Козацьке, Бериславський район, Херсонська область
КОЗАЦЬКЕ — селище міського типу, центр селищної Ради. Розташоване на правому березі Дніпра, за 18 км від районного центру. В селищі залізнична станція Козацьке на лінії Херсон — Запоріжжя. Дворів — 1121, населення— 3708 чоловік. Селищній Раді підпорядковані селище Веселе та село Томарине.
В селищі діють завод армосилікатних і залізобетонних виробів, пересувна механічна колона № 2 тресту «Херсонспецсільгоспмонтаж», спеціалізована пересувна механізована колона № 563 тресту «Бериславсільбуд», районне відділення «Сільгосптехніки», гідрометеорологічна станція тощо.
За успіхи в розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва у післявоєнний час орденами і медалями СРСР нагороджено 27 чоловік. 1971 року слюсаря районного відділення «Сільгосптехніки» І. А. Устименка відзначено орденом Жовтневої Революції.
У Козацькому — середня школа, де 46 учителів навчають 734 учні, та школа робітничої молоді, будинок культури із залом на 450 місць, літній кінотеатр, бiблioтекa, працює фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий комбінат, побутові майстерні, 5 магазинів, їдальня. Прокладено водопровід. За післявоєнний час Споруджено 570 житлових будинків.
В селищі працюють 206 комуністів, 289 комсомольців.
Козацьке засноване у 1782 році селянами-переселенцями з Могилівської, Курської, Тамбовської та Рязанської губерній. В XVI — XVII ст. ця територія контролювалася запорізькими козаками, які з плавнів нападали на турецькі човни і знищували їх. Турки обходили плавні, кажучи: «Не ходи до козаків, там небезпечно». Звідси, за легендою, дістав свою назву рукав Дніпра — Козак, а від нього і село.
Про жорстоку експлуатацію селян Козацького писала ленінська газета «Искра». 1 вересня 1903 року в ній повідомлялося, що в маєтку князя Трубецького —Козацькому строкові робітники за сезон польових робіт, працюючи по 21 годині на добу, одержували від 30 до 50 карбованців.
Під час першої російської революції 1905— 1907 рр. для запобігання розгрому поміщицької економії до Козацького було введено каральний загін.
Радянська влада в селі встановлена в січні 1918 року. Весною наступного року на базі колишнього поміщицького маєтку створено радянське господарство, яке спеціалізувалося на вирощуванні винограду і розведенні овець.
На фронтах Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників билося понад 300 жителів села, з них 80 — загинули смертю хоробрих, 198 — за мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями. В селищі встановлено пам’ятник воїнам, які полягли в бою за визволення села. Уродженцем Козацького є генерал-майор 3. П. Видриган, відзначений понад 20 урядовими нагородами, у т. ч. двома орденами Леніна. Його сина, М. 3. Видригана— льотчика-винищувача, удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
В селищі Веселому розташована центральна садиба винрадгоспу ім. Леніна, за яким закріплено 2615 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі 969 га, 764 га виноградників, 124 га саду. Радгосп має винзавод, який виготовляє сухі марочні вина високої якості: «Наддніпрянське», «Перлина степу», «Оксамит України». На міжнародних конкурсах вин у Любляні, Будапешті, Софії, Бухаресті та Тбілісі в 1964—1969 рр. вони здобули чотири золоті та десять срібних медалей. 1971 року завод виробив продукції на 4,5 млн. карбованців.
На території Козацького виявлено курганне поховання доби бронзи, залишки сарматського городища і могильник; кам’яну бабу та поховання кочівників XI — XIII століть.