Сьогоднішній день Харківської області
За роки семирічки зріс випуск продукції харчової і легкої промисловості, що посідають друге і третє місця в промисловій продукції області. Стали до ладу нові підприємства. Побудовано цукровий завод у Савинцях Балаклійського району та один з найбільших у республіці Орільський цукровий завод (Лозівський район). Вступили в дію консервний завод у Краснограді, хлібзавод у Краснокутську тощо.
Виконуючи семирічку, обласна партійна організація тримала курс на розвиток технічного прогресу, і це дало позитивні наслідки. За цей час створено 8 комплексно-механізованих підприємств, 50 цехів, 140 дільниць, введено в експлуатацію понад тисячу потокових і 160 автоматичних ліній, освоєно понад 1500 назв нових виробів, виготовлено 1470 пробних зразків нових машин і приладів. У будівельній практиці широко впроваджувався прогресивний індустріальний метод — крупнопанельне будівництво. У 1965 році обсяг його становив 56,7 проц. від усього обсягу будівельних робіт, проведених в області. Великий вклад у розвиток технічного прогресу внесли раціоналізатори і винахідники. За семирічку у виробництво впроваджено понад 250 тис. раціоналізаторських пропозицій та сотні винаходів з економічним ефектом понад 180 млн. крб. на рік.
Мобілізовуючи маси на виконання завдань семирічки, партійні організації приділяли велику увагу піднесенню їх трудової активності, розвитку соціалістичного змагання і його вищої форми — руху за комуністичне ставлення до праці.
На підприємствах області весь час множилися ряди ударників комуністичної праці. Вже на початку 1959 року за право називатися колективами комуністичної праці боролися близько 600 бригад, 70 дільниць і змін, 10 цехів. З того часу рух за комуністичну працю невпинно зростав. На початку 1965 року змаганням за комуністичну працю було охоплено 480 тис. чоловік. Понад 130 тис. з них завоювали почесне звання ударників комуністичної праці.
У роки семирічки на підприємствах області поширилися цінні патріотичні починання: рух за виявлення внутрішніх резервів виробництва і підвищення на цій основі норм виробітку; змагання за «українську годину», завдяки якому десятки тисяч робітників промисловості, транспорту і будов 7-годинну норму успішно виконували за 6 годин, та ряд інших. Трудівники Харківщини з ентузіазмом підхопили почин москвичів і ленінградців боротися за те, щоб вітчизняні вироби досягли кращих світових стандартів. Партія і уряд високо оцінили трудові зусилля кращих виробничих колективів промисловості, транспорту, будівництва у виконанні семирічного плану. Урядових нагород удостоєні 10 підприємств області, в т. ч. Шебелинський газопромисел (орденом Леніна), Зміївська ДРЕС (орденом Трудового Червоного Прапора).
Орденами і медалями нагороджено понад 5 тис. кращих виробничників, а 16 видатним новаторам і організаторам виробництва присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Жовтневий та листопадовий Пленуми ЦК КПРС (1964 рік) рішуче засудили прояви суб’єктивізму, прожектерства та адміністрування в керівництві народним господарством. Рішення пленумів націлили обласну партійну організацію на викриття хиб і помилок у роботі, зосередження головної уваги на відновлення і дальший розвиток ленінських принципів і організаційних форм управління господарством, науковій організації праці. Особливо великі перспективи розвитку промисловості і будівництва відкрили рішення вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС.
У роки семирічки відбувалося дальше зростання сільськогосподарського виробництва області, матеріально-технічної бази, підвищення добробуту і культурно-технічного рівня трудівників сільського господарства. На кінець 1965 року машинний парк 495 колгоспів і 182 радгоспів зріс до 23 тис. тракторів, 2700 зернових і 2100 бурякових комбайнів, 10250 вантажних автомашин. Провадилася велика робота по електрифікації сільського господарства. За семирічку загальне споживання електроенергії тільки на виробничі потреби зросло в 2,5 раза.
Проте виробництво сільськогосподарської продукції в колгоспах і радгоспах Харківщини все ж зростало повільно і в багатьох галузях не досягло рівня, передбаченого семирічним планом.
Головними причинами цього явища і в Харківській області був суб’єктивістський підхід до керівництва сільським господарством, ігнорування економічних законів соціалістичного виробництва, порушення принципу матеріальної заінтересованості тощо. Внаслідок цього з 1961 по І964 рік посівні площі під основною культурою— пшеницею — на Харківщині скоротилися на 61 проц., зменшилися площі, зайняті під круп’яні культури, майже зникли чорні пари і багаторічні трави. Довільно, без особливої потреби і обгрунтування розширювалися посіви кукурудзи і гороху. Така практика призвела до порушення структури посівних площ і правильних сівозмін, що в цілому погіршило культуру землеробства і негативно відбилося на врожайності сільськогосподарських культур. Всі ці недоліки значною мірою спричинилися до того, що семирічний план виробництва зерна по області був виконаний на 74,7 проц., а цукрових буряків — на 73,7 процента.
Жовтневий (1964 р.) і наступні Пленуми ЦК КПРС поклали кінець проявам суб’єктивізму при розв’язанні важливих питань розвитку сільськогосподарського виробництва. Після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, який схвалив систему економічних заходів по піднесенню сільського господарства, намітився крутий поворот у розвитку сільськогосподарського виробництва Харківщини. На зміцненні економіки колгоспів особливо плідно відбилося встановлення твердих планів закупок сільськогосподарської продукції, поліпшення системи заготівель, підвищення цін на зерно, круп’яні культури та продукти тваринництва. Внаслідок підвищення закупочних цін тільки в 1965 році колгоспи і радгоспи одержали додатково 32 млн. крб. доходів. Було вжито дійових заходів до поліпшення культури землеробства та зроблено дальший значний крок вперед у механізації переважної більшості трудомістких процесів сільськогосподарського виробництва. У 1965 році 469 комплексних ланок вирощували буряки на площі 43 тис. гектарів, а кукурудзу і соняшник майже на всіх площах за новою технологією — без затрат ручної праці. Взято твердий курс на спеціалізацію, в основі якої лежить комплексна механізація всіх процесів виробництва. Для господарського зміцнення колгоспів мало позитивне значення встановлення більш досконалих форм організації і оплати праці. Майже всі колгоспи області в 1965 році переведено на грошову оплату праці. Широко застосовується акордно-преміальна оплата праці. Все це створює реальні умови для введення уже в перші роки нової п’ятирічки щомісячної гарантованої оплати праці колгоспників.
Заходи, накреслені березневим Пленумом ЦК КПРС, викликали нову хвилю трудового піднесення серед працівників сільського господарства Харківщини. За трудові досягнення в роки семирічки велика група працівників сільського господарства області (понад 5 тис.) була нагороджена орденами і медалями, 28 передовикам присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У роки семирічки були здійснені дальші кроки по технічній реконструкції залізничного транспорту.
Впроваджені електрична і дизельна (тепловозна) тяги. Більш як третя частина залізничних колій, що пролягає на території Харківської області, електрифікована. Набув дальшого розвитку автомобільний транспорт. Мережа автомобільних шляхів з твердим покриттям збільшилася майже у два рази. Набагато зросли вантажооборот автотранспорту та число пасажирів, перевезених автобусами загального користування. Більшість районних центрів області зв’язана з Харковом автобусним сполученням.
Значну роль у народному господарстві області відіграє повітряний транспорт. Харків є одним з найбільших вузлів повітряних ліній у Радянському Союзі. Він зв’язаний ними з багатьма індустріальними і адміністративними центрами, з численними курортними містами країни. Є також розгалужена сітка повітряного сполучення всередині області. Багато райцентрів мають постійний авіазв’язок з Харковом.
За роки семирічки великих масштабів набуло будівництво трубопровідного транспорту. Від Шебелинського газового родовища прокладено трубопроводи на Харків, Київ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Брянськ та інші міста.
Народне господарство області посідає значне місце в економіці Української РСР та всієї країни. Своїм розвинутим багатогалузевим машинобудуванням Харківщина вносить вагомий вклад у створення матеріально-технічної бази комунізму. Вона постачає в усі кінці Радянського Союзу унікальні прокатні стани, конвейєри для вугільної промисловості, потужні тепловози, швидкісні трактори, металорізальні верстати, електроустаткування, промислові кондиціонери повітря тощо. Зміцнюються економічні зв’язки Харківщини з багатьма областями України та іншими республіками. З Донбасу і Придніпров’я в область надходить вугілля, чавун, сталь, прокат, сіль; з Прикарпаття, Білорусії, РРФСР — ліс, машини, тканини та інші промислові вироби. З Харківщини в різні райони країни ідуть ешелони з машинами, устаткуванням, апаратами, приладами, виробами легкої, харчової, поліграфічної та хімічної промисловості.
В прямій залежності від зростання економіки перебуває піднесення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих. Заробітна плата робітників і службовців у 1965 році зросла проти 1955 року майже вдвоє. Завдяки здійсненню економічних заходів, накреслених березневим Пленумом ЦК КПРС (1965 р.), зросла вартість колгоспного трудодня.
На соціальне забезпечення трудящих області у 1964 році тільки з місцевого бюджету витрачено близько 4 млн. крб. Крім того, було виплачено пенсій та різних видів допомоги за рахунок союзного і республіканського бюджету близько 98 млн. крб. З 1966 року понад 98 тис. колгоспників області одержують пенсії.
Значно зріс роздрібний товарооборот. У 1965 році він становив 1354 млн. крб.— на 50 процентів більше порівняно з 1959 роком. З року в рік зростав продаж товарів першої потреби.
Прискореними темпами здійснювалася програма житлового будівництва. За семирічку введено в дію 4,5 млн. кв. метрів житлової площі, включаючи державне, кооперативне та індивідуальне будівництво. Крім того, в сільській місцевості збудовано 36,6 тис. будинків. Майже всі населені пункти області електрифіковані та радіофіковані.
За післявоєнні роки значно зросла мережа лікувальних і профілактичних закладів, а також кількість працюючих тут лікарів і працівників з середньою медичною освітою. У 1965 році в області діяли понад 270 лікарень. Поліпшилося лікувально-профілактичне обслуговування населення. У 1965 році витрати на охорону здоров’я трудящих області становили 70 920 тис. крб., в медичних установах працювало 9 325 лікарів та 21 900 медичних працівників з середньою освітою. В області є 29 санаторіїв, 11 будинків відпочинку. Далеко за межами області відомі бальнеологічний, питний і грязевий курорт — «Березівські мінеральні води», санаторії «Рай-Оленівка», «Шарівка» (Богодухівський район), «Занки» (Зміївський район), будинки відпочинку «Південний», «Харків», «Північний Донець», «Коробів хутір». Збільшилась кількість місць в санаторіях і будинках відпочинку.
Внаслідок глибоких соціально-економічних змін, що сталися на Харківщині за роки Радянської влади, неухильного піднесення матеріального і культурного рівня народу, значно зросло населення області, докорінно змінилися його склад та розміщення.
Поряд з дальшим зростанням м. Харкова — великого індустріального і культурного центра України — помітно збільшилося населення таких міст, як Ізюм, Лозова, Куп’янськ, Мерефа, Чугуїв; виникли нові міста і селища міського типу, такі, як Південне, Есхар, Комсомольське, Червоний Донець; на селища міського типу перетворилося багато робітничих селищ та сіл, в тому числі Буди, Гути, Орілька, Первомайськ, Шевченкове та інші.
Одночасно із збільшенням питомої ваги міського населення, зумовленим швидкими темпами розвитку промислового виробництва (1939 рік — 53 проц., 1959 рік — 62 проц., 1965 рік — 68 процентів), зменшилася частка сільського населення, чому сприяє широка механізація сільськогосподарського виробництва. Значна частина сільських жителів переходить на роботу в промислові центри області, що призводить до зменшення чисельності населення в окремих селах.
Комуністична партія та Радянський уряд виявляють велике піклування про освіту трудящих. Харківщина має широко розгалужену шкільну мережу. У 1966 році на Харківщині налічувалося 1616 загальноосвітніх шкіл, з них 594 восьмирічних і 285 середніх, в яких навчалося 385 тис. учнів. За семирічку побудовано 411 нових шкіл. Великого поширення набули школи-інтернати, школи робітничої і сільської молоді та заочні школи. В 1965 році працювало 29 шкіл-інтернатів з загальною кількістю учнів близько 10 тисяч, 137 вечірніх і заочних шкіл, в яких навчалось 70 тисяч молодих робітників, колгоспників і службовців. У школах Харківщини працювало 24 300 учителів, більшість яких має вищу освіту. 136 працівників шкіл області удостоєні почесного звання заслуженого вчителя УРСР.
Великого значення надається позашкільному вихованню. В обласному центрі, містах та районах налічується понад 70 позашкільних установ. Це будинки піонерів, екскурсійно-туристські станції, станції юних натуралістів, спортивні школи, станції юних техніків, обласний Палац піонерів, Мала Південна залізниця тощо.
У 1965 році в області було 574 дошкільні заклади, в яких виховувалося близько 69 тис. дітей.
У Харкові і області зосереджено багато вузів та спеціальних середніх навчальних закладів. У 1965/66 навчальному році у 21 вузі і 49 середніх спеціальних учбових закладах навчалося понад 166 тис. студентів і учнів. За семирічку вузи і технікуми області дали країні понад 140 тис. висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства, науки, освіти, культури.
У вузах і науково-дослідних закладах (їх в області 150) працює чисельний загін наукових і педагогічних працівників, в т. ч. 300 докторів і 3 тис. кандидатів наук.
Про розвиток культури на Харківщині свідчить щорічне зростання кількості бібліотек, книжкових фондів та читачів. В області близько 2 тис. масових бібліотек, книжкові фонди, яких у 1965 році налічували понад 12 млн. книжок. Бібліотеки обслуговували 12 млн. читачів, з них більш ніж 4 млн. на селі. Великі книжкові фонди мають технічні, спеціальні і шкільні бібліотеки.
Показником зростання культури населення є передплата періодичної преси. У 1965 році на тисячу жителів передплачено 925 примірників газет і журналів, з них у сільській місцевості — 700 примірників. На Харківщині видаються дві обласні газети — «Соціалістична Харківщина» та «Красное знамя» (російською мовою), обласна молодіжна газета «Ленінська зміна», щомісячний літературний громадсько-політичний журнал «Прапор», 25 районних газет. На підприємствах, у колгоспах і учбових закладах видається 42 багатотиражні газети.
Осередками культури стали будинки культури, клуби та інші культосвітні заклади, яких у Харківській області близько 1200. У клубах і будинках культури відбуваються лекції, концерти і спектаклі. Багато вечорів і концертів влаштовують самодіяльні колективи, створені при клубах і будинках культури, яких в області налічується близько 3 тисяч. В гуртках самодіяльності і студіях бере участь 42 тис. чоловік. Кращими самодіяльними колективами області є хорова капела заводу ім. Малишева, хореографічний колектив районного Будинку культури м. Вовчанська, ансамбль бандуристів Красноградського районного Будинку культури, драматичний колектив Сахновщинського районного Будинку культури, хоровий колектив села Мартова Чугуївського району, нагороджений в 1965 році Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, та інші.
Клубам і будинкам культури належить чимала роль у пропаганді серед населення нових народних обрядів і звичаїв, які виникли у післявоєнні роки. На Харківщині стають традиційними колгоспні свята врожаю, свята трудової слави, вшанування ветеранів праці, святкування ювілеїв підприємств, колгоспів, радгоспів, свята народної пісні, комсомольські весілля тощо. Здавна поширені серед населення такі обряди і свята, як проводи зими, веснянки та інші, наповнилися новим змістом, що відбиває сучасне життя, нові взаємовідносини, нову ідеологію.
Міцно ввійшла в життя і побут широких мас трудящих Харківщини фізична культура. Близько чверті дорослого населення області займається фізкультурою і спортом у колективах фізкультури та спортивних товариствах. Для цього створено всі умови. В області налічується 40 стадіонів, 300 комплексних спортивних майданчиків, 245 гімнастичних залів, кілька палаців спорту, 42 лижні станції, 49 турбаз, плавальні басейни, човнові станції тощо. Вся робота низових фізкультурних колективів та добровільних товариств спрямована на те, щоб впроваджувати фізичну культуру й спорт у побут трудівників міста й села, виховувати всебічно й гармонійно розвинених будівників комуністичного суспільства.
На Харківщині, як і по всій країні, відбулися великі зрушення в громадсько-політичному житті. Рішення XXII з’їзду КПРС, прийняття нової Програми партії — програми побудови комунізму — сприяли дальшому розвитку демократії, посиленню ролі партійних організацій, трудової та громадсько-політичної активності широких мас населення. Міцно ввійшли в життя громадські засади в роботі партійних органів. У 1965 році в районних і міських парторганізаціях області працювало понад 600 позаштатних інструкторів. В ідеологічних комісіях, радах по атеїстичній роботі, методичних комісіях при партійних комітетах, комісіях попереднього розгляду персональних справ на громадських засадах працювало понад 1500 комуністів .
Партійна організація області, яка нині об’єднує 150 тис. комуністів, приділяє велику увагу комуністичному вихованню трудящих, ідейному загартуванню трудівників міста й села, оволодінню ними марксистсько-ленінською теорією, економічними знаннями тощо. До політичної роботи в масах партійні організації залучали щорічно понад 13 тис. пропагандистів, переважна більшість яких має вищу освіту. Серед них багато досвідчених спеціалістів промисловості й сільського господарства, керівних партійних і радянських працівників.
Розвиток радянської соціалістичної демократії, здійснювався насамперед шляхом підвищення ролі Рад депутатів трудящих, посилення громадських засад в їх діяльності. В 1965 році в роботі постійних комісій, які працюють при місцевих Радах, крім депутатів, брали участь близько 30 тис. активістів. За рік постійними комісіями було підготовлено на розгляд близько 4 тис. питань, які стосувалися господарського і культурного будівництва. В місцевих Радах області працюють громадські відділи виконкомів та інші самодіяльні організації, в яких беруть участь сотні тисяч активістів. Втілюється в життя вимога Програми КПРС, щоб через Ради — «школу управління державою» — проходили мільйони трудівників. Це підтверджують результати виборів до місцевих Рад депутатів трудящих Харківської області в березні 1965 року. Серед обраних до обласної Ради 55 проц. становлять робітники і колгоспники, майже 43 проц.— жінки. Із числа обраних 54 проц. не були у складі Рад попереднього скликання. Посилилася роль найбільш масових організацій — профспілок, які об’єднують 1100 тис. робітників і службовців області. Особливо важливого значення набула одна з багатьох функцій профспілок— залучення робітників, інженерно-технічних працівників до безпосередньої участі в управлінні підприємствами через виробничі наради. У складі виробничих нарад перебувало понад 70 тис. чоловік, які під керівництвом партійних і профспілкових організацій розв’язують найбільш важливі питання управління виробництвом, підвищення економічної ефективності виробництва, боротьби за технічний прогрес тощо.
Активним помічником партійної організації є обласна комсомольська організація, в рядах якої перебувають понад 280 тис. юнаків і дівчат. Комсомольські первинні організації, яких в області налічується 3082, провадять велику виховну роботу серед молоді, мобілізуючи її на дострокове виконання й перевиконання виробничих планів, підвищення продуктивності праці, впровадження нової техніки і передової технології, прискорення технічного прогресу, підвищення культури виробництва. У роки семирічки комсомольці підприємств Харківщини були ініціаторами боротьби за економію коштів і сировини. Вони зекономили десятки тисяч карбованців державних коштів. Велику й корисну справу роблять комсомольські активісти — члени штабів «Комсомольський прожектор», ведучи наполегливу боротьбу з порушниками трудової дисципліни, неполадками в роботі, розкрадачами соціалістичної власності.
Комсомол — активний учасник створення народних дружин, в роботі яких беруть участь понад 90 тис. чоловік. Через народні дружини широкі кола населення беруть безпосередню участь у боротьбі з порушниками громадського порядку та вживають заходів, щоб запобігти правопорушенням.
Велику й корисну роботу провадять такі масові організації, як Добровільне товариство сприяння армії, авіації й флоту, в якому об’єднано понад 980 тис. чол., та організація Товариства Червоного Хреста, в якій налічується 890 тис. чоловік.
Значно розширили й поліпшили роботу інші громадські організації, творчі спілки письменників, журналістів, архітекторів, художників, композиторів. Члени обласного Товариства «Знання», що об’єднує 25 тис. чоловік, тільки за 1965 рік прочитали 250 тис. лекцій з різних галузей знань.
На Харківщині зареєстровано понад 1650 пам’ятників історії і культури. Це і визначні архітектурні споруди в Старому Мерчику (Валківський район), Ізюмі, Чугуєві, Харкові; і пам’ятні місця, пов’язані з перебуванням видатних людей минулого: Г. С. Сковороди, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, І. І. Мечникова, І. Ю. Рєпіна та ін.; і пам’ятні місця революційних подій та Великої Вітчизняної війни. З 1966 року в області існує обласне відділення Добровільного товариства охорони пам’ятників історії і культури.
Дальші шляхи комуністичного будівництва в нашій країні, визначені XXIII з’їздом КПРС, відкрили нові захоплюючі перспективи в розвитку економіки, науки і культури, матеріального добробуту трудящих Харківщини.
Робітники, колгоспники, інтелігенція області вже досягли значних успіхів у виконанні планів нової п’ятирічки (1966—1970 рр.). Готуючи гідну зустріч 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції, колективи промислових підприємств області виконали план 1966 року — першого року п’ятирічки — по загальному обсягу продукції на 103 проценти. Проти 1965 року промислова продукція зросла на 7 процентів. На 3 проц. підвищилася продуктивність праці.
Трудівники колгоспів і радгоспів добилися значного підвищення врожайності сільськогосподарських культур. У 1966 році середня врожайність зернових культур зросла до 21,7 цнт проти 16,9 цнт з га у 1965 році. Валовий збір зерна досяг 1894 тис. тонн проти 1524 тис. тонн у 1965 році. Значно збільшився обсяг виробництва продукції тваринництва. План зростання поголів’я великої рогатої худоби на 1 січня 1967 року виконано на 108 процентів.
Включившись у всенародне соціалістичне змагання під девізом «Ювілейному року — ударну працю», трудящі орденоносної Харківщини готують ювілейні трудові подарунки своїй соціалістичній Батьківщині,— вони вносять вагомий вклад у велику справу побудови комунізму.
М. І. КСЕНЗЕНКО, А. Г. СЛЮСАРСЬКИЙ