автобусним сполученням забезпечено 90 проц. населених пунктів. Широко застосовується цивільний повітряний транспорт, літаки курсують з обласного центру до Києва, Москви, Львова, Одеси, Сімферополя. Авіація використовується і для обробітку полів.
За останні роки автоматизовано всі міські телефонні станції та встановлено телефонний зв’язок з усіма населеними пунктами.
В процесі соціалістичного будівництва зростають лави робітничого класу. В 1970 році на підприємствах, транспорті та будовах працювало майже 107 тис. робітників і службовців. Випуск промислової продукції за післявоєнний період зріс в 30,8 раза, видобуток нафти — в 58,9 раза, газу — в 92,5 раза, виробництво електроенергії — в 1058 разів. Продукція області йде в усі радянські республіки і за межі країни. Гордість Прикарпаття — Бурштинська ДРЕС, введена в дію до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна,— стала основним постачальником електроенергії
не тільки для західних областей України, але й по лінії електропередачі «Мир» обслуговує сусідні європейські соціалістичні країни. Прикарпатський газ транспортується до Києва, Москви, Ленінграда, прибалтійських республік. З території області від Долинських газородовищ бере початок міжнародний газопровід «Братерство». Добру славу здобули у нас і за рубежем продукція Надвірнянського нафтопереробного заводу, Івано-Франківського меблевого комбінату, карпатський сир та інші вироби.
На великі соціалістичні господарства перетворилися колгоспи і радгоспи області.
Вони забезпечені кваліфікованими кадрами, технікою. На всіх ділянках сільськогосподарського виробництва працює 3800 спеціалістів. У районних центрах створено університети сільськогосподарських знань; в багатьох колгоспах працюють громадські бюро економічного аналізу, ради і групи наукової організації праці. Артілі очолюють досвідчені керівники, серед них Герой Соціалістичної Праці Ю. Т. Личук, а також відомі організатори колгоспного виробництва, такі, як В. О. Артим, Д. Ф. Григолінський, М. Я. Карпаш, В. І. Куч, І. Ю. Ліщук, С. І. Панченко, М. П. Пендюр, М. П. Сайнюк, 3. М. Салітринський, Л. Ю. Стефаник, М. О. Тучак та інші.
На початок 1970 року в 261 колгоспі і 18 радгоспах області працювали 6808 тракторів, 1,6 тис. комбайнів, 3 тис. вантажних автомобілів. У зміцненні матеріально-виробничої бази колгоспів значну роль відіграють 16 міжколгоспних будівельних організацій, 21 об’єднання і відділення «Сільгосптехніки» та лукомеліоративні станції. В колгоспах і радгоспах здійснюється перехід від механізації окремих процесів до комплексної механізації багатьох галузей сільськогосподарського виробництва, зокрема на тваринницьких фермах.
Підвищилась культура землеробства, вводяться правильні сівозміни. Площа осушених земель зросла до 50,1 тис. га, збільшилось внесення добрив. Інтенсифікація сільського господарства на основі його механізації, меліорації та хімізації, організаторська й політична робота партійних організацій на селі, натхненна праця сільських трударів — все це зумовило підвищення врожайності усіх культур.
У господарствах області постійно збільшується поголів’я худоби. В 1969 році на фермах було 475 тис. голів великої рогатої худоби, 214 тис. свиней. 79 колгоспів і радгоспів спеціалізуються на виробництві молока, яловичини, відгодівлі свиней, розведенні птиці і овець. Тепер колгоспи області виробляють більше у 4 рази м’яса і у 8 разів молока, ніж у перші роки після колективізації сільського господарства.
Зміцнення економіки в промисловості й сільському господарстві позитивно вплинуло на добробут трудящих. В 1969 році середньомісячна заробітна плата в області становила 90 крб. Оплата одного людино-дня в колгоспах зросла до 2,4 крб. Колгоспникам встановлена гарантійна оплата праці, по старості виплачуються пенсії. Лише протягом 1969 року трудящим області виплачено всіх видів пенсій і допомоги на суму понад 39,2 млн. карбованців.
Важливим показником добробуту є розвиток державної і колгоспної торгівлі. Крім речей першої потреби, населення все частіше купує електротовари, мотоцикли, автомашини, піаніно, книги. На початку 1970 року в містах і селах було 5273 торговельні точки і підприємства громадського харчування — у 10 разів більше, ніж у 1940 році.
Поліпшуються житлово-побутові умови трудящих. За післявоєнні роки збудовано 1,9 млн. кв. метрів житла. В селах зведено 69 тис. житлових будинків. Оновилися міста і села Прикарпаття. Майже всі населені пункти електрифіковані і радіофіковані, 227 — газифіковані. Змінили своє обличчя Калуш, Бурштин, Долина, Надвірна та багато інших промислових центрів. У селах області працюють 122 майстерні для ремонту побутових приладів, 304 кравецькі і 385 шевських майстерень, фабрики хімічної чистки одягу.
На Прикарпатті створена широка мережа лікувальних закладів. У області є 160 лікарень на 11 925 ліжок, 624 фельдшерсько-акушерські пункти. Населення обслуговують 2951 лікар і 8196 медичних працівників середньої кваліфікації. Серед працівників лікувальних закладів 500 відмінників охорони здоров’я, 171 нагороджено орденами й медалями, 16 чоловік — заслужені лікарі УРСР.
Мальовнича природа, джерела мінеральних вод Прикарпаття створюють сприятливі умови для лікування й відпочинку В області відкрито 17 санаторіїв та будинків відпочинку, туристські бази — «Україна», «Гуцульщина», «Беркут», «Говерла», «Мрія». Вони далеко відомі за межами республіки. Трудящі області щороку одержують понад 19 тис. путівок на курорти країни. Юнаки й дівчата загартовують своє здоров’я в численних колективах фізкультури і спорту. Для молоді обладнано 11 великих стадіонів, 157 спортивних залів, 7 плавальних басейнів, 394 футбольні поля, декілька тисяч спортивних майданчиків.
Перед трудящими Прикарпаття відкрито невичерпні можливості для розвитку освіти, науки, літератури й мистецтва. Одним з важливих завдань, яке постало перед партійними організаціями після визволення області від фашистів, була ліквідація неписьменності й малописьменності. На цю роботу були залучені всі вчителі, в містах і селах створювались гуртки по ліквідації неписьменності. Завдяки вжитим заходам тисячі дорослих прикарпатців навчилися читати й писати. За післявоєнні роки збудовано 250 нових шкільних приміщень, що дало можливість перейти до обов’язкової середньої освіти. Значну кількість нових шкіл і дитячих дошкільних закладів побудували колгоспи. Тепер в області 822 школи. В них навчається близько 224 тис. учнів. Крім того, 17,1 тис. юнаків і дівчат охоплено вечірніми і заочними школами робітничої і сільської молоді.
В школах Прикарпаття працює 13,1 тис. вчителів. Вони озброюють учнів міцними знаннями, основами наук, формують їх комуністичний світогляд, готують до самостійного життя. 455 педагогів області удостоєно урядових нагород, 26 — звання заслуженого вчителя УРСР, 871 чоловіка відзначено значком «Відмінник народної освіти».
Триває дальший розвиток вищої і середньої спеціальної освіти. У справжню кузню лікарських кадрів перетворився медичний інститут. Тут виріс міцний колектив наукових працівників, який, крім викладацької, веде велику дослідницьку роботу. Досить успішно, зокрема, працює кафедра медичної хімії, яку очолює ректор інституту, заслужений діяч науки УРСР, доктор медичних наук, професор Г. О. Бабенко. В 1950 році вчительський інститут було реорганізовано на педагогічний. На базі філіалу Львівського політехнічного інституту в 1967 році в Івано-Франківську створено перший на Україні інститут нафти і газу. Спеціалістів середньої кваліфікації для народного господарства і культури готують 17 технікумів і спеціальних навчальних закладів. Тут одержують путівки в самостійне життя зоотехніки, агрономи, електротехніки, механіки, хіміки-технологи, фельдшери, працівники торгівлі, культурно-освітніх і мистецьких закладів, майстри художніх промислів. За післявоєнні роки вузи і технікуми області підготували близько 40 тисяч спеціалістів.
На Прикарпатті сформувався численний загін радянської інтелігенції, який налічує понад 52,6 тис. фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою. Більшість з них одержали дипломи у вузах, технікумах і училищах області.
Зросла кількість науково-дослідних установ. На Прикарпатті створені проектно-конструкторський технологічний інститут, Карпатський філіал науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації, Український відділ промислових випробувань Всесоюзного інституту бурової техніки, філіал Українського державного інституту проектування міст («Діпроміст УРСР»), технологічна група Українського науково-дослідного інституту проектування нафтовидобутку, 11 галузевих науково-дослідних лабораторій, Обласна державна сільськогосподарська дослідна станція. У вузах і науково-дослідних установах трудиться 1028 науковців, серед них 38 професорів і докторів наук, 298 кандидатів наук.
У містах і селах області створено справжні вогнища соціалістичної культури: клуби, палаци і будинки культури, бібліотеки, музеї, театри, спеціальні мистецькі заклади. На Івано-Франківщині нині працює 823 клуби, палаци і будинки культури. Більшість з них розташована в новозбудованих приміщеннях. Організовано 4329 гуртків художньої самодіяльності, до яких залучено 60,5 тис. аматорів. Художня самодіяльність області характеризується не тільки масовістю, але й високою виконавською майстерністю. Добре відомий колектив села Радчі Івано-Франківського району, якому присвоєно почесне звання заслуженої самодіяльної народної хорової капели УРСР, а його керівнику Б. М. Волосянку — заслуженого працівника культури УРСР. Славляться своїм мистецтвом також народні хори Долинського, Косівського, Галицького районних будинків культури, народний хор вчителів і народний театр Коломиї. 24 кращі колективи області удостоєні звання народних. Високу оцінку дістали народні таланти Прикарпаття на республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва, присвяченому 50-річчю Великого Жовтня. 8 колективів стали лауреатами республіканського фестивалю, 9 керівників художньої самодіяльності відзначені урядовими нагородами.
Ще більшого розмаху набула художня самодіяльність у період підготовки і відзначення 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Звання лауреатів республіканського фестивалю завоювали 43 колективи і 15 найталановитіших аматорів.
У репертуарі народних хорів чільне місце посіли самобутні місцеві коломийки, їх щирими словами трудящі області прославляють орденоносне Прикарпаття.
Гей, радіє Гуцулія,
Покуття співає,
Що Радянське Прикарпаття
Вільно розквітає.
З творчим піднесенням працюють Івано-Франківський державний театр, Гуцульський ансамбль пісні і танцю, ляльковий театр ім. Павлика Морозова. Гуцульський ансамбль побував в усіх братніх союзних республіках, у багатьох областях УРСР, виступав у Румунії. Барвиста гуцульська коломийка і співанка, темпераментні танці, колоритний одяг виконавців завжди полонили глядачів, де виступав цей колектив.
Прикарпаття здавна славиться творчістю народних умільців. За радянських часів їх таланти набрали особливо багатої різновидності. Обласне відділення Спілки художників України налічує 52 члени. Роботи різьбярів, вишивальниць, килимарів, граверів, кераміків стали надбанням музеїв Москви, Ленінграда, Києва, Львова та багатьох інших міст нашої країни. Твори прикарпатських майстрів експонуються на виставках Радянського Союзу і за рубежем. Їх незрівнянною красою захоплювались і мільйони відвідувачів радянського павільйону на всесвітніх виставках в Монреалі у 1967 році та Осако в 1970 році.
Світове визнання завоювали твори Юрія й Семена Корпанюків, Миколи Кіщука, Ганни Герасимович, Івана Балагурака. їм присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості УРСР.
Плідно продовжують розвиватися на Прикарпатті і літературні традиції. Обласне літературне об’єднання згуртовує понад 50 літераторів. У їх творчому доробку чимало прозових і поетичних книг. Це об’єднання видало кілька номерів альманаху «Радянське Прикарпаття».
Духовною потребою кожного трудівника стали книги, газети, журнали, кіно, радіо, телебачення. Для обслуговування населення області відкрито 973 масові бібліотеки з книжковим фондом 9,9 млн. примірників, якими користується 993,9 тис. читачів. На кожну тисячу жителів передплачується 1101 примірник газет і журналів. Видається 2 обласні газети («Прикарпатська правда», «Комсомольський прапор») та 14 районних газет.
Загальнодоступними стали радіо і телебачення. Якщо в 1940 році в області було лише 300 радіоточок і 280 радіоприймачів, то тепер їх налічується відповідно 252,5 тис. і 77 тисяч. У 1965 році в Івано-Франківську побудовано телевізійний ретранслятор. У містах і селах є 100 кінотеатрів і 843 кіноустановки.
Прикарпатці люблять свій край, шанують його багату історію, пишаються грандіозними здобутками. Найцінніші реліквії народу від найдавніших часів до наших днів зібрані в Івано-Франківському краєзнавчому музеї та його філіалі в селі Крилосі Галицького району. Багато славних сторінок історії краю пов’язані з іменем Івана Франка, на честь якого названа область. Про його діяльність на Прикарпатті розповідає музей у гірському селі Криворівні. Літературно-меморіальні музеї Василя Стефаника в селі Русові Снятинського району, Леся Мартовича в селі Торговиці Городенківського району та Марка Черемшини у Снятині свідчать про любов і шану трудящих до видатних письменників-демократів, уродженців Прикарпаття. Справжньою скарбницею художніх цінностей став Державний музей народного мистецтва Гуцульщини в Коломиї.
Свято шанують трудящі оновленого краю пам’ять тих, хто в лиховісні дні фашистської навали мужньо захищав Батьківщину. Про подвиги радянських воїнів-визволителів розповідають експонати музеїв бойової слави в Івано-Франківську та партизанської слави в Яремчі, сотні кімнат бойової слави в клубах і школах.
Популярними в області стали народні музеї, створені на громадських засадах. У 7 таких музеях та 169 музейних кімнатах експонуються цікаві документи й матеріали. Крім того, в школах, на підприємствах та в культурно-освітніх закладах відкрито понад 200 ленінських музеїв і кімнат.
На території області є понад 600 історичних та .культурних пам’ятників. Серед них чимало оригінальних історико-архітектурних споруд в Івано-Франківську, Коломиї, Крилосі, Рогатині, Маняві. Більш як 400 пам’ятників споруджено воїнам і активістам, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни та від рук українських буржуазних націоналістів.
З Прикарпаття вийшли відомі в нашій країні діячі культури і науки, серед них— доктор фізико-математичних наук, лауреат Ленінської премії М. В. Вродин, члени-кореспонденти АН УРСР І. І. Данилюк та П. І. Демчук, доктор історичних наук В. В. Грабовецький, народний художник СРСР В. І. Касіян, народна артистка УРСР С. В. Федорцева, народний артист УРСР композитор А. Й. Кос-Анатольський, письменники П. С. Козланюк, Ю. С. Мельничук, Ірина Вільде. Р. М. Федорів, Д. В. Павличко та інші.
Чимало вихідців з області працюють у багатьох містах і селах нашої країни. В свою чергу спеціалісти союзних республік трудяться на будовах Прикарпаття. Розповідаючи про реконструкцію Надвірнянського нафтопереробного заводу, Герой Соціалістичної Праці Я. О. Осипенко писав: «Оволодіти найрізноманітнішими спеціальностями нафтопереробників допомагають нам кращі спеціалісти, що прибули з Баку і Грозного, Красноводська й Уфи, нафтового Поволжя. Спільними силами, дружною сім’єю зводимо велетень прикарпатської нафтохімії».
Виробничим досвідом обмінюються прикарпатці з колективами підприємств і колгоспів Татарії, Азербайджану, Львівської та Новгородської областей. Міцніють наукові зв’язки вчених Івано-Франківська з науковими закладами РРФСР та інших республік.
Театральні й хорові колективи Івано-Франківської області все частіше виїжджають на гастролі до багатьох міст GPGP. Одночасно на Прикарпатті з виставами й концертами виступають митці союзних республік, що сприяє взаємозбагаченню культур.
Дружать трудящі Івано-Франківської області з жителями Марамуреського повіту Соціалістичної Республіки Румунії. Прикарпаття відвідують делегації робітників, селян, партійних і комсомольських працівників, діячів культури інших соціалістичних країн. Представники Івано-Франківська виїжджають до Румунії, Болгарії, Польщі, знайомляться з роботою підприємств, будов, культурно-освітніх закладів.
Завдяки ленінській національній політиці КПРС ліквідовано економічну і культурну відсталість області, оновилась і розквітла прикарпатська земля. Ці успіхи досягнуті під керівництвом обласної партійної організації, ряди якої поповнюються за рахунок кращої частини робітників, колгоспників та інтелігенції. Нині вона нараховує 37 452 комуністи, об’єднаних у 1363 первинні організації. Переважна більшість комуністів зайнята в сфері матеріального виробництва. В різні часи обласну партійну організацію очолювали перші секретарі М. В. Груленко, М. В. Слонь, П. К. Щербак, Я. І. Лисенко, І. А. Кащеев, Я. П. Погребняк. Зараз її очолює кандидат у члени ЦК КПРС В. Ф. Добрик.
Обласна партійна організація постійно дбає про навчання кадрів, їх ідейно-теоретичне загартування. Близько 49 тис. активістів навчаються в різних ланках політичної освіти — початкових політшколах, школах основ марксизму-ленінізму, університетах марксизму-ленінізму, міських і районних школах і семінарах партійно-господарського активу. Обласне товариство «Знання», яке об’єднує майже 15 тис. лекторів — партійних і радянських працівників, вчених, спеціалістів народного господарства, освіти, культури, щороку організовує для трудящих до 125 тис. лекцій з різноманітної тематики — історії КПРС, історії CPGP, філософії, міжнародного становища, педагогіки, атеїзму, медицини, техніки, економіки промисловості і сільського господарства, науки, культури, мистецтва.
Державне керівництво комуністичним будівництвом здійснюють Ради депутатів трудящих. До складу обласної, районних і сільських Рад обрано 14 587 депутатів, серед них 4009 робітників і 6306 колгоспників. Обранцями народу стали 6285 жінок. 18 найкращих представників трудящих області обрано депутатами Верховних Рад CPСP та УРСР. Це — голова колгоспу Ю. Т. Личук, оператор нафтовидобутку В. С. Перев’язко, швачка П. І. Левицька, трактористка С. О. Ільків, доярка О. Ю. Бедрус, килимниця М. С. Балагурак, майстер-деревообробник І. Д. Касіянчук, старший оператор сульфатної фабрики М. Н. Матусевич, ланкові М. М. Воробець і М. М. Ленчовська, лікар Л. І. Стигнєєва та ін. Крім депутатів, до роботи 2600 постійних комісій місцевих Рад залучено 18 тис. активістів. Створено 15 219 самодіяльних організацій (сільські, вуличні, квартальні, шкільні, батьківські комітети, товариські суди, добровільні народні дружини тощо), у яких беруть участь близько 150 тис. трудящих.
Значну роль у житті відіграють профспілки. Вони об’єднують 321 тис. чоловік. На підприємствах створено 509 постійно діючих виробничих нарад. Працюють також 33 громадські конструкторські бюро, 350 бюро економічного аналізу, 216 громадських рад наукової організації праці, 499 творчих бригад і 454 організації науково-технічних товариств. Профспілки організовують соціалістичне змагання на підприємствах, рух за комуністичне ставлення до праці, проводять культурно-освітню роботу.
Активну участь у побудові нового життя беруть комсомольці. В їх рядах перебуває понад 116 750 юнаків і дівчат. Вони з піднесенням трудяться на будовах Прикарпаття, на полях і фермах колгоспів і радгоспів. Понад 29 тис. комсомольців працюють у промисловості і на будівництві, 13 220 — у сільському господарстві. Комсомольські організації повсякденно ведуть виховну роботу серед молоді у вузах, технікумах, школах.
Творча трудова діяльність робітників, колгоспників, інтелігенції області високо оцінена Комуністичною партією і Радянським урядом. 53 580 чоловік нагороджено орденами і медалями Союзу РСР, 19 — удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
Відповідаючи на батьківське піклування партії й уряду, трудящі області докладають всіх зусиль, щоб прискорити розвиток народного господарства. Найближчим часом стануть до ладу нові цехи Калуського хіміко-металургійного комбінату, Пасічнянського газобензинового заводу, Вигодського заводу деревно-волокнистих плит, збільшаться потужності Коломийського заводу сільгоспмашин, Надвірнянського нафтопереробного та Івано-Франківського приладобудівного заводів, розширяться коломийські трикотажна, гардинна і взуттєва фабрики, Тисменицька хутрова фабрика та інші підприємства. Зросте видобуток газу, нафти, мінеральних добрив, виробництво електроенергії, шкіртоварів, меблів. Збільшитеся виробництво зерна, цукрових буряків, льону-довгунця, овочів, молока, м’яса та інших сільськогосподарських продуктів.
Вільно й радісно живуть і трудяться у великій сім’ї радянських народів трудящі Івано-Франківської області. Своїм щастям, своїми успіхами вони завдячують Комуністичній партії, Радянській владі.
В. Й. ГАРАЦЬ, О. О. ЧЕРНОВ, М. П. ХВОСТІН, А. Л. ЯСІНСЬКИЙ