Харківський район, Харківська область
Харківський район розташований навколо м. Харкова, межує з Богодухівським, Валківським, Вовчанським, Зміївським, Золочівським та Чугуївським районами Харківської і Бєлгородським та Шебекенським районами Бєлгородської (РРФСР) областей. Утворений 27 лютого 1932 року, а в теперішніх межах — 8 грудня 1966 року. До його складу входять 3 міські, 12 селищних і 11 сільських Рад, усього 110 населених пунктів.
Площа району 1,4 тис. кв. км. Населення 200,6 тис. чол. (без м. Харкова). Географічне розташування району навколо Харкова та наявність великої сітки шляхів сполучення (залізниці, авіа і автомагістралі) зумовили густоту населення, яка становить тут 138 чол. на 1 кв. км. Значна частина трудящих працює на підприємствах Харкова.
У районі 19 радгоспів, зокрема 16 овочево-молочних, 1 садівничий, 2 птахофабрики.
Працюють 9 науково-дослідних і учбових, 9 підсобних і 2 відгодівельних господарства.
Господарство району спеціалізується на виробництві овочів, молока і м’яса для потреб населення свого району і м. Харкова. Землі тут 145,4 тис. га, в т. ч. сільськогосподарських угідь — 100,7 тис. га, з них орної землі — 77,1 тис. га. Під садами — 5,9 тис. га, з них —2,8 тис. га плодоносні. Тут вирощують і зернові культури, зокрема озиму пшеницю, а також — технічні.
Широкого розвитку набуло в районі і тваринництво м’ясо-молочного напряму. На 1 січня 1967 року тут було 49,8 тис. голів великої рогатої худоби, зокрема корів — 19,4 тис. голів, свиней — 13,5 тис. голів, різної птиці — 108,8 тис. голів.
Виробництво м’яса на 100 га сільськогосподарських угідь становило 73,9 цнт, молока — 552 центнери.
Всі основні сільськогосподарські роботи механізовані. В районі є 742 трактори, 234 комбайни, 506 вантажних автомашин.
Працює понад 850 спеціалістів сільського господарства, серед них з вищою освітою 456, з середньою — 395 осіб.
За визначні успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва нагороджено 384 чол., серед них у 1966 році — 140 чол. Серед нагороджених — 9 Героїв Соціалістичної Праці.
Район має 26 промислових підприємств, серед них: Будянський фаянсовий завод «Серп і молот», Мереф’янський склоробний завод, підприємства легкої, деревообробної і харчової промисловості. Обсяг валової продукції на 1 січня 1967 року становив 54,7 млн. крб. На Будянському фаянсовому заводі працює Герой Соціалістичної Праці вогнетривник К. Ф. Гриценко.
Широко розгортається житлове будівництво. Протягом 1965—1966 рр. тут споруджено: по усуспільненому сектору будинків загальною площею 263 тис. кв. м, по індивідуальному сектору — 1156 будинків загальною площею 47 тис. кв. метрів.
У районі широко розгалужена сітка торговельних закладів, їх усього —591. У 1966 році населенню продано товарів на 2059,7 тис. карбованців.
Район повністю електрифікований і радіофікований. Тут розпочато газифікацію житлових будинків з використанням газу ІНебелинського родовища.
В усіх населених пунктах району діють майстерні побутового обслуговування (пошиття одягу і взуття, перукарні тощо).
Густа сітка медичних, навчальних і культурно-освітніх закладів обслуговує населення цього району.
Тут діють 14 лікарень на 850 місць, 40 фельдшерсько-акушерських пунктів. Медичних працівників 2,4 тис. чол., серед них —заслужений лікар республіки Н. С. Мещеряков.
У районі 27 середніх, 29 восьмирічних, 20 початкових шкіл, 7 шкіл робітничої молоді, одна заочна середня школа, 3 школи-інтернати. Працює 1314 учителів, серед них — три заслужені вчителі республіки: В. С. Данилевська, С. Д. Дементьева і С. Р. Дерід.
Тут є 51 дитячі ясла і садки, 5 дитячих будинків.
Серед численних культурно-освітніх закладів —районний Будинок культури, 25 сільських і селищних клубів, 117 бібліотек, що мають понад 400 тис. книг. Працюють 83 гуртки художньої самодіяльності, в яких бере участь понад 750 чол., стаціонарні кіноустановки, а також 3 університети культури, що мають 715 слухачів.
У 1966 році трудящі району передплачували 189,5 тис. примірників газет і журналів.
У роки Великої Вітчизняної війни на території Харківського району точились запеклі бої військ Радянської Армії з німецько-фашистськими окупантами. Особливо відзначились тут 28 гвардійська, 84, 89, 116, 252, 299 дивізії 53 армії, якою командував І. М. Манагаров. Цим дивізіям присвоєно найменування «Харківських».
У боях за визволення м. Харкова і Харківського району особливо відзначились воїни: В. Ю. Бреусов, червоноармієць; В. В. Женченко, лейтенант, командир взводу; Г. П. Полікарпов, старший сержант, командир відділення; В. П. Петришев, старший лейтенант, командир роти. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1943 року їм присвоєно високі звання Героїв Радянського Союзу.
Трудящі району з любов’ю доглядають братські могили радянських воїнів, що полягли у боях проти німецько-фашистських загарбників. В усіх населених пунктах, на місцях боїв, встановлено пам’ятники-обеліски радянським воїнам, що віддали своє життя за визволення Батьківщини.
Видається газета «Трибуна трудящих» — орган Харківського РК КП України і районної Ради депутатів трудящих, а також багатотиражна газета «Будянський фаянс» — на Будянському фаянсовому заводі.