Клімат і рельєф Херсонської області. Історія заселення Херсонщини
ерсонська область розташована на півдні України. На північному заході вона межує з Миколаївською, на півночі — з Дніпропетровською, на сході — із Запорізькою, на півдні — з Кримською областями УРСР. Херсонщина міститься в Причорноморській низовині, в степовій зоні, по обох берегах нижньої течії Дніпра. Вона омивається Чорним і Азовським морями, а також Сивашем (Гнилим морем). Площа області — 28,3 тис. кв. км. Чисельність населення 1044 тис. чоловік, в т. ч. міського 573,7 тис. (55 проц.), сільського — 471 тис. (45 проц.) чоловік.
Область, утворена 30 березня 1944 року, поділяється на 18 районів, налічує З міста обласного і 5 міст районного підпорядкування, 27 селищ міського типу, 771 село, що підпорядковані 8 міським, 26 селищним і 177 сільським Радам.
Для правобережжя області характерні балки, для лівобережжя — неглибокі замкнуті зниження (поди). Сім піщаних арен між Каховкою і Кінбурнською косою займають близько 200 тис. гектарів.
Вздовж морського узбережжя є піщані острови, півострови й коси, найбільшими з яких є Джарилгацький острів, півострів Єгорлицький Кут, Тендрівська коса. В сушу врізаються Дніпровський лиман і Тендрівська, Каргинська, Каланчацька, Перекопська та інші затоки. Найбільш почленоване узбережжя Сиваша.
З корисних копалин на території області є цементні й цегляно-черепичні глини, що поширені в Білозерському, Генічеському, Каланчацькому районах, мергель (залягає поблизу Берислава, Каховки, села Калінінського Великоолександрівського району), вапняк (у Великоолександрівському, Високопільському та Бериславському районах), будівельний пісок (у Білозерському районі), сіль (на території Голопристанського, та Генічеського районів), торф (у Голопристанському районі).
Клімат області помірно континентальний, посушливий. Влітку сюди надходять повітряні маси з Північної Африки, Малої Азії й Балканського півострова, взимку — маси арктичного повітря, що спричиняють ранні осінні й пізні весняні заморозки. Під впливом азіатського антициклону переважають вітри східних напрямків. Зима в основному тепла, малосніжна, осінь і весна часто сухі й сонячні.
Середньорічна температура +10, максимальна +40, мінімальна до—31,5°. Тривалість безморозного періоду— пересічно 179 днів на рік. Середньорічна кількість опадів — від 300 до 420 мм. Вегетаційний період триває 200 днів. Природні умови сприяють вирощуванню зернових культур, розвитку баштанництва і виноградарства.
Ріки Херсонщини належать до басейну Чорного моря. Основною водною магістраллю є Дніпро. В межах області він поділяється на рукави, найзначнішим з яких є річка Конка. У правобережній частині він має ряд приток. Найбільшою притокою є Інгулець (Малий Інгул), який при впадінні в Дніпро утворює Інгулецький лиман. Біля Херсона від Дніпра відокремлюється річка Кошова, а за 15 км нижче він ділиться на рукави: Ольховий Дніпро і Старий Дніпро, між якими знаходиться Великий Потьомкінський острів. Далі Дніпро тече єдиним річищем, а при впадінні в Дніпровський лиман поділяється на три рукави (гирла): Збур’ївський, Касперівський (Рвач) та Білогрудівський (Бакай). У лівобережній частині області є пересихаюча річка Каланчак, що впадає в Чорне море. В річкових заплавах є багато озер. На узбережжях Чорного і Азовського морів зустрічаються солоні озера.
На півночі Херсонщини переважають південні чорноземи з лесовим підгрунтом. На південь вони переходять у темно-каштанові й каштанові грунти, які залягають іноді з солонцями. Для узбережжя Чорного і Азовського морів характерні солонці та солончаки.
Степи області майже повністю розорані. Загальна площа орної землі становить 1748,7 тис. га. Цілинні типчаково-ковилові та полинові ділянки збереглися лише по схилах балок, на островах, у заповідниках і на заповідних ділянках (Чорноморський заповідник, Асканія-Нова тощо). Степовою рослинністю є також корневищні злаки (стоколос, пирій), бобові (конюшина, люцерна) та різнотрав’я (гвоздика, молочай). У Присивашші та на косах і півостровах Надчорномор’я переважає солончакова й солонцева рослинність (лобода, ситник). У Нижньодніпровських плавнях ростуть верба, тополя, осокір, у пониззях Дніпра й Інгульця — великі зарості очерету. Основними деревними породами нижньодніпровських пісків є сосна, біла акація. Лісова рослинність та чагарники ростуть на схилах долин, по балках на пісках і в плавнях. Це — дубові, березові й осикові ділянки.
Промисловими хутровими тваринами Херсонщини є заєць-русак, степовий тхір, лисиця. В степах водяться хом’як крапчастий, сірий ховрах. Дніпровські плавні населяють ондатра, собаковидний єнот. З птахів зустрічаються чаплі, дикі гуси, перепели, дрофи, куріпки тощо. В приморській смузі багато чайок, диких качок, куликів. У Дніпрі та Дніпровському лимані є понад 60 видів риб, в т. ч. лящ, короп, окунь, судак, сом, карась, тараня, бичок; у Чорному й Азовському морях — камбала, скумбрія, кефаль, камса та інші породи риб.
Для охорони флори й фауни в області існують заповідники й заказники. Всесвітньовідомим є заповідник Асканія-Нова з ботанічним і зоологічним парками та заповідним степом.
Вже давно на Херсонщині ведуться дослідження схованих глибоко в землі та під високими курганами культурних багатств далеких часів. Початок цьому поклав відомий культурний діяч краю В. І. Гошкевич. Але тільки в радянський час ця робота набула планомірного характеру. Розгортання широкого фронту робіт по спорудженню Каховського водосховища, а потім Краснознам’янського і Північно-Кримського зрошувальних каналів дало змогу розкрити широкі площі на поселеннях та велику кількість курганів. З 1971 року в області розгорнула роботу Херсонська постійно діюча археологічна експедиція АН УРСР.
Встановлено, що межиріччя Інгульця і Дніпра та обидва береги Дніпра були заселені, починаючи з часів пізнього палеоліту (20-12 тис. років тому). Найдавніші поселення первісних мисливців виявлено поблизу села Любимівки, а також Софіївки Каховського району. Поблизу сіл Каїрів Горностаївського району, Князе-Григорівки Великолепетиського району та в Каховському районі відомі також поселення мисливців доби мезоліту (12—8 тис. років тому) — часу виникнення лука і стріл з крем’яними наконечниками і вдосконалення полювання. Ці ж місця були заселеними і в добу неоліту, тобто в VII—IV тис. до н. е., коли людина від збиральництва й полювання зробила крок до землеробства і скотарства. Неолітичні поселення та могильник скотарсько-мисливських племен частково досліджені поблизу села Каїрів Горностаївського району. Крім того, виявлено поселення поблизу Михайлівни Нововоронцовського району та Великих Копанів Цюрупинського району, могильник — неподалік села Республіканця Бериславського району, а поблизу села Великої Кардашинки Голопристанського району досліджено майстерню для обробки кременю.
В добу міді і бронзи, тобто наприкінці IV — на початку І тисячоліття до н. е. територія Херсонщини була заселена значно густіше. Відомо близько 90 поселень та могильників цього часу, головним чином у північно-західній частині області поблизу рік і в південно-східній її частині, в Нижньосірогозькому, Генічеському, Чаплинському, Каланчацькому, Скадовському районах. В письмових джерелах збереглася назва одного з степових племен пізньої бронзи — кіммерійці.
До найвизначніших археологічних пам’яток, що мають важливе значення, належить досліджене поселення доби ранньої бронзи біля села Михайлівки Нововоронцовського району, що існувало в III тисячолітті до н. е. і було укріплене кам’яною огорожею. Важливі матеріали здобуто також при розкопках поселень біля сіл Ушкалки, Бабиного Верхньорогачицького району, Каїрів Горностаївського району, Берислава і Зміївки Бериславського району, в численних курганах поблизу сіл Шевченка Скадовського району, Балтазарівки Чаплинського району, Нижніх Сірогозів тощо.
В одному з курганів, розкопаних поблизу Каланчака, знайдена кільцева культова споруда з трьома антропоморфними стелами. В Широкому кургані, поблизу села Малої Лепетихи Великолепетиського району, розкопано поховання кіммерійського вождя IX—VIII ст. до н. е. Визначною знахідкою є залишки трьох повозок, виявлених у курганах поблизу Першокостянтинівки Чаплинського району. Крім того, на безкурганному могильнику біля села Широкого Скадовського району розкопано 130 поховань доби пізньої бронзи.
В белах Заводівці Горностаївського району, селищі Цюрупинську і селі Раденському Цюрупинського району, Великій Кардашинці Голопристанського району досліджено близько десяти скарбів доби пізньої бронзи, що складалися з бронзових знарядь праці, а також кам’яних форм та злитків бронзи для їх відливання. Вони засвідчують місцевий характер бронзоливарного виробництва на території Херсонщини і водночас появу майнової нерівності в середовищі племен доби пізньої бронзи.