Новотроїцьке, Новотроїцький район, Херсонська область (продовження)
В артілях села добре оплачувалась праця колгоспників. Вони одержували на трудодень 6 кг хліба і 4 крб. грішми. Піднесення добробуту населення відбилося і на загальному вигляді села. Багато жителів збудувало нові будинки, біля яких заквітували молоді садки. У селі було споруджено невелику електростанцію.
Поліпшувалося медичне обслуговування трудящих. У 30-і роки в селі споруджено нове приміщення лікарні на 25 ліжок з терапевтичним, хірургічним, дитячим і пологовим відділеннями та лабораторією. Тут працювало 6 лікарів і 3 фельдшери.
Багато уваги приділялося розвиткові освіти й культури. До 1938 року в Ново-троїцькому ліквідували неписьменність-серед дорослого населення. Всі діти шкільного віку навчалися в двох початкових та середній школах.
Своє дозвілля трудящі проводили в сільбуді та колгоспних клубах., У кінотеатрі щотижня демонструвалися кінофільми.
У двох районних (для дорослих і дітей) та п’яти колгоспних бібліотеках налічувалося близько 30 тис. примірників книжок. Кожна сім’я передплачувала один-два примірники газет і журналів. З 1932 року видавалася районна газета «Присиваська комуна».
У грізні роки всенародної боротьби проти німецько-фашистських загарбників трудящі Новотроїцького одразу ж включилися у суворий ритм воєнного життя. Багато жителів селища стали на захист соціалістичної Вітчизни. На мітингах, зборах трудящі таврували ганьбою фашистських загарбників, заявляли про свою готовність віддати всі сили, енергію і навіть життя для перемоги над ворогом. Молодь брала підвищені трудові зобов’язання. Так, 26 червня 1941 року дівчата-комсомолки Новотроїцького звернулися до молоді району з закликом замінити на робочих місцях батьків та братів, які пішли на фронт. «Ми, комсомолки,— дівчата селища Новотроїцького,— говорилося у зверненні,— з великою гордістю займемо місця мобілізованих у Червону Армію наших батьків, братів, сядемо на трактори, комбайни. Без відриву від виробництва будемо вивчати санітарію».
Кожен намагався зробити якомога більше. Доросле населення працювало на будівництві оборонних укріплень, для боротьби з диверсантами у селі було сформовано винищувальний батальйон, основне ядро якого становили комуністи. А тим часом фронт наближався. З періодичної преси населення Новотроїцького вже знало, що означає т. зв. новий порядок, введений гітлерівцями на окупованій території. Тому колгоспники намагалися евакуювати основне майно колгоспів і державних підприємств. У східні райони країни було відправлено сільськогосподарську техніку, худобу, зерно та інші матеріальні цінності. Те, що не встигли вивезти знищували на місці, щоб не дісталося ворогові.
12 вересня 1941 року фашисти окупували Новотроїцьке. Смерть і руїни принесли вони радянським людям. Щоб залякати населення, на вулицях селища гітлерівці поставили шибениці. Окупанти закрили школи, а їх приміщення використали під казарми. Жителів щодня примусово гнали на сільськогосподарські роботи та на видобуток солі з Сиваша.
Населення чинило опір фашистським загарбникам, форми боротьби були найрізноманітнішими — від прихованого саботажу до псування і знищення сільськогосподарських продуктів та механізмів. Гітлерівці жорстоко розправлялися з патріотами. Вони розстріляли 14 жителів села, в т. ч. колишнього голову сільради Я. К. Малявка. Окупанти заарештували і відправили до Генічеська всіх колишніх партизанів, активістів, ударників праці, які не встигли евакуюватися. 300 юнаків і дівчат насильно вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
31 жовтня 1943 року частини 10-го стрілецького корпусу 51-ї армії 4-го Українського фронту визволили Новотроїцьке від німецько-фашистських загарбників. У бою за селище загинуло 40 бійців і командирів Червоної Армії — представників різних народів нашої багатонаціональної країни: росіян, українців, білорусів, грузинів, татар та інших. їх поховано у братських могилах в центрі села та на сільському кладовищі. Після війни тут встановлено пам’ятники. Біля них завжди квіти, зелень. Уславили себе в боях проти ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни і жителі Новотроїцького. Понад тисячу чоловік захищали рідну соціалістичну Вітчизну, з них 502 нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу. Більш як 560 чоловік не повернулося до рідних домівок. На вшанування їх пам’яті споруджено пам’ятник, на плитах викарбовано прізвища полеглих.
У роки тимчасової окупації фашисти відбирали у населення і вивозили до Німеччини сільськогосподарські продукти, худобу, свиней, овець. Відступаючи під натиском Червоної Армії, вони спалили або зруйнували майстерні МТС, електростанцію, маслоробний завод, громадські та адміністративні приміщення колгоспів, 47 житлових будинків. Після визволення селища значній частині населення довелося жити в землянках або наспіх зроблених мазанках, освітлювати житло каганцем.
З перших днів після визволення відновили роботу місцеві партійні та радянські органи. Партійні і комсомольські організації, сільська Рада всю увагу спрямували на відродження промислових підприємств, колгоспів, медичних і культурно-побутових закладів, надання допомоги фронту. Жителі села організували збір коштів на будівництво танкової колони. Комсомольці та молодь села зібрали кошти на спорудження літака «Новотроїцький комсомолець». Тільки вчителі середньої школи внесли для цього 3 тис. карбованців.
Населення всіляко допомагало наступаючим частинам Червоної Армії під час форсування Сиваша. Всі працездатні взяли участь у спорудженні переправи, використовуючи для цього матеріал з дахів своїх будинків, паркани, ворота, двері від сараїв тощо.
Успішно йшла відбудова підприємств,-артілей, житлового фонду. Держава подавала необхідну допомогу продуктивною і робочою худобою, фуражем, будівельним та посівним матеріалом, устаткуванням. Стали до ладу електростанція, друкарня. Розпочалося навчання у школі.
Поновили діяльність і всі п’ять артілей села. Особливо важкою для колгоспників була весна 1944 року. Через відсутність машин посівну кампанію людям доводилося проводити здебільшого вручну. В ту пору в колгоспах не вистачало робочих рук. Основний тягар у проведенні польових робіт ліг на плечі жінок, підлітків та стариків. Тому з 18 тис. га орної землі колгоспи Новотроїцького обробили лише 1170. За добре організовану працю під час збирання врожаю у прифронтовій смузі та виконання районом державного плану хлібозаготівель у 1944 році секретаря РК КП(б)У П. К. Ногу, голову райвиконкому А. І. Савчука та уповноваженого наркомату заготівель у Новотроїцькому районі В. Ф. Брагу нагороджено орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
Після повернення у село фронтовиків справи набагато поліпшилися.
Механізатори своїми силами склали з уцілілих в МТС розбитих машин та деталей кілька тракторів і комбайнів. Колишні воїни показували зразки трудового героїзму. Так, С. П. Кригін і 3. П. Розсохатий за сезон зорали на колгоспних ланах 2718 га та зібрали хліб за 20 робочих днів з площі 1085 гектарів.
За допомогою державних кредитів колгоспи відбудували свої господарські приміщення, збільшили продуктивне стадо, дістали можливість забезпечити непрацездатних членів сімей військовослужбовців продуктами харчування та паливом. Машинно-тракторна станція поповнилася тракторами, комбайнами та іншими сільськогосподарськими машинами. При ній працювали курси підготовки трактористів і комбайнерів.
Але дальшому зростанню артілей заважала їх слабка економічна база. Тому в 1950 році п’ять колгоспів Новотроїцького об’єдналися в одне велике господарство «Росія», за яким закріплено 18,6 тис. га сільськогосподарських угідь. Підвищення культури землеробства, більш раціональне використання техніки, краща організація праці сприяли зростанню врожайності зернових до 16,8 цнт з га у 1960 році. Збільшилися й прибутки артілі. Це дало можливість широко розгорнути господарське будівництво. Протягом 1951—1960 рр. трудівники артілі спорудили 12 корівників, 14 приміщень для телят, 3 свинарники, 2 пташники, 12 кошар. Для переробки сільськогосподарської продукції побудували паровий млин. Стали до ладу цегельний завод, лісопилка, столярна й ремонтна майстерні. Усі ферми та майстерні одержали електроенергію.
Добре попрацювали колгоспники у роки восьмої п’ятирічки. І наполеглива праця принесла відрадні наслідки. У завершальному році п’ятирічки трудівники колгоспу «Росія» зібрали зернових по 31,3 цнт з га, загальні прибутки господарства порівняно з 1951 роком (440 тис. крб. в старому масштабі цін) зросли у 8 разів. На колгоспних нивах працює 114 тракторів, 44 комбайни, господарство має 94 автомашини. Усі польові та трудомісткі роботи у тваринництві повністю механізовано.
У перших рядах борців за високий урожай, комплексний розвиток господарства йшли комуністи, яких у 1971 році налічувалося 108. Члени партії очолили змагання за комуністичну працю й побут. Під керівництвом парторганізації активно працює великий загін комсомольців, який об’єднує 92 юнаків і дівчат.
Комуністична партія і Радянський уряд гідно оцінили внесок колгоспників у всенародну справу розвитку економіки. За трудові успіхи в 1966 і 1971 роках орденами й медалями нагороджено 22 передовики виробництва. Комбайнерів П. Ф. Коваленка та О. О. Примаченка, заступника голови колгоспу «Росія» М. I. Полежаева, телятницю П. О. Охналь удостоено ордена Леніна.
За роки восьмої п’ятирічки у колгоспі було споруджено палац культури із залом на 600 місць, житлові будинки, заасфальтовано 20 км доріг, збудовано громадські приміщення.
На території селища міститься державний лісорозсадник «Новотроїцький», в якому вирощуються сіянці та саджанці декоративних дерев для лісових смуг.
У Новотроїцькому розвивається й місцева промисловість. Тут працюють птахокомбінат, сироварний і томатний заводи, хлібоприймальний пункт, комбінати побутового обслуговування і громадського харчування. Є автоколона. Велику роботу провадить районне об’єднання «Сільгосптехніки». Томатний завод у 1970 році виробив 1595 тубів томату (одна туба дорівнює тисячі 400-грамових банок). 1970 року всі підприємства селища випустили валової продукції на суму понад 19 млн. карбованців.
Постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік» надихає трудівників на ще більші трудові звершення.
Колектив птахокомбінату ще 1971 року виступив ініціатором соціалістичного змагання серед промислових підприємств району за гідну зустріч 50-річчя утворення СРСР. Про те, що його трудівники успішно виконали взяті зобов’язання, свідчить перехідний Червоний прапор райкому КП України та райвиконкому, вручений підприємству. Комбінат перевиконав плани з усіх показників і у першому кварталі 1972 року.
Активну участь у боротьбі за технічний прогрес, за ефективне використання діючої техніки беруть 30 раціоналізаторів комбінату. Впровадження їх пропозицій у виробництво дало загалом економію у 14 тис. крб. на рік.
З розвитком народного господарства росло і впорядковувалося Новотроїцьке. 1958 року його віднесено до категорії селищ міського типу. З того часу трудящі збудували понад 500 будинків. За роки восьмої п’ятирічки в селищі було споруджено двоповерховий універмаг, комбінат громадського харчування, готель, дитячий комбінат, приміщення для середньої школи, автобусну станцію тощо. Тут прокладено водопровід, магістральна мережа якого у 1971 році становила 24 км. Більшість вулиць заасфальтовано, окремі — забруковано. На них розбиті клумби і газони, посаджені декоративні й фруктові дерева. Парк, що розкинувся на площі 4,8 га, прикрашає селище і є улюбленим місцем відпочинку трудящих. На центральній площі встановлено пам’ятник В. І. Леніну.
Багато уваги приділяється охороні здоров’я трудівників селища. У 1961 році споруджено двоповерхове приміщення районної лікарні на 125 ліжок, в 1966 році — поліклініку, кабінети якої обладнано новітньою апаратурою. Є також протитуберкульозний диспансер на 100 ліжок. У медзакладах працює 37 чоловік з вищою та 91 з середньою спеціальною освітою. Для дітей трудящих відкрито дитячий садок і ясла.
На березі Азовського моря (на Арабатській Стрілці) колгосп «Росія» у 1966 році побудував будинок відпочинку на 180 місць. Влітку тут розміщується піонерський табір, в якому діти колгоспників загартовують своє здоров’я.
Значного розвитку набули народна освіта і культура. В 1970/71 навчальному році в Новотроїцькому працювали середня і восьмирічна школи, в яких навчалося 1560 учнів. Педагогічний колектив, що налічує 94 вчителі, виховує підростаюче покоління на революційних і трудових традиціях. В школах селища влаштовуються зустрічі з старими комуністами, учасниками громадянської і Великої Вітчизняної воєн, передовиками виробництва, знатними людьми району й області, організовуються походи учнів по місцях революційної та бойової слави.
У 1967 році в селищі відкрито музичну школу-семирічку, де щороку навчається близько 80 дітей робітників, службовців і колгоспників.
Справжнім центром культурного життя став будинок культури, при якому працюють гуртки художньої самодіяльності. Агіткультбригада будинку культури цілорічно обслуговує колгоспи району, подає допомогу у випуску «Бойових листків», «Листків трудової слави». 1965 року відкрито широкоекранний кінотеатр «Росія» на 500 місць.
Книжковий фонд районної бібліотеки становить 50 тис. томів художньої і науково-політичної літератури. Бібліотека влаштовує тематичні виставки, пропагує нові видання, організовує читацькі конференції, диспути.
Сотні юнаків і дівчат займаються спортом. Останнім часом великого поширення набув у селищі велосипедний спорт. Багато молоді захоплюється гімнастикою, футболом, боксом, боротьбою, мотоспортом.
Значну роботу проводить спортивно-технічний клуб ДТСААФ. Тут готують шоферів, мотоциклістів, трактористів, комбайнерів, машиністів дощувальних машин, радіотелеграфістів.
Нове життя породжує нові обряди’ і традиції: в урочистій обстановці молоді вручаються перші паспорти, юнаків-призовників усе селище проводжає до Радянської Армії. Традицією стало відзначення революційних свят, свята весни, врожаю, перших обжинок тощо.
Трудящих селища в їх наполегливій праці за виконання планів дев’ятої п’ятирічки очолюють первинні партійні організації. На початку 1972 року в них налічувався 551 комуніст. Під безпосереднім керівництвом комуністів активно працює 878 комсомольців.
Велику роботу серед населення проводить селищна Рада та комісії, які в своїй діяльності спираються на широкий актив. До її складу обрано 118 депутатів, у т. ч. 45 робітників і 45 колгоспників. Значну увагу селищна Рада приділяє питанням розвитку промисловості, сільського господарства, організації торгівлі, роботі шкіл, клубів, благоустрою тощо.
За роки Радянської влади небачено змінилося життя трудящих селища, які досягли значних успіхів у розвитку економіки, побуту, культури. Змінилися й самі люди, будівники світлого комуністичного майбутнього.
А. А. КОЛОДІЙ, М. Я. МОГИЛЕВСЬКИЙ