Післявоєнне відновлення народного господарства Харківської області
Величезної шкоди завдали Харківщині фашистські окупанти. Вони спустошили квітучі села, перетворили на руїни міста. Гітлерівці зруйнували господарство всіх колгоспів, радгоспів, МТС, знищили або вивезли до Німеччини тисячі тракторів, комбайнів, десятки тисяч голів коней, великої рогатої худоби, свиней тощо. Крім того, фашисти пограбували і спалили 57,7 тис. будинків колгоспників. Загарбники знищили всі електростанції, вивезли до Німеччини електротехнічне устаткування. В період фашистської окупації населення міст і сіл змушене було повернутися до каганця та інших примітивних засобів освітлення. За роки війни посівні площі в області скоротилися на 917 тис. га. Гітлерівці зруйнували й пограбували понад 500 великих підприємств, 1500 шкіл, 36 вузів, 46 науково-дослідних інститутів, 14 театрів, 9 музеїв, 475 масових бібліотек, сотні клубів та інших культурних закладів, понад 500 лікарень, поліклінік та амбулаторій. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами, становила понад 33,5 млрд. карбованців.
Після визволення трудящі Харківщини під керівництвом обласної партійної організації в складних умовах війни приступили до відбудови народного господарства. Багато трудових подвигів звершили вони, відбудовуючи господарство зруйноване війною й окупацією.
Піднімати з руїн господарство трудящим Харківщини допомагала вся країна. До Харкова та інших міст області з різних кінців Радянського Союзу щодня прибували верстати, машини, метал, будівельні матеріали. Промислові центри країни посилали кваліфікованих робітників, інженерів, техніків.
Колгоспи і радгоспи вже в 1943 році одержали із східних областей 1160 тракторів і 520 плугів. Трудящі Казахстану, Башкирії, Бурят-Монголії, Куйбишевської, Горьковської, Саратовської та інших областей і республік Союзу виділили колгоспам і радгоспам Харківщини понад 30 тис. голів худоби. Держава надала великі кредити для відбудови виробничих приміщень колгоспів, на індивідуальне житлове будівництво.
Першочерговим завданням партійних і господарських організацій стала відбудова електростанцій та найважливіших об’єктів промисловості і транспорту. На виконання цього важливого завдання було кинуто основні людські і матеріальні резерви. За 1944 рік 575 підприємств великої промисловості області випустили продукції на 545 млн. карбованців г.
За вересень — грудень 1943 року працівники Південної залізниці відбудували 2315 км основних колій, 326 залізничних будок, 519 залізничних мостів та інших споруд, значна частина яких знаходилася на території Харківщини. До вересня 1945 року вже давали електроенергію містам і селам Харківщини 29 електростанцій та понад 70 електрогенераторних установок.
Партійні організації стали організаторами небаченого за розмахом соціалістичного змагання в промисловості, на транспорті, в колгоспах і радгоспах. Трудящі області включились у рух багатоверстатників, у змагання за оволодіння і поєднання багатьох професій, розпочате на підприємствах Москви й Ленінграда. У 1943 році на Харківщині виникли перші комсомольсько-молодіжні бригади. Вже через рік їх було в області 367, а в останні місяці Великої Вітчизняної війни — 1316. 516 бригадам, було присвоєно звання фронтових. Партійні організації провадили велику ідейно-виховну роботу в масах, підіймаючи їх на розв’язання бойових завдань по відбудові сільського господарства області.
За короткий строк відновили роботу всі колгоспи, радгоспи і MTC області. Колгоспники самовіддано працювали на відбудові зруйнованого ворогом сільського господарства. Було відновлено 60 проц. довоєнних посівних площ. Зростало громадське тваринництво, що в роки фашистської окупації було фактично знищене. Якщо на 1 вересня 1943 року в колгоспах налічувалося лише 540 корів, то через два роки їх вже було понад 12 тис. голів.
Руйнування, заподіяні окупантами сільському господарству, гостра нестача кадрів, майже повна відсутність техніки і живого тягла — все це створювало величезні труднощі, які треба було перебороти в ході відбудовних робіт. У зв’язку з тим, що більшість чоловіків була на фронті, а багато хто з спеціалістів сільського господарства загинув під час окупації, на партійні організації було покладено завдання підготувати для роботи в колгоспах, радгоспах і MTС кадри агрономів, зоотехніків, механізаторів, насамперед з числа жінок і молоді. З цим важливим завданням вони успішно справилися.
У сільському господарстві були свої ініціатори патріотичних починань. У березні 1944 року ланкова колгоспу «Друга п’ятирічка» Красноградського району Ганна Батова звернулася до колгоспниць України з закликом розпочати соціалістичне змагання за високий урожай 1944 року, працювати’за себе і за чоловіків-фронтовиків. «Жінка в колгоспі— тепер головна сила,— писала радянська патріотка. — Чоловіки наші воюють, б’ють фашиста, женуть його з нашої української землі. Ми ж повинні працювати зараз і за себе, і за них!».
Трудящі Харківщини взяли активну участь у створенні фонду оборони країни. До першої річниці визволення Харкова — 23 серпня 1944 року — вони здали понад план для Радянської Армії сотні тисяч пудів хліба, м’яса, молока, овочів, виділили з своїх заощаджень на будівництво танків і літаків 86 млн. крб.
Обласний комітет КП України приділяв велику увагу організаційно-політичному зміцненню первинних партійних організацій. Якщо на 1 березня 1944 року в партійних організаціях області було близько 8500 комуністів, то наприкінці року їх налічувалося понад 17 тисяч.
Війна осиротила десятки тисяч дітей, позбавила їх сім’ї, домівки. Партійні, радянські та комсомольські організації взяли на себе турботу про дітей-сиріт.
У 1943—1944 рр. були створені Харківське суворовське училище, 18 спеціальних дитячих будинків та 3 спеціальні ремісничі училища, в яких жили, вчилися й набували професію діти загиблих воїнів. Велику турботу про дітей виявили комсомольські організації області. Вони провадили місячники й недільники, відраховуючи зароблені гроші у фонд допомоги дітям-сиротам. Ці гроші йшли на забезпечення дітей одягом, взуттям, підручниками, гарячими сніданками.
Партійні, комсомольські та профспілкові організації піклувалися про інвалідів Великої Вітчизняної війни і сім’ї воїнів. Вони допомагали їм паливом, насінням для індивідуальних городів, взуттям, одягом.
Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни відбудовні роботи розгорнулися широким фронтом. Армія трудівників поповнилася демобілізованими воїнами Радянської Армії.
Партійна організація Харківщини, ряди якої з 1945 по 1950 рік зросли на 47 058 чол., зосередила всю увагу на виконанні післявоєнного п’ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства.
Швидкими темпами відроджувалась промисловість. У 1950 році випуск валової продукції області порівняно з 1940 роком зріс на 11 процентів. Поряд з відбудовою зруйнованих у роки війни заводів і фабрик споруджувалися нові — підшипниковий і трактороскладальний заводи, підприємства будівельної, харчової, легкої промисловості. За роки першої післявоєнної п’ятирічки на території області повністю відбудовано залізничний транспорт.
Трудящі промислових підприємств, транспорту, будівельники активно включилися у всесоюзне соціалістичне змагання за дострокове виконання планів п’ятирічки. З’явилися нові форми соціалістичного змагання. Широкого розмаху набув рух за рентабельність виробництва, за економію матеріалів, за випуск продукції відмінної якості тощо. Колективи підприємств Харківщини стали ініціаторами руху за дострокове виконання річних норм, виконання і перевиконання підвищених виробничо-технічних норм всіма робітниками, організації праці за ущільненим виробничим графіком тощо.
Підприємства, як правило, відроджувалися на новій технічній базі. Обласний комітет партії, первинні партійні організації наполегливо добивалися впровадження нової техніки, налагодження творчої співдружності між працівниками науки і виробництва. На багатьох підприємствах велась наполеглива робота по освоєнню нових видів машин, апаратів, механізмів. Колектив ХТЗ почав випускати дизельні трактори ДТ-54, завод «Серп і молот» — удосконалені комбайнові мотори, ХЕМЗ— нові типи електродвигунів.
Масове соціалістичне змагання, широке впровадження у виробництво механізації, передової технології стали вирішальними факторами зростання продуктивності праці. На кінець п’ятирічки вона зросла на підприємствах області порівняно з 1940 роком на 29,2 процента.
Надаючи першорядного значення відбудові промисловості, партійна організація області приділяла велику увагу і сільському господарству. Держава подала велику допомогу у відновленні й зміцненні матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів. Зросла кількість тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки. Значний крок уперед зроблено в електрифікації сільського господарства. На кінець 1950 року майже п’ята частина колгоспів була електрифікована. Спираючись на технічну базу МТС, колгоспи і радгоспи вже в 1949 році повністю освоїли довоєнні посівні площі. Значних успіхів
вони досягли і в розвитку тваринництва. На 1 січня 1951 року довоєнний рівень поголів’я великої рогатої худоби було перевищено майже на 46 процентів.
Для відродження сільського господарства велике значення мало посилення організаторської роботи партійних організацій, їх впливу на виробничі справи колгоспів. Якщо на 1 січня 1947 року в області налічувалося 805 первинних колгоспних організацій, де на обліку перебувало 5405 комуністів, то через два роки, в січні 1949 року, в 1344 парторганізаціях нараховувалося 9227 комуністів. До 1950 року в усіх колгоспах були створені комсомольські організації, що об’єднували 20 тис. членів ВЛКСМ. Партійні організації очолили масове соціалістичне змагання за високі врожаї, за розвиток громадського тваринництва. У 1948 році в соціалістичне змагання включилося 9 тис. рільничих і тваринницьких бригад, 20 тис. ланок. За успіхи в розвитку сільського господарства, піднесення врожаїв 153 передовикам сіл Харківської області в 1948 році присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці; більш як 4 тис. колгоспників, працівників МТС і радгоспів нагороджено орденами і медалями.
У післявоєнні роки на Харківщині поширилося змагання трудівників села за високу культуру землеробства. Ініціатором цього руху стала сільськогосподарська артіль ім. Орджонікідзе Лозівського району. Трактористи з бригади Четверикова Красноградської МТС розпочали боротьбу за звання бригади відмінної якості. Наслідуючи приклад красноградців, 170 бригад області включилися в це змагання.
Для відродження й піднесення сільського господарства, створення для нього міцної технічної бази багато зробив робітничий клас індустріального Харкова та інших міст області. Значна частина колгоспів дістала велику шефську допомогу від колективів промислових підприємств, вузів, науково-дослідних інститутів та інших організацій.
У 1946—1950 рр. сільське господарство Харківщини не тільки досягло довоєнного рівня, а й зробило певний крок уперед у своєму розвитку. На кінець 1950 року вартість основних засобів виробництва в колгоспах становила майже 450 млн. крб. проти 280 млн. у 1940 році. За цей же час у два рази збільшилися відрахування до неподільних фондів артілей. Проте, незважаючи на успіхи, досягнуті в четвертій п’ятирічці, в сільському господарстві Харківщини, як і всієї країни, було ще багато невирішених проблем. У багатьох колгоспах культура землеробства була на низькому рівні, повільно впроваджувалися у виробництво досягнення науки і передового досвіду, повільно зростала продуктивність тваринництва.
Виконання й перевиконання планових завдань першої післявоєнної п’ятирічки сприяли створенню міцної бази для дальшого розвитку економіки і культури Харківщини. Обласна партійна організація, яку з 1950 року по 1953 рік очолював М. В. Підгорний, зосередила увагу на питаннях дальшого піднесення громадсько-політичної і трудової активності трудящих, мобілізації широких мас міста й села на успішне виконання завдань п’ятої п’ятирічки.
Рішення XX з’їзду КПРС мали великий плодотворний вплив на розвиток всієї країни, в т. ч. й Харківщини. В області активізували свою діяльність Ради. В 1958 році працювали 2639 постійних комісій, в роботі яких, крім депутатів, брали участь 28 тис. громадських активістів. Стали більш регулярно провадитись звіти депутатів перед виборцями, сесії Рад. Народилися нові форми й методи роботи Рад, наприклад, виїзні сесії та виїзні засідання виконкомів і постійних комісій, встановлено «дні депутата» тощо.
Під керівництвом партійних організацій пожвавили роботу профспілки, які в 1958 році об’єднували 670 тис. чоловік. Особливо зросла роль профспілок у розвитку соціалістичного змагання та вирішенні важливих питань господарської діяльності заводів і фабрик.
Партійна організація області приділяла велику увагу розвитку технічного прогресу, спеціалізації і кооперуванню в промисловості. Пленум обкому КП України, що відбувся в травні 1956 року, обговорив питання про виконання рішень XX з’їзду КПРС по впровадженню нової техніки, передової технології й досвіду новаторів виробництва на машинобудівних підприємствах області. Перед партійними, господарськими, профспілковими і комсомольськими організаціями були поставлені конкретні завдання по розвитку технічного прогресу. Виконуючи рішення XX з’їзду КПРС та постанови пленуму обкому партії, виробничі колективи за короткий час досягли значних успіхів у цій галузі. Тільки за два роки (1957—1958) на підприємствах області було створено понад 500 типів нових машин, агрегатів і приладів, встановлено 150 потокових ліній. Швидко зростали інженерні кадри. У 1957 році на підприємствах області працювало 7379 інженерів проти 2800 у 1947 році. Цього ж року відбулася реорганізація управління промисловістю і будівництвом. Був створений Харківський економічний адміністративний район, а також орган по управлінню промисловістю і будівництвом — Харківський раднаргосп.
Рішення XX з’їзду КПРС сприяли піднесенню творчої ініціативи мас. У 1958 році в соціалістичному змаганні брало участь 96 проц. робітників промисловості і транспорту області. Партійні організації спрямовували зусилля на те, щоб досвід новаторів став надбанням багатьох трудових колективів. На підприємствах Харківщини і за її межами поширилась ініціатива слюсаря інструментального цеху електромеханічного заводу, депутата Верховної Ради УРСР комуніста О. В. Заславського, який виступив з пропозицією розробити і прийняти особисті плани підвищення продуктивності праці. Цю ініціативу підхопили виробничники багатьох підприємств і добилися підвищення продуктивності праці на 20—30 і більше процентів. Партійні організації області поширили патріотичний почин донецького шахтаря М. Мамая і його бригади, що розпочала змагання за щоденне перевиконання змінних завдань кожним робітником.
Велику увагу приділяла обласна партійна організація поліпшенню діяльності науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро, лабораторій, розгортанню науково-технічної пропаганди, руху раціоналізаторів тощо. У 1958 році в області працювало 20 економічних шкіл, 250 гуртків, 200 теоретичних семінарів, у яких вивчали питання конкретної економіки промислових підприємств більше ніж 10 тисяч чоловік. Все це сприяло тому, що з 1951 по 1958 рік валова продукція промисловості зросла в 2,3 раза. Найбільше зростання відбулося в галузі машинобудування і металообробки та на підприємствах будівельних матеріалів. Продукція легкої промисловості зросла майже в два з половиною рази, а харчової — в два рази.
У роки п’ятої і шостої п’ятирічок приділялась увага питанням дальшого розвитку сільського господарства. Обласна партійна організація зосередила зусилля на виконанні рішень вересневого Пленуму ЦК КПРС (1953 р.) та рішень XX з’їзду КПРС, спрямованих на піднесення сільськогосподарського виробництва. Було вжито заходів для організаційно-господарського зміцнення колгоспів, МТС, радгоспів. Більше уваги стало приділятися питанням піднесення матеріальної заінтересованості колгоспників, розвитку соціалістичного змагання та зміцнення МТС і колгоспів кадрами спеціалістів сільського господарства.
Партійна організація області особливо велику увагу приділяла зміцненню колгоспів керівними кадрами. Понад 300 відстаючих колгоспів по рекомендації партійних органів були очолені партійними і радянськими активістами.
У колгоспах і радгоспах області стало більше сільськогосподарських машин. Почали впроваджуватися нові типи потужних і водночас економічних тракторів, самохідні комбайни, навісні сільськогосподарські машини з гідравлічною системою управління та інша техніка.
У боротьбі за піднесення сільського господарства авангардна роль належала комуністам. Зросли й організаційно зміцніли партійні організації, особливо колгоспні.
У 1959 році на обліку в колгоспних партійних організаціях Харківщини перебувало 19 500 комуністів. На вирішальних ділянках сільськогосподарського виробництва було створено понад 600 партійних груп.
Успіхи в галузі сільського господарства — результат значного поліпшення організаторської і політичної роботи партійних організацій в масах, підвищення виробничої і політичної активності трудящих. Зросла й активність комсомолу. Комсомольці стали надійною опорою партійних організацій у боротьбі за піднесення врожайності всіх культур, за розвиток тваринництва. 11 тис. комсомольців і молоді Харківщини на заклик Комуністичної партії пішли працювати на тваринницькі ферми. В області було створено 356 комсомольсько-молодіжних ферм, 715 ланок і бригад. За високі показники в сільськогосподарському виробництві 16 комсомолкам було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, 300 юнаків і дівчат нагороджено орденами і медалями.
Приділялася велика увага поширенню передового досвіду в сільському господарстві. На Харківщині почали широко застосовуватися методи обробітку просапних культур, запропоновані знатним механізатором країни О. В. Гіталовим.
З кожним днем серед працівників сільського господарства все більше поширювалося соціалістичне змагання. В 1957 році серед тваринників почався рух за високі надої молока. Зачинателями його стали передові колгоспниці Р. М. Пилипенко з колгоспу «Прогрес» Богодухівського району, яка надоювала по 6300 кг молока від кожної корови, Л. І. Надточій з колгоспу ім. Шевченка Харківського району, яка надоювала по 6012 кг від однієї корови, М. П. Овсяник з Краснокутського району, яка добилася надоїв близько 6000 кг, та інші.
У післявоєнні роки (до 1959 р.) за досягнення в розвитку сільського господарства понад 200 чол. було удостоєно високого звання Героя Соціалістичної Праці. Двічі Героєм Соціалістичної Праці стали академік В. Я. Юр’єв, який очолював колектив Українського науково-дослідного інституту рослинництва, генетики і селекції, та голова колгоспу ім. Орджонікідзе Лозівського району Г. С. Могильченко.
Після реорганізації МТС у 1958 році колгоспи області купили понад 5 тис. тракторів, понад 2 тис. зернових комбайнів, 850 силосних і 900 кукурудзозбиральних комбайнів на суму 200 млн. крб. У колгоспи перейшли працювати 11 тис. трактористів, 2 тис. комбайнерів, 6 тис. шоферів, багато інженерів і техніків.
Втілення в життя рішень партії, спрямованих на піднесення сільського господарства, зокрема рішень вересневого Пленуму ЦК КПРС (1953 р.), обумовило певні зрушення в розвитку сільсько- господарського виробництва області. За 1954—1958 рр. середній валовий збір зернових порівняно з попереднім п’ятиріччям зріс на 21 проц., а урожайність — на 44 проценти. Виробництво м’яса на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилося в 1958 році порівняно з 1953 роком на 30 процентів. Це були значні досягнення, які треба було закріпити і наполегливо розвивати в наступні роки.
Почався новий період у житті нашої країни — період будівництва комуністичного суспільства. Позачерговий XXI з’їзд КПРС затвердив семирічний план розвитку народного господарства СРСР на 1959—1965 роки.
На початку січня 1959 року відбулися XIV обласна партійна конференція, збори активу Харківської обласної та міської партійних організацій, де були обговорені питання дальшого розвитку народного господарства і культури області. За семирічним планом обсяг валової продукції промисловості області намічалося збільшити порівняно з 1958 роком на 72,9 процента. Особливо великі завдання ставилися в галузі машинобудування, металообробки, газової і хімічної промисловості, енергетичного господарства, планувалося значне зростання сільськогосподарського виробництва.
За роки семирічки промисловість Харківщини зробила значний крок уперед. Внаслідок дострокового виконання 7-річного плану обсяг валової продукції промисловості зріс на 73 проц. Порівняно з 1940 роком він збільшився у 5,4 раза. У провідній галузі — машинобудуванні—випуск продукції за семирічку зріс у два рази. Швидкими темпами розвивались такі галузі промисловості, як енергетична, газова, хімічна та промисловість будівельних матеріалів. За роки семирічки продуктивність праці зросла на 42 проц. і це дало 2/з приросту промислової продукції. Успішно впроваджувалися спеціалізація в промисловості і будівництві.
В роки семирічки на Харківщині споруджені великі промислові об’єкти. Розміщені вони головним чином у районах області, що пояснюється потребами розвитку спеціалізації і кооперування виробництва, раціонального використання природних багатств, людських резервів і транспортних засобів. У 1965 році було завершено будівництво першої черги Зміївської ДРЕС потужністю 1200 тис. кіловат, що дорівнює двом Дніпрогесам. Частково введено в дію найбільш потужне підприємство будівельної промисловості — Балаклійський цементний завод. З 1963 року розгорнулося будівництво двох великих спеціалізованих підприємств — «Центроліту» поблизу Куп’янська і «Центрокуза» в Лозовій. Ці підприємства забезпечать ливарними та ковальськими виробами більшість машинобудівних заводів Харківщини. На повен хід іде спорудження Первомайського хімічного комбінату, який працюватиме на шебелинському газі. Його продукція: гербіциди, хімічні засоби боротьби з шкідниками та хворобами рослин — призначається для потреб сільського господарства країни. Розширилась експлуатація Шебелинського газового родовища. В 1965 році введено в експлуатацію нове потужне газове родовище — «Кегичівське».