Сьогоднішнє життя Харківа
У сім’ї радянських міст Харків відомий і своїми архітектурними ансамблями проспектів і площ, високими темпами житлового будівництва. Якщо житловий фонд Харкова в довоєнному 1940 році становив 2,8 млн. кв. м, то в 1965 році він перевищив 5 млн. кв. м. В останні роки житлове будівництво в місті здійснювалося головним чином на великих масивах у районах Селекційної станції, на Павловому полі, в Червоній Баварії, на проспекті Гагаріна та інших.
Змагання трьох міст — Києва, Харкова і Дніпропетровська,— яке почалось у 1954 році, допомагає залучати широкі маси трудящих до роботи по благоустрою Харкова. Місто невпинно зростає й молодіє.
Харківська партійна організація ще на початку 1964 року закликала населення перетворити Харків на місто високопродуктивної праці, зразкового порядку і високої культури. Цей заклик знайшов широкий відгук у серцях трудящих.
Зроблено чимало. Харків впорядковується, на його вулицях з’являється все більше зелені й квітів. Площа зелених насаджень досягла в місті 10 тис. гектарів. Виросли нові будинки шкіл, дитячих установ, лікарень, магазинів, підприємств громадського харчування, багато пунктів побутового обслуговування населення. Гордістю харків’ян є кіноконцертний зал «Україна», кінотеатри «Піонер», «Київ».
Місцями відпочинку трудящих є лугопарк, гідропарк і міські сади-парки. Садів-парків налічується 22. Всі вони мають літні естради, кінотеатри, дитячі містечка, спортивно-ігрові майданчики, народні атракціони, танцювальні зали тощо.
Проведені значні роботи щодо поліпшення водопостачання міста; протяжність водопровідної мережі збільшилась на 190 км порівняно з довоєнним часом. У 1964 році завершено будівництво першої черги комплексу «великої води» і Споруджується друга черга.
Надійно увійшов у побут харків’ян газ. На 423 км збільшилась протяжність сітки газового господарства Харкова, газифіковано 97 600 квартир.
Поліпшив свою роботу міський транспорт. Зросла протяжність трамвайних колій. Число тролейбусів порівняно з 1940 роком збільшилось у 8 разів. Щодня по вулицях міста курсує 220—240 автобусів.
Багато уваги приділяється розширенню і поліпшенню торгівлі міста. У 1965 році в Харкові працювало 1368 магазинів і 1157 підприємств громадського харчування, 24 колгоспні ринки. Особливо швидко розширюється і зростає торговельна мережа в робітничих селищах. У магазинах зростає кількість промислових і продовольчих товарів, розширюється їх асортимент, поліпшується якість.
У 1964 році торговельні заклади продали більше, ніж у 1950 році: м’яса — в 5,5 раза, молока — в 10 разів, цукру — в 7 разів, меблів — на 208,9 процента, швейних товарів — на 149 процентів, панчішно-шкарпеткових виробів — на 172 проценти, телевізорів — у 20 разів, радіоприймачів — у 11 разів.
Радянський уряд виявляє постійне піклування про здоров’я трудящих, У Харкові до послуг трудящих 85 лікарень, диспансерів, пологових будинків, 92 медичні і 80 фельдшерських пунктів, 89 амбулаторій, 43 жіночі і 22 дитячі консультації, 419 дитячих садків і ясел. Лікувальні заклади мають 15 575 ліжок. Для обслуговування робітників і службовців на підприємствах функціонує 58 лікарських і 199 фельдшерських пунктів.
Щороку кілька тисяч дітей відпочивають у чудово обладнаних піонерських таборах у Гайдарах, Помірках, Занках та інших мальовничих місцях, поблизу Харкова. Всі великі промислові підприємства міста мають добре устатковані здравниці. Тільки у 10 санаторіях є 1025 ліжок.
У післявоєнні роки в Харкові виявлені джерела мінеральних вод, що мають цінні лікувальні властивості. На їх базі’ в 1957 році споруджено 2 заводи мінеральних вод.
Завдяки піклуванню Комуністичної партії і Радянського уряду про навчання і виховання підростаючого покоління в післявоєнні роки значно зміцніла матеріально-технічна база шкіл, поліпшилась організація роботи органів народної освіти, значно виросла кількість середніх шкіл та число учнів у них.
Активну участь у розширенні шкільної мережі брала громадськість. Силами колективів окремих заводів — ХТЗ, транспортного машинобудування та інших — було побудовано і обладнано 5 нових шкільних приміщень.
У 1966 році у місті працювало 148 загальноосвітніх шкіл, в яких навчалося 132 тис. учнів, 15 шкіл-інтернатів, де виховувалось 5,2 тис. дітей, 58 шкіл робітничої молоді з кількістю учнів 35 тис. чоловік.
Велика увага приділяється вихованню дітей на революційних і трудових традиціях. Майже в кожній школі міста є Ленінський зал, кімната або куточок, а в 15 школах обладнані музеї-кімнати В. І. Леніна. Виховна робота провадиться і в шкільних музеях, присвячених видатним діячам Комуністичної партії і Радянської держави, комсомолу, героям Великої Вітчизняної війни, письменникам. У місті таких музеїв близько тридцяти. Музей Г. І. Петровського — у 17-й школі, Артема (Ф. А. Сергеева) — у 36-й, 1.1. Бакуліна — в 3-й школі-інтернаті, В. П. Затонського — в 5-й, А. С. Макаренка — в 17-й школі-інтернаті, А. П. Гайдара — у 132-й, «Молодої гвардії» — у 116-й, Комсомольської слави — у 45-й, М. Островського —в 94-й тощо.
Багато допомагають у вихованні підростаючого покоління позашкільні заклади, яких у Харкові 16, в т. ч. Палац піонерів, 6 будинків піонерів, 4 спортивні школи, екскурсійно-туристська станція, а також станції юних техніків і натуралістів.
Харківський Палац піонерів, заснований у 1935 році, був першим у Радянському Союзі. За своє більше як тридцятирічне існування Палац нагромадив величезний досвід виховної роботи серед дітей. З 1962 року він переїхав у нове приміщення.
Цікаву й корисну роботу провадить Ленінська кімната Палацу піонерів. Для учнів міста стало традицією відзначати знаменну дату 23 серпня — день визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників. У цей день шкільна юнь міста на площі Дзержинського, біля пам’ятника В. І. Леніну, урочисто зустрічається з прославленими учасниками Великої Вітчизняної війни, які визволяли місто.
Великою популярністю у школярів користуються міські клуби інтернаціональної дружби, юних художників, шахістів і шашистів, туристів-краєзнавців, юних любителів театру, хорового співу, зоологів, клуб допитливих, клуб юннатів тощо.
Крім того, у школах міста є 172 хори, 55 духових оркестрів, 67 оркестрів народних інструментів, 123 картинні галереї, 33 лялькові театри, 7 дитячих кінотеатрів, працює 65 музичних, 123 танцювальні, 85 драматичних та 119 гуртків художнього читання.
Партія і Радянський уряд високо оцінили заслуги харківських вчителів у вихованні підростаючого покоління. За плодотворну педагогічну діяльність більш як 500 харківських педагогів нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу багатьом присвоєно почесне звання заслуженого вчителя школи УРСР.
Дальшого розвитку набула і вища та середня освіта. У Харкові працює (після укрупнення) 25 вищих учбових закладів, а разом з заочними — 33, в них навчається 73 тис. студентів. У 35 технікумах здобувають середню спеціальну освіту 26 тис. юнаків і дівчат. Щороку харківські учбові заклади випускають для народного господарства країни понад 20 тис. спеціалістів. У вузах і технікумах міста навчаються також іноземні студенти — громадяни багатьох країн світу.
Яскравою демонстрацією розквіту радянської науки і культури було урочисте святкування в і955 році 150-річчя Харківського державного університету ім. Горького. За визначні заслуги в розвитку науки і підготовці кадрів Президія Верховної Ради CPСP нагородила університет орденом Трудового Червоного Прапора. Лише за роки Радянської влади Харківський університет випустив понад 21 тис. спеціалістів. У вересні 1964 року університет одержав нове приміщення загальною площею 64,7 тис. кв. метрів. Науковці університету і його випускники дослідили сотні важливих народногосподарських проблем, розв’язали багато технічних питань, що стосуються вдосконалення виробництва.
На 15 факультетах університету навчалося в 1964/65 навчальному році понад 14 тис. студентів, на 83 кафедрах працюють 295 професорів і доцентів.
Харків став великим науковим центром країни. Тут у 93 науково-дослідних установах найрізноманітніших напрямків, вищих та середніх спеціальних учбових закладах працює понад 16 500 наукових працівників і викладачів, 300 з них мають вчені ступені докторів і 3000 — кандидатів наук.
Вузи Харкова у минулій семирічці підтримували постійні творчі зв’язки з 1400 підприємствами та організаціями країни; ними виконано науково-дослідних робіт на суму 33,4 млн. крб. За цей же період було впроваджено в практику 2236 завершених робіт. Це дало народному господарству країни великий економічний ефект.
Науково-дослідні лабораторії і кафедри вузів вирішують важливі проблеми фізики, математики, медицини, біології, радіотехніки, електроніки, хімії, хімічної технології, машинобудування та багато інших.
У розвиток вітчизняної науки вносять свій вклад харківські вчені— академіки АН УРСР М. П. Барабашов і М. М. Кулешов, член-кореспондент АН УРСР В. І. Атрощенко, професори О. І. Ахієзер, В. Г. Хоткевич, М. М. Глаголев, Б. Н. Тютюнников, Р. В. Піхтовников та інші.
У 1962 році за цикл праць, присвячених дослідженням геометрії в цілому і застосуванню геометричних методів у теорії оболонок, академік АН УРСР О. В. Погорєлов був удостоєний Ленінської премії. У цьому ж році за цикл праць з математичної фізики Ленінську премію одержав член-кореспондент АН УРСР В. О. Марченко.
Цікаве і змістовне життя театрального Харкова. В місті працює 6 професійних театрів (академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка, державний ордена Леніна академічний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, державний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна, театр юного глядача, театр му-, зичної комедії, театр ляльок), філармонія, цирк. Театральні мистецькі кадри готує Харківський інститут мистецтв — вищий мистецький навчальний заклад, створений 1963 року на базі державної консерваторії і театрального інституту.
На значному творчому піднесенні перебувають театри міста. За післявоєнні роки їх репертуар значно поповнився новими виставами. Зокрема, театр опери та балету ім. Лисенка здійснив постановки опер «Богдан Хмельницький», «Назар Сто-доля» К. Ф. Данькевича та балетів «Таврія» В. М. Нахабіна, «Кам’яна квітка» С. С. Прокоф’єва, «Бахчисарайський фонтан» Б. В. Асаф’єва та інші. В Українському драматичному театрі ім. Шевченка з успіхом ішли постановки: «Ярослав Мудрий» І. А. Кочерги, «Любов на світанні» Я. О. Галана, «Кров людська — не водиця» за М. П. Стельмахом. Серед кращих вистав післявоєнного часу театру ім. Пушкіна — «Фронт» О. Є. Корнійчука, «Іркутська історія» О. М. Арбузова, «Веселка» М. Я. За-рудного. Державної премії СРСР були удостоєні народні артисти СРСР М. М. Крушельницький, І. О. Мар’яненко, О. І. Сердюк, Є. В. Бондаренко і Л. Ф. Дубовик, художники Б. В. Косарев, В. М. Греченко та інші.
Харків заслужено пишається творчими здобутками колективів художньої самодіяльності. На початку 1965 року в місті працювало понад 380 колективів, які об’єднували близько 10 тис. учасників. За 30 років роботи серйозних успіхів добився драматичний гурток Палацу культури металістів. Успішно виступав у Москві на всесоюзному огляді народних талантів хор канатного заводу. Широку популярність у місті завоювали колективи художньої самодіяльності університету, політехнічного, медичного, інженерно-будівельного та інших інститутів. Ряд драматичних гуртків палаців культури (ХТЗ, залізничників, трактороскладального заводу) перетворені на театри народної творчості. На їх сценах ідуть вистави класичної спадщини і сучасної тематики.
Велику і корисну роботу провадять численні наукові товариства — медичне відділення Всесоюзного хімічного товариства ім. Менделєєва, відділення Всесоюзного науково-технічного товариства ім. Понова, 17 наукових інженерно-технічних товариств (НІТТ) і Харківське обласне відділення товариства «Знання».
Чимало партійних, радянських і господарських працівників, представників інтелігенції міста підвищують свій ідейно-політичний рівень у вечірньому університеті марксизму-ленінізму. Тільки за роки семирічки університет закінчило понад 25 тис. чоловік.
У Харкові видаються газети — «Соціалістична Харківщина», «Красное знамя», «Ленінська зміна», 40 фабрично-заводських і вузівських багатотиражок. Республіканське видавництво «Прапор» видає твори художньої літератури, багато книжок з питань розвитку промисловості і сільського господарства Харківської, Полтавської і Сумської областей, а також літературу з досвіду роботи художньої самодіяльності і краєзнавців. З 1956 року видається літературно-художній та громадсько-політичний журнал «Прапор» — орган Спілки письменників України, який виходить щомісяця, а також медичний журнал «Ортопедия и травматология». Крім того, працює видавництво Книжкової палати УРСР.
Видавництва мають прекрасну поліграфічну базу. Книжкова фабрика ім. Фрунзе — одна з найбільших на Україні. З її конвейєрів щодня сходять 90—100 тис. примірників книжок: підручники для середньої і вищої школи, художня, політична і технічна література.
У місті працюють відділення творчих організацій — спілок радянських письменників, художників, композиторів, архітекторів. Харківське відділення Спілки письменників України об’єднує понад 50 чоловік. Серед них відомі читачам повістями та романами І. Л. Муратов («Буковинська повість», «Жила на світі вдова», «В сорочці народжений»), В. А. Добровольський («Троє в сірих шинелях», «На все життя», «Будинок в тупику»), К. О. Гордієнко («Дівчина під яблунею», «Сім’я Остапа Тура»), Ю. Ю. Шовкопляс («Інженери», трилогія «Людина живе двічі»), І. А. Багмут («Щасливий день суворовця Криничного», «Подвиг творився так»), М. Й. Сказбуш («Робочий народ», «Суддя», «Молодшенький»), І. М. Шутов («Квітень», «Звенигора», «Звенигородське сонце»), Я. В. Гримайло («Подробиці листом», «Великий слідопит»), М. Т. Шаповал («Оляна», «Іду до людей») та інші.
Післявоєнні роки стали роками нових творчих зльотів колективу митців Харкова. Близько 150 художників, графіків, скульпторів об’єднує відділення Спілки художників.
Серед найбільш відомих творів останніх двох десятиліть — «М. В. Лисенко записує кобзарські пісні», «На роботу», «Майбутні хлібороби» заслуженого діяча мистецтв УРСР Г. О. Томенка, портрети знатних людей Харкова — В. Диканя і М. Тасуй — роботи заслуженого діяча мистецтв УРСР В. В. Сизикова.
Помітне місце в українській радянській скульптурі посідають такі роботи, як «Зоя Космодем’янська» і «Нескорена Полтавчанка (Ляля Убийвовк)» Л. О. Твердянської, «Пробудження» і «Фідель Кастро» лауреата Державної премії, народного художника УРСР М. Л. Рябініна, «Мрії» Л. Г. Жуковської та Д. Г. Сови, праці заслуженого діяча мистецтв УРСР В. І. Агібалова, народного художника УРСР А. Й. Страхова, І. М. Мельгунової, М. Ф. Овсянкіна, Б. П. Королькова, монумент М. Руднєва роботи В. І. Воловика та інші.
Серед композиторів і музикознавців, об’єднаних в Харківське обласне відділення композиторів,— А. Д. Лебединець, В. М. Нахабін, В. Т. Борисов, Д. Л. Клебанов, М. Д. Тіц та інші. Група композиторів, очолювана харків’янином заслуженим діячем мистецтв УРСР А. Д. Лебединцем, створила музику до гімну Української РСР.
При відділенні Спілки архітекторів працюють секції містобудування, промислового будівництва, архітектурної критики, виставок і конкурсів.
У Харкові багато визначних місць. Чудові його великі площі з монументальними спорудами і пам’ятниками. Напередодні 46-х роковин Великого Жовтня на площі ім. Дзержинського урочисто відкрито пам’ятник вождю пролетарської революції, засновникові КПРС і Радянської держави В. І. Леніну.
За роки Радянської влади в місті споруджено ряд пам’ятників: діячеві Комуністичної партії і Радянської держави, учню і соратнику В. І. Леніна Я. М. Свердлову (скульптор Я. Й. Рик), великому українському народному поетові, художнику, мислителю, ^революційному демократу Т. Г. Шевченку (скульптор М. Г. Манізер, архітектор Й. Г. Лангбард), великому українському письменнику і громадському діячеві, революційному демократу М. М. Коцюбинському (скульптор М. Л. Рябіній), пам’ятник Вічної Слави героям, що полягли в битві проти німецько-фашистських загарбників (архітектор Л. В. Гурова).
Далеко за межами міста відомі харківські музеї. В ‘Державному музеї образотворчого мистецтва широко представлені твори класиків російського і світового живопису, полотна відомих українських радянських художників. Тут зберігаються картини великого російського художника І. Ю. Рєпіна — «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», «Козак у степу», портрети Стасова, Щепкіної-Куперник тощо. Значними е зібрання творів С. ї. Васильківського, П. О. Левченка, М. С. Самокиша та інших. Одним із кращих музеїв республіки є Харківський державний історичний музей. В його експозиції широко висвітлено історію революційної боротьби харківського пролетаріату під керівництвом більшовиків, славні патріотичні традиції харків’ян на всіх етапах розвитку радянського суспільства.
Харків — місто книголюбів. Загальний книжковий фонд бібліотек міста становить понад 10 млн. примірників. У державній бібліотеці ім. Короленка налічується майже три мільйони книжок. Всесоюзне значення має Центральна наукова бібліотека університету. В місті працюють 423 масові бібліотеки з книжковим фондом понад 4820 тис. примірників з різних галузей знань. Тут розташований єдиний в республіці Інститут культури з бібліотечним факультетом.
Значних успіхів у післявоєнні роки в розвитку фізичної культури і спорту досягла харківська молодь. У Харкові працюють 4 спортивні школи, діють плавальні басейни, стадіони. Колегія Міністерства культури СРСР і Президія Центральної Ради Союзу спортивних товариств і організацій СРСР, підбивши підсумки огляду організації масової фізкультурно-спортивної роботи за 1964—1965 рр., визнали переможцем Харківський центральний парк культури ім. Горького. Йому присуджено перехідний кубок і диплом першого ступеня.
Втілюючи в життя ленінські заповіти про розвиток ідей пролетарського інтернаціоналізму і зміцнення дружби народів, харківська партійна організація значне місце в своїй діяльності відводить посиленню інтернаціонального виховання мас, розвитку інтернаціональних зв’язків міста з братніми соціалістичними країнами, з трудящими багатьох інших держав світу.
Ці зв’язки здійснюються багатьма шляхами в різноманітних формах. За технічну допомогу, подану в будівництві заводів та комбінатів важкої промисловості Болгарії, Президія Народних Зборів Народної Республіки Болгарії наприкінці 1965 року нагородила колектив ХЕМЗу орденом Георгія Димитрова. Ця висока нагорода є ще одним яскравим свідченням непорушної дружби і братерського співробітництва між народами соціалістичних країн. Завод «Електроважмаш» постачає потужні генератори для Туровської електростанції в Польській Народній Республіці. Електромеханічний завод виготовляє електрообладнання для Східно-Словацького металургійного комбінату ЧССР, а завод «Серп і молот» постачає багатьом країнам світу двигуни «СМД-14» для тракторів і комбайнів. У 30 країн Європи, Азії і Африки проклали собі дорогу трактори з маркою ХТЗ. Трактори харківського заводу працюють на полях Індії, Бірми, Алжіру, Куби та інших країн, полегшуючи працю селян. Найрізноманітніша продукція харківських заводів — від складних приладів до потужних турбін — експонується на міжнародних виставках і продається на світових ярмарках.
Машинобудівна промисловість міста у загальносоюзному експорті постачає продукцію більше ніж у 60 країн, у т. ч. в країни соціалістичної системи. Продукція харківських заводів має великий попит за межами нашої країни.
Харківські вчені, інженери, лікарі, агрономи, новатори виробництва беруть участь у розробці багатьох проблем наукового і культурного співробітництва між Радянським Союзом і зарубіжними країнами. Лише за останні кілька років близько 80 фізиків міста брали участь у міжнародних конференціях, конгресах і симпозіумах, де багато з них виступало з доповідями.
Вчені політехнічного інституту ім. В. І. Леніна підтримують ділові зв’язки з науковцями Ханойського політехнічного інституту Демократичної Республіки В’єтнам і Мішкольцського політехнічного інституту Угорської Народної Республіки.
Наукові працівники Харківського державного університету плодотворно співробітничають з ученими Познанського університету ПНР. Колективи цих вузів обмінюються науковими делегаціями, спеціалістами-викладачами, а також важливими науковими виданнями^ навчальними програмами, планами і методичними посібниками.
Трудящі Харківщини з 1957 року підтримують дружні зв’язки з населенням Познанського воєводства. Щороку приїжджають трудящі з Познані в Харків. У свою чергу польських друзів відвідують делегації представників партійних, радянських і виробничих організацій Харківщини. Ці делегації по-братньому діляться досвідом господарського і культурного будівництва. У Харкові успішно працює обласне відділення товариства радянсько-польської дружби.
У 1959 році було створено Харківське обласне відділення товариства радянсько-чехословацької дружби, яке об’єднує понад 40 колективів та близько 100 тис. харків’ян. Серед колективів — засновників цього товариства — ХТЗ, турбінний завод, державний проектний інститут «Діпросталь» та інші. Харків підтримує також дружні зв’язки з французьким містом Ліллем та італійським — Болоньєю.
Велику роботу проводить міське відділення товариства «СРСР — Франція». Воно знайомить харків’ян з життям трудящих Франції, організує зустрічі з французькими туристами тощо.
Харків — член Міжнародної федерації міст. Тут поширюється журнал цієї федерації «Зріднені міста».
Інтернаціональні зв’язки Харкова мають велике виховне значення, сприяючи зміцненню солідарності трудящих у боротьбі за мир і щастя народів проти агресивних сил імперіалізму.
Успіхи в господарському будівництві, підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих свідчать про великі переваги радянського ладу, за якого народ є справжнім володарем своєї долі, кращі люди — герої нашого часу, передовики і новатори виробництва, діячі науки і культури — обираються до органів державної влади і керують життям країни. У Харкові, як і в інших містах Радянського Союзу, місцеву владу здійснюють обранці народу. Харківська міська Рада депутатів трудящих 10-го скликання була обрана 14 березня 1965 року в складі 740 депутатів. До Ради ввійшло 428 українців, 296 росіян та інших. 403 депутати — робітники промисловості, транспорту і будівельних організацій міста, серед них чимало новаторів виробництва — ударників комуністичної праці і членів бригад комуністичної праці. 276 депутатів за ратні і трудові подвиги удостоєні високих урядових нагород — орденів і медалей СРСР. Зокрема депутати К. С. Кисляков і В. Н. Нікулін — Герої Соціалістичної Праці; В. І. Зайцев, М. В. Сутягин і М. І. Родій — Герої Радянського Союзу; М. О. Потюкаєв і Б. Я. Седов — лауреати Державної премії. В числі народних обранців і члени-кореспонденти АН УРСР А. С. Бережной і В. М. Нікітін, лауреат Державної премії О. О. Кирнарський, заслужений діяч мистецтв УРСР, композитор В. М. Нахабін, лікарі, вчителі, працівники комунального господарства і торгівлі.
Крім того, 1785 харків’ян обрано депутатами районних Рад депутатів трудящих. Тисячі жителів міста беруть участь у роботі постійних комісій при Радах. Всі депутати місцевих Рад Харкова, як і всі виборці міста, натхненно працюють, примножуючи славні традиції рідного міста.
Одностайним схваленням зустріли харків’яни історичні рішення вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, який розробив заходи до поліпшення управління промисловістю, удосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва.
Прекрасний сьогоднішній Харків, ще кращим він стане в недалекому майбутньому.
Попереду дальше планомірне перетворення Харкова, поліпшення його архітектурного ансамблю. На порядку денному — спорудження нових житлових масивів з висотними будинками, реконструкція старих районів міста, будівництво оперного театру, шкіл, дитячих установ, лікарень, закладання нових садів і скверів. Перша черга метрополітену, протяжністю 18—20 км, зв’яже Південний вокзал і плитковий завод.
Значні зміни намічаються в поліпшенні служби побуту шляхом спорудження ряду великих механізованих підприємств і Будинку побуту на 1120 робочих місць.
Щоб наблизити це майбутнє, харків’яни активно включились у здійснення плану нової п’ятирічки.
Великими виробничими перемогами відзначили трудівники міста день відкриття XXIII з’їзду КПРС.
Готуючись достойно зустріти 50-річчя Радянської влади, колективи промислових підприємств міста успішно виконали план першого року нової п’ятирічки по загальному обсягу продукції і по більшості найважливіших виробів. Одночасно 1966 рік був роком дальшого удосконалення виробництва, роком впровадження нової техніки і технології. Завод «Серп і молот» впровадив 5 автоматичних ліній обробки деталей. Автоматична лінія шліфувальної обробки зовнішніх кілець підшипника впроваджена на 8-му Держпідшипниковому заводі. Комплексно-механізованими лініями збагатилися заводи: «Електромашина», електромеханічний, електротехнічний та інші. В порівнянні з 1965 роком продуктивність праці в промисловості міста (без підсобних підприємств) зросла на 4 процента.
Швидкими темпами в 1966 році тривало житлове будівництво. В першому році нової п’ятирічки введено в дію житлових будинків загальною площею 598 тис. кв. метрів.
Успішне виконання плану розвитку народного господарства міста в першому році п’ятирічки створює необхідні умови для дальшого зростання економіки і культури міста. Харків’яни докладають всіх зусиль, щоб внести достойний вклад у будівництво комунізму в нашій країні.
В. І. АСТАХОВ, М. А. СІРОШТАН.