Гола Пристань, Голопристанський район, Херсонська область (продовження)
Перша сільськогосподарська артіль — «12-річчя Жовтня», що об’єднувала 360 селянських родин, виникла в Голій Пристані восени 1929 року. Наступного року створено й риболовецьку артіль «Хвиля революції». Кустарі й ремісники селища об’єдналися в промислові артілі «Комунар», «Кооплозовик», «Труд інвалідів», де виготовляли взуття, меблі, збрую тощо.
В 1930 році в колгоспі «12-річчя Жовтня» був створений партійний осередок, до якого в 1933 році входило 10 комуністів, у т. ч. З жінки. Члени партії, спираючись на широкий колгоспний актив, провадили велику агітаційно-масову роботу серед трудящих, особистим прикладом запалювали їх на нові трудові звершення.
Шалений опір колективізації чинили куркулі. Вони ставали на шлях залякувань, шантажу, терору, прагнучи не допустити незаможних селян до колгоспів. У районі 1930 року було кілька випадків звірячої розправи куркулів над радянськими активістами. Так, куркулі вчинили замах на життя сільського активіста, організатора червоної валки хліба П. Клименка.
Це викликало гнів і обурення колгоспників, які, зібравшись на загальні збори, ухвалили рішення про виселенні! куркульських родин за межі району.
Господарство артілі з кожним роком росло й міцніло. 1940 року колгосп об’єднував 421 селянське господарство, за ним було закріплено 1,1 тис. га орної землі, з них 73,5 га виноградників. Господарство мало 4 тваринницькі ферми, птахоферму, пасіку, винокурню. Валовий доход колгоспу напередодні Великої Вітчизняної війни становив 1,8 млн. карбованців.
Успішно трудилися члени колективу промислової артілі «Комунар», де з кожним роком зростала продуктивність праці, механізація виробництва. 1939 року трудівники виконали річний план за 9 місяців, виготовивши на сотні тисяч карбованців товарів широкого вжитку. Зросло господарство річкового порту, до причалів якого щоденно швартувалися десятки пасажирських і вантажних суден. З кінця 1939 року почав працювати Голопристанський лісгосп, де розгорнулися роботи щодо залісення пісків. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Голій Пристані діяло понад 30 торговельних точок.
Впорядкування селища стало всенародною справою. На суботниках і недільниках трудящі висадили тисячі дерев і кущів, багато квітів. Впорядковувалися вулиці. Більшість житлових будинків було електрифіковано і радіофіковано.
Працювала добре обладнана поліклініка і новозбудована районна лікарня на 75 ліжок. На курорті «Гопри» збудували два двоповерхові корпуси, водолікарню, клуб, їдальню, створено кілька нових кабінетів і лабораторій. Тут одночасно могло лікуватися близько 600 чоловік.
У передвоєнні роки повністю було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Працювала середня школа, для якої 1941 року почали будувати нове приміщення.
Справжнім осередком культурно-масової роботи став районний будинок культури, де діяли хоровий, драматичний та інші гуртки художньої самодіяльності. Після того як в 1934 році будинок культури одержав апаратуру для звукового кіно, подивитися кінофільми приходили люди з близьких і віддалених сіл. 1941 року розпочалося спорудження нового приміщення для будинку культури. Близько 30 тис. томів мала у своєму фонді районна бібліотека.
З кожним днем заможнішим і культурнішим ставало життя трудящих. Успіхи в соціалістичному будівництві радували радянських людей, вселяли в їх серця глибоку віру в правильність ленінського курсу партії, почуття гордості за свою соціалістичну Батьківщину. Та ненависний ворог — фашистська Німеччина, напавши на Радянський Союз, приніс з собою насильство, смерть, грабування, розруху, голод.
Партійна організація і органи місцевої-влади провели велику роботу щодо організації охорони врожаю, створення загонів народного ополчення, евакуації людей і матеріальних цінностей у східні райони країни. Багато голопристанців, у т. ч. жінок, просили зарахувати їх добровольцями до діючої армії.
13 вересня 1941 року Голу Пристань окупували фашистські війська. Для жителів селища настали дні тяжких випробувань. Жорстоку розправу чинили гітлерівські головорізи над населенням. Лише 8 жовтня 1941 року вони розстріляли понад сто жителів Голої Пристані. В період тимчасової окупації селища від рук фашистських катів загинуло десятки голопристанців — активістів, партійних і радянських діячів, комсомольців, серед них—працівник райвиконкому П. Б. Безкровний, голова колгоспу «12-річчя Жовтня» П. Й. Цибульський та інші.
Та радянські люди не схилили голови перед окупантами. Вже восени 1941 року в Голій Пристані виникла підпільна група, очолювана секретарем райкому партії П. М. Козюрою і головою райвиконкому І. М. Пучніним. Незабаром виникли ще дві підпільні групи. Одну з них очолював лісничий А. Г. Форматов. До складу групи входили Н. А. Форматок, В. О. Биканов, Д. В. Кравченко та інші. Вони збирали зброю, надавали допомогу пораненим і полоненим червоноармійцям, забезпечували їх всім необхідним, переправляючи в безпечні місця. Коли, з наближенням Червоної Армії, в листопаді 1943 року гітлерівці почали руйнувати селище, група вступила з ними в бій і не допустила знищення будівель лікарні і курорту.
Ще одну підпільну групу очолював працівник районного будинку культури К. І. Герасименко. Група об’єднувала переважно молодь. Підпільники знищували застави окупантів у дніпровських плавнях, розповсюджували зведення Радянського інформбюро, провадили агітаційну роботу серед населення, перешкоджали відправці молоді району до Німеччини.
Підпільний райком КП України на чолі з П. М. Козюрою встановив зв’язок з іншими групами Голої Пристані й району. На початку 1943 року було налагоджено зв’язки з Херсонською підпільною організацією. Однак в умовах безлісся широко розгорнути бойові дії було важко. Багато голопристанців, ризикуючи життям, допомагали підпільникам, вели боротьбу проти загарбників.
Комсомолець Г. М. Скалдін, рибалка колгоспу «Хвиля революції» зі своєю матір’ю Надією Наумівною деякий час переховували в своєму будинку радянських парашутистів з радіостанцією. В будинку К. О. Олійникової була явочна квартира підпільників із групи П. М. Козюри, сама вона була їх зв’язковою.
Визволили Голу Пристань від окупантів 4 листопада 1943 року підрозділи 5-го гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу під командуванням генерал-лейтенанта О. Г. Селиванова. Натиск радянських військ був настільки могутнім і блискавичним, що фашисти залишили на пристані багато награбованого хліба, худоби, а також тисячі посилок, приготовлених для відправки в Німеччину.
Жителі Голої Пристані з величезною радістю зустрічали своїх визволителів. Працівник причалу Я. Д. Куликов приніс схований ще в 1941 році червоний прапор і передав його радянським воїнам.
Німецькі окупанти завдали величезної шкоди народному господарству райцентру. Вони знищили і пограбували майно колгоспів, торфопідприємства, промартілей, електростанції, шкіл, клубів, бібліотек, музею Чорноморського заповідника, лікарні і курорту.
Близько 2800 голопристанців за мужність і героїзм, проявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, були нагороджені орденами і медалями СРСР. Серед них — двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-винищувач П. О. Покришев. В роки війни він здійснив 305 бойових вильотів, збив 38 фашистських літаків.
Колгоспники, механізатори Збур’ївської МТС, яка обслуговувала й райцентр, річковики і працівники підприємств, спеціалісти сільського господарства, всі трудящі докладали багато зусиль до того, щоб відновити зруйноване господарство, налагодити виробництво, подати допомогу Червоній Армії для повного розгрому німецько-фашистських окупантів. До фонду Червоної Армії було здано 31 тис. пудів хліба, на будівництво танкової колони зібрано 2,3 млн. крб. У фонд допомоги сім’ям військовослужбовців трудящі району здали 595 тонн зерна, 57 тис. крб. грішми, відрахували 15,1 тис. трудоднів. Учителі брали участь у збиранні коштів на будівництво літака «Освітянин Херсонщини». Голопристанці взяли шефство над госпіталем, розміщеним у ті роки в райцентрі. Вони допомагали доглядати за пораненими, забезпечували їх свіжими фруктами і овочами, влаштовували для поранених воїнів концерти. Сотні посилок було відправлено фронтовикам.
Трудящі Голопристанського району шефствували над шахтою «Дельта» тресту «Ворошиловградвугілля». Вони відправляли шахтарям продукти харчування, допомагали робочою силою, вели обмін делегаціями. Колектив шахти 1944 року успішно завершив відбудовні роботи і достроково виконав план видобутку вугілля. Багато жителів Голої Пристані успішно працювали на відбудові Дніпровської гідроелектростанції ім. В. І. Леніна. 57 трудівників колгоспу «12-річчя Жовтня» нагороджено медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Незабаром після визволення відновили роботу районний комітет партії та райвиконком. До кінця 1943 року почали працювати промислові артілі «Комунар» і «Лозовик», медичні заклади, початкова й середня школа, радіовузол, друкарня, вийшли перші номери районної газети «Південна комуна». Колектив торфопідприємства 1944 року видобув 8,5 тис. тонн сухого торфу замість запланованих 7 тис. тонн. Самовіддано трудилися колгоспники.
Після, переможного закінчення Великої Вітчизняної війни до Голої Пристані повернулися демобілізовані воїни. Були створені первинні партійні організації на торфопідприємстві, у промартілі «Комунар», рибгоспі «Хвиля революції», колгоспі «12-річчя Жовтня» та інших колективах райцентру. Колгоспна партійна організація, яка складалася з 3 чоловік, зуміла згуртувати навколо себе значний колгоспний актив. Активно діяла агітаційна група при райкомі партії, що об’єднувала 32 лектори і пропагандисти. Колгоспні агітатори запалювали людей на трудові подвиги не лише полум’яним словом, але й особистим прикладом; вони були організаторами трудового змагання. Держава допомогла трудящим насінням, технікою, худобою. Так, лише за квітень—травень 1945 року район одержав понад 100 коней. Це дало можливість створити племінну ферму.
До 1950 року відбудова господарства Голої Пристані була в основному завершена. Добре трудився колектив промислової артілі «Комунар». Слюсар І. С. Головко виконував річні норми на 325—327 проц., столяр О. Н. Герасименко і коваль А. І. Іванов—на 320 проц. Трудівники Голопристанського лісгоспу за 1946 — 1950 рр. засадили лісом близько 2 тис. га піщаних земель. 1950 року рибгосп «Хвиля революції» виконав план вилову риби на 110 проц. Успішно трудилися колгоспники артілі «12-річчя Жовтня». Так, ланка Н. Н. Соловйової зібрала по 260 цнт помідорів з гектара.
За відбудовні роки розширилася районна лікарня: кількість ліжок у ній досягла 100. Розгорнув роботу курорт «Гопри». У двох середніх і чотирьох початкових школах навчалося понад 1,5 тис. дітей. Діяли районний будинок культури і кінотеатр, чотири бібліотеки. 1946 року Голу Пристань переведено до розряду селищ міського типу.
Дальшого розвитку досягли трудові колективи Голої Пристані у післявоєнних п’ятирічках. З року в рік зростали прибутки колгоспу. 1950 року вони становили 1,1 млн. крб., а в 1958 році — досягли 4 млн. крб. Колгосп одержав по 50 цнт м’яса на 100 га земельних угідь, значно перевиконавши план продажу державі тваринницької продукції. Непоганою як на той час була врожайність колгоспних ланів. Зростала оплата праці колгоспників. 1954 року члени артілі одержали на трудодень по 1 кг зерна і по 2,8 крб. грішми, в 1958 році доходи колгоспників були подвоєні.
1969 року за рішенням колгоспників артіль «12-річчя Жовтня» була перетворена на винрадгосп «Дніпровський». Радгоспу виділено 3858 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1114 га орної землі, зрошується 158 га. Під виноградниками зайнято 252 га. 1971 року валовий збір винограду становив 2281 цнт. Значного розвитку набуло й овочівництво. Радгоспні теплиці займають площу 3,5 га. Господарство добре механізоване. Загальна потужність електроустановок становить 3,7 тис. кінських сил. 1971 року радгосп одержав 0,6 млн. крб. чистого прибутку.
Значний крок уперед зроблено і в розвитку промисловості міста (1958 року Голу Пристань переведено до категорії міст районного підпорядкування). 1960 року на базі промартілі «Комунар» створено однойменний завод, який освоїв випуск катерів, човнів, а також меблів і іншої продукції. Штампувальник заводу І. Т. Верлатий був делегатом XXIV з’їзду КП України. Почав працювати завод твердокомишитових плит. Семи його бригадам і 60 трудівникам присвоєно звання бригад і ударників комуністичної праці. 1960 року став до ладу райхарчокомбінат, де налагоджено випуск консервів, безалкогольних напоїв, рисової крупи, олії тощо. З 1955 року в Голій Пристані діє велике добре оснащене автопідприємство. В ньому є понад 100 вантажних автомобілів, 40 автобусів, 13 легкових таксі.
У зв’язку з розгортанням робіт для створення зрошувальної системи 1964 року в місті створено машинно-меліоративну станцію, що має понад 100 тракторів і землерийних машин. Діють 3 будівельні організації, пересувна механізована колона, будівельна дільниця і будівельно-ремонтне управління. Працює комбінат побутових підприємств. Місто підключене до державної енергомережі. Потреби трудящих в промислових і продовольчих^ товарах задовольняють близько 50 торговельних підприємств.
Широко розгорнув роботу Чорноморський державний заповідник, підпорядкований з 1958 року Інституту зоології АН УРСР. Заповідник займає площу 9,4 тис. га суходолу і 24,7 тис. га водного дзеркала, включає лісостепову й приморську ділянки та острівці між Дніпровським лиманом і Тендрівською косою. Це єдине в СРСР місце гніздування середземноморських чорноголових чайок, які знищують комах—шкідників сільського господарства. На островах розміщені численні колонії морського голубка, чорнодзьобого крячка тощо. В затоках щорічно зимують сотні тисяч диких качок і 12—15 тис. лебедів. Під час осіннього і весняного перельотів тут зупиняються тисячні зграї гусей, куликів, дрохв, перепелів. У заповіднику провадяться значні наукові дослідження. Щоб вивчити шляхи перельоту, місця зимівлі, тривалість життя птахів, здійснюється масове кільцювання. Протягом 1929—1966 рр. окільцьовано близько 300 тис. птахів. 1964 року вперше сюди завезено 12 плямистих оленів. Акліматизація пройшла успішно, вони швидко розмножуються — вже налічується понад 250 оленів. На землях заповідника близько 600 видів рослин. Особливо красиві заповідні гаї — березові, дубові, вільхові, осикові. Вчені вивчають вплив багаторічних дикоростучих трав на поліпшення колгоспних луків і пасовищ. У заповідних водах розводять кефаль, скумбрію, осетра, камбалу та іншу рибу.
В тих змінах, що сталися у місті за післявоєнний час, велика заслуга голопристанських комуністів, комсомольців, депутатів міської Ради. В Голій Пристані діє 47 первинних партійних організацій із загальною кількістю 930 комуністів, 21 первинна комсомольська організація, що об’єднує 937 членів ВЛКСМ. У червні 1971 року відбулися вибори до міської Ради депутатів трудящих 13-го скликання. З 50 депутатів 46 проц. становлять комуністи. При Раді діє 7 комісій. 1971 року її бюджет становив 591,4 тис. крб., у т. ч. асигновано на розвиток освіти — 196,4 тис. крб., культурно-масову роботу — 3,6 тис., на благоустрій — 118,9 тис. крб. Депутати міськради розглядають і вирішують питання виробничої діяльності підприємств і радгоспу, торговельно-побутового обслуговування населення, культурно-освітньої роботи, про дошкільні дитячі заклади, утримання й розширення житлового фонду міста.
За останні роки Гола Пристань перетворилася на один з кращих районних центрів Херсонської області. Значні роботи провадяться щодо впорядкування міста. Центральні вулиці його — Радянська, Леніна, Кірова, Горького та інші заасфальтовані. Розбито три сквери, значно розширено парки ім. Комінтерну і Комбайнерів. За післявоєнні роки піщані кучугури на околицях міста площею 20 тис. га засаджені сосною. Зараз це місце перетворене на зону відпочинку трудящих. Місто прикрасилося новими красивими спорудами — приміщеннями середньої школи № 3, універмагу, будинку зв’язку, райкому партії, автовокзалу, житловими будинками. В багатьох квартирах встановлено газові плити, значно розширена телефонна мережа.
Медичне обслуговування трудящих здійснюють 35 лікарів і 145 чоловік з середньою медичною освітою. Вони працюють в районній лікарні на 150 ліжок, поліклініці, протитуберкульозному диспансері, 4 фельдшерських пунктах, аптеці.
У красивому парку розташований санаторій «Гопри», що займає територію 108 га. Ропа лікувального озера, яке має близько тисячі метрів у довжину і 750 м у ширину, містить у собі вуглеводи, йод, бром, фосфорну кислоту. В санаторії лікують радикуліт, ревматизм, неврити, поліартрити, гінекологічні захворювання. Пропускна спроможність грязелікарні — 800 чоловік на день.
Назавжди покінчено з неписьменністю населення. В Голій Пристані є 6 загальноосвітніх шкіл — 2 середні, 2 восьмирічні і 2 початкові, де навчаються 2137 учнів. Діють 2 музичні школи — дитяча і вечірня для дорослих, дитяча спортивна школа. Педагогічний колектив міста налічує 140 чоловік.
При районному будинку культури, 2 клубах, 6 червоних кутках працює 40 гуртків художньої самодіяльності. В райцентрі є 13 (разом з відомчими) бібліотек з книжковим фондом понад 100 тис. примірників.
Зійшовши з теплохода, гості міста звичайно зупиняються біля «Щита слави», на якому портрети 24 Героїв Радянського Союзу і Героїв Соціалістичної Праці Голопристанського району. Сузір’я героїв є гордістю, славою району. Серед прославлених трударів Герой Соціалістичної Праці свинарка М. Г. Біла, заслужений лісівник УРСР М. С. Яковенко, заслужений лікар УРСР Р. М. Білецька, заслужений вчитель УРСР К. А. Конторева та інші. На їх прикладі виховується підростаюче покоління, вчиться жити і працювати, як заповів Ілліч.. Вже стало традицією щорічне проведення свята молодого передового виробничника. За право взяти участь у ньому борються комсомольці й молодь всього району. В день свята біля пам’ятника В. І. Леніну молодь підводить підсумки роботи, рапортує про трудові перемоги. Священим для голопристанців стало місце на березі Конки, де стоїть 12-метровий обеліск в пам’ять про тих, хто не повернувся з фронтів Великої Вітчизняної війни. Сюди трудящі приходять і в святкові дні, і в будні, тут приймають у піонери, до комсомолу.
В обстановці високого політичного і трудового піднесення трудящі Голої Пристані відсвяткували 100-річний ювілей В. І. Леніна. Трудівники брали підвищені зобов’язання й успішно виконували їх. В дні підготовки до свята в місті пройшли теоретичні конференції, ленінські читання, кінофестиваль, сотні доповідей, лекцій, бесід про життя і діяльність Ілліча, боротьбу партії і народу за перетворення в життя геніальних ідей вождя. Понад 720 голопристанцям були вручені ювілейні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Великі зміни стануться в місті за дев’яту п’ятирічку. 1972 року намічено закінчити спорудження хлібозаводу, критого ринку, укріпити набережну пристані та інше. Протягом наступних років завершиться будівництво овочесховища, елеватора на 50 тис. тонн зерна. Розпочнеться навчання у новозбудованих восьмирічній та середній школах. Заплановано значні роботи щодо впорядкування міста. На 150 проц. зросте довжина водопроводу і каналізації, вулиці одягнуться в асфальт, буде висаджено тисячі декоративних дерев і кущів.
Трудящі Голої Пристані наполегливо працюють, щоб втілити в життя історичні рішення XXIV з’їзду КПРС і завдання дев’ятої п’ятирічки.
М. І ЄРМАК, П. П. КИР’ЯН, Б. Й. КОРОВНИКОВ