Лозівський район, Харківська область
Лозівський район утворено в 1923 році. Розташований він на півдні Харківської області. Межує на півночі з Первомайським, на сході — з Балаклійським, на південному сході — з Близнюківським районами Харківської області, на заході — з Сахновщинським Харківської та Павлоградським районом Дніпропетровської областей.
Територія району становить 1,6 тис. кв. кілометрів. Населення — 85 300 чоловік, в т. ч. міського — 44 800 чоловік. Густота населення — 53,3 чоловіка на 1 кв. кілометр.
До складу району входять 2 селищні та 17 сільських Рад. Всього в районі 166 населених пунктів.
Район одним із перших на Україні здійснив суцільну колективізацію і за досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства в 1931 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора УРСР.
У 1956—1958 рр. район за досягнення високих врожаїв зернових — 25,7 цнт, соняшнику — 21 цнт; надій молока на 1 корову 2109 кг — був представлений на Всесоюзній виставці досягнень у народному господарстві і нагороджений дипломом 1-го ступеня. Близько 200 передовиків колгоспного і радгоспного виробництва нагороджені золотими та срібними медалями виставки.
Основними транспортними магістралями, що зв’язують Лозівський район з іншими районами країни, є Південна залізниця з великою вузловою станцією Лозова та автомобільні шляхи. По території району проходять залізниці: Харків—Донбас; Харків—Павлоград; Полтава—Красноград—Слов’янськ; вітка до Смирнівського кар’єру та два автомобільні шляхи республіканського значення: Мерефа—Лозова та Ізюм—Красноград.
Земельний фонд району становить 154 557 га. З цієї кількості землі під сільськогосподарськими угіддями зайнято 119 390 га (понад 75 проц.), решта — ліси, сади, шляхи та різні непридатні землі.
В районі є 27 колгоспів та 3 радгоспи. У 1966 році із загальної площі орної землі (111 742 га) 52 проц. було відведено під зернові культури, з них понад 30 проц.— під пшеницю.
На 1 січня 1966 року в районі було 702 трактори, 560 комбайнів, 460 вантажних та 54 легкові автомобілі.
Більшість сільськогосподарських робіт в колгоспах і радгоспах механізована. Оранка, посів, збирання врожаю зернових і соняшнику повністю механізовані.
Основним напрямком сільськогосподарського виробництва є зерново-буряковий та м’ясо-молочний. У 1961—1965 рр. середня врожайність озимої пшениці становила 16,2 цнт з гектара. Головними культурами в районі є пшениця, цукровий буряк, соняшник.
У 1966 році в районі на 100 га сільгоспугідь припадало 56,2 голови великої рогатої худоби (в т. ч. 15 корів); 20 овець; на 100 га ріллі — 52 голови свиней.
У 1966 році середнє виробництво тваринницької продукції в 100-гектарному обчисленні становило м’яса — 59 цнт; молока — 294 цнт; 7294 штуки яєць на 100 га зернових.
За досягнуті успіхи у виробництві сільськогосподарської продукції за післявоєнний час орденами і медалями було нагороджено 519 чоловік. 8 передовикам присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У Лозівському районі працює 18 промислових підприємств. Вартість валової продукції, випущеної в 1965 році, становила 37 млн. крб. Найбільшими промисловими підприємствами району є Панютинський вагоноремонтний завод, Орільський цукровий завод, що видав першу продукцію в 1966 році і продуктивність якого досягла 50 тис. цнт буряків на добу; завод запасних частин, швейна фабрика.
В промисловості працює 13 430 чоловік, 2675 чоловік працюють на підприємствах автомобільного транспорту і в торгівлі.
Значне місце в економіці і господарському житті району належить залізничному транспорту. Тут, зокрема, розміщений важливий залізничний вузол Лозова. У 1965 році станція Лозова три квартали підряд тримала першість у соціалістичному змаганні залізниць країни, завойовуючи перехідний Червоний Прапор та грошові премії. Нове п’ятиріччя буде для залізничників етапом дальшого технічного прогресу. На Кримському і Кавказькому напрямках курсуватимуть потужні електровози, на Полтавському — тепловози.
В районі провадиться велике житлове будівництво. Лише в 1966 році здано в експлуатацію 493 квартири. Державні капіталовкладення в будівництво у 1966 році становили 13 700 тис. карбованців.
З кожним роком зростає продаж населенню різних товарів. Обслуговують населення торговельні організації: міжрайторг, споживспілка, відділ робітничого постачання, залізнично-дорожній ресторан. Товарооборот їх у 1965 році становив 33 336 тис. карбованців.
В районі працюють 9 лікарень, 2 амбулаторії, 52 фельдшерсько-акушерські пункти, 5 колгоспних пологових будинків. В медичних установах району працюють 952 медпрацівники, в т. ч. лікарів — 71, середнього медперсоналу — 397 чол. Серед лікарів 5 відмінників охорони здоров’я.
Лозівський район радіофікований і електрифікований.
В районі працюють 90 шкіл, з них середніх — 12, восьмирічних — 28, початкових — 50. В них навчається 15 483 учні. В школах працює 913 учителів, в т. ч. З Заслужені вчителі школи УРСР, 39 відмінників народної освіти.
В районі є 79 сільських колгоспних та профспілкових клубів, при яких створено 146 гуртків художньої самодіяльності. В усіх клубах та будинках культури працюють стаціонарні кіноустановки.
В районі працюють 67 бібліотек, книжковий фонд яких налічує 550 тис. книжок.
У районі виходить газета «Радянське слово», орган міськкому КП України і райвиконкому та багатотиражні газети в колгоспах: ім. Орджонікідзе, ім. Свердлова, ім. Щорса, «Дружба», «Соцзмагання». У 1967 році на 1000 чоловік населення підписано 1036 екземплярів газет і журналів.
За героїзм, відвагу, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, високе звання Героя Радянського Союзу присвоєно 6 уродженцям району.