Чаплинка, Чаплинський район, Херсонська область (продовження)
Колективізація в Чаплинці відбувалася у жорстокій класовій боротьбі. Куркулі чинили шалений опір, відмовлялися сплачувати продподаток, ховали хліб у ямах, гноїли його, а то й розкидали зерно на неораній ниві, саботували посівні кампанії. Під керівництвом партійної організації місцева біднота, колгоспники, середняки повели рішучу боротьбу проти куркулів.
Велика роль у масовій колективізації села та організаційно-господарському зміцненні артілей належала Чаплинській МТС, створеній 1930 року, і її політвідділу, який проводив наради механізаторів, партгрупоргів, збори комсомольців та колгоспного активу. З 1933 року політвідділ видавав газету «За більшовицькі колгоспи». За допомогою колгоспників політвідділ Чаплинської МТС викрив зграю куркулів і підкуркульників, які певний час орудували в артілях «Червоний хлібороб» та «13-річчя Жовтня». Куркулям вдалося пролізти до керівних органів артілі. Вороги систематично розкрадали громадське майно, влаштовували масові падежі худоби. Підчас перевірки було виявлено, що рахівник колгоспу, розкуркулений свого часу і прийнятий правлінням артілі «13-річчя Жовтня» на відповідальну роботу, за короткий строк викрав з господарства віялку, хомути, коси, сховав у ямах 200 пудів краденого хліба. В артілях села було запроваджено суворий режим економії, відрядну оплату праці й розподіл прибутків за трудоднями, створено постійні рільничі й тваринницькі бригади.
Під керівництвом партійної організації МТС стала справжньою кузнею колгоспних кадрів. Тут на курсах удосконалювали свою кваліфікацію голови артілей, бригадири, завідуючі фермами, бухгалтери, рахівники, набували майстерності трактористи. Виховна робота партійної організації серед колгоспного селянства та допомога МТС дали добрі наслідки. Зросли врожаї зернових і технічних культур, підвищилась продуктивність громадського тваринництва. Якщо до революції селянська десятина в Чаплинці рідко коли давала 40 пудів зерна, то в 1938 році друга польова бригада колгоспу «Незаможник» одержала на закріпленій за нею площі 19,2 цнт зернових з гектара. По 17—18 цнт зернових з га зібрали в артілях села «По шляху Леніна» та «Червоний плугатар». Колгоспники не тільки виконували державні поставки й натуроплату за роботи, здійснені МТС, вони охоче продавали хліб кооперації.
В ході соціалістичного змагання, добре налагодженого партійними організаціями, в усіх артілях села виросли ударники праці, стахановці, справжні майстри сільськогосподарського виробництва. Так, комбайнери Гірський і Різниченко зібрали в 1938 році колоскові на площі 718 га кожний і намолотили по 9 тис. цнт зерна. Славилися в районі ланки М. Гриценко, Л. Кваші та М. Шевченко, що виростили в 1940 році 22—25 цнт озимої пшениці з гектара.
, Інтенсивно розвивалося й тваринництво в артілях села. У кожному господарстві були молочнотоварні, вівце- і свиноферми. У передвоєнні роки вівцеферма артілі «Червоний плугатар» була учасницею ВСГВ, удостоїлася срібної медалі, диплома 2-го ступеня і премії. Ударною працею відзначилися чабани Г. П. Богдан та П. Є. Богдан. Вони від кожних 100 вівцематок одержали по 140 ягнят. Конюх артілі «Червоний трудовик» Н. Й. Широкий одержав диплом учасника ВСГВ 1939 року. Передового механізатора Чаплинської МТС А. Г. Лелеку було удостоєно Великої золотої медалі, а Й. В. Зінченка та П. Я. Мальченка — срібної медалі ВСГВ.
В лютому 1941 року передова, тракторна бригада району, якою керував С. К. Шахов, звернулася до механізаторів із закликом успішно провести 1941-й сільськогосподарський рік. Бюро Миколаївського обкому КП(б)У та виконком обласної Ради депутатів трудящих схвалили цю ініціативу. Обласні газети «Більшовицький шлях» та «Южная правда» систематично висвітлювали хід змагання. Перед вела бригада С. К. Шахова, яка на кінець травня вже виробила на умовний трактор 472 га оранки.
Завдяки- неухильному зростанню колгоспної економіки щорічно підвищувалися заробітки колгоспників, зростав їх добробут. У 1938 році оплата трудодня в передових господарствах становила 4—5 кг хліба і 3—4 крб. грішми.
Невпізнанним стало село. У центрі виросли добротні цегляні будинки районних установ, крамниць. Вулиці було впорядковано й обсаджено декоративними деревами, на присадибних ділянках зазеленіли фруктові сади.
Місцеві органи постійно дбали про поліпшення охорони здоров’я трудящих. У Чаплинці були лікарня на 35 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, аптека. Населення обслуговувало 16 медичних працівників з вищою й середньою спеціальною освітою.
Докорінно поліпшилися народна освіта і культура. До 1936 року в селі було покінчено з неписьменністю дорослого населення, всі діти шкільного віку навчалися в початковій та середній школах. Змістовну роботу провадили сільський та колгоспні клуби. У січні 1940 року відкрився районний будинок культури. Молодь села брала активну участь у роботі гуртків художньої самодіяльності, Тсоавіахіму, юних авіамоделістів. Працювала районна бібліотека.
Фашистські орди, що посунули на Радянську країну, перервали творчу працю трудящих. З перших днів Великої Вітчизняної війни понад 1000 жителів Чаплинки стали до лав захисників Батьківщини. На_трудовому фронті їх замінили жінки, підлітки й літні люди. 28 червня 1941 року домогосподарки — дружини робітників і службовців — звернулися до всіх жінок району із закликом мобілізувати всі сили на збирання врожаю і замінити в артілях, радгоспах та на інших ділянках виробництва чоловіків. «Давайте, дорогі подруги,— йшлося у зверненні,— станемо на всі місця, де працювали наші чоловіки, сини й брати. Вони на фронті боротьби з ворогом, а ми тут, на фронті боротьби за урожай, кріпитимемо нашу оборону…».
До серпня 1941 року трудящі Чаплинки завершили збирання врожаю, повністю розрахувалися з державою. Зерно, яке не встигали вивезти, віддавали колгоспникам.
В селі було створено народне ополчення ! винищувальний батальйон під командуванням учасника громадянської війни Н. М. Кострикова. Серед 1768 ополченців було 435 комуністів і комсомольців. З наближенням лінії фронту винищувальний батальйон влився в Діючу армію, що тримала оборону на Дніпрі, а згодом на річці Молочній під Мелітополем. Водночас евакуювали майно і техніку машинно-тракторних станцій та артільну худобу в східні райони країни. Близько 50 сімей виїхали до Сталінградської області, де їх забезпечили роботою і всім необхідним для життя.
12 вересня 1941 роцу німецько-фашистські війська захопили Чаплинку. Поблизу села вони обладнали аеродром, звідки їх винищувачі та бомбардувальники літали у напрямі Криму. Радянське командування довідалося про це і вирішило знищити аеродром. Розроблена операція дістала назву «Чаплинка». Завдяки вдалому нальоту було знищено кілька десятків німецьких літаків.
Окупанти пограбували колгоспи, а все цінне майно, інвентар та продовольство вивезли до Німеччини й Румунії. За роки тимчасової окупації фашисти по-звірячому закатували і розстріляли 352 жителі Чаплинки і сіл району 27 травня 1942 року сюди прибули гестапівці з Каховки і знищили 12 чоловік. Через два дні вони заарештували вчительку В. Й. Горбачову з трьома малолітніми дітьми і розстріляли на околиці с. Преображенки. На каторжні роботи до Німеччини окупанти насильно вивезли 230 радянських громадян. 1971 року в селі споруджено пам’ятник на честь , 339 воїнів-односельців, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни.
31 жовтня 1943 року Червона Армія визволила Чаплинку від німецько-фашистських окупантів. Першими ввійшли до села бійці роти протитанкових рушниць під командуванням росіянина В. П. Скотникова й танкісти М. Ф. Баранова. В боях за визволення села загинуло 70 радянських воїнів. На братській могилі по війні їм встановлено обеліск.
Взимку 1943—1944 року біля Чаплинки базувався авіаційний полк, льотчики якого завдавали нищівних повітряних ударів по гітлерівських транспортних літаках, що курсували над морем між Одесою та блокованим Севастополем.
Активну участь у боротьбі проти німецьких загарбників брали й уродженці села. За виявлений героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни близько 500 чоловік нагороджено орденами й медалями. Колишній комсорг Чаплинської МТС І. Д. Кудря в роки Великої Вітчизняної війни був керівником підпільної групи в Києві. Його посмертно удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Ім’ям І. Д. Кудрі названо радгосп, одну з кращих вулиць села, піонерські загони району, споруджено пам’ятник.
Під керівництвом партійних і радянських органів, що відновили свою діяльність після визволення Чаплинки, трудящі взялися до відбудови народного господарства. Сапери ще очищали поля від ворожих мін і снарядів, а колгоспники, головним чином жінки й підлітки, вже розгортали битву за майбутній урожай. 10 листопада 1943 року виконком Чаплинської районної Ради депутатів трудящих прийняв постанову, в якій звернувся до населення із закликом взяти активну участь у відбудові зруйнованого фашистами господарства. Виконком зобов’язав директорів радгоспів, МТС і машинно-технічних майстерень (МТМ), голів сільрад та колгоспів організувати ремонтні бригади для відбудови громадських об’єктів і житлового фонду. Ремонтувалися насамперед будинки сімей військовослужбовців.
Допомогу у відродженні зруйнованого господарства подали частини 2-ї гвардійської армії, передавши артілям району 75 бричок, а МТС — кілька токарних верстатів. Від держави надійшли коні, худоба, посівний матеріал, сільськогосподарський інвентар. Завдяки цій допомозі та самовідданій праці трудівників села, артілі Чаплинки в 1944 році виробили і здали понад план до фонду оборони країни багато сільськогосподарської продукції. Крім того, із своїх особистих заощаджень вони зібрали й передали понад 3 млн. крб. на будівництво танкової колони «Колгоспник Миколаївщини» (до 30 березня 1944 року Чаплинка входила до складу Миколаївської області). Голова колгоспу «Сталькомуна» Ф. М. Байбуза вніс 100 тис. карбованців.
До кінця 1944 року в селі вже працювали МТС, машинно-технічна майстерня (МТМ), молокопункт, майстерні побутового призначення, цегельний цех. Крім того, поновили роботу районна лікарня, пологовий будинок і аптека, три школи (середня і дві початкові), будинок культури, вісім червоних кутків і хат-читалень, дві бібліотеки.
Після переможного завершення Великої Вітчизняної війни до села почали повертатися демобілізовані воїни. Багато з них сіло за кермо трактора і комбайна та очолили важливі ділянки сільськогосподарського виробництва. Значно зросла державна допомога кредитами, будівельними матеріалами, технікою. На кінець 1945 року тракторна бригада Чаплинської МТС, якою керував Й. Д. Зінченко, була кращою в районі. Вона перевиконала своє річне зобов’язання, а трактористи бригади М. І. Вільшун і Ф. С. Луценко виконали річну норму умовної оранки відповідно на 150 і 200 проц. На цей час в усіх восьми артілях села вже працювали первинні партійні і комсомольські організації, які вели велику організаторську й політико-масову роботу серед колгоспників.
Протягом першої повоєнної п’ятирічки в господарствах села зросла врожайність зернових, збільшилося поголів’я великої рогатої худоби. Щороку поповнювався машинний парк МТС. На ланах 14 артілей працювало 72 трактори, 30 комбайнів та інша техніка. Але в умовах дрібних колгоспів ця техніка використовувалась нераціонально, багато коштів витрачалося на утримання адміністративно-управлінського апарату. Життя й практика соціалістичного будівництва ставили вимогу злиття господарств, зміцнення їх економіки. На початку 1953 року три артілі об’єдналися, прибравши назву ім. XIX партз’їзду. В 1957 році ще три господарства злилися в одне — «Пам’ять Ілліча». За ними закріпили 14,7 тис. га сільськогосподарських угідь. Об’єднання артілей дало змогу збільшити виробництво сільськогосподарської продукції. Колгоспники включилися у боротьбу за дальше піднесення господарства, ширилося соціалістичне змагання. Вже 1957 року зернових зібрали по 19 цнт з гектара.
За досягнення в розвитку сільського господарства групу працівників селища 1958 року нагороджено орденами й медалями. Комбайнера МТС Г. Г. Козуба удостоєно ордена Леніна, голів артілей ім. XIX партз’їзду Є. П. Міщенко та «Пам’ять Ілліча» П. Є. Коваленка — ордена Трудового Червоного Прапора.
У наступні роки, особливо після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, в житті колгоспів Чаплинки сталися значні зміни. Врожайність зернових зросла до 26 цнт з га, збільшилися загальні прибутки. 1965 року колгоспи ім. XIX партз’їзду та «Пам’ять Ілліча» (з 1965 — ім. Ілліча) було перетворено на радгоспи. Того року на їх поля прийшли води Дніпра. Понад дві тисячі гектарів земель стали зрошуватися, радгоспи перейшли на паропросапну сівозміну, значно скоротилися площі, які раніше відводилися під кормові культури, бо врожайність на поливних землях зросла. У 1966 році робітники радгоспів зібрали на круг по 27,6 цнт зернових з га. Поголів’я худоби, особливо корів, овець і свиней, збільшилося в 1,5 раза. Значно підвищилася продуктивність тваринництва. На кожні 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено 350 цнт молока. За високі трудові успіхи 35 передовиків виробництва Чаплинки в 1966 році нагороджені орденами й медалями СРСР. Ордена Леніна удостоєно комбайнера М. Г. Максименка.
Відповідаючи на піклування партії і уряду про дальший розвиток сільського господарства та піднесення добробуту трудівників села, трудящі Чаплинки в наступні роки працювали ще з більшим завзяттям. Так, восьмий п’ятирічний план виробництва і реалізації основних видів сільськогосподарської продукції радгоспи виконали за чотири роки і додатково продали державі близько 90 тис. цнт зерна, 170 цнт м’яса, 18,9 тис. цнт молока.
Зростання економіки й прибутків забезпечило широке ведення господарського й житлового будівництва. Протягом 1966—1970 рр. тут збудовано 27 приміщень господарського призначення, здано 2750 кв. метрів житла. В радгоспі ім. XIX парт-з’їзду завершено спорудження тваринницького містечка, механізовано всі трудомісткі процеси, на фермах прокладено під’їзні дороги, створено сприятливі умови для праці й відпочинку тваринників. У 1975 році в радгоспі ім. Ілліча стане до ладу птахофабрика на 50 тис. курок-несучок, яка щороку вироблятиме близько 6 млн. штук яєць.
У 1971 році в обох господарствах працювало 104 механізатори, 82 шофери, 36 спеціалістів сільського господарства. Тут створено групи економічного аналізу, постійно відбуваються виробничі наради.
Радгоспи ім. XIX партз’їзду та ім. Ілліча — сучасні, механізовані господарства. За ними закріплено 14,7 тис. га орної землі. Всі основні господарські роботи виконуються за допомогою машин і електромеханізмів. Господарства мають 98 тракторів різних марок, 33 комбайни та багато іншої техніки, 82 вантажні і легкові автомашини, 364 електромотори, майстерні для ремонту техніки. За допомогою літаків сільськогосподарської авіації проводиться підживлення посівів мінеральними добривами.
В мобілізації трудівників селища на піднесення сільськогосподарського виробництва і гідну зустріч 50-річчю створення СРСР авангардна роль належить комуністам. У радгоспах їх 84. Більшість з них працює в сфері виробництва — безпосередньо в бригадах і на фермах.
У Чаплинці працюють районне об’єднання «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуд» та підприємства місцевої промисловості — маслосироробний завод, харчокомбінат, райпобуткомбінат та інші. У 1971 році підприємства селища виробили валової продукції на 7,3 млн. карбованців. Високі темпи розвитку суспільного виробництва забезпечують неухильне піднесення добробуту й культури трудящих.
Невпізнанно змінився зовнішній вигляд Чаплинки, яку 1956 року віднесено до категорії селищ міського типу. На місці колишніх землянок височать добротні будинки, що потопають у зелені садків. Тільки протягом 1967—1971 рр. тут споруджено 169 індивідуальних будинків. У центрі селища з’явилися торговий комплекс «Кооператор», двоповерховий будинок громадського харчування, приміщення селищної Ради та інші.. На північній околиці Чаплинки росте новий житловий масив. Вже заселено 12 двоповерхових і два п’ятиповерхові будинки. Тривають роботи щодо впорядкування селища. Зросла мережа водопроводу, в кожному дворі встановлено водозабірну колонку, більшість вулиць заасфальтовано.
Газ, електрика, радіо міцно увійшли в побут жителів Чаплинки.
В селищі працюють 35 продуктових і промтоварних магазинів та ларків, є спеціалізовані магазини для продажу меблів, взуття, готового одягу.
Поліпшується добробут трудящих. Середньомісячний заробіток робітників радгоспів становить 95—115 крб., а робітників промислових підприємств — 100—125 крб.
У 1971 році жителі Чаплинки придбали різних товарів на суму 5447 тис. крб. Особливо зріс попит на холодильники, сучасні меблі, легкові автомобілі та мотоцикли, телевізори.
Значно розширилася мережа закладів охорони здоров’я трудящих. Тут є лікарня на 230 ліжок, протитуберкульозне відділення, дитяча лікарня, поліклініка, аптека, санітарно-епідеміологічна станція. В медичних закладах селища працюють 22 лікарі і 76 працівників з середньою спеціальною освітою.
Діти трудящих навчаються в середній, восьмирічній і початковій школах. Крім того, тут є вечірня школа робітничої молоді, заочна середня, семирічна музична школи та інтернат для дітей, що живуть у навколишніх селах. Всього в них працює 77 учителів, у т. ч. 7 відмінників народної освіти. У трьох дошкільних дитячих закладах виховується 350 дітей.
Своє дозвілля трудящі селища- проводять в районному будинку культури, в радгоспних клубах і червоних кутках; до їх послуг широкоекранний кінотеатр «Комсомолець». При будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності, університет культури, громадський клуб «Сучасник». Агітаційно-художня бригада будинку культури під час польових робіт обслуговує трудівників безпосередньо в полі, на фермах, токах тощо.
У п’яти бібліотеках Чаплинки налічується понад. 60 тис. книжок. Працівники бібліотек систематично влаштовують літературні диспути, читацькі конференції, огляди нової літератури. В селищі видається районна газета «Радянська Таврія».
За ініціативою РК ЛКСМУ відбуваються вечори-зустрічі молоді з комсомольцями 20-х років, ветеранами громадянської та. Великої Вітчизняної воєн.
Велику організаторську і партійно-політичну роботу серед трудящих ведуть 34 первинні партійні організації. Вони об’єднують 442 члени й кандидати в члени партії. У центрі їх уваги корінні питання дальшого розвитку економіки, культури, охорони здоров’я трудящих.
Активними помічниками комуністів є комсомольці, яких тут 634. Вони завжди в гущі молоді, особистим прикладом у праці мобілізують її на виконання завдань дев’ятої п’ятирічки.
Поряд з партійною організацією велику роль у господарсько-політичному й культурному житті селища відіграє Рада депутатів трудящих. До неї обрано 96 депутатів. При Раді працює вісім депутатських комісій: сільськогосподарська, планово-бюджетна, шляхового будівництва й благоустрою та інші.
В Чаплинці народився український радянський письменник М. Г. Куліш (1892-1942).
Чудові перспективи відкриваються перед чаплинцями у дев’ятій п’ятирічці. Після пуску Каховської зрошувальної системи широкі лани Чаплинського району вкриє густа сітка каналів. Понад 50 тис. гектарів родючих земель живитимуться водами Дніпра. Невпізнанно зміниться і Чаплинка. Буде споруджено 20 п’ятиповерхових житлових будинків, комплекс адміністративних будівель, підприємства торгівлі й громадського харчування, новий стадіон, палац культури.
З усієї багаторічної історії Чаплинки, заснованої понад 170 років тому на колишньому Чумацькому шляху, найзнаменнішими були роки останнього п’ятдесятиріччя. Самовідданою працею трудящі селища досягли значних успіхів у розвитку економіки, охорони здоров’я, культури, побуту, перетворили його на один з найбільш впорядкованих селищ області.
М. О. КОСЕНКО, М. М. МАНДРИК