Нова Збур’ївка, Голопристанський район, Херсонська область (продовження)
Велике лихо — голод — насунулося на країну. Щоб ліквідувати його, волвиконком, спираючись на комуністів і сільський актив, провів у ті роки величезну роботу. За рішенням загальних зборів селян було вилучено значну кількість церковних цінностей, які пішли на закупівлю хліба для голодуючих селян, організовано громадське харчування, насамперед для дітей. Значну допомогу селу подала й держава.
У зв’язку з проведенням адміністративної реформи 1923 року і ліквідацією волостей в Новій Збур’ївці відбулися вибори до Ради селянських депутатів. При Раді діяли секції: адміністративно-господарська, земельна, культурно-освітня, благоустрою села і санітарії. Нова Збур’ївка залишилася у складі Голопристанського району. В селі налічувалося 6447 мешканців, які проживали у 1525 дворах. Активізувалося громадсько-політичне життя села. Трудящі брали участь у проведенні кампаній допомоги безпритульним дітям, червоному студентству. Збиралися кошти для лікнепу, на користь МОДРу.
На початку 1924 року завершився розподіл землі. Загальна площа сільськогосподарських угідь становила 20,3 тис. десятин, з них 5,3 тис. було під випасом, плавнями, річками, шляхами, пісками та лісом держфонду. 1 тис. десятин займали садиби, 0,5 тис. десятин відійшло до Старої Збур’ївки. Площа орної землі становила 12,9 тис. десятин. Допомогала біднякам, сім’ям червоноармійців держава через сільськогосподарське кредитно-кооперативне товариство, яке створено в Новій Збур’ївці 2 березня 1924 року. Через рік, в його складі налічувалося 675 членів. Товариство мало зерноочисний пункт, прокатну станцію, провадило торгівлю будівельними і промисловими товарами. На 1924—1925 рр. сільськогосподарський банк відкрив йому кредити на закупівлю посівного матеріалу, робочої худоби та реманенту в сумі 36 тис. крб. Щоб припинити спекуляцію хлібом, товариство відкрило в селі крамницю для продажу борошна, хлібопекарню. Цей захід дав позитивні наслідки — ціни на хліб зменшилися у 2 рази.
Вже в перші роки Радянської влади в селі почала працювати лікарня на 10 ліжок, яку обслуговували 6 медичних працівників.
1921 року було відкрито три трудові школи. Перша з них створена на базі колишньої початкової земської школи. При ній діяла їдальня для дітей. Поряд з навчанням діти працювали у шкільному саду, вчилися шевському ремеслу і столярній справі. 1925 року школи Нової Збур’ївки охопили 808 учнів. Навчання провадилося рідною мовою. Того року в селі виникла піонерська організація.
Велика увага приділялася ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Для залучення додаткових коштів на цю важливу справу в Новій Збур’ївці в лютому 1924 року було створено товариство друзів лікнепу. В школах ліквідації неписьменності навчалося 100 чоловік. Центрами культурно-виховної роботи серед селян стали сельбуд, бібліотека, в яких силами комуністів, комсомольців, учителів провадилися читання книг і газет, бесіди й лекції про політику Радянської держави, організовувалися концерти художньої самодіяльності.
Значні зрушення сталися в економічному розвитку села наприкінці двадцятих років. Розвивалися борошномельна, круп’яна, маслоробна галузі промисловості. В 1926 році прибуток Новозбур’ївського товариства споживчої кооперації «Вигода» становив 3 тис. крб. Гірше було в сільському господарстві. Розпорошеність господарств не давала можливості застосовувати на полях техніку. Кількість населення зростала — за чотири роки воно збільшилося на 501 чоловіка і на 1 січня 1928 року становило 6,9 тис. жителів. Це, в свою чергу, зумовлювало подрібнення земельних наділів. Зрівняльний розподіл землі не міг ліквідувати диференціації селянства. 1925 року 60 проц. новозбур’ївців становили бідняки, 30 — середняки, 10 — куркулі.
Вихід із скрутного становища партія й уряд вбачали у колективізації сільського господарства. Передова частина селянства схвалила і підтримала ленінський кооперативний план. Перші кроки на шляху соціалістичної перебудови Нової Збур’ївки було зроблено ще восени 1922 року, коли 36 господарств незаможників об’єдналися в ТСОЗи: «Червона зірка», «Вільна праця», «Юний землероб» і «Червоний орач».
Наприкінці 1923 року виникло ще два товариства — «Землероб» А «Червона Україна». За всіма цими господарствами було закріплено 673 десятини орної землі, вони мали 28 голів великої рогатої худоби. На полях ТСОЗів вперше в селі впровадилися сівозміни.
Комуністи, комсомольці, комнезамівці вели серед селян роз’яснювальну роботу про переваги колективного господарювання. Значну допомогу подавали шефи — херсонські друкарі та робітники заводу ім. Петровського. В процесі соціалістичної перебудови села міцнів партійний осередок, зростала повага до комуністів.
На початку 1928 року в селі виникло 4 артілі — «Червоний Жовтень», «Вільна Україна», «Юний городник», «Юний пролетар», а через рік — ще 3: «Агрокультура», «Незаможник», «Новий полевод»2. Колгосп «Червоний Жовтень», що на той час вважався кращим колективним господарством у районі, згодом очолив двадцятип’ятитисячний, колишній робітник Херсонського заводу ім. Петровського І. Ф. Архипов. Артіль об’єднувала 188 членів, за нею закріпили 1620 га землі, в т. ч. 1557 га орної. Селяни сіяли зернові культури, соняшник, почали вирощувати бавовну. 105 га колгоспники відвели під баштан. Виноградник займав 5 гектарів. Артіль мала 5 сівалок, 17 борін, 28 плугів, парову молотарку, дві віялки. В розпорядженні артілі була кузня, теслярня, два млини (вітряк та паровий), просорушка, олійниця. На фермах налічувалося 78 коней, 40 корів, свиней.
З початку колективізації до артілей вступали в основному бідняки. Середняцька маса вагалася, бажаючи на власні очі переконатися в перевагах колективного господарювання. У березні 1931 року артілі об’єднували 17,8 проц. господарств. Це пояснювалося і ворожою агітацією куркулів. Тому комуністи і комнезамівці посилили роз’яснювальну роботу серед селян, на допомогу їм прибула Снігурівська буксирна бригада, яка домоглася непоганих наслідків. Уже в квітні 36,6 проц. селянських господарств об’єдналися в колгоспи. Щоб зміцнити господарства, на базі 6 ТСОЗів і 7 артілей створили 4 колгоспи: «Червоний Жовтень», «Червона зірка», «Агрокультура» і «Перше травня». Вороже настроєних куркулів та їхні сім’ї було вислано за межі району. Завершення колективізації відбулося в 1933 році.
Велику роль у зміцненні артілей відіграла МТС, створена 1931 року в сусідньому селі Чулаківці. Наступного року вона мала 7 тракторів. У середині 30-х років МТС перевели до Нової Збур’ївки. Напередодні війни колгоспні поля обробляли 126 тракторів. Колгоспники, робітники МТС розгорнули соціалістичне змагання за підвищення врожаїв, розвиток громадського тваринництва. Працівники вівчарської ферми колгоспу «Агрокультура» протягом 1937—1939 рр. одержували від кожних ста вівцематок асканійської породи по 121,7 ягняти. 1940 року цю ферму занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві.
Невпізнанно змінилося село. Більшість колгоспників спорудила добротні житлові будинки, навколо яких розрослися розкішні сади й виноградники. Ще 1929 року село телефонізували, 1932 — радіофікували. В 1936 році частину села підключили до електростанції МТС.
Неписьменність серед дорослого населення в основному ліквідували в передвоєнні роки. Діяли середня і 2 початкові школи, де працювало 45 учителів. Споруджено нове приміщення клубу із залом на 400 місць, в якому демонструвалися звукові кінофільми, читалися лекції і доповіді, працювали драматичний та хоровий гуртки. Значну культурно-освітню роботу серед населення провадили сільська бібліотека, бригадні червоні кутки.
Але розпочалася Велика Вітчизняна війна — із того дня всі помисли новозбур’ївців, як і всіх радянських людей, були спрямовані на одне — перемогти ненависного ворога. Вже в перші дні війни до лав Червоної Армії вступило 1275 новозбур’ївців. Усі, хто залишався у селі, з величезним напруженням працювали на жнивах. З наближенням фронту почалася часткова евакуація людей, а також майна колгоспів. Скотарка колгоспу «Перше травня», комуністка І. Ю. Федченко, що супроводила худобу спочатку до Ростовської області, а в липні 1942 року в Дагестанську АРСР, не тільки зберегла 370 голів великої рогатої худоби, але й виростила приплід. В 1943 році вона здала 415 голів худоби. Її нагороджено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941— 1945 рр.».
14 вересня 1941 року гітлерівці захопили Нову Збур’ївку, окупація села тривала два роки. Фашисти розстрілювали колгоспних активістів, силоміць вивезли на каторжні роботи до Німеччини понад сто юнаків і дівчат.
Але воля людей до боротьби проти ворога міцніла з кожним днем. Новозбур’ївці всіляко саботували заходи окупантів: не виходили на сільськогосподарські роботи, різали худобу, ховали хліб, одяг, ухилялися від відправки до Німеччини. В район Нової Збур’ївки в квітні 1942 року прибула оперативно-чекістська група з 7 чоловік на чолі з А. М. Коліним, яка мала завдання зв’язатися з партизанським загоном під командуванням О. Ю. Гірського. Карателям вдалося натрапити на слід групи. В нерівному бою у травні 1942 року, оточені гітлерівцями, усі 7 чекістів загинули смертю хоробрих. Вони поховані в братській могилі на новозбур’ївському кладовищі разом з воїнами Червоної Армії, які загинули в боях за визволення села. 1961 року тут відкрито’-пам’ятник.
Визволили Нову Збур’ївку від німецько-фашистських загарбників 4 листопада 1943 року частини 2-ї гвардійської армії3. Та війна продовжувалася. У лавах Червоної Армії хоробро билися проти ворога вихідці з села. 392 новозбур’ївці не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни. 639 чоловік нагороджено орденами й медалями Союзу РСР. Уродженець села Старої Збур’ївки майор А. А. Баршт, командир авіаескадрильї, удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.
Фашистські окупанти пограбували колгоспне майно, школу, бібліотеку, спалили клуб. Великої шкоди завдали вони місцевому населенню. Загальна сума збитків, заподіяних гітлерівцями селу, становила 991 тис. карбованців.
Незабаром після визволення Нової Збур’ївки, 9 листопада, відновила роботу сільська Рада. Почали працювати партійна, комсомольська й профспілкова організації. Розгорнулася робота щодо відбудови господарства. 4 новозбур’ївські колгоспи, зруйновані війною, були економічно слабкими. Артіль «Перше травня» мала лише двох волів, вісім покалічених коней, чотири корови, а землі в господарстві було 3,6 тис. га. Колгоспники орали власними коровами, трудилися не покладаючи рук — і навесні 1944 року засіяли основні земельні масиви. На початку 1944 року відновила роботу Новозбур’ївська МТС, у січні наступного року почала діяти її партійна організація. Ширилося соціалістичне змагання серед працівників станції, які уклали соціалістичний договір з трудівниками Бехтерської МТС. Добре працювала трактористка М. Ю. Єсипенко, яка під час жнив у 1945 році систематично виконувала норму виробітку на 150—200 проц. 13 переможців соціалістичного змагання Новозбур’ївської МТС у 1948 році одержали Почесні грамоти Міністерства сільського господарства УРСР.
Боротьбу трудящих за відбудову сільського господарства очолили створені у лютому—березні 1946 року партійні організації колгоспів «Агрокультура», «Червона зірка», «Червоний Жовтень». Комуністи, депутати сільради виступили застрільниками соціалістичного змагання між колгоспами, переможцем у якому на сівбі ранніх зернових в 1948 році вийшла артіль «Червоний Жовтень». Його трудівники закінчили сівбу першими в районі, до 25 квітня виконали план підняття пару. Широко розгорнулося змагання за виконання завдань першої повоєнної п’ятирічки за чотири роки.
Перших успіхів досягли члени артілей і у відродженні колгоспного тваринництва. Ферми великої рогатої худоби, вівцеферми були відновлені ще 1945 року. Чабани з .колгоспу «Червоний Жовтень» О. Ф. Терещенко та Л. Ф. Терещенко 1949 року від кожних ста овець одержали по 124 ягняти. Активно працювали на заготівлі кормів, обладнанні приміщень для зимівлі худоби комсомольці й молодь. Лише в артілі «Перше травня» 1948 року вони заготовили 250 тонн силосу.
В 1948 році в селі створено плодорозсадницький радгосп «Голопристанський», якому відвели 64 га землі. Того року колгоспники «Червоної зірки» вперше посадили 0,2 га цукрової тростини. З ініціативи сільської Ради депутатів трудящих новозбур’ївці озеленювали село. Тільки 1948 року вони висадили 12 тис. саджанців.
Відбудова економіки в основному закінчилася до 1950 року. На той час у селі відремонтували громадські приміщення, школи, спорудили житлові будинки для родин загиблих та інвалідів війни. У 1948 році відновила роботу лікарня, відкрито дитячий будинок. Відчинилися двері сільської бібліотеки. Щотижня до села приїздила кінопересувка. Активно працювали комсомольці. Щоб прискорити спорудження міжколгоспного клубу, з їх ініціативи 23 травня 1948 року було організовано недільник, учасники якого за один день виготовили 6 тис. штук саману, підготували котлован під фундамент.
Протягом 1950—1954 рр. колгоспи Нової Збур’ївки об’єдналися в два господарства — «Червоний Жовтень » і «Перше травня». Це дало можливість краще використовувати матеріальні ресурси. У червні 1958 року в зв’язку з реорганізацією МТС колгоспи придбали значну кількість техніки. Держава допомогла механізаторськими кадрами. В селі працювали електрики, слюсарі, токарі, механіки, економісти, агрономи, зоотехніки та інші спеціалісти. 1971 року колгоспи мали 94 трактори, 54 культиватори, 27 комбайнів, 58 сівалок, 67 вантажних автомашин і багато іншої техніки. З 1968 року в селі почали діяти курси трактористів.
Основний напрям господарств — вирощування зернових культур і м’ясо-молочне тваринництво. В колгоспах введено правильні сівозміни, складено картограми забезпечення полів органічними і мінеральними добривами. Переважна кількість земель засівається сортовим зерном, що дає змогу забезпечити господарства першокласним насінням. Значне місце в економіці новозбур’ївських колгоспів займає тваринництво. 1971 року на їх фермах налічувалося 3,6 тис. голів великої рогатої худоби, 11 160 овець, 6130 свиней, 11240 голів птиці. Всі трудомісткі процеси у тваринництві механізовані.
За колгоспом «Червоний Жовтень» закріплено 8,6 тис. га землі, у т. ч. орної — 6,7 тис. га. Він має дві комплексні бригади, 11 механізованих ланок, спеціалізовану будівельну бригаду, ланку для ремонту і монтажу механізмів на тваринницьких фермах. Урожай озимої пшениці 1971 року становив 28,1 цнт з гектара.
У колгоспі «Перше травня» 8,2 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. орної землі — близько 4 тис. га. Урожай озимої пшениці в 1971 році тут становив 32 цнт з гектара. Прибуток господарства 1969 року зріс до 1014,6 тис. карбованців.
Пишаються колгоспники своїми передовиками. Добрих показників у роботі досягли члени комплексної бригади № 1 під керівництвом О. С. Костюка з колгоспу «Перше травня». 1971 року вони на піщаних землях зібрали з кожного гектара по 33 цнт зернових на площі 839 га. О. С. Костюка нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Цієї ж нагороди удостоєно лісівника А. С. Німича, члена колгоспу «Червоний Жовтень» І. П. Щербину. Трудові успіхи 10 новозбур’ївських колгоспників відзначені урядовими нагородами Союзу РСР.
Значного розвитку в селі набули виноградарство, садівництво, городництво. Під садами і городами в колгоспах зайнято 479,7 га. За плодорозсадницьким радгоспом «Голопристанський» було закріплено 264 га землі. В господарстві заклали 72 га саду, стільки ж — виноградників, 7 га — під ягідниками. Щороку радгосп вирощував 50—60 тис. штук плодових саджанців, 300 тис. штук— виноградних, постачавши їх господарствам Голопристанського, Скадовського і Цюрупинського районів. У травні 1972 року радгосп було ліквідовано, його землі передано місцевому колгоспу «Перше травня». ,
За роки Радянської влади трудящі перемогли невблаганну стихію — сипучі піски. Тепер навколо села розкинулися лісові масиви, названі «Надійними». Немала заслуга у створенні заслону проти піщаних бур належить Збур’ївському лісництву, створеному 1950 року. Йому відведено 7,5 тис. га землі. Під сосною зайнято 5 тис. га, на 1,5 тис. га росте листяний ліс. У Новій Збур’ївці міститься також головна контора Збур’ївського лісгоспзагу, створеного 1951 року.
У селі є районне об’єднання «Сільгосптехніки», де працює 227 чоловік, районна міжколгоспна Рада в справі будівництва, створена 1956 року. Широкого застосування набувають місцеві будівельні матеріали — пісок і черепашник. Працює відділення Голопристанського комбінату побутового обслуговування з численними майстернями. Відкрито 24 торговельні заклади, де зайнято 105 чоловік. У магазинах впроваджується відкритий доступ до товарів, на фермах і в бригадах діють ларки без продавців, організовано доставку товарів додому.
За післявоєнні роки в Новій Збур’ївці споруджено 727 нових житлових будинків. З 1969 року вона одержує струм від Каховської ГЕС. Пробито артезіанські свердловини. Добротні будинки новозбур’ївців оточені розкішними виноградниками, садами, квітниками. Ввечері у кожному третьому будинку світяться голубі екрани телевізорів. За роки дев’ятої п’ятирічки буде споруджено автоматичну телефонну станцію, заасфальтовано 5 км вулиць.
Успіхи в економічному й культурному розвитку села — це значна заслуга сільської партійної організації, яка об’єднує 339 чоловік, сільської Ради депутатів трудящих. До її складу входить 70 чоловік, половина з них — члени партії. З ініціативи Ради створені й активно діють 57 вуличних і квартальних комітетів, 2 жіночі ради, 7 батьківських комітетів, 21 народна дружина, 4 товариські суди. 1970 року бюджет Ради становив 88,9 тис. крб., з них на освіту асигновано 36,2 тис., на розвиток культури 10,5, тис. крб., на благоустрій — 1,35 тис. крб. Активно діє місцева комсомольська організація, що охоплює 473 юнаків і дівчат.
Багато зроблено в селі для налагодження охорони здоров’я населення. З травня 1966 року діє районний протитуберкульозний диспансер на 125 ліжок. Працюють дільнична лікарня на 35 ліжок з добре обладнаними кабінетами, 3 дошкільні дитячі заклади. Нова Збур’ївка має середню та дві восьмирічні школи, в яких працює 72 вчителі, навчається близько 1000 учнів. 7 педагогів села нагороджені орденами й медалями Союзу РСР, серед них В. М. Маруценко — орденом Трудового Червоного Прапора.
Подивитися кінофільми новозбур’ївці можуть у кінотеатрі «Космос», літньому кінотеатрі на 600 місць. В бригадних клубах колгоспів, у школах працюють гуртки художньої самодіяльності: хорові, драматичні, художнього читання. Завершується спорудження будинку культури із залом на 600 місць. Книжковий фонд сільської бібліотеки налічує 15,7 тис. томів. Діє також 10 відомчих бібліотек. Великий потяг у трудівників села до періодичної преси. 1969 року на кожні 1000 чоловік населення припадало 1220 примірників газет і журналів. Нові радянські звичаї і обряди міцно увійшли в життя села — урочиста реєстрація новонароджених, проводи до Радянської Армії, комсомольські весілля, свято врожаю тощо. Заможне і радісне життя прийшло до трудівників Нової Збур’ївки під зорею Радянської влади.
В. С. ЗЕЛІНСЬКИЙ, О. І. КАТУШКІНА