Дніпряни, Нова Каховка, Херсонська область (продовження)
8 жовтня 1929 року в Ключовому відбувся мітинг, па якому були присутні представники профспілок, наймитів, бідноти і середняків навколишніх сіл, у т. ч. Британів і Основи. На мітингу обрано делегацію у складі 23 чоловік для поїздки в Харків, щоб просити Український Радянський уряд ліквідувати куркульські господарства в Основі і створити великий виноградарський радгосп. Делегацію, яка прибула до Харкова 20 жовтня, урочисто зустріли робітники міста. Того ж дня її прийняв голова ВУЦВК Г. І. Петровський. Уважно вислухавши розповіді членів делегації, він сказав: «Треба, щоб радгосп, який тепер організується, був передовим, показовим господарством на Україні. Ось тоді ви переможете старий світ». Уряд повністю задовольнив прохання бідняцьких мас Британів і Основи.
Невдовзі на землях, які відібрали у куркулів, і на базі їхніх господарств було створено виноградарський радгосп «Перемога наймитів». Його директором призначено комуніста П. М. Алькова, а секретарем партійної організації обрано І. Є. Солохіну. Спершу в радгоспі налічувалося близько 370 га виноградників, 50 коней, 10 корів, 30 повозок, 30 ручних пресів. Держава виділила йому кредити на придбання техніки, тяглової сили, на будівництво. Уже в 1930 році радгосп мав близько 100 коней. В 1933 році він одержав перший трактор, а наступного — ще два і 4 автомашини. Наприкінці 30-х років винрадгосп «Перемога наймитів» став міцним господарством, в якому налічувалось близько 1,5 тис. постійних робітників і багато техніки. Було створено спеціальну школу для підготовки кваліфікованих кадрів виноградарів і виноробів. Значно поліпшилися умови праці і життя колишніх наймитів.
В самих Британах у ці роки також відбулися докорінні зміни. 1929 року дрібні ТСОЗи й артілі об’єдналися в один великий колгосп, якому присвоїли ім’я М. М. Литвинова. Держава закріпила за господарством понад 2 тис. га землі. Крім зернових, колгоспники вирощували виноград (на 155 га), бавовник (120 га), арахіс (22 га). В колгоспі було 3 тваринницькі ферми. Районна і окружна преса часто писали про майстрів сільськогосподарського виробництва, переможців соціалістичного змагання — Г. Черняк, Д. Беззубенка, М. Задорожнього та ін. Багато керівників колективних господарств району приїздили переймати досвід вмілого господарювання у голови артілі ім. Литвинова Д. І. Подвойського. Очолений ним колгосп у середині 30-х років став мільйонером. 1937 року його доходи становили 1,5 млн. карбованців.
Корінні соціально-економічні перетворення, що сталися в селі, викликали глибокі зміни в усіх сферах життя. Було ліквідовано неписьменність і малописьменність, всі діти шкільного віку навчалися у семирічній і початковій школах. Молодь району охоче йшла в спеціальну школу в Британах, яка готувала спеціалістів виноградарства і виноробства.
В сельбуді працювали гуртки художньої самодіяльності — драматичний, хоровий, а з 1937 року — духовий оркестр, проводилися лекції, вечори художньої самодіяльності, діяла бібліотека. Перед війною в селі відкрито звуковий кінотеатр на 300 місць, художню студію, яку незабаром перетворено на художню школу.
Протягом 30-х років Британи і Основа стали красивими, добре впорядкованими населеними пунктами, в яких жили і трудилися хлібороби, виноградарі, винороби. Літньої пори тут відпочивало чимало городян. Дніпровські пляжі, велика кількість винограду, кавунів, фруктів, овочів приваблювали жителів промислових центрів. Заможно і культурно жили колгоспники й робітники радгоспу.
Німецько-фашистські орди, що 22 червня 1941 року вдерлися на священну радянську землю, пограбували і зруйнували квітучі села. За час окупації — з 8 вересня 1941-го до 1 листопада 1943 року — від рук гітлерівців загинули М. і П. Гаркуші, Я. Зарва, М. Сенін, партизан громадянської війни Курганін. У боротьбі проти окупантів поклали свої голови члени підпільної групи. Ця група, що мала назву «Малий Бритий Яр», створена в Британах наприкінці 1941 року комуністом Г. І. Ярошенком. До неї входило близько 40 чоловік: В. Я. Масюткін, М. П. і Г. П. Конятини, молода вчителька Л. П. Подвойська, учні старших класів П. Максименко і М. Оробченко, чотирнадцятирічний В. Межевич та інші. На таємних зборах підпільники поклялися не шкодувати життя у боротьбі з ворогом. Текст клятви і деякі інші документи керівник групи Г. І. Ярошенко сховав у кучугурах, де їх було знайдено в 1944 році. Група почала свою діяльність з розповсюдження листівок, написаних від руки на аркушах учнівських зошитів. В листівках повідомлялися зведення Радянського інформбюро, які підпільники слухали по радіо. Члени групи готувалися до розгрому сільської управи і німецької комендатури. Однак вночі з 26 на 27 травня 1942 року, коли намічалося проведення операції, її учасники були заарештовані і після жорстоких катувань розстріляні біля протитанкового рову під Каховкою. Керівника групи Г. І. Ярошенка фашисти стратили на площі в Британах.
Жителі свято шанують пам’ять про героїв-підпільників. їх останки були перенесені і поховані на площі в селі, на могилі встановлено пам’ятник. В середній школі створено куток, в якому зібрані фотографії підпільників, документи про їхню діяльність. В Каховському історичному музеї є стенд, присвячений Дніпрянській підпільній групі.
В роки Великої Вітчизняної війни близько 500 жителів Британів і Основи, не шкодуючи життя, боролися проти німецько-фашистських загарбників. Вони брали участь у боях під Сталінградом, в Корсунь-Шевченківській операції, на Курській дузі тощо. За героїзм і відвагу, виявлені в борні за свободу Батьківщини, 380 чоловік нагороджено орденами і медалями.
В останніх числах жовтня 1943 року частини Червоної Армії наблизилися до Британів і Основи. Воїни 66-го ордена Суворова стрілецького полку 61-ї стрілецької дивізії 2 листопада вибили звідти окупантів. У цих боях героїчно загинув командир розвідки полку лейтенант Луньков, якого поховано разом з підпільниками в центрі села.
Після вигнання німецько-фашистських загарбників населення Британів, які ще тривалий час залишалися прифронтовим селом, взялося за відбудову господарства колгоспу. На 1 січня 1944 року в ньому налічувалося 2 жатки, кілька поламаних кінних плугів, борін і очисних механізмів, 15 возів і 4 коси. Не було тракторів, сівалок, молотарок, а про комбайни годі й казати. Не залишилось жодної корови, вівці, курки. Орали 23 виснаженими до краю кіньми і 2 волами. А треба було обробити близько 2300 га поля й виноградників. Крім того, відчувалась нестача робочих рук. У 1944 році в колгоспі ім. Литвинова налічувалось 1021 чоловік, з них працездатних жінок 395, чоловіків (переважно стариків) — 53. Потрібна була велика організаторська робота, щоб за цих умов дати країні і фронту хліб та інші сільськогосподарські продукти. Таку роботу проводили партійна організація, сільська Рада.
На першому засіданні Британської сільради, що відбулося 19 квітня 1944 року, були присутні тільки три члени виконкому і один депутат. 6 депутатів загинуло на фронті, 4 померло, більшість ще перебувала в лавах Червоної Армії. Виконком допоміг керівникам колгоспів, радгоспу, розташованих на території Британської сільради, скласти плани відбудови господарства і приступити до їх виконання. 4 червня 1944 року на виконкомі обговорювалися питання про відрядження молоді села на роботи в основський радгосп «Перемога наймитів», про подання допомоги сім’ям військовослужбовців. У вересні—листопаді 1944 року сільська парторганізація і Рада провели мобілізацію юнаків і дівчат на відбудову промисловості Донбасу.
Але і в самих Британах становище залишалося тяжким. В 1945 році урожай зернових становив 2,9 цнт, винограду — 21 цнт з га. На фермі було три корови, зовсім мало овець і свиней, і тільки кількість коней збільшилася до 56. їх надіслали військові частини. Не набагато кращими справи були і наступного року: зернових зібрали по 3—4 цнт з га. В 1948 році завдяки допомозі держави і трудящих братніх республік, становище значно поліпшилося. На колгоспні поля вийшли трактори, комбайни Чорнянської МТС. Врожаї зернових підвищилися до 9 цнт з га; значно зросло громадське стадо. Колгосп зміг видати на трудодень по 3 крб. 90 коп. грішми, 860 грамів зерна, по кілограму винограду і овочів. До кінця 50-х років колгосп значно зміцнів. Зростали технічна оснащеність, культура праці, підвищувалися врожаї і в Основському радгоспі «Перемога наймитів». В 1951 році з площі 410 га зібрано по 34 цнт винограду.
Велику організаторську і виховну роботу проводили партійні організації радгоспу і колгоспу. Незважаючи на свою нечисленність (у березні 1946 року на обліку було 4 члени і 3 кандидати в члени партії), партійна організація радгоспу «Перемога наймитів» запалювала колектив на відновлення довоєнної слави господарства, здійснювала контроль за роботою адміністрації, налагоджувала ідейно-політичне виховання робітників, керувала діяльністю громадських організацій. Дніпрянські і основські комуністи багато уваги приділяли відродженню сіл. Поступово піднімалися з руїн виробничі будівлі, ремонтувався житловий фонд, приміщення фельдшерського пункту, споруджувалися і розширювалися школи, налагоджувалась робота клубу. Регулярно працював радіовузол, бібліотека поповнилась новими книгами, зросла кількість постійних читачів. В клубах Дніпрян і Основи відновили діяльність хоровий, драматичний та інші аматорські гуртки, духовий оркестр, художня студія. У лютому 1949 року сесія Дніпрянської сільської Ради розглянула питання про озеленення села, а в травні 1950 року виконком обговорив план його забудови і благоустрою.
Протягом 50-х і 60-х років відбулися великі зміни в житті села. Неподалік від Дніпрян виростає Нова Каховка. Дніпрянці активно допомагали творцям нового міста і гідровузла. За рішенням сільради восени 1952 року терміново проводився ремонт квартир, в які вселялися будівельники; було поліпшено роботу сільського споживчого товариства, впорядковано ринок, збільшено продаж сільськогосподарських продуктів, прискорено будівництво літнього кінотеатру, активізовано роботу клубу3. Наступного року розширено хлібопекарню, побутові майстерні, Дніпрянську поліклініку, створено дитячі ясла та садки. Семирічній школі передано приміщення ліквідованого бавовнопункту.
Після спорудження Нової Каховки Дніпряни стають приміським селом, а з 1956 року — селищем міського типу; наступного року за рішенням Херсонського облвиконкому до складу Дніпрян включено село Основу. Селище дедалі більше втягувалося в орбіту промислового розвитку. Партійна організація колгоспу ім. Калініна (колишній ім. Литвинова), яка невпинно зростала і у 1959 році налічувала 58 комуністів, зосереджувала увагу на прискоренні темпів розвитку господарства для постачання сільськогосподарських продуктів і сировини новому промисловому центру. Протягом 1955—1959 рр. урожаї озимої пшениці підвищилися з 12,5 цнт до 19,2 цнт з га, урожаї винограду подвоїлися. 1957 року прибутки господарства становили близько 5,5 млн. карбованців.
У березні 1960 року колгосп ім. Калініна злився з радгоспом «Перемога наймитів», який згодом перейменовано на «Таврію». 1965. року на території, підпорядкованій Дніпрянській селищній Раді, створено другий виноградарський і плодоовочевий радгосп — ім. Начдива Солодухіна, а незабаром й відгодівельний радгосп «Труд».
«Таврія» — одне з найбільших виноградарських й виноробських господарств півдня України. За ним закріплено близько 3,4 тис. га землі, з них під виноградниками зайнято 1,2 тис. га. Винзавод, споруджений ще наприкінці 40-х років, нині розширено і реконструйовано. Наприкінці 50-х років став до ладу коньячний завод.
На цих підприємствах виробляють вина, коньяки, виноградний сік, спирт-ректифі-кат, а з відходів виробництва — кормове борошно, добрива. На другому конкурсі вин та коньяків, що відбувся в Ялті 1970 року, кращі зразки продукції винзаводу радгоспу нагороджені золотими й срібними медалями. Коньяку «Таврія», відзначеному золотою медаллю, в 1971 році присвоєно державний знак якості.
Колектив радгоспу успішно виконав план восьмої п’ятирічки, виробивши продукції на 103,4 млн. крб., тобто в середньому — майже 20,6 млн. на рік. Ці виробничі досягнення стали можливими завдяки наполегливій організаційній і виховній роботі 256 комуністів, об’єднаних у партійну організацію радгоспу, а також комсомольської (190 членів ВЛКСМ) і профспілкової організацій. Під їх керівництвом соціалістичне змагання і його вища форма — рух за комуністичне ставлення до праці — стали справді масовими й дійовими. В господарстві звання колективів і ударників комуністичної праці вибороли 15 цехів і бригад, 467 передовиків виробництва. Особливо великого розмаху набрало соціалістичне змагання за гідну зустріч піввікового ювілею Радянської влади, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Про плідність змагання свідчить той факт, що радгоспу «Таврія» вісім разів присуджувалися перехідні Червоні прапори, у т. ч. двічі — перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Господарство нагороджено Ленінською ювілейною почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради, занесено до Ленінської книги трудової слави Херсонської області. 1971 року радгоспу присвоєно звання підприємства високої культури виробництва.
Високими урядовими нагородами відзначено самовіддану працю 21 трудівника господарства. Орден Жовтневої Революції вручено Герою Соціалістичної Праці комуністці М. Ф. Гришиній, яка очолює комплексну виноградарську бригаду, що з честю носить звання колективу комуністичної праці, систематично, навіть у несприятливі щодо погодних умов роки, одержує високі врожаї винограду. Так, 1971 року з кожного га зібрано по 101,3 цнт — майже два планові завдання. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено доярку-п’ятитисячницю Є. І. Мосьпан, робітника винзаводу П. Ф. Масюткіна, завідуючу тваринницькою фермою І. І. Кулик та інших.
Успішно завершили восьму і перший рік дев’ятої п’ятирічки радгоспи ім. Начдива Солодухіна і «Труд» (центральна садиба в с. Обривці). Перше господарство щороку виробляло понад 40 тис. декалітрів плодоягідних соків, спирту, тисячі банок плодоовочевих консервів; відправляло в магазини Нової Каховки, Херсона та інших міст сотні тонн винограду, фруктів, овочів тощо. Радгосп «Труд» за п’ятиріччя здав державі близько 1,8 тис. тонн м’яса при плані 1,4 тис. тонн. У першому році дев’ятої п’ятирічки план виробництва м’яса і зерна теж перевиконано. Середньомісячний заробіток трудівників підвищився до 115 карбованців.
Зміцнення економіки, зростання прибутковості державних господарств обумовило великий розмах капітального, житлового і культурно-побутового будівництва. Поряд з дирекцією і партійними організаціями радгоспів дедалі більшу роль в розвитку економіки, у створенні для трудящих сприятливих умов праці і відпочинку відіграє Дніпрянська селищна Рада. В її складі 120 депутатів, серед яких 83 робітники і 37 представників інтелігенції. З свого бюджету Рада відпускає чималі кошти на впорядкування селища, на розвиток культури, народної освіти тощо.
Протягом восьмої і першого року дев’ятої п’ятирічки за рахунок державних і місцевих асигнувань в Дніпрянах збудовано близько 1,7 тис. кв. метрів житлової площі. Селище зросло на 300 дворів. Для трудящих радгоспу «Таврія» споруджено багатоповерхові житлові будинки на 474 квартири, три гуртожитки. У багатьох будинках є газ, ванни, водопровід. Збудовано побутовий комбінат, відкрито кілька магазинів, дитячий комбінат, базу відпочинку на Арабатській стрілці. На центральних садибах радгоспів працюють медичні пункти, персонал яких складається з 15 спеціалістів.
У Дніпрянах є восьмирічна і середня школи, в яких навчається понад 900 дітей. Завершується будівництво нового триповерхового приміщення середньої школи майже на тисячу місць із спортивним комплексом і інтернатом. Учням дають знання 57 педагогів, і в їх числі заслужена вчителька Української РСР Н. Т. Кузнецова та нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора вчителька О. П. Круценко. За роки Радянської влади з Дніпрян вийшло понад 100 спеціалістів з вищою освітою. 73 робітники і службовці радгоспів заочно навчаються в інститутах і технікумах.
До послуг трудящих — палац культури, три широкоекранні кінотеатри. У палаці культури працюють численні гуртки художньої самодіяльності, які виступають перед глядачами з виставами, концертами. З кожним роком зростає кількість читачів, яких обслуговують 4 бібліотеки з книжковим фондом понад 36 тис. томів. Велику пропагандистську і виховну роботу ведуть організації товариства «Знання», створені в радгоспах «Таврія» та ім. Начдива Солодухіна.
Партійні і громадські організації, всі трудівники радгоспів готуються гідно зустріти 50-річчя утворення CPСP. Робітники, спеціалісти, службовці взяли підвищені соціалістичні зобов’язання і докладають всіх сил до їх вчасного виконання. Комуністи, депутати Дніпрянської селищної Ради керують соціалістичним змаганням, виступають з доповідями й бесідами про п’ятдесятирічний ювілей Радянського Союзу, про роль В. І. Леніна в його заснуванні. У палаці культури провадяться тематичні вечори, вечори-зустрічі з учасниками громадянської і Великої Вітчизняної воєн, з ветеранами й передовиками виробництва. Аматорські гуртки готують цікаві програми до республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва, присвяченого знаменній даті.
Разом з усім радянським народом трудящі Дніпрян новими успіхами в галузі економіки і культури відзначають піввіковий ювілей Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Р. П. СМЕТАНА, П. Т. ЦВЕЛИX