Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область (продовження)
Подальший господарчий і культурний розвиток Асканії-Нової порушено в 1941 році, коли почалася Велика Вітчизняна війна. 27 липня 1941 року на селище впали перші ворожі бомби.
В складних умовах постійних повітряних тривог колектив інституту готував до евакуації племінних тварин. У глиб країни було відправлено гоном 7 отар овець, близько 4500 голів великої рогатої худоби, коней, череду зубробізонів. У перегоні отар брало участь 40 працівників інституту. Останніми залишили Асканію-Нову бійці винищувального загону. 14 вересня 1941 року до селища вдерлися гітлерівські загарбники. Для мешканців Асканії-Нової настали чорні дні окупації, знущань і терору.
Та незважаючи на смертельну небезпеку, люди не мирилися з «новим порядком». У селищі розповсюджувалися повідомлення Радянського інформбюро. Ризикуючи життям, колишній завідуючий електростанцією М. К. Лунін та його дружина М. А. Луніна слухали радіопередачі, записували й розповсюджували їх серед населення. їхня квартира була притулком для втікачів з фашистського полону, партизанів. Гітлерівцям вдалося вислідити радянських патріотів. У лютому 1942 року після катувань їх стратили. Наприкінці 1941 року в районі Асканії-Нової було скинуто групу радянських парашутистів. Гітлерівці схопили їх і після нелюдських катувань розстріляли біля водонапірної башти. Після війни тут встановлено пам’ятник із зображенням групи воїнів Радянської Армії.
За роки тимчасової окупації німецькі загарбники завдали величезних збитків заповіднику. Найцінніших тварин вивезли до Німеччини, а більшу частину знищили, влаштовуючи полювання. Гітлерівці пограбували цінний музей, вивезли до Німеччини колекцію чучел тварин і птахів. Усе, що не встигли захопити з собою, вони понівечили багнетами й ножами, спалили й знищили рідкісний гербарій, який
налічував близько тисячі видів рослин, та багатющу колекцію комах, наукову бібліотеку (25 тис. книжок різними мовами). Лабораторії були демонтовані, їх обладнання вивезено, науково-експериментальна база розгромлена.
Перед відступом німецькі солдати й офіцери обходили вольєри та загони і знищували з автоматів птахів і тварин. Не маючи можливості через панічний відступ винищити всіх тварин, фашистські вандали розірвали танками сітку великого загону й випустили решту тварин у степ. В ботанічному саду порубали рідкісні екземпляри дерев. Загальна сума збитків, завданих окупантами заповіднику і селищу Асканії-Новій, становила 33 млн. карбованців.
У заповіднику німецько-фашистські кати неодноразово страчували радянських громадян. Тут убивці розстріляли понад 200 мирних жителів. Більш як 300 чоловіків і жінок з селища Асканії-Нової вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
30 жовтня 1943 року частини 19-го танкового корпусу визволили селище, але воно ще довго лишалося в прифронтовій зоні. Під час боїв загинуло понад 200 радянських воїнів. На їх честь споруджено пам’ятник. В селищі поховано і Героя Радянського Союзу росіянина М. С. Альошина. У 1943—1944 рр. під час боїв на кримському напрямку в Асканії-Новій базувався винищувальний полк, яким командував двічі Герой Радянського Союзу О. І. Покришкін. Полк прикривав радянські переправи через Сиваш.
Після визволення селища повернулися з евакуації отари племінних тварин, і колектив інституту зміг відновити наукову й господарську діяльність. Вчені, спеціалісти разом з робітниками доклали багато зусиль і праці для відбудови інституту та відновлення племінного тваринництва півдня України. В складних умовах, маючи обмаль тракторів і автомашин, довелося відбудовувати експериментальне господарство. До серпня 1945 року на фермах вже налічувалося 4700 овець, 700 свиней, 530 голів великої рогатої худоби, 200 коней. У зоологічному парку було зібрано 295 тварин і птахів 20 видів. У селищі відбудували близько 10 тис. кв. метрів виробничих приміщень і 8 тис. кв. метрів житлової площі, відремонтували двигун електростанції, мережу водопроводу. Запрацював місцевий радіовузол.
Колектив інституту відчував постійне піклування й практичну допомогу Радянського уряду в науковій і господарській діяльності. Після закінчення Великої Вітчизняної війни виділялися великі кошти для ліквідації збитків, завданих німецько-фашистськими окупантами, і забезпечення нормальної, плідної роботи науково-дослідного інституту. Лише на реконструкцію Зоологічного парку 1958 року було асигновано 5 мільйонів карбованців. Провадилося капітальне будівництво в селищі, його впорядкування.
У 1956 році Всесоюзний науково-дослідний інститут гібридизації та акліматизації тварин ім. М. Ф. Іванова реорганізовано в зональний і перейменовано на Український науково-дослідний інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова — «Асканія-Нова». Разом з спеціалістами колгоспів і радгоспів наукові працівники інституту розробили і впровадили в життя методи відтворення та дальшого удосконалення асканійської породи овець, опрацьовують нові методи розмноження й прискореного відтворення інших сільськогосподарських тварин, наукові основи годівлі та утримання продуктивних тварин, вивчають науково обгрунтовані системи ведення господарства в умовах посушливого півдня.
В господарстві інституту, в ряді радгоспів і колгоспів півдня України створені племінні отари овець. Чисельність овець асканійської породи (разом з помісями) у 1970 році на півдні України досягла близько 2 млн. голів (у т. ч. на Херсонщині — до 755 тисяч). Під керівництвом і за участю науковців інституту у племзаводах «Комуніст» Запорізької і «Червоний чабан» Херсонської областей завершена багаторічна робота з виведення і апробації овець п’яти нових заводських ліній асканійської тонкорунної породи, які відзначаються великою живою вагою, високим настригом і якістю вовни. Закінчено виведення нової породи смушкових овець (багатоплідний каракуль).
Під керівництвом Героя Соціалістичної Праці академіка Л. К. Гребеня колектив учених чимало зробив для відновлення й виведення нових заводських ліній української степової білої породи свиней: виведено нову породу — українська степова ряба. Завдяки тривалій роботі групи працівників інституту, спеціалістів і робітників ряду допоміжних господарств, що її очолили доктор сільськогосподарських наук П. М. Буйна і кандидат сільськогосподарських наук О. Ю. Мокєєв, виведено новий тип великої рогатої худоби високої м’ясо-молочної продуктивності.
При інституті створено державну племінну станцію. На ній зосереджено найкращих плідників: бугаїв семи порід класу еліта і класу еліта-рекорд та елітних баранів асканійської тонкорунної породи з настригом вовни не менше 15 кілограмів. Працівники інституту подають велику допомогу колгоспам і радгоспам. Опрацьовані й запроваджуються в сільськогосподарське виробництво республіки прогресивні методи штучного запліднення овець, свиней та індичок, запропоновано прискорений метод визначення виводу чистої вовни, понад 50 рецептів комбікормів, схеми зеленого конвейєра для овець, свиней і великої рогатої худоби. Опрацьовано і запропоновано господарствам науково обгрунтовану систему ведення тваринництва в степовій зоні УРСР, завершено дослідження в галузі тонкорунного вівчарства. За досягнуті успіхи в розвитку біологічної і сільськогосподарської науки інститут «Асканія-Нова» 1969 року нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
З кожним роком зростає науково-пізнавальне значення зоологічного й ботанічного парків та заповідного степу. В післявоєнний час зоопарк відновив чисельність поголів’я, а з ряду цінних видів значно перевершив довоєнний рівень. У 1971 році в зоопарку налічувалося понад 120 видів тварин — більш як 4000 голів. Він являє собою велику базу відтворення диких копитних і птахів. Протягом 1966—1970 рр. тут одержано й вирощено 715 голів диких копитних 38 видів і близько 5 тис. диких птахів 40 видів. За цей же період передано зоопаркам нашої країни і відправлено на замовлення 162 голови копитних, понад 100 страусів та багато різних птахів. Колектив зоопарку виконує щороку програму схрещувань тварин, птахів, внаслідок чого одержано 10 нових гібридних видів. За роки восьмої п’ятирічки тут вирощено 45 телят антилопи канна. Успішно йде відновлення дикого коня Пржевальського. Вже одержано 71 голову приплоду від чистокровних жеребців. На Бирючому Острові, куди з Асканії-Нової завезено 19 гібридних «степових» оленів, зараз налічується близько тисячі цих тварин, вони успішно розмножуються в умовах зовсім безлісної місцевості.
Ботанічний парк, закладений 1887 року на 28 га, у 1971 мав площу 70 га. Тут налічується 14 тис. дерев 162 видів і різновидів. Це справжній ліс з велетенськими деревами й мальовничими галявинами. Хіба що припорошені піском алеї та садові лави нагадують, що це парк. В опаленому сорокаградусною спекою, суховіями й чорними бурями степу зеленіє, розширюється чудовий парк— справжнє диво природи, результат великої людської праці. Уряд республіки прийняв постанову закласти в Асканії-Новій дендропарк на 100 га. Посадка його близька до завершення. Будується також нове водоймище з площею дзеркала 200 га, створюється зелена захисна зона.
Відразу ж за парком — заповідний степ, унікальний, безцінний пам’ятник природи. Ця земля, не займана людиною, нагадує про далеке минуле. Цілинний степ Асканії-Нової — єдина ділянка ковилово-типчакового степу не тільки на півдні України, але й у Європі. Куди не глянеш, всюди милують око цвітом степові трави, хвилями переливається ковила. Навкруги пасуться стада антилоп, оленів, диких коней, зебр, бізонів, зубробізонів, страуси вільно живуть і гніздяться в асканійському степу. Площу заповідного степу збільшено з 1520 до 11 тис. гектарів.
У заповіднику провадиться велика наукова робота, тут готують кваліфіковані кадри. В інституті «Асканія-Нова» підготовлено 7 докторів і 72 кандидати наук, а у школі підвищення кваліфікації зоотехніків—576 зоотехніків-бонітерів. У складі інституту «Асканія-Нова» 10 відділів і 8 лабораторій, які об’єднують 270 наукових працівників, у т. ч. 7 докторів, 55 кандидатів наук. Колектив інституту працює над розв’язанням нових проблем.
За перспективним планом на 1971—1975 рр. в інституті передбачено значно розширити й посилити дослідження в галузі генетики та племінної справи, розвитку теоретичної спадщини М. Ф. Іванова з породотворення та вивчення закономірностей успадкування й мінливості господарсько корисних ознак у сільськогосподарських та диких тварин. Опановуються методи селекційної роботи, спрямовані на вдосконалення існуючих та виведення нових ліній, родин та заводських типів у породах.
Все, що робиться в інституті, має важливе наукове й господарське значення. Тут є велике високомеханізоване дослідне господарство: понад 22 тис. га ріллі, чотири племінні заводи асканійських тонкорунних овець, червоної степової худоби, українських степових білих і рябих свиней. На 1 січня 1971 року в господарстві було 13 тис. овець, 4,3 тис. голів великої рогатої худоби, 9,2 тис. свиней. Для обробітку землі, збирання врожаю і перевезення вантажів господарство має 175 тракторів, 80 комбайнів, понад 200 автомашин та багато іншої техніки. Всі виробничі відділки й бригади електрифіковано.
В господарстві працює близько трьох тисяч чоловік різного фаху: це трактористи, комбайнери, шофери, доярки, свинарки, чабани, пташниці та інші. За трудові здобутки у повоєнні роки 50 чоловік нагороджено орденами й медалями, телятницю Н. С. Астаф’єву, чабана В. К. Дробитька, доярку Н. І. Помазан удостоєно ордена Леніна. З 1926 року працює в Асканії-Новій старший чабан Б. Т. Котенко. За високі показники в роботі його неодноразово премійовано, він відзначений медалями CPСP, має Грамоту Президії Верховної Ради УРСР, учасник ВДНГ. Особливо велика заслуга чабана в збереженні багатотисячного поголів’я асканійських отар у роки Великої Вітчизняної війни.
У 1967 році за досягнення високих виробничих показників виставком ВДНГ СРСР нагородив господарство дипломами 2-го і 3-го ступенів. У восьмій п’ятирічці тут виробили 110 тис. тонн зерна, 21,6 тис. тонн молока, 7,8 тис. тонн м’яса, 4 млн. штук яєць, понад 430 тонн вовни високих сортів. Колективу було вручено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради та грошову премію.
З кожним роком інститут розширює свої зв’язки із зарубіжними науковими установами. Лише в 1970 році Асканію-Нову відвідали вчені 22 країн світу. Науковці інституту підтримують ділові зв’язки з ученими Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, Польщі, ФРН, США, Англії, Австралії.
Разом з розвитком інституту зростає й селище, збільшується кількість жителів, котрі працюють у господарстві інституту, поліпшуються умови праці в лабораторіях і на фермах, вищим стає життєвий рівень мешканців Асканії-Нової, кращає їх життя. За роки восьмої п’ятирічки у селищі й на відділках збудовано понад 250 тис. кв. метрів житла, дитячий комбінат, готель, де може розміститись 160 чоловік, кафе, теплоцентраль, широкоформатний кінотеатр із залом на 600 місць, торговельний центр, багато господарських приміщень тощо. Асканія-Нова забудовується чотири- і п’ятиповерховими будинками, центральні вулиці заасфальтовані й освітлені лампами денного світла, на них прокладено тротуари. На всіх бригадних станах, де перебувають чабани, стали звичайним явищем електрична плитка, пральна машина, радіоприймач, телевізор. З усіма виробничими дільницями встановлено телефонний зв’язок. У квартирах жителів селища — газові плити, водопровід, гарні меблі. Автомобільним шляхом Асканія-Нова зв’язана з райцентром та з автодорогою Одеса—Сімферополь. Встановлено регулярне автобусне сполучення з Херсоном, Сімферополем, Запоріжжям, Каховкою, Скадовськом.
Зростання добробуту жителів Асканії-Нової яскраво відбиває розвиток торгівлі. Замість однієї приватної крамниці, що торгувала тут до 1917 року, в селищі 6 магазинів, де працюють 30 чоловік. Товарооборот 1970 року становив близько 4 млн. карбованців.
Протягом 1966—1970 рр. жителі селища придбали 43 автомашини, понад 380 мотоциклів, 190 холодильників, близько 400 пральних машин, 53 піаніно, понад 500 телевізорів, 690 радіоприймачів та багато інших цінних речей.
Великі зміни сталися і в медичному обслуговуванні населення. За часів, коли Асканія-Нова належала Фальц-Фейнам, тут був лише один фельдшер. З 1971 року в селищі працює лікарня на 120 ліжок з рентгенологічним і фізіотерапевтичним кабінетами, аптека. На всіх відділках є фельдшерські пункти. Справа охорони здоров’я трудящих довірена досвідченому колективу медпрацівників, серед яких 17 лікарів і 120 працівників середнього медичного персоналу.
Асканія-Нова — селище суцільної грамотності. В 6 загальноосвітних школах (середня і 5 початкових) працює 66 учителів, навчається понад тисячу учнів. Крім того, діють вечірня й заочна школи робітничої молоді, відкрито музичну школу. В Асканії-Новій і на відділках — 5 робітничих клубів, у яких працює більш як 20 гуртків художньої самодіяльності, що охоплюють близько 500 учасників; у 6 бібліотеках налічується понад 150 тис. томів книжок.
Керівною і спрямовуючою силою у боротьбі трудящих за поретворення Асканії-Нової на селище високої соціалістичної культури є комуністи, яких налічується 355. Вірними помічниками комуністів є комсомольці, яких у селищі 673.
Визначну роль у житті селища відіграє також селищна Рада депутатів трудящих, до якої обрано 93 депутати. Постійні комісії, що працюють при ній, у своїй повсякденній роботі спираються на широкий актив. Рада систематично цікавиться питаннями дальшого розвитку охорони здоров’я трудящих, освіти, підвищенням культурного рівня жителів, поліпшенням торгівлі тощо. Тривають роботи і на впорядкуванні селища: асфальтуються вулиці, на автобусних зупинках побудовано павільйони для пасажирів, завершується спорудження ринку, на вулицях селища висаджено понад 1500 дерев і чагарників.
Ще кращим стане селище в недалекому майбутньому. За генеральним планом, розрахованим до 1980 року, буде зведено 80 багатоповерхових будинків з усіма комунальними вигодами, споруджено стадіон, палац культури, басейн, кемпінг, нові відділкові селища міського типу. Лише в 1966—1970 рр. на будівництво асигнували близько 15 млн. карбованців. Роль Асканії-Нової в пізнанні й перетворенні рослинного і тваринного світу зросте.
З кожним роком все пишніше розквітає Асканія-Нова — перлина південного степу.
Я. Д. БРЯКОВА, Д. С. ЛІСИЯК