Дворічанський район, Харківська область
Дворічанський район розташований у північно-східній частині Харківської області. Існував з 1923 до 1963 року. Знову утворений 8 грудня 1966 року Указом Президії Верховної Ради УРСР. Межує з Валуйським Бєлгородської області РРФСР, Троїцьким та Сватовським районами Луганської області, Куп’янським та Великобурлуцьким районами Харківської області.
Територія району становить 1112 кв. кілометрів. Населення — 27 770 чоловік, в т. ч. міського — 9,5 проц., сільського — 90,5 процента. Густота населення — 25 чол. на 1 кв. кілометр.
До складу району входять Дворічанська селищна Рада та 12 сільських Рад. Всього в районі 107 населених пунктів.
Поверхня Дворічанського району являє собою горбасту рівнину, порізану річковими долинами. Найбільша річка, що ділить район на дві, приблизно рівні частини,— Оскіл, притока Сіверського Дінця. Лівий берег Осколу рівнинний, правий — підвищений, подекуди порізаний глибокими ярами. Вздовж правого берега річки безперервно тягнуться крейдяні схили, місцями утворюючи чудові краєвиди.
Клімат — помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря +7, середньорічна кількість опадів — 450—500 мм. Повесні та влітку тут нерідко віють східні суховії. Переважна більшість грунтів придатна для ведення сільського господарства. Ліси займають близько 11 проц. площі району. Найбільшим природним лісовим масивом є Заливинський (711 га).
З природних багатств на території є крейда, вапняки, формовочні піски та черепичні глини.
Через Дворічанський район проходить залізнична колія Куп’янськ — Валуйки та автошлях Дворічна — Куп’янськ. Сільськогосподарське виробництво — основа економіки району. Головним напрямом сільськогосподарського виробництва є зерно-буряковий та м’ясо-молочний.
Земельний фонд району становить 111 176 га. З них сільськогосподарські угіддя займають 60 проц. площі, решта — ліси, сади, шляхи та різні непридатні землі.
В районі є 16 колгоспів та 3 радгоспи. У 1966 році із загальної площі орної землі 48 проц. було відведено під зернові культури, з них 19 проц. під пшеницю; технічні культури займали 14,5 процента орної землі.
Матеріально-технічну базу колгоспів і радгоспів становлять — 503 трактори (в 15-сильному обчисленні), 314 комбайнів (з них 95 зернових) та 390 вантажних автомашин.
У колгоспах і радгоспах працює 99 чоловік спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.
Обробіток зернових культур механізовано на 100 проц., міжрядний обробіток просапних на 99,3 проц., збирання цукрових буряків і соняшнику — на 96,4 проц., кукурудзи — на 96,1 процента. Переважна більшість трудомістких процесів у тваринництві також механізована.
У 1961—1966 рр. середня врожайність зернових становила 29,9 цнт з гектара. У 1966 році в районі на 100 га сільгоспугідь припадало 54 голови рогатої худоби (в т. ч.—18 корів); 13,6 овець; на 100 га ріллі —57 голів свиней. За 1964—1966 рр. середнє виробництво тваринницької продукції в 100 га обчисленні становило: м’яса — 57,2 цнт, молока — 280 цнт, вовни — 52,4 кілограма.
За досягнуті успіхи у виробництві сільськогосподарської продукції за післявоєнні роки орденами і медалями було нагороджено близько 1000 чоловік. Трьом передовикам присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Тільки в 1966 році за виконання й перевиконання планів семирічки нагороди одержали 85 чоловік.
В районі є підприємства місцевої промисловості. Це маслозавод, харчокомбінат, побутовий комбінат, цегельний завод, кукурудзокалібрувальний завод тощо.
Мережа торговельних закладів району включає 120 промтоварних та продовольчих магазинів, 10 підприємств громадського харчування. Товарооборот у 1966 році становив 8649 тис. карбованців.
В районі є 5 лікарень на 235 ліжок; 29 фельдшерських пунктів, 2 пологові будинки, 4 аптеки. В медичних закладах працюють 20 лікарів та 156 чоловік середнього медперсоналу, з них 1 заслужений лікар республіки і 4 відмінники охорони здоров’я.
В районі працює 40 загальноосвітніх шкіл, з них — 5 середніх, 15 восьмирічних, 20 початкових, з яких навчається понад 3700 учнів. У школах працює 270 учителів, з них 1 заслужений вчитель УРСР та 5 відмінників народної освіти. З культурно-освітніх установ у районі є Будинок культури, 31 сільський, колгоспний та профспілковий клуби; 34 бібліотеки, книжковий фонд яких налічує 144 650 книжок; 1 широкоекранний кінотеатр, 28 стаціонарних кіноустановок, 3 кінопересувки.
При районному Будинку культури та клубах працюють 114 гуртків художньої самодіяльності, в них бере участь понад 1000 чоловік. В райцентрі створені народний університет культури, лекторії педагогічних та медичних знань.
Районне відділення товариства «Знання» об’єднує 254 чоловіки. Широкого розповсюдження набула періодична преса. На 1967 рік в середньому передплачено 1000 екземплярів газет і журналів на 1000 жителів.
В районі діють 2 спортивні товариства, що об’єднують 14 низових колективів.
На території району діють 16 поштових відділень та 18 ощадних кас.
У роки Великої Вітчизняної війни під час тимчасової окупації в районі діяли розвідувально-диверсійні групи П. А. Титаренка та П. Р. Хижняка.
2 уродженцям району за героїзм і відвагу, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.