Нова Маячка, Цюрупинський район, Херсонська область (продовження)
Успішному завершенню колективізації сприяла широка масово-політична робота, яку провадили серед селян комуністи, комсомольці, сільські активісти. Вони з великою енергією і натхненням роз’яснювали населенню політику партії, працювали на п’яти- і десятихатках, провадили бесіди у червоних кутках, агітували за культуру землеробства, пропагували атеїзм. Особливо велика роль у цій роботі належить політвідділу МТС. Політвідділівці роз’яснювали значення та необхідність застосування нових форм праці, відрядності в колгоспах, виступали ініціаторами соцзмагання, ударництва, добивалися оплати праці за кількістю та якістю її. Протягом 30-х років відбулося об’єднання невеликих колгоспів села. Напередодні війни діяло 9 артілей.
Поступово народжувалося нове ставлення до праці, ширилося змагання на колгоспних ланах, тваринницьких фермах, виростали передовики сільського господарства. У 1939 році керівника тракторної бригади І. П. Козака за високі показники в праці та відмінну якість роботи преміювали легковою автомашиною. 6 колгоспників-ударників 1939 року нагороджені медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки. До Книги пошани ВСГВ занесено колгосп «Пам’ять Ілліча» за одержання високих врожаїв бавовнику-сирцю (понад 8 цнт з га) та помідорів (по 267,5 цнт з га), а також молочнотоварну ферму колгоспу ім. Сталіна, де від кожної корови протягом двох років (1937—1938) одержано пересічно по 2230 літрів молока. Збільшувалася й оплата праці колгоспників. Напередодні Великої Вітчизняної війни вони одержували на трудодень близько 4 кг хліба та понад 2 крб. грішми.
Медичне обслуговування населення здійснювали два лікарі, 7 працівників з середньою спеціальною освітою. 1935 року лікарня одержала нове приміщення. Діяла аптека.
Успішно провадилися заходи щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення, робота ця в основному завершилася до 1936 року. Діяли 3 початкові школи, 1934 року відкрито середню школу. Працювали клуб, бібліотека.
Понад 1,5 тис. жителів села пішли захищати Вітчизну, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. Для армії з Новомаячківської автоколони було відправлено 78 автомашин, з колгоспів — багато коней. Наприкінці літа 1941 року, з наближенням фронту, почалася евакуація колгоспної худоби, техніки, хліба. Бригада колгоспників переправила в Сальські степи в колгосп «Друга п’ятирічка» понад 600 корів і 3 тис. овець.
Німецько-фашистські загарбники окупували Нову Маячку 10 вересня 1941 року. З перших днів окупації фашисти запровадили «новий порядок». Почалися арешти, розстріли, вивезення цінного майна, хліба, худоби, а згодом і людей. За період окупації на каторжні роботи до Німеччини примусово відправлено 296 жителів Нової Маячки. Більшість з них загинула, повернулося до села лише 48 чоловік. Гітлерівці розстріляли місцевих активістів Н. А. Новикова, М. А. Нагай, І. І. Галича, П. Т. Барана, І. Козленка, П. Крамаренка та інших. Лише протягом 1941 — 1942 рр. вороги відібрали у населення 236 корів, багато телят, свиней, овець, кіз, птиці тощо.
Населення, ризикуючи життям, чинило опір фашистам, завдавало їм великої шкоди, саботувало їхні накази. Вже в перші дні окупації в Новій Маячці створено винищувальний загін з 38 чоловік. Гітлерівцям вдалося заарештувати і стратити більшість із них.
Село визначалося одним з центрів зв’язку між оперативною групою С. М. Хазановича (перекинута на територію області за наказом Військової Ради Південного фронту) і партизанським загоном під командуванням О. Ю. Гірського. Основна явочна квартира знаходилася по вул. Садовій, 86 у П. Ю. Шахової, запасні явки — у М. Данильченко і Є. Ф. Випирайла. Однак членам групи не довелося скористатися явками — всі вони загинули від рук фашистських карателів.
2 листопада 1943 року частини 87-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника К. Я. Тимчика визволили Нову Маячку від німецько-фашистських загарбників. Понад 130 солдатів і офіцерів загинули в боях за село.
Ратними подвигами уславили себе жителі села на фронтах. Груди багатьох із них прикрашають високі урядові нагороди. Капітан А. А. Рафтопулло в перші місяці війни командував танковим батальйоном під Москвою. Захищаючи підступи до столиці, танкісти під його керівництвом підбили 20 танків, 6 гармат, 8 автомашин з піхотою ворога. В другому, 8 -годинному бою, бійці знищили 43 ворожі танки та багато іншої техніки й живої сили гітлерівців. Ворожий снаряд влучив у танк капітана, йому обпалило лице і руки, але він залишився з своїми бійцями до переможного закінчення бою. А. А. Рафтопулло було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Він нагороджений також трьома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, має понад 10 інших нагород. Нині полковник танкових військ А. А. Рафтопулло на пенсії.
Золота Зірка Героя Радянського Союзу сяє на грудях уродженця села І. П. Мартинова. Група бійців під командуванням капітана Мартинова під час форсування Одеру під шквальним вогнем ворога переправилася на протилежний берег і, закріпившись там, відкрила вогонь. У цьому бою артилеристи знищили танк, 12 кулеметних точок, 16 автомашин, понад 130 солдатів і офіцерів ворога. І. П. Мартинов в званні генерал-майора артилерії продовжує службу в Радянській Армії.
З початку і до кінця війни через усі випробування пройшов житель села Д. С. Сахно. Він визволяв Севастополь, воював у Пруссії, в числі сапер і в-десантників діяв в тилу ворога під час визволення латиського міста Кельме. В боях за Батьківщину був тричі поранений. Д. С. Сахно відзначений кількома урядовими нагородами, в т. ч. орденом Червоного Прапора.
Ніколи не забудуть жителі Нової Маячки тих 495 земляків, які віддали життя за свободу Батьківщини. їх імена викарбувані на стелі, встановленій у центрі села. Біля підніжжя її не в’януть квіти.
Населення визволеного села надавало всіляку допомогу Червоній Армії. Так, коли в лютому 1944 року проходив збір коштів на будівництво танкової колони «Колгоспник Миколаївщини», багато трудящих активно прилучилися до цієї справи, а голова артілі ім. Леніна М. І. Прудський вніс 100 тис. карбованців.
Війна завдала величезних збитків економіці села. Більшість громадських будівель, житлові будинки були зруйновані, спалено приміщення середньої школи № 1. Майже не залишилося худоби. Загальна сума збитків, заподіяних фашистами лише новомаячківським колгоспам, перевищила 49 млн. карбованців.
На допомогу жителям Нової Маячки у відродженні господарства прийшла держава. Так, лише Новомаячківська МТС 1944 року одержала від братніх республік 41 трактор, 14 комбайнів, 6 молотарок, 26 культиваторів, 22 зернові сівалки.
У зв’язку з тяжким становищем сільського господарства в перші післявоєнні роки і щоб наблизити партійне та радянське керівництво до колгоспів і МТС, 1946 року було визнано доцільним створити Новомаячківський район (існував до 1958 року). Зростали лави партійної і комсомольської організацій. Незабаром після закінчення війни в селі було 23 комуністи, а наприкінці 1951 року —145. За цей час комсомольська організація зросла з 360 до 1025 членів.
Партійні, комсомольські та радянські організації провадили велику масово-політичну організаторську роботу. З їх участю громадськість села добре підготувалася і провела перші після війни вибори до Верховної Ради СPCP. Всі як один голосували за кандидатів блоку комуністів і безпартійних. За рішенням партійної організації і місцевої Ради у 1947 році, в день 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, відкрито пам’ятник В. І. Леніну.
З великим напруженням сил працівники колгоспів, МТС трудилися, відроджуючи господарство. Навесні 1946 року в селі організувалися ланки високого врожаю, які навіть в умовах посухи добилися непоганих на той час урожаїв. На кінець 1947 року посівні площі колгоспів досягли 80 проц. довоєнного рівня. До 1950 року повністю відбудували колгоспи, МТС, лікарню. 2 середні школи, в яких навчалося понад 3200 учнів, бібліотеку. Почали діяти стаціонарний кінотеатр та пересувна кіноустановка.
Значних успіхів добився Новомаячківський колгосп ім. Леніна. Артілі протягом 1949—1951 рр. присуджувався перехідний Червоний прапор райкому партії і райвиконкому. Своїми успіхами колектив багато в чому завдячував великій організаторській роботі первинної партійної організації колгоспу. Рільничі бригади В. С. Лох-матова, М. І. Курбачової одержали врожай зернових по 19—20 цнт з га. По 555кг бавовни за день збирали члени ланки під керівництвом Т. Н. Мартинової. Працю 55 членів колгоспу 1951 року уряд відзначив орденами та медалями. Колгоспниці О. Л. Булавка, Л. Д. Дяченко, Л. О. Сінько, О. П. Смагіна, М. І. Курбачова нагороджені орденом Леніна. Успіхами відзначалася робота й інших колективів села. Комбайнери Новомаячківської МТС Д. І. Баран, І. Полегенько зчепом двох комбайнів 1952 року з площі 760 га намолотили 21,7 тис. цнт зерна. Кожний з них за свою працю одержав по 2316 кг хліба та 2536 крб. грішми. До 22 лютого 1953 року, дня виборів до місцевих Рад депутатів трудящих, працівники МТС зобов’язалися відремонтувати всю техніку. На 7 лютого з 77 тракторів полагоджено 64. Багато робітників виконували денні завдання на 130—140 процентів.
Наприкінці 1950 року відбулося об’єднання 9 артілей села у 4 господарства. Важливу роль у дальшому піднесенні сільського господарства, поліпшенні добробуту колгоспного селянства відіграли рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. На кінець 1954 року порівняно з минулим роком кількість корів у колгоспах зросла на 526 голів, овець — на 1317. Самовіддано трудилися колгоспники. Так, пастух Ф. В. Ходос, доглядаючи стадо в 240 голів, добився 700 грамів щодобового приросту ваги телят. Трудящі Нової Маячки жили радощами і турботами всього радянського народу, зміцнюючи трудом свою Батьківщину. На заклик партії 115 юнаків Нової Маячки 1957 року брали участь у спорудженні шахти «Херсонська-комсомольська» в м. Ровеньках. 300 юнаків і дівчат села працювали на будівництві Каховської ГЕС, 200 — на спорудженні Північно-Кримського каналу, 1971 року на будівництво Каховського зрошувального каналу поїхало 50 новомаячанців.
У 1957 році на базі 4 колгоспів села організовано радгосп «Новомаячківський». Проте, вивчивши стан економіки і врахувавши місцеві умови, господарство розукрупнили, внаслідок чого протягом 1962—1968 рр. на території села створено три радгоспи—«Новомаячківський», «Батьківщина» та ім. Латиських стрільців. За господарствами закріплено понад 35 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 21,8 тис. га орної землі, близько 2,5 тис. га поливних земель. Основний напрям їх — овочево-молочне виробництво. Радгоспи на 60 проц. забезпечують виконання плану заготівлі овочів у Цюрупинському районі. В господарствах е 223 трактори, 80 комбайнів, 121 автомобіль. 24 поливальні машини. Діють також збудовані після війни допоміжні підприємства: пилорама, майстерні, пункт пастеризації молока, цегельний і томатний цехи. На фермах радгоспів налічується 7,8 тис. голів великої рогатої худоби, 5 тис. овець, 6,4 тис. свиней, близько 17 тис. штук птиці.
Великих успіхів досягли господарства у восьмій п’ятирічці. У відділку радгоспу «Новомаячківський» на зрошуваних землях зібрали по 48,7 цнт озимої пшениці з га. Ланка В. С. Крамаренка одержала по 432 цнт цукрових буряків з га. По 38 цнт озимої пшениці з га та по 425 цнт цукрових буряків виростила ланка під керівництвом В. І. Забари. Не відставали й тваринники. Доярка радгоспу «Новомаячківський» А. П. Веремієнко 1968 року надоїла по 3160 кг молока від кожної з закріплених за нею корів. Бригада М. М. Костіної з радгоспу «Батьківщина» піврічний план продажу державі свинини виконала вже в першому кварталі 1968 року. План восьмої п’ятирічки робітники радгоспів з ряду показників виконали до сторіччя з дня народження В. І. Леніна, в цілому — до 7 листопада 1970 року.
В успішному здійсненні накреслених планів велика роль належить соціалістичному змаганню та рухові за комуністичне ставлення до праці. Першим колективом комуністичної праці стала у 1964 році бригада пташниць на чолі з В. О. Маринко з радгоспу «Новомаячківський». Члени бригади довели собівартість сотні яєць до 2,5 крб. Трудівники радгоспів борються не лише за високу продуктивність праці, але й беруть активну участь у громадському житті, підвищують свій освітній та культурний рівень. Багато років працюють у господарствах школи передового досвіду. Так, на базі ланки під керівництвом А. С. Баранова створено школу зрошувального землеробства, де щорічно навчається 70—75 робітників. Працюють також школи для вивчення досвіду в землеробстві — майстрів В. І. Забари, В. С. Крамаренка, в тваринництві — Л. П. Випирайло та інших. Багато трудівників радгоспів навчаються у школах робітничої молоді, виїзних школах на фермах, де провадять заняття вчителі місцевих шкіл.
Широко розгорнулося соціалістичне змагання на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Підвищені зобов’язання більшість колективів виконали достроково. Так, тваринники радгоспу «Новомаячківський» продали державі за 1-й квартал 1971 року 32 тонни м’яса (замість 27 тонн). До 25 лютого 1971 року закінчили ремонт техніки механізатори селища. 1200 парникових рам (замість 800) до 30 березня заклали овочівники.
Радянський уряд високо оцінив натхненну працю трудівників. Орденом Леніна нагороджено колишнього директора радгоспу «Новомаячківський» В. Г. Ді-доренка, директора радгоспу «Батьківщина» І. Д. Макуху, бригадира свиноферми цього радгоспу М. М. Костіну. Бездоганна 25-річна праця свинарки Н. М. Чуманської відзначена орденом Жовтневої Революції. У восьмій п’ятирічці вона виробила 3054 цнт свинини замість 2823 запланованих. Всього урядових нагород удостоєно близько 80 працівників радгоспів Нової Маячки.
Після пуску Каховської ГЕС село підключили до державної енергомережі. Протягом 1958—1969 рр. на виробничі й побутові потреби використано 12 млн. квт.-год. електроенергії. Діють хлібозавод, побутові майстерні.
Зміцнення економіки села сприяє зростанню добробуту трудящих. Середньомісячна зарплата робітників становить 80—85 крб. Про підвищення матеріального рівня жителів свідчить ріст купівельної спроможності. В їх особистому користуванні є понад 100 легкових автомобілів, 300 мотоциклів тощо. Газові плити, пральні машини, холодильники — звичайні речі в побуті. Люди похилого віку, багатодітні й одинокі матері забезпечені пенсіями й грошовою допомогою.
У травні 1957 року Нову Маячку переведено до розряду селищ міського типу.
Активно працює селищна Рада депутатів трудящих. До її складу 13 червня 1971 року обрано передовиків виробництва — ударників п’ятирічки: трактористів П. Смагіна, М. І. Спільного та багатьох інших, всього 120 депутатів. У центрі уваги Ради питання виробничої діяльності радгоспу, розвитку культури, освіти. Великої ваги надається упорядкуванню Нової Маячки.
Прокладено 54 км водопроводу, збудовано і відремонтовано 34 км шляхів, що зв’язують Нову Маячку з сусідніми селами.
Селищна лікарня на 75 ліжок має кілька відділень. Працюють дитячий санаторій на 100 місць, будинок для дітей-інвалідів. У цих медичних закладах трудяться понад 100 фахівців і обслуговуючого персоналу. Є 5 дошкільних дитячих закладів.
Діти жителів селища здобувають освіту в 3 середніх, 2 восьмирічних, 3 початкових школах та школі робітничої молоді, де навчається понад 2 тис. учнів. Діє філіал Каховської дитячої музичної школи. Загін педагогів налічує 126 чоловік. При середній школі № 1 створено краєзнавчий та історичний музеї. Більшість випускників шкіл залишається працювати у радгоспах і на підприємствах рідного селища, здобуваючи заочно освіту у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.
Звання культосвітнього закладу відмінної роботи присвоєно Новомаячківському будинку культури, який має зал на 400 місць. При будинку культури та 3 клубах успішно працюють гуртки художньої самодіяльності — український і російський хори, ансамбль бандуристів, драматичний і танцювальний колективи. Загальна кількість учасників їх перевищує 200 чоловік. Звання закладу відмінної роботи носить і одна з селищних бібліотек (всього їх у Новій Маячці 6, у т. ч. 4 шкільні). Фондами бібліотек користуються близько 6 тис. читачів. Багато жителів постійно відвідують книгарню. Немає у селищі родини, що не передплачувала б періодичної преси. Діють широкоекранний та літній кінотеатри. Любить новомаячківська молодь спорт. У селищі збудовано стадіон на 1,5 тис. місць.
Генеральний план забудови Нової Маячки розрахований на 25 років. Центр буде забудований двоповерховими житловими будинками, магазинами, культурно-освітніми закладами. Неподалік Нової Маячки завершується спорудження нового соціалістичного селища Щасливого — центральної садиби радгоспу «Батьківщина». Тут буде збудовано 20,4 тис. кв. метрів житлової площі, а також 120 котеджів для переселенців з усіма комунальними вигодами. 1970 року у 50 будинках з’явилися новосели.
Історія Нової Маячки у радянський час є наочним підтвердженням того, як поступово зникають відмінності між містом і селом, як втілюються в життя ленінські заповіти.
М. В. СТЕЦЕНКО