Новоолексіївка, Генічеський район, Херсонська область
Новоолексіївка — селище міського типу, центр селищної Ради, залізнична станція. Відстань до районного центру 14 км. Населення 6520 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Мальви й Привілля.
Виникнення селища пов’язане з проведенням на початку 80-х років XIX ст. залізничної лінії Лозова-Сімферополь. У 1874 році неподалік села Новоолексіївки (тепер с. Щорсівка) почалось спорудження невеликої залізничної станції, також названої Новоолексіївкою. В цей час тут виникло пристанційне поселення, яке з часом стало значним населеним пунктом. Вантажооборот станції був невеликим. Тому населення, як і раніше, займалося переважно сільським господарством.
Структура посівних площ, запроваджена поселенцями, виявилася малоприйнятною для степової Таврії. Майже половину орної землі селяни відвели під яру пшеницю, третину — під ячмінь, десяту частину — під жито. На решті площ висівали озиму пшеницю, кукурудзу, овес, просо. Переселенці ще не мали уявлення про особливості місцевого грунту і не знали, що тут найбільш урожайною g озима пшениця. Агрономічних порад вони не одержували, бо на весь Дніпровський повіт, до складу якого тоді входила Новоолексіївка, був лише один агроном, який найперше обслуговував заможних господарів. Обтяжували селян і різні платежі — земські, волосні, мирські та інші. їх сума перевищувала 2300 крб. на рік.
З розвитком капіталізму дедалі посилювалося класове розшарування селянства. Агротехніка землеробства залишалася примітивною, врожаї низькими. У кращі роки з десятини пересічно збирали 40—50 пудів пшениці, а в інші — лише 20—30 пудів. Бідняцькі господарства, які не мали тягла й сільськогосподарського реманенту, розорялися. За подвірним переписом 1884 року в селі разом з навколишніми хуторами, об’єднаними в одну общину, налічувалося 130 дворів, проживало 641 чоловік. З цієї кількості господарств 10 зовсім немали посівів, 14 — сіяли менше 5 десятин, 42 — до 10 десятин. А тим часом куркульські господарства засівали по 25—40 десятин, кілька господарств — понад 50 десятин, застосовували найману працю. Місцеві багатії прикупили в селян близько 200 десятин землі, прибрали до своїх рук понад 50 проц. робочої худоби та різних сільськогосподарських знарядь.
Про глибоке розшарування серед селян свідчить також нерівномірна забезпеченість тяглом та реманентом. Так, з 282 коней і волів, що були в господарствах села, тільки 87 належало бідняцьким сім’ям, 53 двори зовсім не мали знарядь для обробітку землі. Вони змушені були наймати тягло та інвентар або об’єднуватися в супряги. 28 господарств були маломіцними і теж об’єднувалися для обробітку своїх наділів. 36 проц. селянських господарств позбавлені тягла, не обробляли своїх ділянок. Щоб якось прогодувати сім’ю, переважна більшість селян здавала землю в оренду заможним господарям за мізерну плату, а сама підтримувала жалюгідне існування лише випадковими заробітками на залізниці або йшла у найми до сільських багатіїв та на розташований неподалік соляний промисел, що належав підприємцю Салькову.
Умови праці на залізниці й на промислі були тяжкими. Робітники працювали 12—14 годин на добу. Всі вантажні роботи на залізниці та видобуток солі на промислі виконувалися вручну.
Нещадна експлуатація, тяжкі умови праці та життя викликали обурення селян. У роки першої російської революції Новоолексіївка, як і інші села Дніпровського повіту, була охоплена селянськими заворушеннями. В січні 1906 року селяни розгромили садиби місцевих багатіїв. Для захисту їх майна прибули козаки 6-ї сотні 7-го Донського козачого полку. У період реакції карателі, які залишалися в Новоолексіївці, придушували найменшу спробу виступів проти існуючих порядків. Нова хвиля заворушень охопила село в 1911 році. Селяни знищили межові знаки й частково зорали межу, яка розділяла землі Генічеська й Новоолексіївки.
Хлібороби голодували, хоч навкруги лежали незаймані родючі землі. З цього приводу петербурзька газета «Право» у 1913 році писала, що за відсутністю будь-якої допомоги голод досяг тут катастрофічних розмірів. У Генічеську створювалося приватне товариство для подання допомоги голодуючим.
Новоолексіївка в дореволюційні роки виглядала убого. Вздовж вузьких і кривих вуличок тулилися занедбані бідняцькі житла. Питну воду брали з єдиного пристанційного колодязя, біля якого завжди шикувалася черга. В селі не було жодного медичного закладу. Коли-не-коли приїздив з Генічеська фельдшер, але потрапити на прийом могла лише невелика частина хворих. Тому жителі села вдавалися до-народних методів лікування. Протягом тривалого часу у Новоолексіївці школи не було, а вчити дітей в інших селах могли лише 2—3 куркульські сім’ї. У 1908 році на кошти селянської громади в селі відкрили земську школу на одну класну кімнату. Коли її заснували, до школи прийшло 64 учні, але через тяжке матеріальне становище батьків більшість дітей залишила навчання.
З початком першої світової війни становище трудящих значно погіршилося. Більшість чоловіків призвали до армії. Це прискорило занепад багатьох господарств: бракувало робочих рук для обробітку землі. Продовження і після Лютневої революції братовбивчої війни викликало у селян невдоволення політикою Тимчасового уряду. Вони не одержали і давно очікуваної землі. Вгасити ненависть до експлуататорів місцеві власті були безсилі — їх розпорядження не виконувалися.
Тільки-но у селі стало відомо про перемогу Жовтневого збройного повстання,, селяни радо вітали успіх петроградського пролетаріату і, зібравшись на сільську сходку, висловили йому свою підтримку. 28 лютого 1918 року в Новоолексіївці відбулися загальні збори жителів села і станції, на яких був присутній член Гені-чеського ревкому більшовик К. О. Коваленко. Було проголошено Радянську владу і організовано місцеву Раду селянських і робітничих депутатів. Рада взялася запроваджувати революційний порядок у селі і в навколишніх хуторах, допомагала продовольчим загонам виявляти та реквізувати надлишки продуктів у куркулів. Коли в лютому — березні 1918 року в районі Новоолексіївки загін робітників під керівництвом більшовика Ф. М. Дорофєєва вів бої проти куркульських банд, Рада мобілізувала бідняків подавати йому допомогу.
Але період радянського будівництва виявився короткочасним: у квітні 1918 року австро-німецькі війська захопили Новоолексіївку. Залізницею рушили до Німеччини ешелони з награбованим добром. Окупанти вивозили зерно, сало, вовну, цукор. Лише 7 вересня 1918 року через станцію проїхав состав, яким вивезли 36 тис. пудів цукру.
В листопаді 1918 року окупанти змушені були під натиском частин Червоної Армії залишити село. Розташована на близьких підступах до Криму, Новоолексіївка перетворилася на арену запеклих боїв. З перших днів березня 1919 року радянські дивізії почали тіснити частини білогвардійського генерала Тілло у степах Північної Таврії. В районі станцій Новоолексіївка та Салькове безперервний бій тривав кілька діб, на Чонгарському перешийку ворог зазнав поразки. Іноземні імперіалісти підтримали білогвардійську контрреволюцію — денікінці перейшли в наступ. У травні 1919 року вони захопили Новоолексіївку. Неодноразові спроби провести мобілізацію до «Добровольчої армії» та заготовити хліб виявилися марними.
Наприкінці січня 1920 року, переслідуючи денікінців, що відступали в Крим, 3-й полк 8-ї Червонокозачої дивізії, якою командував В. М. Примаков, у районі Новоолексіївки зав’язав бій з ворогом і примусив його відступити. Червоні козаки визволили село і захопили великі запаси продовольства, залишеного денікінцями під час відступу. У лютому—березні 1920 року Новоолексіївка стала базою групи бронепоїздів 46-ї дивізії (комдив І. Ф. Федько)4. Група під керівництвом А. В. Полупанова діяла проти білогвардійців на підступах до Криму. В районі Новоолексіївки дислокувався також 20-й полк 3-ї дивізії, розташувався штаб 136-ї бригади.
Ще майже місяць білогвардійці чинили опір, намагалися контратакувати радянські війська на Чонгарському півострові. Трудящі Новоолексіївки подавали посильну допомогу частинам Червоної Армії. Тут у березні 1920 року обладнали госпіталь на 50 ліжок, реквізувавши для нього речі і майно багатіїв, які втекли з денікінцями.
Під час генерального наступу проти Врангеля Новоолексіївка кілька разів переходила з рук у руки. Вранці 30 жовтня 1920 року 4-а кавалерійська дивізія Першої Кінної армії у районі станції Новоолексіївка розгромила запасний полк марківської піхотної дивізії та штаб 1-ї врангелівської армії, при цьому в полон потрапило багато ворожих солдатів і офіцерів, у т. ч. генерал. На світанку наступного дня 4-у кавалерійську дивізію атакували 3-я донська та 7-а піхотні дивізії ворога. Виникла загроза оточення. Проте рішуча контратака 2-ї кавалерійської бригади під командуванням С. К. Тимошенка виправила становище. Весь день червоні кіннотники вели жорстокий бій з переважаючими силами противника, під натиском якого змушені були тимчасово залишити село. Вже через добу, 2 листопада, кіннота С. М. Будьонного остаточно оволоділа станцією, захопивши 1500 полонених, велику кількість трофеїв, серед них гармати, кулемети, гвинтівки, патрони англійського та американського виробництва. В бою під Новоолексіївкою в полон потрапили й члени американської місії на чолі з генералом Морелем.
У важких умовах довелося відбудовувати село після громадянської війни. Одним з перших кроків Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, обраної на загальних зборах мешканців села на початку січня 1921 року, була мобілізація сил та наявних засобів на відбудову залізниці. На розташованому поблизу Новоолексіївки націоналізованому соляному промислі скупчилися великі запаси солі, яку треба було відвантажити населенню інших міст країни. З цим завданням трудівники Новоолексіївки за допомогою робітників Генічеська успішно справилися.
Відроджувалося сільське господарство. В березні 1921 року в селі створюється комітет незаможних селян, його очолив більшовик Д. Г. Сузанський. KHC здійснив розподіл нетрудових лишків землі, вилучивши їх у місцевих куркулів. Бідняцьким господарствам було передано також частину тягла та інвентаря.
Внаслідок небувалої посухи і неврожаю, що його зазнала 1921 року в числі інших і Таврійська губернія, голод у селі досяг великих розмірів. Лише з 1-го до 15-го травня було зареєстровано 690 голодуючих. Сільська Рада на кошти, відпущені державою, та з допомогою трудящих Генічеська відкрила в селі громадську їдальню, де харчувалося 349 дітей віком до 16 років. Комнезам організував і відрядив на промисел рибальську бригаду. Виловлена риба була додатковим резервом харчування. У 1923 році з ініціативи комнезаму в селі утворилося перше товариство спільного обробітку землі, до якого вступило 12 найбідніших сімей. Комітет незаможників виділив для товариства 28 пудів посівного зерна, допоміг грунтообробними знаряддями. На полях ТСОЗу врожай був вищий, ніж в одноосібників. Це справило на селянські маси велике зараження, і протягом наступних двох років виникло ще три товариства, в яких об’єдналося 46 бідняцьких дворів.
Того року в Новоолексіївці утворився партійний осередок, секретарем якого обрали залізничника І. В. Осадчого — більшовика з дореволюційним стажем. За ініціативою партосередку на залізничній станції відкрився медичний пункт, за активною участю комуністів відбудували школу.
Успішне подолання труднощів відбудовного періоду створило передумови для дальшого розвитку господарства села. У 1929 році на базі ТСОЗів утворилися колгоспи «Нове життя», «Труд хлібороба», «Соцперебудова». На гроші, одержані в кредит від держави, вони придбали 4 трактори. 1931 року в Новоолексіївці створено машинно-тракторну станцію. Відтоді поліпшився обробіток землі, підвищилась урожайність зернових культур. У 1938 році в артілях зони обслуговування Новоолексіївської машинно-тракторної станції одержано пересічно по 20,5 цнт зерна з га. Її колектив посів перше місце в змаганні серед трьох МТС району. Кращі механізатори показували зразки самовідданої праці. Зокрема, комбайнер О. Т. Скачко у 1940 році за п’ять днів скосив зернові з 180 га, В. С. Махтеєв — з 172, В. Д. Стоцький — з 167 га. Сезонне завдання вони перевиконали в 1,5 раза. Сумлінна праця колгоспників та механізація основних трудомістких процесів виробництва забезпечили підвищення врожайності. В артілях зросло громадське тваринництво. У 1939 році учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки був колгосп «Труд хлібороба».
1930 року в Новоолексіївці створено плодорозсадницький радгосп, де першого року закладено лише 14 шкілок сіянців декоративних і фруктових дерев. Наявність садивного матеріалу дала змогу господарствам району протягом 1936— 1937 рр. закласти сади і ягідники на площі 1333 гектари.
Добре працювали трудівники колгоспних ланів, добре й заробляли. У 1940 році вони одержували на трудодень по 5 кг хліба і 3 крб. 50 коп. грішми. В крамницях споживчої кооперації жителі селища купували не тільки добротний одяг і взуття, а й мотоцикли, велосипеди, радіоприймачі.
Змінювався і зовнішній вигляд Новоолексіївки. Коли в 1938 році вона стала селищем міського типу, почалася забудова за єдиним планом. На місці пустирів з’являлися нові вулиці, обабіч яких висадили близько 12 тис. декоративних дерев і чагарників. У 1940 році завершено електрифікацію, а на початку 1941-го — суцільну радіофікацію селища. Розвивалися також охорона здоров’я, народна освіта, культура. В медичній амбулаторії працювали 2 фельдшери та 2 медсестри. Восени 1932 року на базі початкової школи тут створили семирічку, в якій здобували знання 163 учні. 1939/40 навчального року їх кількість зросла до 638. Центром масово-політичної роботи серед трудящих став клуб залізничників. Він мав стаціонарну кіноустановку і бібліотеку, книжковий фонд якої налічував 3 тис. томів. Активними її читачами були понад 400 трудівників селища. В клубі щотижня демонструвалися кінофільми. Майже кожна сім’я передплачувала газети, й журнали. Випускалися стінні газети.
Нове життя породжувало нові звичаї та обряди. Широко відзначались революційні свята, вшановувалися передовики й переможці змагання, ’ влаштовувалися урочисті проводи до Червоної Армії.
Коли 22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна, 540 чоловіків призовного віку поповнили лави Червоної Армії. Самовіддано, під гаслом «Все для фронту, все для перемоги!» працювали колгоспники — жінки, підлітки, літні люди на збиранні врожаю 1941 року. З наближенням фронту вони вивезли на схід країни частину колгоспного майна і техніки.
15 вересня 1941 року Новоолексіївку захопили гітлерівці. За два роки окупації фашисти розстріляли 22 чоловіка, в т. ч. залізничників-стахановців І. І. Ковбасенка, Ф. П. Бутенка, М. Чаплинського та інших. На каторжні роботи до Німеччини окупанти силоміць вивезли 77 жителів селища. Незважаючи на нестерпний режим, запроваджений окупантами, жителі селища переховували червоноармійців, котрим вдалося втекти з полону, забезпечували їх одягом і допомагали непомітно залишити селище. Діяли тут і закинуті в серпні 1942 року у ворожий тил радянські розвідники. Вони передавали місцевим комсомольцям повідомлення Радянського інформбюро, які розповсюджували їх серед населення.
30 жовтня 1943 року бійці 263-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту визволили Новоолексіївку від гітлерівців. Мужньо билися на фронтах Великої Вітчизняної війни жителі селища. З них 214 удостоєно урядових нагород. Рядовий В. Д. Висоцький відзначився хоробрістю під час висадки десанту під Одесою у вересні 1941 року. Він особисто знищив два гітлерівські кулемети з обслугою. Відважний боєць у 1942 році був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Та не всі воїни повернулися до рідних осель. 203 чоловіка полягли смертю хоробрих у боротьбі проти ненависного ворога. На їх честь у селищі насипано пагорб Слави, встановлено обеліск. Біля нього щороку 9 травня трудівники селища проводять мітинги, покладаючи до підніжжя пам’ятника вінки й квіти.
Відступаючи, фашисти зруйнували залізничний вокзал, будівлі хлібоприймального пункту, 139 житлових будинків, багато громадських споруд. З перших днів після визволення трудящі взялися відроджувати зруйноване ворогом господарство. Спираючись на допомогу держави, вони насамперед відновили роботу медичної амбулаторії, школи, закладів культури. Вже на початку 1944 року діти пішли до школи. Наступного навчального року тут працювали семирічна й три початкові школи, в яких навчалося 450 дітей шкільного віку.
Селище відроджувалося. До осені 1945 року трудящі відремонтували повністю 57 і частково 39 житлових будинків. Методом народної будови спорудили 2 двоквартирні будинки для вчителів. Наприкінці 1946 року житловий фонд досяг довоєнного рівня.
У перші дні після визволення селища відбудова господарства лягла головним чином на плечі жінок та підлітків. У трьох артілях Новоолексіївки («Нове життя», «Труд хлібороба», «Соцперебудова»), які відновили роботу, лишилося кілька розбитих тракторів, сівалок, косарок тощо. На тваринницьких фермах налічувалося по кілька голів великої рогатої худоби та коней. Тому на весняній посівній працювали і старі, й малі. Землю копали лопатами, боронували граблями. На збирання зернових вийшли всі, здатні працювати. Хоч були труднощі, з жнивами впоралися за 20 діб.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни до села повернулися демобілізовані воїни. Держава подавала артілям допомогу технікою, будівельними матеріалами та кредитами. 1945 року колгоспи селища вже повністю освоїли довоєнні посівні площі. З винятковим ентузіазмом трудилися в ті дні колгоспники артілі «Нове життя». Приклад у праці показували комсомольці, яких налічувалося 14. Зокрема, на жнивах 1945 року перед у змаганні вела комсомольсько-молодіжна ланка Л. Грушковської, виконуючи щодня норми на 150—180 проц. З гектара ланка зібрала по 16,2 цнт зерна. Колгосп достроково виконав план хлібоздачі й натуроплати за роботу МТС.
У 1944 році відновила роботу Новоолексіївська МТС. Після визволення селища залишилося 25 тракторів, з яких 17 потребували капітального, а решта — поточного ремонту. Того року частина відремонтованих тракторів вирушила на поля. Під час жнив 1945 працювало 16 комбайнів, полагоджених працівниками МТС. Для підготовки своїх кадрів при Новоолексіївській машинно-тракторній станції організували короткотермінові курси. У 1943—1944 рр. їх закінчило 24 юнаки, а наступного року — 41. Одержавши посвідчення, вони працювали в колгоспах трактористами, комбайнерами, помічниками комбайнерів.
Партійна організація МТС поповнилась 13 демобілізованими воїнами і об’єднувала в своїх лавах 18 комуністів. Вона очолила боротьбу за подолання труднощів відбудовного періоду. Особистим прикладом комуністи показували зразки високопродуктивної праці. Так, тракторист комуніст В. 3. Булгаков щодня виконував по півтори норми, не допускаючи простоїв машини. Комуністи підтримували кожне цінне починання, розвивали ініціативу робітників. Механізатори самі лагодили зіпсовані деталі.
Багато сил доклали трудящі, щоб відновити нормальну роботу залізниці. Працівники станції Новоолексіївка, впровадивши швидкісні методи обробки поїздів, добилися того, що всі ешелони вирушали з станції за графіком. У 1945 році колектив станції вийшов у число передових по Сталінській залізниці. Діяльну участь у відбудовних роботах, особливо на залізниці, взяли учителі місцевої школи. Вісім з них нагороджено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 рр.».
У 1946 році почалася реконструкція Новоолексіївського елеватора, побудованого ще в довоєнні роки. Після завершення всіх робіт і оснащення сучасною технікою, він став одним з найбільших за місткістю на півдні України.
У 1952 році колгоспники трьох артілей селища об’єдналися в одне господарство — ім. Мічуріна. За ним закріпили 2641 га землі, 108 га садів та виноградників, на фермах налічувалося 962 голови великої рогатої худоби, 320 свиней, 1200 овець і 2 тис. штук птиці. Артіль придбала 18 тракторів, 12 комбайнів та багато іншої сільськогосподарської техніки. Зростання господарства сприятливо позначилося на розвитку всіх його галузей, збільшилося виробництво зерна, м’яса, молока, вовни. Урожайність зернових культур, яким відведено в артілі 62 проц. орної землі, у 1953—1955 рр. становила 15 цнт з га і продовжувала збільшуватися. В 1967 році було зібрано вже по 25,4 цнт з гектара. Цих успіхів було досягнуто завдяки самовідданій праці трудівників селища. Один з кращих комбайнерів району О. Т. Скачко, який працював у колгоспі «Нове життя», в 1951 році зібрав зернові на площі 754 га і намолотив 10 тис. цнт зерна. У 1952 році його удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Високого виробітку він добивався і в наступні роки.
У лютому 1969 року колгосп ім. Мічуріна став радгоспом ім. космонавта Комарова. Головний напрямок його майбутнього розвитку — виноградарство. Включившись у змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, трудівники радгоспу добилися нових успіхів. У ювілейному 1970 році вони виростили високий урожай всіх сільськогосподарських культур. Зокрема, зернових зібрали по 27,9 цнт з га, в т. ч. озимої пшениці — 28,3 цнт. Були перевершені також завдання виробництва й продажу молока, м’яса, вовни. За досягнуті успіхи 56 трудівників нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». У першому році дев’ятої п’ятирічки план виробництва молока радгосп виконав на 111 проц., яєць — на 133 проценти.
Швидкими темпами розвивався плодорозсадницький радгосп. Якщо в 1947 році він виростив і відправив 10 тис. саджанців декоративних і фруктових дерев, то до 1970 року їх кількість збільшилася майже в 37 разів. Кращі люди радгоспу І. І. Гарбузинська, М. І. Ільяшенко, В. М. Ярмак у 1962 році були учасниками Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР.
Велике значення для піднесення сільськогосподарського виробництва має робота розташованої в селищі Генічеської дослідної станції Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи (створена 1955 року). Працівники станції зайняті виведенням перспективних сортів і гібридів кукурудзи, сорго, баштанних культур, а також розробкою методів підвищення урожайності озимої пшениці, кукурудзи, сорго та інших культур. Запропонований колективом станції спосіб меліорації солонців шляхом плантажної оранки на глибину 65—70 сантиметрів широко застосовується в господарствах Херсонської та Кримської областей. На станції також розроблені і рекомендовані колгоспам основні агротехнічні прийоми вирощування високих врожаїв озимої пшениці та підвищення технологічних якостей її зерна на богарних і зрошуваних землях. Вивчені й рекомендовані для широкого застосування ефективні методи боротьби з гірчаком рожевим, клопівником крупновидним та іншими небезпечними бур’янами. Селекціонери станції вивели й передали у виробництво кілька високоврожайних гібридів сорго, у т. ч. районовані сорти сорго Генічеське-1, Присиваське. За 10 років (1958—1968 рр.) колектив станції виростив і передав колгоспам 95 тис. цнт посівного матеріалу зернових культур високих репродукцій.
Комуністи станції роблять важливу справу, пропагуючи сільськогосподарські знання серед трудівників сільського господарства. Тільки за 1970 рік вони прочитали в колгоспах і радгоспах району 83 лекції і доповіді. З їх ініціативи в радгоспі ім. космонавта Комарова вже кілька років працюють курси, на яких основами агробіології оволодівають бригадири, ланкові, передовики виробництва. Викладачами тут на громадських засадах працюють співробітники науково-дослідної станції. Вони ж створили при середній школі гурток юних генетиків.
За роки повоєнних п’ятирічок істотні зміни сталися і на підприємствах місцевої промисловості. 1959 року в селищі став до ладу консервний завод, цехи якого оснащені найновішим технологічним устаткуванням. Тут діє також потокова автоматична лінія для виготовлення томату-пасти, бракеражні автомати тощо. На підприємстві трудяться 250 робітників, серед яких 93 — ударники комуністичної праці. Підприємство випускає консерви 30-ти найменувань, переробляючи сировину, що її постачають колгоспи Генічеського району. 1970 року завод виробив продукції на 1,7 млн. крб., яка користується великим попитом не тільки в нашій країні. Її охоче купують торговельні фірми Польщі, Югославії та інших країн. У березні 1970 року завод достроково виконав п’ятирічний план випуску продукції.
У 1965 році реорганізовано елеватор в комбінат хлібопродуктів. Він має 15 механізованих складів, розрахованих на одночасне зберігання 16 тис. тонн зерна. Через рік було пущено цех для виробництва комбінованих кормів з добовою продуктивністю 90 тонн високопоживних кормових концентратів. У числі працівників комбінату — три спеціалісти з вищою та вісім — з спеціальною середньою освітою.
Значний обсяг ремонтних робіт виконує відділення районного об’єднання «Сільгосптехніки», колектив якого обслуговує колгоспи Генічеського, Іванівського, Новотроїцького та інших районів. У 1967 році тут запрацювала установка для гальванізації деталей.
Новоолексіївка невпинно зростає. За післявоєнні роки невпізнанно змінився зовнішній вигляд селища. Протягом 1951 — 1971 рр. тут збудовано двоповерхову школу, навчальний корпус професійно-технічного училища, будинок культури на дослідній станції, розширено лікарню, споруджено клуб, чотири магазини, комбінат побутового обслуговування. За цей же час зведено 1263 типові будинки, у т. ч. 6 — багатоповерхових з усіма комунальними вигодами. На ознаменування 50-річчя Великого Жовтня завершено спорудження двоповерхового будинку культури. В селищі прокладено 16 км водопроводу і 12 км доріг з твердим покриттям. На вулицях і присадибних ділянках висаджено декоративні й фруктові дерева. Біля вокзалу розбито сквер.
Щасливо й заможно живуть нащадки колись знедолених переселенців. Про це переконливо свідчить вже той факт, що тільки протягом 1970 року в магазинах Новоолексіївки продано на 152 тис. крб. меблів, холодильників, пральних машин, мотоциклів і моторолерів, телевізорів та інших товарів культурно-побутового й господарського призначення. В особистому користуванні жителів є 118 мотоциклів, 1673 велосипеди, 402 телевізори, 2342 радіоприймачі. Проти 1952 року товарооборот Новоолексіївського сільського споживчого товариства у 1970 році зріс у 5,6 раза, а продаж товарів культурно-побутового призначення — майже в 10 разів.
Радісні зміни — на кожному кроці. У 1952 році семирічку було реорганізовано в середню школу. У ній та двох початкових школах працюють 64 педагоги, в т. ч. 12 — відмінники народної освіти. Вчительці середньої школи Л. П. Папкович присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР. Понад 150 випускників школи здобули вищу освіту. З 1952 року в Новоолексіївці працює училище механізації сільського господарства, яке в 1963 було перетворене на сільське професійно-технічне училище. За цей час воно підготувало понад 4 тис. механізаторів широкого профілю.
При селищному будинку культури створено драматичний, хоровий і танцювальний гуртки, в яких бере участь близько 200 робітників, колгоспників, учителів, учнів старших класів середньої школи. В сільській бібліотеці налічується 10 тис. томів книжок, її читачами є 2250 жителів селища. Бібліотеки мають також середня школа, професійно-технічне училище, підприємства.
У перших рядах борців за високий урожай, комплексний розвиток господарства селища йдуть комуністи, яких 1971 року налічувалося 300. Члени партії очолюють змагання за комуністичну працю й побут.
Багато корисних справ на рахунку комсомольців селища, яких тут 440. Вони обладнали в будинку культури Ленінську кімнату, зібравши тут понад тисячу експонатів, взяли шефство над зеленими насадженнями, заклали сквер біля будинку культури тощо.
Велика роль у відрадних змінах, що сталися в Новоолексіївці, належить і селищній Раді депутатів трудящих, до складу якої обрано 72 колгоспників, робітників та представників сільської інтелігенції. Значну частину місцевого бюджету селищна Рада витрачає на дальше підвищення культурного рівня населення, охорону здоров’я, освіту та благоустрій селища, для чого у 1970 році було виділено понад 300 тис. крб. із загальної суми 434 520 карбованців.
На підприємствах, в установах і радгоспі діє 9 груп народного контролю. Велику роботу провадить також первинна організація товариства «Знання», яка має в своєму складі 22 лектори.
За роки Радянської влади колись глухе село Новоолексіївка розрослося й перетворилося на селище міського типу з високорозвинутим багатогалузевим сільським господарством, промисловими підприємствами. Трудівники селища розгорнули соціалістичне змагання за те, щоб у дев’ятій п’ятирічці значно збільшити випуск сільськогосподарської і промислової продукції, піднести добробут жителів селища, успішно виконати історичні накреслення XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.
В. Я. ВОЛОШИНОВ, П. Д. КОВАЛЬ, Я. А. КОЛОСОВ