Білозерка, Білозерський район, Херсонська область (продовження)
В 1935 році Білозерський колгосп «Батрак» почав спеціалізуватися на виробництві сортового насіння. Для проведення дослідів у селі створюється хата-лабораторія. За успішну дослідницьку роботу — виведення дванадцяти гібридів ярової пшениці, одержання рекордного врожаю та інші досягнення хата-лабораторія була відзначена на Всесоюзній сільськогосподарській виставці дипломом першого ступеня. Керівник хати-лабораторії Д. Ф. Довгий першим серед білозерців удостоївся високої нагороди — ордена Леніна.
За роки довоєнних п’ятирічок у колгоспах Білозерки виросли свої кадри передовиків. 1937 року ланкові бавовницьких бригад колгоспу «15 років Жовтня» О. Д. Жадан, М. Костик та Г. Щербина зібрали по 18—21 цнт бавовни, а ланкова колгоспу «Червоний куток» М. О. Піскун — 30 цнт. Ім’я передової колгоспниці було внесено до книги Пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року.
. З перемогою колгоспного ладу в селі народилися й нові професії. Тут працювали 50 трактористів, 20 комбайнерів, 5 механіків, 18 шоферів, 16 мотористів та електриків. Повсякденна наполеглива праця людей значно збільшила вартість трудодня. Так, якщо в 1935 році в сільгоспартілі ім. Будьонного одержали на трудодень 300 грамів хліба і 1 крб. 46 коп. грішми, то в 1938 році — 3,8 кг хліба та 3 крб. 31 коп. Підвищувався матеріальний рівень жителів Білозерки, зростав попит на різноманітні товари, які населення купувало в новозбудованому універмазі. Село було повністю електрифіковане, працювало 4 радіовузли.
Значно поліпшилось медичне обслуговування населення. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Білозерні налічувалося 3 медичні заклади: лікарня, амбулаторія, пологовий будинок.
Сталися зрушення і в галузі освіти. До 1937 року в Білозерці була семирічна школа, в якій навчалося 400 учнів, а наступного року вона стала десятирічкою. Чимало жителів села за довоєнний час здобули вищу освіту. Лауреатом Ленінської премії 1930—1931 рр. став уродженець Білозерки, відомий радянський гідробіолог, професор МДУ С. М. Скадовський.
Цікава виховна робота провадилась у сільському клубі. Тут була бібліотека, працювали хоровий і драматичний гуртки, оркестр народних інструментів. З 1938 року в клубі демонструвалися звукові кінофільми. З листопада 1939 року починає виходити районна газета «Колгоспник Білозерщини», на сторінках якої висвітлюються найважливіші події життя району.
З 1939 року Білозерка — районний центр. Її трудящі багато робили, щоб вона стала одним з найкрасивіших куточків Радянської України. їх мрії вже ставали дійсністю, коли на радянську землю віроломно напали орди німецько-фашистських загарбників. В перші дні війни сотні білозерців добровільно пішли до лав Червоної Армії. Один з колгоспників, учасник громадянської війни, І. Комісаренко, незважаючи на похилий вік, написав у заяві до військкомату: «У 1918 році я добровольцем вступив у Червону Армію, громив німецьких окупантів на Херсонщині, барона Врангеля в Криму на Перекопі, був на різних фронтах громадянської війни. Зараз, коли хижацька зграя фашистів напала на нашу любиму Батьківщину, хоче поневолити наш волелюбний народ, я не можу сидіти дома. Прошу направити мене на фронт громити фашистську банду».
Разом з чоловіками захищати Батьківщину вирушили дівчата Н. Кравцова, Г. Чернявська, Н. Ковбаса, О. Діденко та інші. 200 односельців, у більшості комуністи й комсомольці, стали бійцями винищувального загону, що підтримував порядок у селі, допомагав військовим підрозділам виконувати бойові завдання.
17 серпня 1941 року фашистські загарбники вдерлися в село. Вони розстріляли 13 жителів, 40 — вивезли до Німеччини на каторгу.
Населення не корилося ворогам. Серед народних месників, що сміливо боролися проти окупантів, було чимало білозерців і, зокрема, батько та син Шпаки. Для боротьби з патріотами, які діяли в навколишніх плавнях, окупанти замінували береги озера Білого. У 1943 році загарбники, будуючи укріплення на правому березі Дніпра, вигнали з Білозерки все населення.
Жителі повернулися до своїх зруйнованих осель вже після того, як 14 березня 1944 року бійці 295-ї стрілецької дивізії вибили окупантів з Білозерки. У братській могилі в центрі села поховані воїни-визволителі, вірні сини Вітчизни. Поруч — могила Героя Радянського Союзу С. А. Харченка, який під час боїв на території району своїм тілом закрив амбразуру ворожого дзоту. Його ім’ям названо піонерську дружину середньої школи і центральний сквер. На меморіальному комплексі в сквері, автором якого є архітектор Ю. А. Васильченко, викарбувано 76 прізвищ земляків, що загинули в роки війни.
За героїзм, виявленим у боротьбі проти гітлерівських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни, понад 300 білозерців відзначено урядовими нагородами.
Тільки-но відгриміли гарматні залпи й село стало вільним, відновили свою роботу всі 5 довоєнних господарств — «Червоний куток», ім. Будьонного, ім. Кірова,
«Батрак», «15 років Жовтня». Районний комітет партії, місцева територіальна партійна організація та сільська Рада спрямували зусилля трудящих на відбудову зруйнованого господарства, боротьбу за хліб для фронту й тилу. Для керівництва колгоспами партійні організації направили комуністів. Держава допомогла артілям насінням, грішми, будівельними матеріалами. Протягом квітня—травня 1945 року до Білозерського району надійшло 233 коней, 442 голови великої рогатої худоби та 912 овець. Відновила роботу Білозерська МТС. По-фронтовому працювали люди. Не вистачало запасних частин, і механізатори роздобували на місцях боїв деталі розбитих тягачів, танків, автомашин. За досить короткий строк вдалося полагодити половину довоєнної техніки: 140 тракторів (з 290 довоєнних), 120 тракторних плугів, 78 сівалок. Навесні 1944 року почали працювати курси механізаторів, які вже влітку підготували 44 дівчини-комбайнерки та 30 хлопців-трактористів.
Під керівництвом комуністів трудящі Білозерки в 1944—1945 рр. успішно виконали державний план хлібопоставок. Лише у фонд Червоної Армії у січні 1945 року колгоспи «Червоний куток» та ім. Кірова здали 690 цнт хліба. Були здобуті перші успіхи і у відновленні тваринництва. Лише протягом 1945 року поголів’я коней у колгоспах збільшилося вдвоє, великої рогатої худоби — в 1,5 раза, свиней — в 3 рази, овець і кіз — в 6 разів. За досягнуті успіхи Радянський уряд нагородив 120 білозерців медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Поступово відроджувалося село. Більшість хат жителі будували, з глини, а стріху робили з очерету. Одне з уцілілих приміщень пристосували для лікарні, яка й почала працювати з липня 1945 року. Відновилися заняття в школі, яку розмістили в тимчасовому приміщенні. Зруйнований окупантами двоповерховий корпус середньої школи було відбудовано в 1949 році. Відкрилася районна бібліотека.
Після переможного завершення Великої Вітчизняної війни до рідного села стали повертатися демобілізовані воїни, серед яких було чимало комуністів і комсомольців. Вони поповнили лави трудівників. За ініціативою партійних організацій, колгоспників та сільради білозерці в 1947 році уклали договір на соціалістичне змагання з Кисилівською сільрадою, умови якого з честю виконали.
Завдяки наполегливій праці і всебічній допомозі держави на кінець першої післявоєнної п’ятирічки колгоспники повністю відновили зруйноване гітлерівцями
господарство, досягши довоєнних показників. Проте роздрібненість артілей стала перешкодою на шляху дальшого розвитку. Так, навесні 1949 року колгосп ім. Будьонного обробляв лише 1079 га землі, у т. ч. 1028 га орної. З 37 коней робочих було 25; великої рогатої худоби налічувалося 124 голови, свиней і овець — близько 200. У 1951 році п’ять невеликих артілей об’єдналися в один колгосп ім. Бульонного (згодом «Батумський»).. За господарством держава закріпила 5011 га землі, з них 4305 га орної. Новостворена артіль мала коней у п’ять разів, великої рогатої худоби і овець — у шість разів, птиці у 25 разів більше, ніж у 1949 році.
Партійна організація колгоспу, яка об’єднувала 35 комуністів, разом з колгоспним активом, комсомольською організацією, що виросла до 156 чоловік, спрямувала зусилля трудящих на підвищення продуктивності праці. В кожній з 8 бригад були створені партгрупп. Між ланками й бригадами розгорнулося соціалістичне змагання. Все це сприяло дальшому зростанню виробництва, зміцненню економіки артілі. Загальні прибутки колгоспу ім. Будьонного за 1951 рік досягли 2117 тис. крб. Вагомо підвищилася вартість трудодня: на нього видавали по 3 кг хліба, понад З крб. грошей, близько 3 кг овочів та інші продукти. Доярка Г. Т. Єременко, наприклад, одержала на 905 трудоднів 2715 кг хліба, 3620 крб. грішми, 1300 кг молока. По 800 трудоднів заробили Л. Вороненко, І. Щербина, В. Єльник та інші. Того року колгосп почав вирощувати бавовну. За високий урожай цієї культури — по 13,4 цнт з га — ланкова Є. М. Шпак (Шевченко) удостоєна високого звання Героя Соціалістичної Праці.
Господарські прибутки забезпечили колгоспу інтенсивне розгортання капітального будівництва. За 1953 рік побудовано великі добре механізовані приміщення (свинарник, корівник, пташник, вівчарню, гараж). Були споруджені будинки культури та побутових послуг, 12 житлових приміщень.
З кожним роком міцніло господарство Білозерки. Партійна організація, правління колгоспу дбали про прибутковість кожної галузі господарства. У 1955 році колгоспники зібрали зернових по 20,9 цнт з га, добрі врожаї дали городні культури. Рільництво принесло колгоспові понад 4015 тис. крб., а тваринництво — понад 1112 тис. крб. прибутку. Висока оплата трудодня допомогла розв’язати питання робочої сили: багато з тих, хто відразу ж після війни залишив колгосп, повернулися назад. Якщо 1955 року в Білозерці мешкало 3631 чоловік, то наступного — вже 5168 чоловік.
Завдяки зростаючим матеріальним здобуткам колгосп з весни 1957 року запровадив грошово-відрядну оплату праці. Колгоспники одержували щомісяця 70 проц. зароблених грошей, решту — наприкінці року. Така система оплати праці стимулювала трудову активність і дала добрі наслідки. 1957 року колгосп виробив на сто га сільськогосподарських угідь по Я)7,4 цнт м’яса, 74,6 кг вовни, а весь доход колгоспу за рік становив понад 6,1 млн. карбованців.
Слава про успіхи колгоспників Білозерки йшла далеко за межі району. Обмін передовим досвідом між білозерцями і аджарськими трудівниками поклав початок сердечній дружбі та соціалістичному змаганню між ними. На її честь члени артілі ім. Будьонного перейменували свій колгосп на «Батумський», а в далекій Аджарії з’явився колгосп «Білозерський». Аджарські трудівники приїздили до білозерців вивчати досвід тваринників, зокрема методи вирощування свиней. Тут вони одержали породистих свиней, а також насіння багаторічних трав тощо. Нині радгосп-побратим «Білозерський» Хелвачаурського району вважається великим спеціалізованим /господарством по виробництву молока та м’яса. Сюди 1964 і 1966 рр. з Білозерщини були доставлені породисті корови. Білозерські овочівники постійно діляться з грузинськими друзями досвідом щодо вирощування овочевих у парниках і теплицях та на поливних землях. Для озеленення Білозерки з Грузії були надіслані декоративні дерева, а в самому селищі закладено сквер українсько-грузинської дружби. Трудівники Кабулецького району Грузинської РСР запросили білозерських колгоспників приїхати до них на Першотравневі свята. Делегати Білозерщини відвідали передовий колгосп села Хуцубані, тунговий радгосп «Джіхвіжурі», птахофабрику, кілька чайних фабрик та ряд інших господарств і підприємств. Під час перебування в господарствах хлібороби зустрілися з багатьма людьми, знайомилися з їх життям, трудовими успіхами. 1958 року за високі успіхи в тваринництві «Батумський» одержав диплом першого ступеня на ВДНГ у Москві. Його досвід науково обгрунтованого планування й гарантованої оплати праці вивчався і пропагувався Всесоюзним науково-дослідним інститутом економіки сільського господарства. Широко популяризувала передовий метод бухгалтер цього господарства Н. Є. Крисаленко у книжці «Досвід гарантованої оплати праці в колгоспі «Батумський», виданій у Москві 1964 року.
В Білозерці виросли чудові кадри трудівників, серед них ланкові сестри Шпак— Герой Соціалістичної Праці Євдокія Михайлівна та депутат Верховної Ради УРСР Валентина Михайлівна; ланкова М. П. Кравченко, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, та багато інших. Радянська держава відзначила нагородами 45 передовиків. Голова колгоспу В. Л. Тесля у 1958 році нагороджений орденом Леніна, 22 колгоспники — медалями «За трудову доблесть» та «За трудову відзнаку». 16 колгоспникам вручено значки «Відмінник соціалістичного змагання Української РСР». Виробничий профіль колгоспу «Батумський» — овочево-молочний, але в ньому вирощувалися й зернові культури та цукрові буряки. Багато уваги приділялося поліпшенню породності худоби. Колгоспне стадо стало однопорідним, корови — червоної степової породи, вівці — асканійської, кури — української білої тощо.
В лютому 1965 року колгосп «Батумський» був реорганізований у радгосп, в якому трудяться близько 800 робітників і службовців. 1970 року в машинно-тракторному парку налічувалося 41 автомашина, 16 комбайнів, 47 тракторів.
Включившись у соціалістичне змагання на честь 50-річчя Радянської влади, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, за виконання й перевиконання планів восьмої п’ятирічки, трудівники радгоспу «Батумський» за п’ятиріччя зібрали понад 21,3 тис. тонни зерна, виробили 8,1 тис. тонн молока, близько 2 тис. тонн м’яса, понад 3 млн. штук яєць. На фермах радгоспу налічується 2658 голів великої рогатої худоби, з них 800 корів, близько 22 тис. голів птиці.
Успішно виконали п’ятирічні завдання місцевий завод будівельних матеріалів, районне відділення «Сільгосптехніки», пересувна механізована колона № 4, районна друкарня та інші підприємства.
Натхнені історичними рішеннями XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу, трудівники радгоспу «Батумський» успішно виконали завдання першого року дев’ятої п’ятирічки. Вони зібрали з кожного гектара по 26,6 цнт зернових; виробили 1552 тонни молока, 243 тонни м’яса. План продажу державі зерна і продуктів тваринництва було значно перевершено.
Робітники радгоспу сповнені рішимості виконати завдання дев’ятої п’ятирічки— підвищити продуктивність господарства в цілому на 25—30 процентів.
Поступово зростала й прикрашалася, розширювала свої межі Білозерна. 1956 року вона стає селищем міського типу. Тут провадиться велике житлове й культурно -побутове будівництво. Майже всі оселі колгоспників перебудовано. їх стіни викладені з цегли, дахи вкриті шифером або черепицею, подвір’я озеленені. Споруджено понад 250 нових житлових будинків, нову поліклініку, лікарню, пекарню, дитячі ясла на 50 місць, пошту, кінотеатр, клуб, будинок культури. Білозерна радіофікована та електрифікована. Понад 300 сімей мають газ. Центральні вулиці заасфальтовані.
За післявоєнні роки прокладено водогін. Селище утопає в зелені. Тільки 1961 року тут висаджено 5 тис. дерев.
До послуг трудящих — 12 промтоварних і продовольчих магазинів, книжковий та магазин культтоварів, 16 кіосків, 4 їдальні, готель на 50 місць, цехи побутового обслуговування. В Білозерці розміщуються всі районні установи — відділення «Сільгосптехніки», контора зв’язку, ветеринарна лікарня, інші організації та установи. Багато уваги економічному розвитку Білозерки, її впорядкуванню приділяє селищна Рада, яка має в своєму складі 99 депутатів, серед яких 67 робітників, 32 службовці. Всі вони працюють у 9 постійно діючих комісіях, навколо яких згрупувався великий актив.
Добре налагоджена в Білозерці справа охорони здоров’я трудящих. Найновішим медичним устаткуванням обладнана поліклініка, яка має 22 кабінети. У ній та в лікарні на 100 ліжок працюють 26 лікарів і 92 чоловіка з середньою медичною освітою.
Зараз у селищі діють середня й восьмирічна школи, які відвідують 1,2 тис. учнів, а також вечірня й заочна середні школи робітничої молоді. В школах працюють 98 учителів. Багато випускників здобувають освіту в вищих та середніх спеціальних навчальних закладах країни. Для дітей у селищі відкрито музичну школу.
Цікава й змістовна робота провадиться в будинку культури. Тут систематично відбуваються лекції, концерти, тематичні вечори. Це й зустрічі з письменниками області, і вечір, присвячений перспективам розвитку району в дев’ятій п’ятирічці, чи просто молодіжний вечір художньої самодіяльності.
В Білозерці є широкоекранний кінотеатр, дві бібліотеки. З 1969 року працює народний краєзнавчий музей радгоспу-«Батумський».
Уродженцями Білозерки є радянський актор і кінорежисер, народний артист СРСР, лауреат Ленінської премії С. Ф. Бондарчук, український художник М. Л. Скадовський (1846—1892).
З невеликого «очеретяного» придніпровського села волею Комуністичної партії і радянського народу Білозерна стала висококультурним селищем міського типу, трудящі якого впевненою ходою крокують до комунізму.
І. М. БЕРЕ30ВСЬКИЙ, А. Е. ВІРЛИЧ, О. А. ВЛАСЮК, Л. М. ГРУДЄВА, І. Д. РАТНЕР, В, І. ЯКОВЕНКО