Горностаївка, Горностаївський район, Херсонська область
Горностаївка — селище міського типу, центр району. Розташована на лівому березі Каховського водосховища, за 30 км на північний захід від залізничної станції Братолюбівка і за 129 км від Херсона; є річкова пристань. Населення — 5,1 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковане село Зелений Под.
Археологічні пам’ятки свідчать, що в цій місцевості люди жили з давніх часів. Поблизу селища виявлено залишки поселення доби пізньої бронзи, а також городище скіфсько-сарматського часу. Знайдено кам’яні баби кочівників XI—ХІІІ століть.
Горностаївка заснована наприкінці XVIII ст. переселенцями з Полтавської та Чернігівської губерній.
З 1802 року вона казенне село Каїрської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії. За даними 1816 року тут налічувалося 220 дворів. Кількість населення збільшувалася за рахунок селян, які, рятуючись від солдатчини чи кріпацтва, втікали в південні степи. 1822 року у 245 дворах мешкало 1379 жителів, у т. ч. 749 чоловіків і 630 жінок. Державні селяни жили, головним чином, з хліборобства. Але через нестачу тягла, примітивний обробіток землі врожаї були вкрай низькими. Скотарство в селянських господарствах. мало допоміжний характер. У 1822 році в селі було 609 голів великої рогатої худоби, 980 овець і лише 95 коней.
Після скасування кріпацтва селяни стали особисто вільними, але їх економічне становище майже не змінилося. За першим переділом землі, проведеним 1864 року, на ревізьку душу припало по 7 десятин землі, під час другого (1874 року) — по 6, 1881 року — по 5,6 десятин. Загалом у селян було стільки ж землі, скільки й до реформи, але збільшення населення і господарств за рахунок переселенців і природного приросту призводило до зниження кількості землі на ревізьку душу, а отже, й на селянський двір. У 1869 році в Горностаївку переселилися 84 однодворців з Подільської губернії. Невдовзі поміщик Вертеляк загарбав у громади 50 десятин придатної та 20 — непридатної землі,^ якою общинники користувалися п’ятдесят років на правах оброчного утримання. За даними 1885 року, в 701 селянському дворі Горностаївки налічувалося 4691 чоловік (з них 2348 жінок). Вони володіли 14 тис. десятин надільної землі, в т. ч. понад тисячею десятин непридатної, 200 десятин належало церкві.
З розвитком капіталістичних відносин і зростанням цін на товарний хліб посилювалося класове розшарування селян. Куркулі зосереджували в своїх руках найродючіші землі, використовуючи для їх обробітку працю наймитів. Так, 174 господарства (24,8 проц.) 1885 року засівали по 50 і більше десятин землі. 395 господарств обробляли до 25, 104 — до 10 десятин, 28 — були безземельними.
Заможна верхівка села мала по 5 коней, 6 волів, 3—4 корови, 25 овець на двір. Більшість же селян держали по одному коню та волу, в кращому випадку по 5— 6 овець. 28 селянських господарств зовсім не мали ніякої худоби. Крім того, біднякам ніде було випасати власну худобу. За користування поміщицькою толокою вони платили на місяць по 6 крб. від голови. Не маючи пасовиськ, селяни чинили потраву поміщицьких посівів та сінокосів. Боротьба селян за землю часто супроводилася збройними сутичками з адміністрацією маєтків. Так, у травні 1899 року, коли об’їждчики панської економії намагалися затримати худобу, селяни почали стріляти з рушниць.
Крім хліборобства і скотарства, горностаївці займалися рибальством, торгівлею, видобуванням вапнякового каменю в каменоломні поблизу села. На видобуток одного кубічного сажня каменю селянин витрачав тиждень, а продавав його за 2,5— З крб. Тому промисел розвивався слабо — видобувався вапняк переважно для власних потреб.
У Горностаївці щороку проводилося 2 ярмарки. Тут торгували пшеницею та худобою. Місцеві купці мали в селі понад 20 невеличких крамниць бакалійних і промислових товарів з товарооборотом понад 250 тис. крб. на рік. Горностаївські бідняки були постійними боржниками багатіїв. Щоб сплатити щорічні податки (тільки волосний і мирські збори становили 2565 крб. 73 коп.), селяни залазили в борги.
На низькому рівні перебувала охорона здоров’я і освіта трудящих. У 1894 році в селі був лише один приватний лікар.
Початкову народну школу відкрито в 1854 році. 1885 року її відвідували 61 хлопчик та 12 дівчаток. Переважна більшість селян залишилася неписьменною. На все село тільки 171 чоловік вмів читати. Серед жінок письменних не було зовсім. Наприкінці XIX — на початку XX ст. стан народної освіти дещо поліпшився. Так, 1890 року школу відвідували 157 хлопчиків. та 21 дівчинка. На початку XX ст. відкрилися ще три навчальні заклади: дві земські та школа грамоти. 1907 року в усіх чотирьох школах навчалося 560 учнів. Закінчили їх 357 хлопчиків та 128 дівчаток.
Події революції 1905—1907 рр. знайшли відгомін у селі Горностаївська біднота таємно збиралася, слухала тих, хто читав листівки і прокламації Херсонського комітету РСДРП. У січні 1905 року тут були знайдені революційні прокламації.
Із запровадженням столипінської аграрної реформи класове розшарування на селі ще більше посилилося. Хоча кількість населення майже подвоїлася і становила 8193 чоловіка, землі у селян не прибавилося. 1906 року в Горностаївці на ревізьку душу припадало всього по 3,5 десятини. Біднота, не маючи робочої худоби, реманенту і коштів, змушена була за безцінь продавати свої наділи куркулям. Понад 30 заможних хазяїв скупили в межах своєї, а також Каховської, Князе-Григорівської, Громівської волостей 1188 десятин землі. Двом з них належало 274 десятини землі, дев’ятьом — 453 десятини. Кредитне товариство, створене в Горностаївці 1909 року, надавало грошові пільги головним чином куркулям.
Під час першої світової війни зросли податки, селянські господарства лишилися без годувальників, бо чоловіків мобілізували до армії.
Радо вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції бідняки Горностаївки. Після проголошення в січні 1918 року в Таврійській губернії Радянської влади революційно настроєні солдати-фронтовики створюють у селі Раду на чолі з більшовиком О. Л. Панасенком. До революції Панасенко ходив на заробітки, працював на будівництві залізниці у Слов’янську. Там він вступив до лав більшовицької партії. Рада під його керівництвом проводила підготовчу роботу щодо розподілу землі, сільськогосподарського реманенту між бідняками. Але вона не встигла розгорнути діяльність, бо на початку квітня село зайняли австро-німецькі війська. Окупанти встановили жорстокий режим, переслідували й грабували населення. Влітку 1918 року тут виник підпільний сільський ревком, яким керував Ф. М. Різер. До ревкому входили 5 перших горностаївських комуністів, які одночасно створили підпільний більшовицький осередок на чолі з секретарем С. П. Походуном.
Підпільний ревком та партійний осередок гуртували селян для боротьби проти німецьких окупантів. На нелегальному засіданні Горностаївського ревкому, проведеному вночі 29 липня 1918 року, розглядалось питання про створення партизанських загонів. Організаторами і керівниками Горностаївського партизанського загону були комуністи В. Ф. Шпехт (командир) і В. М. Різер (комісар). У серпні 1918 року загін налічував 36 бійців, переважно горностаївців. До загону вступали селяни Заводівки, Костянтинівни, Князе-Григорівки, Милового та навколишніх сіл. Восени 1918 року партизанські ряди зросли до 150 чоловік. Австро-німецькі окупанти разом з гетьманцями чинили жорстокі розправи над борцями за владу Рад. За селом Миловим Бериславського району вони зарубали розвідників загону, жителів Горностаївки І. Найдьона та І. Шептуна.
Радянську владу в селі відновлено після вигнання петлюрівців наприкінці лютого 1919 року. Тут був створений ревком, який підтримував революційний порядок, вів масово-політичну роботу серед населення, організовував його на боротьбу з бандитами, надавав допомогу бідняцьким господарствам посівним матеріалом. Але в кінці червня у село вдерлись денікінці. Вони повісили в центрі села партизана-розвідника І. Вельбика, спалили хати тих, хто пішов у партизани. Та це не залякало жителів. Вони й далі подавали народним месникам всіляку допомогу: постачали харчі, переховували й лікували поранених, сповіщали про появу білогвардійців. У січні 1920 року частини Червоної Армії визволили село від денікінців. Але влітку сюди увірвалися врангелівці. Радянські війська двічі визволяли від них Горностаївку — 17 липня та остаточно — в жовтні 1920 року. Члени підпільного ревкому разом з горностаївськими партизанами в складі 52-ї стрілецької дивізії брали участь в штурмі Перекопу. За бойові заслуги в роки громадянської війни В. Ф. Шпехта нагороджено двома іменними срібними годинниками. До 50-річчя Великого Жовтня Радянський уряд відзначив його, нині персонального пенсіонера, орденом Червоної Зірки. Орденом Червоного Прапора нагороджено трьох інших учасників громадянської війни — П. Ю. Батюту, О. І. Лимаренка та Е. А. Міллера.
Наприкінці жовтня 1920 року в Горностаївці відбулися вибори волосної Ради. За роки громадянської війни й іноземної інтервенції селянські господарства, особливо бідняцькі, занепали — зменшились посівні площі та поголів’я худоби, відчувалася гостра нестача сільськогосподарського реманенту.
Сільська Рада та партійний осередок спрямували свої зусилля на відбудову економіки села. їх опорою у боротьбі за зміцнення Радянської влади став сільський комітет незаможних селян, організований восени 1920 року. КНС разом з Радою наділяли землею безземельних і малоземельних, збирали продрозверстку, заготовляли продукти і одяг для Червоної Армії, надавали допомогу біднякам і сім’ям червоноармійців насінням та реманентом. Всі дрібні підприємства, яких за переписом. 1920 року тут існувало близько 24, були взяті на облік. Надійним помічником комуністів був комсомольський осередок, створений в селі 1919 року у складі 11 чоловік. Секретарем осередку комсомольці обрали Я. І. Горбаня.
Соціалістичне будівництво, що розгорнулося в селі, проходило в умовах жорстокої класової боротьби. Куркульські банди нападали на радянські установи, вбивали сільських активістів. 1921 року поблизу села шугали банди Шепеля і Коновалова, які тероризували населення. Боротьбу з бандитизмом очолив ревком, якому у листопаді 1920 року Рада тимчасово передала свої функції. В результаті вжитих заходів банди вдалось розгромити.
Але вороги не втихомирились. Куркульство стало на шлях прихованої агітації проти Радянської влади. Підчас наступних виборів сільської Ради у жовтні 1922 року декому з них вдалось пролізти до сільвиконкому. Через це комнезамівці та бюро Каїрського волпарткому опротестували вибори. На 27 жовтня були призначені нові вибори. Цього разу до складу сільської Ради ввійшло 45 селян-бідняків та 5 робітників. Понад 20 проц. депутатів були комуністами.
Значну роль у боротьбі проти куркулів відіграла професійна спілка робітників землі і лісу організована волосним парткомом 1922 року. В липні 1923 року в Горностаївці відбувся перший районний з’їзд спілки. На кінець року профспілка налічувала 260 членів і охопила договорами понад 700 наймитів. Вже в перші роки Радянської влади змінився зовнішній вигляд села. Відкрилася поштово-телеграфна контора, налагодився зв’язок з іншими селами, почала діяти річкова пристань. 1923 року Горностаївка стала районним центром (до цього часу вона входила до Каїрської волості Дніпровського повіту).
Новоутворений районний комітет КП(б)У розгорнув велику роботу щодо втілення в життя нової економічної політики, зміцнення господарства. В зв’язку з переселенням частини горностаївців на більш родючі землі кількість жителів тут зменшилась і 1923 року становила 4999 осіб (2386 чоловіків та 2613 жінок). В цей час налічувалося 1116 дворів. Для допомоги селянським господарствам в районному центрі було відкрито прокатну станцію, агрономічний пункт, розширилася діяльність сільськогосподарського і споживчого товариств. Відновили роботу промислові підприємства: діяло 10, кузень, 17 млинів, з них 2 механічні та 15 вітряків, олійниця. Двічі на тиждень в селі збирався базар, на якому, зокрема, продавалися і вироби місцевих ремісників — бондарів, колісників, шевців.
Радість від перших успіхів у будівництві нового життя була затьмарена великим горем, яке спіткало країну. Смерть В. І. Леніна була найтяжчою втратою для бідняків Горностаївки. Вони поклялися ще тісніше згуртувати свої ряди, виконати заповіти дорогого Ілліча.
Створений 1923 року жінвідділ провадив значну роз’яснювальну роботу серед жінок. 8 березня 1924 року в селі проходила друга районна конференція жінок, на якій обговорювалося питання про участь жінок у боротьбі за піднесення сільського господарства, про залучення їх до КНС та до громадсько-політичного життя. 5 квітня 1924 року в постанові загальних зборів наймичок вони з почуттям вдячності писали: «…Ми, делегатки с. Горностаївки, вітаємо Компартію, яка визволила жінку від ярма капіталу і від кайданів рабства».
З переходом на мирне життя розгорнулося культурне будівництво. 1923 року в Горностаївці відкрилися три трудові школи, селянський будинок, хата-читальня. При сельбуді комсомольці створили політичний, кооперативний, агрономічний, драматичний та хоровий гуртки. Кожного вечора, сюди приходили селяни, щоб прочитати газету або журнал, побувати на політзанятті.
Для боротьби з неписьменністю серед дорослого населення у 1923 році в селі організувались гуртки і школа лікнепу. Діяльність партійної, комсомольської, профспілкових організацій мала велике значення для виховання в селян нової соціалістичної свідомості.
Особлива увага приділялась агропропаганді. З червня 1923 року почав діяти сільськогосподарський гурток, в якому активну участь брала молодь. Для розповсюдження сільськогосподарських знань, пропаганди кращого досвіду колективних господарств протягом 1924 року було прочитано 14 лекцій, райком партії та райвиконком організували свято врожаю і районну сільськогосподарську виставку.
На початку 1926 року в селі створено ТСОЗ «Нове село» на чолі з К. М. Радецьким, що об’єднав 23 господарства.. Товариство одержало від держави кредити на придбання сільськогосподарського реманенту, насіння. З розгортанням масової колективізації у районному центрі утворилися артілі «Успіх праці», «Червоний партизан», «Вільна праця». В першій половині 1929 року в Горностаївці виникло ще три артілі — «Працівник», «Юний орач», ім. 8 Березня, які об’єднали 177 господарств.
Вони обробляли 2119 га землі, мали 17 голів робочої худоби та 6 тракторів. Важливу роль у будівництві і зміцненні колективних господарств відіграла Горностаївська МТС, створена восени 1929 року на базі прокатної станції. У 1931 році її машинно-тракторний парк налічував 78 тракторів. Відкриті при МТС курси готували трактористів, комбайнерів, насамперед з числа молоді.
В перші роки свого існування колгоспам довелося долати багато труднощів як економічного, так і організаційного характеру. Куркулі, які пролізли до колгоспів, всіляко шкодили громадському господарюванню. Горностаївський райком партії разом з партійною організацією та правліннями артілей провів велику роботу щодо згуртування трудящого селянства, яке дало рішучу відсіч намаганням куркулів.
Певну допомогу в проведенні суцільної колективізації надали горностаївським трудящим профспілкові організації Херсона. В січні 1930 року вони організували на свої кошти в селі виключно з бідноти районні курси колгоспних рахівників. Весною того ж року в Горностаївці відкрилося відділення Держбанку, який надавав колгоспам, підприємствам, установам позики для будівництва господарських приміщень, придбання сільськогосподарського реманенту тощо. У передвоєнні роки в Горностаївці працювали сім колгоспів. Вони вирощували яру та озиму пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, з технічних культур — соняшник і бавовну. Завдяки агрономічним заходам підвищувалася врожайність зернових. Колгоспи збирали по 13—15 цнт з га. Зростало і громадське тваринництво. Горностаївські колгоспи спеціалізувалися на розведенні великої рогатої худоби та свинарстві, а також займалися городництвом. Заможнішим стало життя селян. На трудодень вони одержували по 3 кг хліба та 2—3 крб. грішми. В селі з’явилася електростанція, яка живила струмом громадські будівлі, а також хати трудящих.
Радянська влада турбувалася про охорону здоров’я трудящих. 1929 року відкрилася сільська амбулаторія, штат якої складався з трьох медичних працівників. Так само успішно розвивалась шкільна справа. Працювали початкова та семирічна школи. 1937 року в селі відкрито десятирічку. На ці ж роки припадає ліквідація в районному центрі неписьменності.
Набула нових форм і змісту культурно-освітня робота. У районному будинку культури демонструвалися звукові кінофільми, читалися лекції з історії партії, міжнародного становища, агрономії тощо. В драматичному, хоровому та духовому оркестрі розвивали свої здібності багато горностаївців. Районна бібліотека теж стала дійовим культурно-виховним закладом. Вона провадила обговорення книжок, читацькі конференції. З 1935 року в Горностаївці видавалася районна газета «Сталінець», працювала друкарня.
Перед жителями Горностаївки відкривалися широкі перспективи дальшого піднесення колгоспного виробництва, впорядкування села, поліпшення культурно-побутових умов. Але розбійницький напад німецько-фашистських загарбників перешкодив здійсненню цих планів . З перших днів війни на фронт пішли від Горностаївського району 1704 бійці. Жінки, старики і підлітки працювали на полях, щоб якнайшвидше зібрати хліб, потрібний для армії, народу. З наближенням фронту в тил країни було евакуйовано велику рогату худобу. В серпні 1941 року східний берег Дніпра на рубежі Горностаївка—Любимівка обороняла 30-а стрілецька дивізія.
11 вересня 1941 року фашисти окупували село. Вони пограбували колгоспи і MTС, відбирали у жителів особисте майно, хліб, корів, свиней тощо. Загарбники силоміць вивезли на каторжні роботи до Німеччини 17.9 юнаків і дівчат.
Наприкінці 1941 року в райцентрі створилася підпільна комсомольсько-молодіжна група, до якої входило 34 юнаків і дівчат. Керував нею колишній курсант Київського артилерійського училища комсомолець В. Г. Ходос. Підпільники слухали передачі з Москви і розповсюджували листівки із зведенням Радянського інформбюро. Підпільна група проіснувала-недовго. На початку 1943 року фашисти натрапили на її слід. Від нелюдських катувань загинув В. Г. Ходос, страчені Д. М. Жмайло, Д. В. Затолока, В. А. Капітан, В. І. Клименко, М. Д. Козаков, а також юнаки і дівчата із сіл Заводівки та Князе-Григорівки. Вони поховані в братській могилі в сквері райцентру.
2 листопада 1943 року бійці 230-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника А. А. Українського визволили село. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинули смертю хоробрих 185 горностаївців, 98 чоловік нагороджено орденами й медалями.
Відбудувати зруйноване господарство було важко.
Відступаючи під натиском переважаючих сил Червоної Армії, гітлерівці знищили приміщення електростанції, громадські будівлі колгоспів, житлові будинки, культурно-освітні заклади. Ще гриміли бої, а колгоспники вже вийшли на весняно-польові роботи. У колгоспах не було техніки. На всі господарства припадало три молотарки.
Урожай 1944 року довелось збирати вручну, використовуючи для цього власних корів. Незабаром після визволення почала працювати Горностаївська MTС. З окремих частин і розбитих машин механізаторам вдалося до 1944 року зібрати 8 тракторів. На початок 1946 року МТС мала вже 85 тракторів і 46 комбайнів, надісланих державою. Для відбудови зерноскладів та інших господарських приміщень були одержані у вересні 1944 року 20 куб. метрів пиломатеріалів. Протягом квітня—травня наступного року господарствам Горностаївського району держава надіслала 101 коня, 96 голів великої рогатої худоби, 791 вівцю та 264 голови свиней.
Поступово відновлювали свою роботу місцеві підприємства. 1944 року став до ладу райпромкомбінат, в якому працювало 57 чоловік. Створено дві артілі: ім. Сталіна, «Новий побут», а також майстерні для ремонту годинників і цехи: шевський, кравецький, жерстяно-слюсарний та інші, де працювали головним чином інваліди Великої Вітчизняної війни. У 1945—1946 рр. були відбудовані зерносховища хлібоприймального пункту, а до 1950 року споруджено напівмеханізовану пекарню, яка випікала щодоби 12 тонн хлібобулочних виробів, також водонасосну та міжколгоспну інкубаторну станції. Багато уваги приділялось відновленню роботи закладів охорони здоров’я, освіти й культури. Невдовзі після війни відновили роботу поліклініка, лікарня, дитячі ясла й дитячий садок. Для них були споруджені нові приміщення або відбудовано зруйновані.
Наприкінці 1943 року почали працювати дві початкові та середня школи, в яких 1944/45 навчального року сіло за парти 333 учні. В 1945 році розпочав роботу районний будинок культури, при якому працювали драматичний, музичний гуртки, кінотеатр. Розгорнула діяльність районна бібліотека, книжковий фонд якої налічував 2 тис. примірників. З 1944 року відновила вихід районна газета.
За п’ять післявоєнних років було повністю відбудовано зруйноване господарство району. У 1949 році горностаївські колгоспи освоїли довоєнну посівну площу (більше як 8 тис. га). Ще в 1946 році колгоспники почали освоювати родючі землі плавнів у районі села, де вирощували городину, баштанні культури. Колгоспи також відродили тваринницькі ферми, на яких налічувалось понад 2 тис. голів великої рогатої худоби.
Розвивалась місцева промисловість. Райпромкомбінат почав видобувати будівельний камінь, вапно, заготовляв пиломатеріали.
Велику увагу приділяли райком партії і сільська Рада впорядкуванню та озелененню Горностаївки. Розгорнулося будівництво нових приміщень. Вулиці прикрасилися декоративними деревами й кущами. Комсомольці і молодь заклали в центрі села парк. Борючись за першість у соціалістичному змаганні з Каховським районом, жителі Горностаївки весною 1951 року висадили 26 га садів, 16 га виноградників, 11 га тутових дерев. 1952 року в райцентрі споруджено стадіон з футбольним полем, а в колгоспах і МТС — спортивні майданчики. Горностаївка поступово впорядковувалась і розбудовувалась. У 1956 році її віднесено до категорії селищ міського типу.
У 1949—1951 рр. 7 артілей районного центру об’єдналися в дві — «Червоний партизан» та ім. 8 березня, а 1958 року на базі цих двох господарств створено колгосп «Дружба», за яким закріплено 9950 га земельних угідь, у т. ч. 8598 га орної землі. Господарство спеціалізується на виробництві зернових культур, головним чином пшениці. Значне місце посідають просапні і такі сухостійкі культури, як кукурудза. Розвинуті також м’ясо-молочне тваринництво, свинарство, вівчарство, птахівництво. Колгосп в 1972 році має понад 3,5 тис. голів великої рогатої худоби, 2,3 тис. голій свиней, 5,1 тис. овець, 7 тис. голів птиці.
Колгосп «Дружба» — високомеханізоване господарство. Його машинний парк налічує 47 тракторів, 28 комбайнів, 37 вантажних автомашин, багато сівалок, культиваторів тощо. Механізовані майже всі трудомісткі процеси в землеробстві і тваринництві. Запровадження 1961 року внутрігосподарського розрахунку сприяло підвищенню економічної ефективності господарства. Колгосп славиться передовими людьми, які своєю працею звеличують Батьківщину. Серед них — доярка О. Ф. Драмарецька, яка 1966 року надоїла по 3016 кг молока від кожної корови; чабан П. І. Кук настриг вовни від кожної вівці по 5,5 кг; телятниця У. 3. Моток домоглася середньодобового приросту ваги телят по 730 г. 1971 року прибуток колгоспу становив 1127 тис. крб. Оплата людино-дня дорівнювала 3 крб. 58 коп., а середньомісячний заробіток тваринника — 94—100 карбованців.
Завдяки значному збільшенню доходів колгосп дістав змогу виділити кошти на будівництво культурно-побутових і виробничих приміщень. Тільки за роки семирічки в Горностаївці збудовано невелику зрошувальну систему, 8 корівників, 5 телятників, кормокухню, 6 зерносховищ, вальцьовий млин, два механізовані токи. Як переможцю соціалістичного змагання 1966 року колгоспу «Дружба» присуджено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Республіканської ради профспілок та грошову премію. Колгосп виявився також переможцем соціалістичного змагання на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, йому вручено пам’ятний Червоний прапор обкому КП України, облвиконкому та облпрофради.
Багатьох горностаївців за трудові подвиги відзначено орденами й медалями. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено ветеринарного лікаря М. Г. Жигуна, головного зоотехніка М. В. Пишенкова та комбайнера М. Ю. Андрійчука, орденом «Знак Пошани» — завідуючого фермою І. Г. Корнєва, доярку М. Н. Черняй, тракториста А. А. Денисенка, шофера Я. Л. Желепу та інших. 1971 року за успіхи у виконанні восьмої п’ятирічки орденом Жовтневої Революції нагороджено пташницю колгоспу Д. С. Шептун.
На всіх ділянках громадського і виробничого життя колгоспу перед ведуть комуністи. Партійна організація у 1972 році налічувала 89 членів. У кожній з трьох бригад створено виробничі партійні організації.
Активна роль у зміцненні і розвитку господарства належить комсомольцям і молоді. Комсомольська організація колгоспу в 1971 році об’єднувала 47 членів. Без відриву від виробництва колгоспна молодь підвищує свою кваліфікацію в агрорільничій школі та на курсах трактористів.
Значне місце в економіці селища займає районне об’єднання «Сільгосптехніки», що постачає колгоспам і радгоспам техніку, запасні частини, мінеральні добрива і виконує механізовані трудомісткі процеси у тваринництві та рільництві. У 1971 році працівники об’єднання відремонтували 443 трактори, 271 комбайн, 38 тракторних двигунів тощо. В «Сільгосптехніці» працює 335 чоловік. Токар райоб’єднання С. С. Вельбик щорічно виконує виробничі плани на 115 проц. Серед колективу підприємства 39 раціоналізаторів, які протягом 1971 року впровадили у виробництво 49 пропозицій.
Вагомий вклад у виконання планів восьмої та початку дев’ятої п’ятирічок внесли харчо- і промкомбінати. У харчокомбінаті, що виник у селищі 1958 року, працюють цехи консервний, ковбасний та безалкогольних напоїв. Є маслозавод. 1971 року став до ладу новий цех для виробництва халви, потужністю 200 тонн продукції на рік. Всі трудомісткі процеси селищної пекарні, що випускає 12 найменувань хлібної продукції, автоматизовані. Промкомбінат видобуває у місцевому кар’єрі близько 10 тис» куб. метрів каменю на рік. Тут створено гончарний цех, працює швейний цех. Відкрито ремонтну майстерню. Багатьма питаннями виробництва, побуту, культури та освіти займається Горностаївська селищна Рада в складі 72 депутатів, серед яких 37 комуністів, 9 комсомольців; у складі Ради — 23 робітники, 22 колгоспники, 27 службовців. Бюджет Ради на 1972 рік становить понад 210 тис. карбованців.
За роки Радянської влади змінився зовнішній вигляд Горностаївки. До революції це було глухе село з безладно розкиданими хатинами під очеретом. Сьогоднішня Горностаївка — велике, добре впорядковане селище, з брукованими, освітленими електрикою та озелененими вулицями. Тепер селище стоїть на березі Каховського водосховища. Тут споруджено нову річкову пристань.
Горностаївські річковики завоювали звання колективу комуністичної праці. З 1960 року Горностаївка зв’язана пасажирськими лініями з майже усіма великими містами на Дніпрі, Від Каховської ГЕС сюди прокладено лінію електропередач. 1962 року закінчено будівництво підстанції потужністю 1800 квт. Селище повністю електрифіковане й радіофіковане.
Значно поліпшилося комунальне господарство: прокладено 24 км водопроводу, заасфальтовано 13,7 тис. кв. метрів вулиць і тротуарів. У 1960 році в Горностаївці з’явились перші багатоповерхові житлові будинки. В багатьох квартирах є газобалонні установки. За останні роки збудовано 136 індивідуальних будинків, здано в експлуатацію 44 квартири з усіма комунальними вигодами, споруджено 30 сучасних будинків. 1969 року зведено повий районний універмаг. Зростає добробут жителів селища. Тут — 23 магазини та їдальні. 1971 року товарооборот торговельних підприємств становив 1904 тис. карбованців.
У селищі працює комбінат побутового обслуговування з цехами пошиву одягу, ремонту взуття і годинників, телеательє.
Багато зроблено для поліпшення охорони здоров’я трудящих. Діють лікарня на 100 ліжок, поліклініка, санітарна станція, аптека. В закладах охорони здоров’я працює 66 медичних працівників.
Значних успіхів досягнуто в галузі народної освіти. В селищі є середня, восьмирічна та початкова школи. Для працюючої молоді відкрито вечірню і заочну школи. 66 вчителів навчають і виховують 925 учнів.
З 1967 року обдаровані діти навчаються в селищній дитячій музичній школі. Серед учнівської молоді цікаву роботу провадить будинок піонерів, який працює з 1956 року.
Поліпшилось культурне обслуговування населення. Щоденно демонструються фільми у кінотеатрі ім. Горького, є літній кінотеатр. В районному будинку культури працюють 12 гуртків художньої самодіяльності. Тут читаються лекції, провадяться тематичні вечори, вечори трудової слави. При будинку культури з 1967 року діє клуб «Патріот Батьківщини», члени якого зустрічаються з ветеранами воєн, передовиками виробництва.
В селищі є районна бібліотека для дорослих з книжковим фондом 32,5 тис. томів та дитяча бібліотека, що має 26,2 тис. книг. Бібліотеки провадять читацькі конференції, усні журнали, огляди літератури. У Горностаївці виходить районна газета «Сільські новини» (з 1956 по 1961 рік — «Заповіт Ілліча»).
У комуністичному вихованні трудівників селища значну роль відіграють кімната-музей В. І. Леніна, відкрита в березні 1967 року, та місцевий музей революційної і бойової слави, де організовуються зустрічі з учасниками громадянської та Великої Вітчизняної воєн.
9 травня 1967 року в центрі Горностаївки відкрито пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Стало традицією в святкові дні біля його підніжжя вручати молоді комсомольські квитки, проводити урочисті піонерські лінійки, на яких юне покоління приносить клятву вірності партії й народу.
Трудівники селища натхненно працюють над виконанням дев’ятого п’ятирічного плану.
О. І. КАТУШКІНА, О. Ф. ЧУХНО