Близнюки, Близнюківський район, Харківська область
Близнюки — селище міського типу, центр Близнюківського району і центр Близнюківської селищної Ради, якій підпорядковано населені пункти Водяне, Всеволодівка, Ганно-Рудаєво, Дмитрівка, Інтернаціональний, Ладний, Лукашівка, Миролюбівка, Садове. Селище розташоване за 163 км на південь від м. Харкова. Залізнична станція на лінії Харків — Ростов-на-Дону. Населення — 7100 чоловік.
Поселення Близнюки виникло під час прокладання Курсько-Харківсько-Азовської залізниці у 1868—1869 роках, яка пройшла через територію теперішнього району. Спершу тут була збудована залізнична станція, яка мала назву Надеждино. У 1903 році вона згоріла. Через два роки споруджено нову станцію, яку названо Близнюки. Недалеко від станції височать дві козацькі могили — свідки боротьби з татарськими ордами. Вони схожі одна на одну. Звідси, як розповідають старожили, пішла назва станції.
На кінець XIX століття біля станції виникає невеличкий населений пункт, в якому налічувалося 15 житлових будинків.
Першими поселенцями були залізничники. Слідом за ними тут оселюються селяни з навколишніх сіл, з’являються торговці, яких приваблював перш за все родючий чорнозем. Вони спорудили тут хлібні амбари, які наповнювали за безцінь купленим хлібом.
Близнюки стають важливим пунктом по вивезенню зерна та інших сільськогосподарських продуктів у різні міста Росії. Село рік у рік розширюється. У 1905 році тут зросло число житлових будинків, були споруджені нові хлібні амбари, два парові млини, олійницю, відкрито кілька крамниць.
Темним і безпросвітним було життя робітників. Умови праці на підприємствах були важкі. Робочий день тривав 12—14 годин, оплата була низькою. Та й мізерні заробітки зводились нанівець різними штрафами.
Близнюківські робітники вели боротьбу проти експлуататорів. Коли у Москві почалося збройне повстання в грудні 1905 року, його хвиля докотилася і до
Близнюків. Залізничники станції влаштували мітинг, на якому підтримали героїчну боротьбу робітників Красної Пресні. Вони припинили на кілька днів роботу і закликали всіх робітників та селян Близнюків і навколишніх сіл вести боротьбу за свої права, за повалення царизму.
Велику політичну роботу серед залізничників проводив член РСДРП К. Є. Скринник, який приїхав сюди із Синельникового в 1908 році. Під його керівництвом на станції відбувалися мітинги, на яких обговорювалися питання про події, що розгортались у Росії, поширювалися більшовицькі листівки та література.
Під час проведення столипінської аграрної реформи навколо Близнюків виникли невеликі хутори: Отрожки, Дяченки, Фисуни, Саксаганівка. Село з кожним роком зростало. Досить швидко збільшувалося його населення, головним чином, за рахунок залізничників, робітників млинів. У 1910 році в Близнюках створено агробазу. Тут можна було взяти на прокат плуг, борону, сівалку, молотарку. Але користуватися цими знаряддями могли тільки багатії. Для бідних селян вони були недоступними, бо за прокат треба було платити чималі гроші.
Великий Жовтень приніс радість і щастя для робітників та селян. Млини, олійниця та інші підприємства були націоналізовані, селяни одержали землю.
У роки громадянської війни в селі точилася запекла боротьба. Кайзерівські війська, контрреволюційні націоналістичні банди і денікінці пограбували жителів Близнюків, зруйнували промислові підприємства, нещадно розправлялися з радянськими активістами. Незважаючи на звірства окупантів, мешканці села вели боротьбу проти них. Частини Червоної Армії в грудні 1919 року остаточно визволили Близнюки від денікінців. У селі було створено ревком, який очолив К. Є. Скринник.
Наприкінці травня 1920 року в селі було створено Комітет незаможних селян, який очолив місцевий активіст М. А. Коруменко. Комнезам розподіляв землю між безземельними та малоземельними селянами, подавав допомогу сім’ям червоно-армійців і найбіднішому селянству.
Широку роботу по зміцненню Радянської влади проводив партійний осередок, який виник у 1922 році. З кожним днем зростав авторитет і вплив комуністів.
На початку січня 1923 року в партосередку налічувалося 13 членів партії та З кандидати в члени партії.
За новим адміністративно-територіальним поділом, затвердженим ВУЦВК 12 квітня 1923 року, було утворено Близнюківський район, до якого ввійшли Рудаївська та Самойлівська волості. З цього часу Близнюки стали районним центром. Відкрилась нова сторінка в історії села. Швидкими темпами починає зростати продуктивність млинів, олійниці, які було реконструйовано і розширено, виникають нові підприємства по переробці сільськогосподарської продукції.
Відбулися значні зміни і в культурному житті: було відкрито райсільбуд, бібліотеку, середню школу. У райсільбуді демонструвалися кінофільми, відбувалися концерти, читання лекцій та доповідей, обговорювалися художні твори. Комуністи та комсомольці розгорнули велику роботу по ліквідації неписьменності. їх праця увінчалася успіхом. До 10-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Велику виховну і організаторську роботу серед трудівників села проводили районні партійна та комсомольська організації, які йшли в авангарді боротьби за успішне розв’язання завдань соціалістичного будівництва.
25 серпня 1930 року вийшов перший номер районної газети «Червона Зірка». З 1931 року ця газета виходить під назвою «До нового життя», а з 29 вересня 1933 року — «Більшовик».
У 1930 році в Близнюках створено машинно-тракторну станцію, в якій налічувалося 44 трактори.
Щоб опанувати техніку, потрібні були знання. Комуністи МТС на чолі з директором В. М. Резніком і секретарем партосередку Г. М. Пєхотіним організували при машинно-тракторній станції та в колгоспах району курси трактористів. У Близнюках ще й тепер працюють механізатори, які на зорі колективізації після закінчення курсів сіли за кермо трактора. Це Ф. Ф. Стригунов — нині слюсар, на грудях якого сяє орден Леніна, В. О. Шаповал — слюсар відділення «Сільгосптехніка», С. І. Куряченко — завідуючий гаражем відділення «Сільгосптехніка» та ін. Вони внесли значний вклад у піднесення і зміцнення артільних господарств району.
Нові, соціалістичні перетворення у Близнюках, колективізація в районі відбувалися у гострій класовій боротьбі з куркулями, які тероризували населення, убивали партійних і радянських активістів, знищували колгоспні посіви, псували знаряддя і машини. Так, у 1930 році вони зіпсували в МТС 10 тракторів. Від куркульської руки загинув член буксирної бригади Гаркуша. 1 листопада 1931 року куркуль Кіпкало пострілом з мисливської рушниці вбив голову колгоспу «П’ятирічка» Ф. Федорчука. 7 грудня у Близнюках відбулася виїзна сесія Дніпропетровського міжрайонного суду, яка розглянула цю справу. Вбивця був засуджений до найвищої міри покарання — розстрілу.
Куркулі вдавалися не тільки до терору, а й пробиралися в радянські і партійні органи і підступно шкодили Радянській владі. Щоб викрити замаскованих ворогів, які намагалися пролізти в партію, комуністи мобілізували широку громадськість. Прізвища осіб, які вступали в партію, друкувалися у районній газеті. Лише після схвальних відгуків трудящих бюро райкому партії затверджувало рішення партійного осередку. .
Йдучи назустріч 14-м роковинам Великого Жовтня, трудящі Близнюків виступили ініціаторами збирання коштів на підводний човен «Войовничий безвірник», літак «Колгоспниця України» та дирижабль ім. Ворошилова. Жінки Близнюків зібрали на літак 500 карбованців.
Трудящі села були ініціаторами й інших починань. Залізничники станції Близнюки першими в районі включилися у змагання за гідну зустріч XVII з’їзду ВКП(б) та XII з’їзду КП(б)У. Вони взяли нові підвищені зобов’язання і успішно перетворювали їх у життя. Черговий по станції Кривомазг, ставши на ударну вахту, добився скорочення простоїв поїздів та вантажних вагонів.
Значних успіхів добилися механізатори Близнюківської МТС, число яких зросло до 100 чоловік. У 1932 році вони обслуговували 28 колгоспів, обробляючи 36,5 тис. га землі. У машинно-тракторній станції, яка налічувала 62 трактори, було організовано 2 буксирні бригади. Вони допомагали відстаючим господарствам у проведенні весняних польових робіт. Найбільшу допомогу було подано колгоспам Олександрівської і Якимівської сільрад.
З року в рік зростав обсяг робіт, які виконували механізатори МТС. У 1935 році на кожний 15-сильний трактор вироблено в переведенні на м’яку оранку по 500 га ріллі, а трактористи Я. Коваль і Г. Денисенко — по 658 га. Кожним комбайном зібрано по 296 га зернових; передові комбайнери Семирульник, Боровський і Зубков — по 300 га. Це були успіхи, яких раніше не знали в районі. В цьому ж році МТС значно поповнилася новою технікою, одержавши 11 тракторів, 20 комбайнів, З автомашини.
5 травня 1933 року — в День радянської преси — вийшов перший номер газети «Більшовицький стерновий», орган політвідділу Близнюківської МТС. Газету передплачувало 1200 колгоспників і механізаторів. Редакція мала сількорівський актив, який налічував 140 чоловік. Газета мобілізувала колгоспників і механізаторів на боротьбу за здійснення завдань партії та уряду по дальшому розвитку сільського господарства. На її сторінках висвітлювалися питання економіки артільного виробництва, досвід передовиків, про діяльність сільських партійних організацій, масово-політичну і культурно-освітню роботу на селі, в тракторних бригадах.
Велику роботу по організаційно-господарському зміцненню колгоспів району, вихованню колгоспного активу, зміцненню сільських партійних організацій, комуністичному вихованню трудівників провів політичний відділ Близнюківської MTС.
Ось один із прикладів.
У травні 1934 року на садибі МТС було організовано першу районну сільськогосподарську виставку, на якій демонструвались досягнення колгоспів, окремих селянських господарств, шкіл району. Понад 2000 експонатів виставки були розміщені у відділах рільництва, садівництва, городництва, бджільництва, тваринництва, кустарних виробів тощо. У політичному та бібліотечному відділах відвідувачі знайомилися з сільськогосподарською літературою, формами і методами агітаційно-масової і культурно-освітньої роботи, яку проводив політвідділ МТС. Сільськогосподарська виставка, організована в МТС, справила велике враження на селян.
Партійні організації Близнюків створили широку сітку партійно-політичної освіти. В 1932 році тут працювало 12 політгуртків: при МТС, сільраді, залізничній станції, млині. Місцеві партійні організації зростали в значній мірі за рахунок слухачів, які закінчили школи політграмоти.
З кожним роком розквітали Близнюки. Протягом першої п’ятирічки тут виросли нові квартали житлових будинків, які розкинулися обабіч залізниці, культурні і громадські будівлі. В 1935 році у селищі було споруджено нову простору лікарню з пологовим відділенням, поліклінікою, дитячою консультацією, санітарною станцією. У поліклініці відкрито рентгенівський і зубний кабінети, обладнані найновішою медичною апаратурою.
В передвоєнні роки у Близнюках споруджено новий Будинок культури, середню школу, приміщення ветлікарні, райконтори зв’язку, райспоживспілки, а також універмаг продовольчі магазини.
Чимало змін сталося у Близнюках за роки Радянської влади не тільки в господарській діяльності людей, а й в їх духовному житті. У селі виросли нові люди, які самовіддано трудилися над здійсненням завдань соціалістичного будівництва. В 1935 році за сумлінну і невтомну працю багатьох трудівників Близнюківського району було нагороджено орденами і медалями.
За роки перших п’ятирічок у Близнюках виросла місцева промисловість. Тут працювали молокозавод, цегельня, райпромкомбінат і райхарчокомбінат. Зросло число робітників і службовців. За переписом 1939 року населення Близнюків становило 2276 чоловік.
З початком Великої Вітчизняної війни близнюківці, як і весь радянський народ, стали на захист рідної Вітчизни, помножили свої трудові зусилля. Районна партійна організація стала справжнім бойовим штабом перебудови життя і праці населення на воєнний лад. Під її керівництвом було успішно проведено мобілізацію до Червоної Армії. Все майно колгоспів, МТС евакуйовано в східні райони країни. Виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною, понад 50 жителів села пішли в загони по знищенню ворожих десантників.
Коли ворог був уже на підступах до м. Лозової, туди прибув батальйон народного ополчення Близнюківського району. Зайнявши оборонний рубіж, ополченці почали відбивати ворожі атаки. Батальйон знищив понад 60 фашистських солдатів і офіцерів, захопив 9 кулеметів, 7 автоматів, 16 ящиків з гранатами, 100 гвинтівок, 2 радіостанції тощо.
12 жовтня 1941 року гітлерівські орди захопили Близнюки. Але і в період окупації близнюківці продовжували боротьбу проти ворога, саботуючи його заходи. Ось один з прикладів: місцевого жителя П. Р. Володченка німці примусили відремонтувати водокачку. Пустити її в дію, звичайно, можна було за кілька днів. Але радянський патріот ремонтував її два з половиною місяці. Володченко також переховував удома бійців Червоної Армії, що потрапили в оточення. Нині в нього як дорогі реліквії зберігаються їх листи. Ось що писав Володченку капітан Г. Б. Чуд-невський: «У жовтні 1941 року, коли я попросився до вас переночувати, ви без вагань впустили мене, нагодували, перев’язали рани. Три дні я жив у вас. А потім ви знайшли мені гвинтівку, і я продовжував боротьбу проти німецько-фашистських окупантів». П. П. Гнатько переховувала чотирьох солдатів, а А. М. Козаренко підібрала трьох поранених, вилікувала їх і переправила через лінію фронту.
Весною 1942 року в Близнюках почала діяти підпільна комсомольська група, організатором якої був майстер Лозівського вагонного депо О. І. Немченко.
До групи підпільників входили слюсар вагонного депо Л. 3. Янко, .офіцер Червоної Армії І. П. Мезенцев, політпрацівник 57-ї армії В. Г. Ахундов, житель Близнюків комуніст Р. А. Торбін і інші. Через деякий період партійно-комсомольська група переросла у велику підпільну організацію.
Одним з найактивніших бійців підпілля був Белі Гусейн Ахундов — до війни член ЦК КП Азербайджану, депутат Верховної Ради Азербайджанської PСP, а на фронті — комісар батальйону 57-ї армії. Вирвавшись з оточення, Ахундов продовжував боротьбу у Близнюках. За допомогою підпільників його було забезпечено документами на ім’я Олександра Гасанова, влаштовано на роботу в Близнюківську земельну управу.
З ініціативи Ахундова у селі Надеждине в хаті підпільниці Валентини Белушенкової для шефа районної управи Ангальта було організовано обід. Фашиста напоїли до безтями, забрали в нього печатку і проштампували чисті бланки перепусток, за допомогою яких згодом вдалося врятувати багатьох військовополонених.
Близнюківські підпільники діставали для голодуючого населення хліб, розповсюджували листівки, зривали заходи фашистів. Члени організації Галина Сулима, Людмила Слюсарчук та інші вбили вартового біля складу боєприпасів і взяли звідти кулемет, 10 гвинтівок та 2 тис. патронів.
В травні 1943 року підпільну комсомольську організацію очолив представник Харківського обкому комсомолу Микола Гонтаренко. У цей період в ній налічувалося понад 60 чол., в т. ч. З члени партії і 20 комсомольців. Підпільники збирали і передавали командуванню Червоної Армії та партизанським загонам відомості про склад військ і техніку ворога, зривали відправку хліба до Німеччини, забезпечували продовольством партизанські загони. Так, наприклад, внаслідок диверсії, проведеної транспортною групою, перегін Близнюки — Дубово — Гаврилівна був виведений з ладу на 18 годин.
Тривалий час фашисти не могли розкрити комсомольське підпілля. Вони взяли під постійний нагляд сім’ю Миколи Гонтаренка, арештували його батька Олексія Митрофановича. Гітлерівці закатували О. М. Гонтаренка, але нічого не дізналися про сина, товаришів. Лише з допомогою місцевих зрадників їм вдалося напасти на слід підпільників. Гестапівці схопили Г. А. Сулиму, В. Н. Складнєву,
Н. В. Трохименко, Р. А. Іщенко і багатьох інших. Над ними вчинили звірячу розправу. В цей час загинув і комуніст А. Р. Торбін, директор Близнюківського млинзаводу, який був залишений для підпільної роботи. 31931 по 1937 рр. він працював директором Близнюківської МТС.
Серед патріотів, замордованих фашистами, був наймолодший учасник підпілля Юрко Старостін. У своєму звіті керівник організації М. Гонтаренко повідомляв: «В останній час у нашій Близнюківській групі загинув 15-річний член організації Юрко Старостін, полум’яний радянський патріот, який усім єством ненавидів фашистське поневолення… Юрій був у курсі всіх справ. Він же доставляв відомості про заховану зброю, знав усіх до одного товаришів, але жодного слова не добилися від нього окупанти. Помер як герой…». А ось що пише про свого сина М. Ф. Старостіна: «9 лютого 1943 року біля Саксаганівського хутора знайшли труп Юри, його ледве можна було впізнати. Він був страшенно знівечений. Все тіло посічене, мабуть шомполами. Нігті на ногах зірвані, руки викручені з суглобів… Минуло багато років від тих страхітливих подій, а я не можу забути його слів: „Я витримаю!». І я певна, що він витримав, не виказав нікого, не зрадив Батьківщину…».
Уродженці Близнюків мужньо боролися проти ворога і на фронтах Великої Вітчизняної війни. Понад 140 жителів села за бойові заслуги нагороджені орденами й медалями. Понад 150 близнюківців не повернулися з війни. Вони загинули в боях за незалежність рідної Вітчизни.
У вересні 1943 року Близнюки були визволені від німецько-фашистських загарбників. Відступаючи під ударами радянських військ, фашисти зруйнували МТС, Будинок культури, школу, багато інших споруд.
Після визволення села його жителі, не гаючи часу, взялися за відбудову зруйнованого окупантами господарства, щоб поставити його на службу фронтові. Комсомольці й молодь виступили ініціаторами збору коштів на спорудження літака «Комсомолець Близнюківщини». Вони зібрали близько 120 тис. крб. Радянський уряд надіслав комсомольцям району з приводу цієї події привітання і побажав успіхів у відбудові зруйнованого господарства. На кінець 1947 року промислові підприємства села були не тільки повністю відроджені, але й значно перевершили довоєнний рівень виробництва. Наступного року від Лозівської ТЕЦ до Близнюків було підведено лінію електропередачі, що значно поліпшило енергопостачання підприємств.
За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства і місцевої промисловості багато трудівників району в 1947 році було нагороджено орденами і медалями.
Секретар райкому партії Г. А. Турбай, завідуючий райземвідділом І. Г. Гетьманенко, головний агроном райземвідділу Б. В. Бокарєв, директор МТС В. Д. Рибалко, механік МТС І. О. Євтушенко, голови колгоспів «Перемога» та ім. Петровського К. Я. Доля і П. Т. Зеленський та ланкова колгоспу «ВЧК-ДПУ» О. О. Харитонова були удостоєні найвищої урядової нагороди — звання Героя Соціалістичної Праці.
Між трудівниками Близшоківського району і Куйбишевського району Таджицької РСР розгорнулося соціалістичне змагання. Воно відіграло значну роль у дальшому піднесенні господарства Близнюківського району.
У 1956 році Близнюківський район і машинно-тракторна станція були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Понад 80 її учасників були нагороджені золотими і срібними медалями, Дипломами І й II ступенів, цінними подарунками. Райвиконком премійовано автомашиною і Дипломом II ступеня, а МТС — радіоустановкою.
Після реорганізації МТС утворено об’єднання «Сільгосптехніки», яке перетворилося у справжнє механізаторське містечко. Всі будівлі тут цегляні, споруджені за типовим проектом. До послуг ремонтників — клуб, бібліотека, їдальня, крамниця. Навколо садиби закладено сад, споруджено ставок. Тут працює 220 чоловік.
Районне об’єднання «Сільгосптехніки» в 1965 році продало колгоспам 36 тракторів, 67 комбайнів, 25 автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки на загальну суму 5600 тис. карбованців.
Об’єднання «Сільгосптехніки» має свою потужну виробничу і ремонтну базу. Тут налічується 65 вантажних автомашин, 5 пересувних автомайстерень. В 1965 році стала до ладу потокова лінія по ремонту гусеничних тракторів. Щороку при об’єднанні «Сільгосптехніки» на курсах готують трактористів, комбайнерів, шоферів та інших спеціалістів для села. Ремонтники районного об’єднання «Сільгосптехніки» першими у Близнюках завоювали почесне звання ударників комуністичної праці. Це комуністи слюсарі С. П. Салій, В. О. Шаповал, О. Ю. Карпенко та інші. Нині за почесне звання ударників комуністичної праці борються 50 механізаторів. У 1965 році при райоб’єднанні «Сільгосптехніки» організовано науково-технічне товариство, членами якого стали понад 30 механізаторів. Мета його — популяризувати технічні досягнення і передовий досвід, допомагати впроваджувати їх у виробництво.
У Близнюках розташовано радгосп по відгодівлі великої рогатої худоби, а також свиней, овець, кролів. Він створений у 1948 році на базі «Заготскоту». Це господарство має понад 180 га орної землі, 4 трактори, 3 комбайни, 2 автомашини, зерносховище, тваринницькі ферми.
З року в рік радгосп збільшує виробництво м’яса. Якщо в 1948 році тут було відгодовано 160 свиней, то у 1960 році — понад 3200 голів. Собівартість центнера м’яса становила 72 карбованці.
Ще кращих успіхів було досягнуто в 1964 році. Працівники радгоспу відгодували 5 тис. голів свиней, 500 голів великої рогатої худоби, 27 тис. кролів. Тільки за рахунок дорощування свиней державі здано 2100 цнт м’яса. Господарство одержало понад 138 тис. крб. прибутку. Робітники радгоспу добиваються збільшення врожайності зернових культур. Вони щороку збирають з кожного гектара по 18—20 цнт вівса і ячменю, 25—30 цнт зерна кукурудзи.
В господарстві трудиться багато ударників комуністичної праці. Серед них свинарки Н. А. Грушак, О. В. Липова, О. В. Войтюк та інші, які добиваються щодобового приросту живої ваги кожної тварини по 500—600 грамів. Парторганізація радгоспу мобілізує робітників господарства на дальше піднесення господарства, збільшення виробництва тваринницької продукції.
За післявоєнні роки Близнюки стали невпізнанними; село розширило свої межі, виросли нові вулиці, громадські і житлові будинки. В липні 1957 року Близнюки було віднесено до категорії селищ міського типу. Тут працює ряд підприємств місцевої промисловості. Найбільшим з них є маслозавод, який виріс на пустирі. У 1953 році завод дав першу продукцію, переробивши 8320 тонн молока. Всі цехи обладнано новою технікою: діє потокова лінія Мілешина, придбано новий сепаратор. Виробнича потужність підприємства з 1953 року збільшилась у три рази, поліпшилась якість продукції. Щозміни завод переробляє 120 тонн молока. Всі робітниці маслоцеху борються за звання ударника комуністичної праці. Завод виробляє масло, кефір, сметану, сир лиманський, морозиво та інші молочні продукти.
На місці колишньої невеличкої олійниці виросли нові корпуси харчокомбінату. В 1959 році вступив у дію олійний цех з гідравлічним пресом. Щодоби тут переробляється вісім тонн соняшнику. Вихід олії доведено до 33 проц. У 1960 році став до ладу новий хлібозавод, який щодня випікає 25 тонн хліба. Тут всі виробничі процеси механізовані. В 1964 році здано в експлуатацію вальцьовий млин. Він щодоби переробляє 25 тонн зерна.
У 1957 році вся валова продукція харчокомбінату становила 30 тис. крб. (у новому грошовому обчисленні), а в 1965 році — 1,5 мільйона карбованців. Виробнича база цього підприємства з кожним роком розширюється. Змонтовано нові установки по переробці проса і гречки. Колектив харчокомбінату налічує 65 робітників і спеціалістів. їх боротьбу за досягнення нових трудових успіхів очолює партійна організація, яка об’єднує 11 комуністів. Вона організувала серед робітників змагання за звання колективу комуністичної праці.
Все більше розширюється господарство Близнюківського хлібоприймального пункту. Окупанти зруйнували тут всі приміщення. Нині обабіч шляху, що веде на Лозову, височать зерносховище і 14 амбарів. У гарячу пору жнив з усього району йдуть сюди валки автомашин з хлібом нового врожаю. Щодня пункт приймає понад З тис. тонн зерна. Всі процеси роботи тут виконують механізми, з допомогою яких кожну годину розвантажується і навантажується 200 тонн зерна. На пункті обладнано 2 стаціонарні і 3 пересувні сушарки, діє 8 потужних зерноочисних машин тощо. У 1964 році збудовано нову потокову лінію. Всі механізми приводяться в дію з допомогою електроенергії, яку селище одержує від державної електромережі.
Невпізнанною стала й станція Близнюки. За роки Радянської влади вона повністю реконструйована і оснащена новою технікою. Рік у рік зростає вантажооборот. Щороку на станцію надходить понад 7 тис. тонн вантажів, а відправляють звідси понад 40 тис. тонн. У 1964 році колектив станції Близнюки завоював перше місце у змаганні серед станцій Донецької магістралі. Тепер залізничники борються за звання колективу комуністичної праці.
Дедалі змінюється зовнішній вигляд селища. Нині йде будівництво нових приміщень райкому партії і райвиконкому, комбінату побутового обслуговування, елеватора, кількох комунальних житлових будинків. Новобудови стали невід’ємною частиною пейзажу селища.
Великий обсяг будівельних робіт у селищі і колгоспах району здійснює Близнюківський «Міжколгоспбуд», який за вісім років існування спорудив у районі десятки добротних тваринницьких ферм, житлових і виробничих приміщень. У 1964 році близнюківські будівельники посіли третє місце в області серед міжколгоспних будівельних організацій.
«Міжколгоспбуд» створив свою власну виробничу базу. На зміну дерев’яним конструкціям на будівельні майданчики надходять залізобетонні власного виробництва. 16 автомашин щодня підвозять сюди вантажі. Тут працює понад 200 будівельників. На цегельному заводі стала до ладу нова піч потужністю 3 мільйони штук цегли за сезон. У майстернях встановлено 3 пилорами, деревообробні верстати та інше устаткування. Механізми прискорюють темпи будівництва, сприяють зниженню собівартості робіт, підвищенню продуктивності праці.
У 1965 році житловий комунальний фонд селища збільшився майже вдвоє. Переважна більшість мешканців за останні 5 років переселилася в нові добротні будинки. Тільки індивідуальними забудовниками споруджено 220 будинків, тобто кожна п’ята сім’я справила новосілля. В селищі споруджено також новий готель, баню, перукарню та інші побутові приміщення, заасфальтовано 18 км тротуарів. Довжина вулиць селища досягла 35 км. На кожній з них є електричне освітлення.
Успішно здійснюється план озеленення Близнюків. У селищі закладено три парки. У 1965 році посаджено 2500 декоративних та фруктових дерев, розбито клумби та квітники. Щороку на благоустрій селища комунгосп витрачає понад 28 тис. карбованців.
В центрі селища у 1957 році встановлено пам’ятник В. І. Леніну, а в 1959 році — пам’ятник радянським воїнам і підпільникам, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни за визволення Близнюків.
Трудящі Близнюків свято шанують пам’ять народних месників. Ім’ям Юрка Старостіна названо піонерську дружину середньої школи, а також одну з вулиць селища. Вулиці названо також іменами Героя Радянського Союзу Петра Ткаченка, керівника підпільної комсомольської групи Миколи Гонтаренка, підпільниці Віри Складнєвої.
З нагоди 20-х роковин перемоги над гітлерівською Німеччиною М. О. Гонтаренка посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Велику роботу провадить колектив комбінату побутового обслуговування, створеного на базі колишньої промислової артілі «Колективний труд» у 1960 році. В 1965 році відкрито дві шевські майстерні по ремонту та пошиву взуття, майстерні побутових приладів, годинникарську, фотографію.
Близнюківський побутовий комбінат широко практикує кільцеві об’їзди сіл району. Кваліфіковані фахівці виїздять у колгоспи і радгоспи, польові стани механізаторів, табори літнього утримання худоби, на поля, де працюють колгоспники, і приймають на місцях замовлення на пошиття одягу і взуття, роблять примірки, привозять готові замовлення. У 1964 році пересувна побутова майстерня зробила понад 200 виїздів на села, а в 1965 році — понад 600 і виконала більше 5 тис. різних замовлень.
У районі організовано нові форми культурно-побутового обслуговування сільського населення. З Близнюків у села району часто виїжджає автопоїзд добрих послуг. До складу автопоїзда входять 4 автомашини, з якими виїжджає агіткультбригада, лектор районного відділення товариства «Знання», працівники служби побуту, лікарі і аптекар, працівники торгівлі, фотограф.
З кожним роком розширюється торговельна сітка селища. В ньому функціонує понад 20 торговельних підприємств — в півтора раза більше, ніж було до війни. За останні три роки жителі Близнюків придбали 80 телевізорів, 170 радіоприймачів, 12 легкових автомашин, 420 мотоциклів.
Селище повністю радіофіковане. У 1959 році тут вступила у дію телефонна станція. Тепер телефонні апарати стоять в квартирах багатьох жителів селища.
До послуг мешканців — нова простора лікарня на 100 ліжок з найновішим медичним обладнанням; медамбулаторія, дитячий садок і дитячі ясла. Якщо в 1932 році в усьому Близнюківському районі працювало 9 лікарів і 23 чоловіки середнього медперсоналу, то нині тільки в районній лікарні трудиться 16 лікарів, 58 фельдшерів та медсестер. На лікування хворих щороку витрачається понад 130 тис. карбованців.
На ниві охорони здоров’я у Близнюках 40 років працював заслужений лікар республіки М. О. Добровольський, чверть століття трудиться головний лікар Близнюківської лікарні заслужений лікар республіки М. Г. Прокопенко, яка за багаторічну і бездоганну роботу нагороджена орденом Леніна.
У центрі селища височить будівля. Це середня школа, в якій здобуває освіту понад 930 дітей робітників, службовців і колгоспників. їх навчають 57 учителів. Більшість з них мають вищу освіту. На освіту в селищі щороку витрачається понад 165 тис. крб. Діти колишніх бідняків стали учителями, лікарями, інженерами, офіцерами Радянської Армії.
Серед педагогічного колективу Близнюківської середньої школи заслуженим авторитетом і повагою користується вчителька математики Є. Д. Шаповал. Її в селищі знають як талановитого педагога і активного громадського діяча. Вона — депутат обласної Ради. Є. Д. Шаповал — вірний слуга народу. До неї звертаються за порадами, з проханнями і скаргами щодня десятки людей. Всі жителі селища дуже вдячні депутатові за її невтомну працю.
До послуг трудящих району масова і дитяча бібліотеки, які налічують у своїх фондах понад 55 тис. книг. У бібліотеці часто провадяться читацькі конференції і диспути, на яких обговорюються нові твори. В 1965 році відбулися конференції та літературні вечори на тему: «Передовий досвід — у сільське господарство», «Ленін — вождь, товариш, людина», «Люби і знай свій край», «Жіноча доля у творах Т. Г. Шевченка» та інші.
Своє дозвілля трудящі Близнюків проводять у районному Будинку культури, в якому працюють драматичний, танцювальний, хоровий, музичний та інші гуртки художньої самодіяльності. Хор, яким керує учителька музики середньої школи С. П. Леніна, відомий далеко за межами району. Часто учасники художньої самодіяльності виїздять в колгоспи і радгоспи району, виступають з новими концертними програмами перед трудящими сусідніх Барвінківського і Лозівського районів. При районному Будинку культури працюють також 2 університети — культури й охорони здоров’я. їх слухачами є понад 140 чоловік: робітники і службовці, інтелігенція, колгоспники навколишніх сільгоспартілей. В районному Будинку культури обладнано постійно діючу галерею слави. В ній розміщені фотографії передових людей промислових підприємств і колгоспів, працівників культури і охорони здоров’я та інших трудівників.
У західній частині Близнюків розмістився стадіон, споруджено просторий спортивний зал, де проводяться гімнастичні заняття, змагання з важкої атлетики і гирьового спорту, баскетболу, боксу та інших видів спорту. Вихованець Близнюківської середньої школи уродженець селища Федір Осина — світовий рекордсмен з важкої атлетики 1960 року — працює тренером Харківського обласного спортивного товариства «Спартак».
У селищі є Будинок піонерів, який подає велику допомогу вчителям у підготовці учнів до трудової діяльності. Тут провадяться цікаві експериментальні роботи, учні підвищують свої технічні знання. Члени гуртка «Юний технік» сконструювали діючу модель «Автоматична дослідна станція на Місяці» з програмним керуванням. За цю модель гурток нагороджено Комітетом ради Виставки досягнень народного господарства СРСР Дипломом 1-го ступеня, а його учасників — медалями.
У багатогранному житті селища активну роль відіграють депутати. До складу селищної Ради депутатів трудящих в 1965 році обрано 70 кращих виробничників і представників інтелігенції. Вони проводять велику роботу по дальшому розвитку селища: дбають про його впорядкування, поліпшення побутового обслуговування, за перетворення Близнюків у селище комуністичного побуту. При виконкомі створено 10 постійно діючих комісій, які очолюють депутати. До своєї роботи при вирішенні тих чи інших питань вони залучають широкий актив.
В селищі діє рада пенсіонерів. Очолює її заступник голови виконкому селищної Ради А. Я. Козлов. Серед 283 пенсіонерів є чимало справжніх ентузіастів, які беруть найактивнішу участь в громадському житті селища.
Один раз на місяць в розпорядження пенсіонерів надається Будинок культури. Там вони влаштовують читацькі конференції, провадять збори, слухають лекції, виступи гуртків художньої самодіяльності, дивляться нові кінофільми. Рада дбає про те, щоб у кожного пенсіонера було вчасно відремонтовано квартиру, завезено паливо на зиму і т. д.
Зміни сталися не тільки в господарській діяльності людей, але і в їх духовному житті. В цьому велика заслуга первинних партійних організацій, яких у селищі налічується 19. Вони об’єднують 330 комуністів. Партійні організації проводять наполегливу роботу по комуністичному вихованню трудящих. Важливого значення надається пропаганді марксистсько-ленінської теорії, формуванню у кожного трудівника матеріалістичного світогляду. В системі політичної освіти навчається близько 900 комуністів, комсомольців і безпартійних активістів.
Комуністи спрямовують роботу 14 комсомольських та громадських організацій. В селищі діють 14 народних дружин, товариські суди та інші добровільні організації.
З маленького села, яке ще тридцять років тому мало лише одну вулицю, Близнюки перетворилися в селище міського типу. Тут працює понад 2 тис. робітників і службовців.
Ще прекраснішим стане завтрашній день Близнюків. За роки нової п’ятирічки (1966—1970 рр.) в селищі намічено спорудити новий кінотеатр на 500 місць, Будинок культури на 500 місць, середню школу на 900 місць, поліклініку, готель, побутовий комбінат, десятки житлових будинків. Навколо Близнюків буде створено зелену зону шириною 2,5 кілометра.
Разом з усіма трудівниками нашої країни близнюківці з небувалим піднесенням працюють над здійсненням накреслень XXIII з’їзду КПРС та XXIII з’їзду КП України і прагнуть ознаменувати 50-річчя Радянської влади дальшими успіхами в труді.
М. Д. КОЗЬМІНА, Й. Д. ФУРСЕНКО