Великобурлуцький район, Харківська область
Великобурлуцький район розташований на північному сході Харківської області. Створений у 1923 році. Межує з Дворічанським, Вовчанським, Чугуївським та Куп’янським районами Харківської області, а також з Бєлгородською областю Російської РФСР. Площа — 1140 кв. кілометрів. У районі є 11 сільських і 2 селищні Ради, яким підпорядковані 90 населених пунктів. Населення — 38 тис. чоловік. Питома вага сільського населення — 70 проц., міського — 30 проц. Більшість населення становлять українці.
Територія переважно рівнинна, але порізана ярами, а на півночі переходить у відроги Середньо-Руської височини. Територією району протікає річка Великий Бурлук (притока Осколу). Район входить у лісостепову зону України. Ліси переважно дубові, змішані з кленом, осикою, берестом, липою. Тут водяться вовки, лисиці, зайці, близько 300 видів птахів, а в річках і водоймищах — понад 30 видів риб.
По території району проходить залізниця, яка зв’язує Великий Бурлук з Куп’янськом та Вовчанськом. До Печеніг і Харкова від районного центру веде шосейна дорога.
Провідною галуззю є сільське господарство, головним чином виробництво зерна, м’яса та молока. Тут вирощують зернові культури, а також цукрові буряки, картоплю, соняшник. Значну питому вагу в господарстві посідає тваринництво. Розвинуто також садівництво і бджільництво.
Земельні угіддя становлять 100,8 тис. гектарів.
У районі є 24 колгоспи і 4 радгоспи. Це великі багатогалузеві господарства, в яких працює 595 тракторів, 372 комбайни, 374 вантажні автомашини. На території району розташовано районне об’єднання «Сільгосптехніка».
Врожайність зернових культур за 1956—1960 рр. становила 15,3 цнт, а за 1961—1965 рр.—16,7 цнт з кожного га. Колгоспи і радгоспи мають понад 41,1 тис. голів великої рогатої худоби (у т. ч. корів понад 43,4 тис.), 38,2 тис. свиней і 12,8 овець. В 1965 році тваринники району у порівнянні з 1964 роком досяглі значних успіхів. Так, м’яса в живій вазі на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено у 1964 році — 28,3 цнт, в 1965 році — 39,2 цнт, молока відповідно —192,5 і 280 центнерів.
У районі виросло багато передовиків сільськогосподарського виробництва. 16 трудівників удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці. Понад 30 чоловік нагороджено орденом Леніна, 152— іншими урядовими нагородами. 29 колективам присвоєно звання комуністичних, звання ударників комуністичної праці — 327 працівникам.
Невпинно здійснюється індустріалізація сільськогосподарського виробництва. З кожним роком на колгоспних ланах все ширше впроваджується передова технологія вирощування просапних культур без затрат ручної праці. Якщо у 1963 році у районі було створено лише 15 механізованих ланок по обробітку цукрових буряків і кукурудзи, то у 1964-50, а в 1965-113, які сільськогосподарську продукцію вирощують без затрат ручної праці.
Трудящі району розгорнули соціалістичне змагання за успішне перетворення в життя рішень XXIII з’їзду КПРС. Здійснюючи програму нового п’ятирічного плану (1966—1970 рр.), колгоспи збільшать виробництво і продаж державі тваринницької продукції порівняно з 1965 роком у середньому на 50 проц. Зросте виробництво зернових і технічних культур.
Керівна роль у розвитку артільних господарств, промислових підприємств, культурному будівництві належить районній партійній організації, яка в грудні 1966 року налічувала в своїх рядах 1884 комуністи. Бойовим помічником партійної організації є комсомольці, яких у районі 2300 чоловік.
У районі діють кілька промислових підприємств: олійний завод, два маслозаводи, цегельня, друкарня та інші, на яких працюють 850 робітників і службовців. Районний центр та всі підприємства і колгоспи повністю електрифіковано. Телефонізовано і радіофіковано всі села району.
Великобурлуцький район має широку мережу торговельних підприємств. Тут діють 145 магазинів, універмагів, ларків, 16 підприємств громадського харчування. Товарооборот зріс з 6,1 млн. крб. у 1958 році до 11,6 млн. крб. у 1966 році.
За післявоєнні роки широкого розмаху набрало будівництво культурно-побутових та житлових будинків. Тільки за роки семирічки у районі здано в експлуатацію 9 шкіл, 7 клубів, 110 житлових будинків. Індивідуальними забудовниками з допомогою держави за 1959—1965 рр. споруджено 2233 нові житлові будинки. Це значить, що шоста частина сільського населення справила новосілля.
На території району є 6 лікарень: районна лікарня на 100 ліжок і 5 дільничних лікарень на 175 ліжок, протитуберкульозний диспансер, 33 фельдшерсько-акушерські пункти, 8 колгоспних пологових будинків. У медичних закладах працюють 34 лікарі, у т. ч. заслужений лікар УРСР О. Ф. Харченко і 245 медичних працівників середньої кваліфікації.
Створена також широка мережа шкіл, бібліотек та інших культурно-освітніх закладів. В районі є 58 шкіл, з них — 5 середніх, 19 восьмирічних і 34 початкові, в яких навчається близько 6268 учнів і працює 438 вчителів, у т. ч. 12 відмінників народної освіти.
До послуг трудящих — районний Будинок культури, 37 клубів, 40 бібліотек з книжковим фондом 200 тис. примірників. При Будинку культури і клубах діють 7 народних університетів, з них три для батьків, три університети здоров’я і один — культури. Тут же працюють 115 гуртків художньої самодіяльності, у яких беруть участь 1570 чоловік.
Члени товариства «Знання» у 1966 році прочитали 3760 лекцій і доповідей, які прослухали 150 тис. чоловік. У Великому Бурлуку виходить районна газета та друкується колгоспна багатотиражка. Населення району передплачувало у 1966 році 40 тис. примірників періодичних видань, що припадає на 1000 чол. по 890 газет і журналів.
Німецько-фашистська окупація району тривала з червня 1942 року до початку лютого 1943 року. В боях за визволення району від німецько-фашистських окупантів загинуло 2096 чоловік. Гітлерівські орди заподіяли району втрат на 270 млн. крб. На території району діяло кілька партизанських груп. За бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни 7 уродженців Великобурлуцького району удостоєні звання Героя Радянського Союзу.