Нововодолазький район, Харківська область
Нововодолазький район розташований на заході Харківської області. Утворений 7 березня 1923 року. До його складу входять 3 селищні і 12 сільських Рад. Всього в районі 91 населений пункт. Площа — 1,2 тис. кв. км. Населення — 60,9 тис. чоловік.
Район межує на півночі з Харківським сільським, на сході із Зміївським і Первомайським, на півдні з Кегичівським, на заході — з Валківським і Красноградським районами. Через його територію проходять залізниці Харків — Дніпропетровськ, Харків — Севастополь, автомагістраль Москва — Сімферополь.
В районі — 26 колгоспів і 3 радгоспи, які мають понад 88,5 тис. га сільськогосподарських угідь, в т. ч. понад 70 тис. га орної землі, 13,1 тис. га пасовиськ, 3,4 тис. га сіножатей, 1,7 тис. га багаторічних насаджень. Основною галуззю господарства є рільництво, в якому провідна роль належить зерновим культурам (пшениця, жито, ячмінь, кукурудза тощо). За післявоєнні роки значно розширились посіви технічних культур, головним чином цукрових буряків і соняшнику. Грунтово-кліматичні умови сприяють вирощуванню овочевих культур і картоплі. Розвивається садівництво.
Структура посівної площі основних сільськогосподарських культур у 1966 році була така: озимої пшениці —17,5 тис. га, жита — 2,6 тис. га, ярих зернових (без кукурудзи) — 7 тис. га, кукурудзи — 4 тис. га, цукрових буряків — 4,5 тис. га, соняшнику — 4,8 тис. га, картоплі близько 1 тис. га, овочів — 0,8 тис. га, під парами — 4 тис. га тощо.
За останні два роки (1964—1966) середньорічна врожайність сільськогосподарських культур була така: зернових — 17 цнт, соняшнику — 16,8 цнт, цукрових буряків — 212,5 цнт, картоплі — 64 цнт, овочів — 88,5 цнт з гектара.
Важливою галуззю сільського господарства є тваринництво, яке має м’ясо-молочний напрям. На кінець 1966 року в районі було понад 48 тис. голів великої рогатої худоби, в т. ч. близько 20 тис. корів; свиней — понад 36 тис., овець — 10 тис., коней — 2,9 тис. голів, птиці — 196 тис. штук.
За п’ять років (1961—1965) середньорічне виробництво продуктів тваринництва у колгоспах і радгоспах становило: м’яса — 32 тис. цнт, молока — 201 тис. цнт, шерсті — 331 цнт, яєць — понад 2,4 млн. штук. Вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь м’яса — 32,8 центнера.
У 1966 році в районі на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено яловичини 43,4 цнт і свинини 24,2 цнт; надоєно молока 241 цнт, від корови в середньому — 1728 кілограмів.
Процеси сільськогосподарського виробництва в районі рік у рік стають все більш механізованими. На кінець 1966 року машинні парки мали 458 тракторів, 328 різних комбайнів, 326 вантажних автомашин та багато іншого сільськогосподарського реманенту.
Обробіток озимих зернових культур механізовано на 100 проц., ярових (з кукурудзою) — на 75 проц., цукрових буряків — на 58 проц., соняшнику — на 92 проц., картоплі і овочів — на 30 процентів.
За досягнення у виробництві продуктів землеробства і тваринництва в 1965 році 135 передовиків сільського господарства нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Всього за післявоєнні роки нагороджено понад 200 чоловік.
Здійснюючи рішення партії й Уряду, колгоспи в радгоспи району намітили збільшити за п’ятирічку (1966—1970 рр.) валовий збір зерна на 30 проц., технічних культур, овочів і картоплі — на 25 проц., виробництво молока — на 26,4 проц., м’яса і шерсті — на 25 проц., яєць — на 111 процентів.
Промисловість району складається головним чином з підприємств місцевого значення, які виробляють будівельні матеріали і товари широкого споживання. В районі є близько 20 різних підприємств. Загальний обсяг валової продукції промисловості у 1965 році становив 4,8 млн. карбованців. Основні її види: цегла, гіпсоблоки, кварцевий пісок, меблі, одяг, взуття, борошно, крупа, масло, молочні продукти, фруктові соки, безалкогольні напої тощо. Найбільші підприємства — кар’єр кварцевого піску, цегельня, завод будівельних матеріалів, молокозавод, побутовий і харчовий комбінати. Переважну більшість підприємств зосереджено в Новій Водолазі, решту розміщено в селах Новоселівці, Охочому, Просяному, Рокитному і Старовірівці.
Поблизу Нової Водо лаги споруджується потужний завод залізобетонних виробів. Намічено збудувати збагачувальну фабрику поблизу Новоселівського піщаного кар’єру, що використовується для виробництва скла. Розшириться також мережа підприємств побутового обслуговування.
Зростає матеріальний добробут трудящих. У 1965 році в колгоспах району виплачено на один людино-день у середньому по 3 крб. У 1966 році всі колгоспи перейшли на грошову оплату праці. Розгортається житлове будівництво. Тільки за 2 роки (1964—1965) в районі збудовано 650 житлових будинків для робітників, колгоспників, інтелігенції.
У районі добре розвинута торгівля, створено систему культурно-побутового обслуговування населення. Тут є 2 колгоспні ринки, 142 різні магазини, 38 підприємств громадського харчування. Загальний обсяг товарообороту за 1965 рік — 14,2 млн. карбованців.
Високого рівня досягли охорона здоров’я, народна освіта і культура в районі.
У системі охорони здоров’я — 8 лікарень на 600 ліжок, тубдиспансер на 70 ліжок, 3 амбулаторії, 36 фельдшерсько-акушерських пунктів, 6 колгоспних пологових будинків, санстанція та інші установи. Медпрацівників — 792 чол., з них 57 лікарів і 296 чол. середнього медичного персоналу.
У 1966 році тут було 7 середніх, 28 восьмирічних, 20 початкових шкіл, школа-інтернат і заочна школа. В школах — учнів близько 10 тис., вчителів — 576, в т. ч. 2 заслужені вчителі школи УРСР і 8 відмінників народної освіти. Працюють також спеціальні учбові заклади: Липковатівський сільськогосподарський технікум і Рокитнянська школа механізації сільського господарства.
Серед культурно-освітніх установ — Будинок культури, 48 клубів і 40 бібліотек. При Будинку культури працюють народні університети культури і здоров’я. В районі — 124 гуртки художньої самодіяльності, в них бере участь 1327 чол. В усіх клубах та будинках культури є стаціонарні кіноустановки. У 1966 році населення передплачувало 45 тис. прим, газет і журналів. На 1000 чоловік припадало понад 650 примірників.
За роки п’ятирічки в районі достроково буде побудовано 10 шкіл, 5 дошкільних дитячих закладів, 7 клубів, кінотеатр, 17 фельдшерсько-акушерських пунктів.
Значні історичні події відбувались на території району. В роки Великої Вітчизняної війни тут точилися жорстокі бої. Під час наступу радянських військ у 1943 році район двічі переходив з рук у руки. У боях за його визволення особливо відзначився 6-й гвардійський кавалерійський корпус 69-ї армії, яким командував генерал-лейтенант С. В. Соколов. 6 лютого корпус відрізав шляхи відступу групі німецько-фашистських військ, що оборонялась у Харкові. 9 лютого корпус пройшов через Нововодолазький район у напрямі до Мерефи, завершивши обхід Харкова з півдня.
У тилу ворога діяв партизанський загін під командуванням С. О. Либи, який завдавав фашистським загарбникам відчутних ударів. Партизанам всіляко допомагали сотні радянських патріотів.
Остаточно район визволено від окупантів у вересні 1943 року.
Під час тимчасової окупації німецько-фашистські загарбники чинили жорстокі розправи в селах. Вони розстріляли й повісили 580 жителів району, а 5737 чол. — насильно вивезли на каторжні роботи до Німеччини (дані по району в межах 1945 р.). Великих збитків завдали окупанти народному господарству. Вони зруйнували і пограбували всі колгоспи, МТС, радгоспи, промислові підприємства, знищили школи, культурні і лікувальні заклади, спалили приміщення державних установ та понад 4 тис. житлових будинків. Загальна сума збитків, заподіяних господарству району, становила 884 211 тис. карбованців (у довоєнних цінах).
Багатьох уродженців району — учасників Великої Вітчизняної війни — нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу.
На території району є історичні пам’ятники — могильники, кургани, залишки земляних укріплень, старовинні будівлі тощо. Біля села Знам’янки добре збереглися залишки т. зв. Турецького валу, збудованого на початку XVIII століття. У селі Рокитному є палац, споруджений у стилі російського класицизму в середині XVIII століття, а також стара церква, збудована в 1805 році, пам’ятник архітектури.
Видається газета «Ленінець» (з 1933 року), орган РК КП України і районної Ради депутатів трудящих.