Нововоронцовка, Нововоронцовський район, Херсонська область (продовження)
За передвоєнні роки значно зміцніла матеріально-технічна база колгоспів. Якщо 1930 року на артільних ланах працював лише один трактор, то на початок 1941 року в Нововоронцовській МТС налічувалося 92 трактори і 40 комбайнів, якими вона обробляла землі колгоспів своєї зони.
Поряд з сільськогосподарським у Нововоронцовці, яка в березні 1935 року стала центром новоутвореного району, успішно розвивалося промислове виробництво. Став до ладу молокозавод, реконструйовано механічні млини й олійниці, створено райхарчокомбінат. Оновлювалося й саме село. 1938 року воно одержало електроенергію від Дніпрогесу ім. Леніна. Споруджувалися нові будинки колгоспників; збудовано приміщення ветлікарні, кінотеатру, бібліотеки. Невелику лікарню, відкриту ще в дореволюційні роки, розширили й перебудували, перетворивши на районну. В лікарні й поліклініці працювало 12 спеціалістів з вищою і середньою медичною освітою.
У передвоєнні п’ятирічки відбулися великі перетворення і в галузі культури. В 30-х роках ліквідовано неписьменність. Виконуючи закон про всеобуч, партійні, комсомольські організації, радянські установи і органи народної освіти добилися того, що всі діти шкільного віку вчилися. У Нововоронцовці працювали 3 школи: середня, відкрита у 1935 році, семирічна і початкова.
У червні 1941 року колгоспники Нововоронцовки готувалися зібрати щедрий урожай. Вчасно відремонтована техніка МТС мала вийти в поле. Та замість збирання врожаю багатьом механізаторам і колгоспникам довелося вести бої з фашистами, що вторглися на священну радянську землю. Районна партійна організація вживала всіх заходів, щоб якомога швидше закінчити сільськогосподарські роботи. Трактористів і комбайнерів, що пішли на фронт, замінили жінки, які терміново оволоділи новими спеціальностями. Люди працювали вдень і вночі і завдяки цьому вчасно впоралися із збиранням хлібів. З наближенням фронту в Нововоронцовському районі створено народне ополчення, до якого на 21 липня записалося 1290 чоловік, з них 304 комуністи, 580 комсомольців. Райком КП(б)У керував будівництвом оборонних споруд, евакуацією людей, техніки і худоби в глибокий тил.
В середині серпня почалися запеклі бої на території Херсонщини. 12 і 13 серпня фашистські літаки бомбили Нововоронцовку, серед жителів з’явилися перші поранені. Але евакуаційні роботи продовжувались аж до 17 серпня, а наступного дня в село вдерлися гітлерівські загарбники. Тридцять місяців тривав режим кривавого терору. Від рук фашистів загинули місцеві жителі І. А. Коваленко, І. А. Колесник, С. С. Мілютін та багато інших.
З перших днів окупації в Нововоронцовці розгорнулася боротьба проти ворога. Вона проявилась у масовому саботажі населенням обмолоту зерна, у відмові під всякими приводами давати гітлерівцям хліб та інші продукти. Жителі подавали всіляку допомогу партизанському загону, очолюваному А. Г. Різниченком та Ф. Т. Рижиковим. Дніпровські плавні стали ареною запеклих боїв народних месників проти каральних: -загонів гітлерівців. Наприкінці жовтня 1941 року партизани змушені були залишити плавні; багато з них продовжувало боротьбу в підпіллі або в інших партизанських загонах. Особливо нестерпним став терор окупантів взимку 1943—1944 рр., коли район став прифронтовою зоною. Багатьох жителів вороги вигнали з домівок, а майно пограбували.
Внаслідок Нікопольсько-Криворізької операції, блискуче проведеної військами 3-го і 4-го Українських фронтів, 27 лютого 1944 року Нововоронцовка була визволена від ворога частинами 6-ї армії 3-го Українського фронту.
Багато жителів Нововоронцовки, що перебували в лавах Червоної Армії, виявили героїзм в боях проти ворога. Близько тисячі з них нагороджено орденами й медалями. Особливо відзначився командир кулеметного взводу гвардії молодший лейтенант І. М. Бережний. У квітні 1944 року, під час прориву оборони ворога на Перекопському перешийку, кулеметники Бережного закріпилися у хутора Джулги Вірменського району. Проти них діяли дві роти фашистських автоматників і чотири «фердінанди». Осколком термітного снаряда тяжко поранило командира, на ньому загорівся одяг, але його кулемет не замовкнув. До останнього подиху І. М. Бережний косив ворога. Контратаку гітлерівців було відбито. Відважному воїну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. З фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулися додому 175 мешканців Нововоронцовки. На увічнення пам’яті загиблих односельців та воїнів Червоної Армії, які віддали життя за визволення села, в 1965 році його жителі спорудили монумент. 9 травня 1970 року біля цього монумента запалено вічний вогонь.
Німецько-фашистські окупанти завдали господарству Нововоронцовки величезних збитків. Техніка й інвентар були пограбовані, господарські приміщення колгоспів і МТС спалені, багато житлових будинків лежало в руїнах. У колгоспах ім. Леніна і «Шлях до соціалізму» на 20 квітня 1944 року налічувалося всього 4 голови великої рогатої худоби, 20 коней, а поголів’я свиней, овець і птиці було повністю знищено.
Перед партійними і радянськими органами, всіма трудящими постали дуже складні завдання — в найкоротші строки ліквідувати наслідки окупації, подати допомогу Червоній Армії. Райком комсомолу виступив ініціатором організації комсомольсько-молодіжних бригад для відбудови громадських приміщень, ремонту сільськогосподарських машин. По 12—14 годин працювали ремонтники просто неба. З трофейних машин склали кілька тракторів і автомобілів. Все це допомогло зорати і засіяти понад 440 га землі. У вільний від роботи час жителі відбудовували приміщення лікарні, клубу, бібліотеки. 1 вересня за парти сіло понад 350 учнів, 13 учителів почали заняття. З допомогою держави поступово відроджувалися село і господарство артілей. За рознарядкою відповідних державних органів тільки у грудні 1944-го і квітні—травні наступного року Нововоронцовському району було виділено 177 коней, 375 голів великої рогатої худоби, близько тисячі овець і свиней. З надходженням в MTС машин поліпшувався обробіток грунту. Вже на третій рік після закінчення війни врожайність зернових у колгоспах в основному досягла довоєнного рівня. У боротьбі за врожай в ювілейному 1947 році тракторна бригада, яку очолював В. І. Головко, зібрала на площі 150 га по 22 цнт пшениці з гектара.
Наприкінці 1950 родина базі двох колгоспів — «Шлях до соціалізму» і ім. Леніна — створено артіль ім. Леніна. Головою правління обрали М. К. Дудченка — організатора сільськогосподарської комуни «Червонофлотець» у с. Дудчанах. Хороший організатор і знавець сільського господарства, він зумів згуртувати трудівників колгоспу, які перетворили артіль на передове господарство.
Після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС трудівники села зосередили особливу увагу на тваринництві. Підключення колгоспу до державної електромережі дало можливість електрифікувати тваринницькі приміщення, механізувати приготування і роздачу кормів тощо. Відповідаючи ділом на заклик ЦК ВЛКСМ «Комсомольці — на ферми!», молодь Нововоронцовки і всього району включилася у всесоюзне соціалістичне змагання за зміцнення кормової бази і зростання продуктивності поголів’я худоби. Районну комсомольську організацію, очолювану Д. Т. Кунцем, 1957 року за перемогу в змаганні було занесено до Книги пошани ЦК ВЛКСМ, а комсомольський актив нагороджено медалями ВСГВ. Продуктивність тваринництва в колгоспі ім. Леніна неухильно підвищувалась. У 1959 році на 100 га угідь вироблено 251 цнт молока, 35,1 цнт м’яса і 165 кг вовни.
Батьківщина високо оцінила працю членів артілі: 19 її передовиків були нагороджені орденами і медалями СРСР. Орден Леніна одержав голова колгоспу М. К. Дудченко, а в 1965 році його удостоєно високого звання Героя Соціалістичної Праці. Того ж року за успіхи в сільськогосподарському виробництві 13 колгоспників відзначені орденами і медалями. З 1966 року носить на грудях орден Леніна Н. А. Кріпак. Ще дівчинкою прийшла вона на ферму. Призначили її дояркою. Наполегливо опановуючи нову професію, вона стала надоювати від кожної з 20 закріплених за нею корів по 3,5 тис. кг молока. За хорошу работу правління колгоспу послало Н. А. Кріпак вчитися до Нововоронцовського сільськогосподарського технікуму, а після закінчення навчання призначило завідуючою молочнотоварної ферми, яку вона вивела в число передових. Трудящі обрали Н. А. Кріпак депутатом районної Ради.
За роки восьмої п’ятирічки колгосп ім. Леніна виріс у велике господарство, що спеціалізується на вирощуванні і відгодівлі свиней. За ним закріплено близько 5 тис. га землі, з них 4 тис. га орної, 69 га саду, 94 га виноградників. Поголів’я худоби на 1 січня 1971 року становило: великої рогатої — 1640, свиней — 6500, овець — 1850. Споруджуються 2 тваринницькі комплекси. У колгоспі дбають про культуру землеробства: впроваджено і освоєно польові та кормові сівозміни, які дають можливість одержувати високі й сталі врожаї зернових та кормових культур. Середньорічна врожайність зернових у восьмій п’ятирічці становила 27,3 цнт з га. За п’ятиріччя понад план вироблено близько десяти тис. тонн зерна, трьох тис. цнт м’яса, понад дев’ять тис. цнт молока, сотні тис. яєць. В колгоспну касу надходило в середньому за рік 1700 тис. крб. прибутку.
Добре почався для трудівників Нововоронцовки 1971 рік. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 січня колгосп ім. Леніна за успішне виконання п’ятирічного плану продажу державі продуктів землеробства, тваринництва і птахівництва нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Вдячні партії і уряду за високу оцінку їхнього вкладу у загальнонародну справу, трудівники колгоспу ще з більшою енергією включилися у соціалістичне змагання на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. У першому році дев’ятої п’ятирічки колгоспники зібрали небувалий врожай — в середньому по 40,9 цнт озимої пшениці і по 43,5 цнт зерна кукурудзи з га. Із 121,6 цнт м’яса, виробленого тваринниками на кожні сто га сільськогосподарських угідь, 89,8 цнт становить свинина. Того року свиноферма колгоспу дала 177 тис. крб. чистого прибутку. Дешеву свинину — но 70 крб. за центнер — виробляють О. Т. Зуєнко, М. П. Кравець. В господарстві є багато доярок, які по надоях молока перейшли тритисячний рубіж. Відмінно трудиться кавалер ордена Леніна ланкова В. Я. Менцель.
У квітні 1971 року трудові здобутки 18 передовиків Нововоронцовки було відзначено орденами і медалями. За багаторічну самовіддану працю орденом Жовтневої Революції нагороджено М. К. Дудченка, якого попереднього року односельці проводили на заслужений відпочинок, обравши почесним головою колгоспу ім. Леніна. Правління господарства очолив його учень, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора О. І. Персистий, який був делегатом 3-го Всесоюзного з’їзду колгоспників, членом комісії по виробленню Примірного Статуту колгоспу.
Керуючою і спрямовуючою силою в-господарстві є партійна організація, що налічує 70 комуністів. Члени партії працюють на вирішальних ділянках виробництва, мобілізують колгоспників на успішне виконання взятих зобов’язань. їх незмінним помічником є комсомольська організація, що складається з 38 найбільш активних юнаків і дівчат. Майже всі вони трудяться на ланах і фермах, чимало з них — механізаторами. За успіхи, досягнуті в соціалістичному змаганні на честь XXIV з’їзду КПРС, комсомольська організація колгоспу ім. Леніна нагороджена вимпелом ЦК ВЛКСМ, а комсомольсько-молодіжна ланка І. А. Мілякевич, що відгодовує велику рогату худобу,— вимпелом ЦК ЛКСМУ.
Дедалі більшу роль в усіх сферах господарського і культурного життя селища відіграє селищна Рада. До неї обрано 82 депутати, з них 57 —робітники і колгоспники. Депутатом Ради є Герой Радянського Союзу М. П. Карнаушенко.
Парторганізація, селищна Рада, правління колгоспу повсякденно дбають про дальший розвиток промислового виробництва, зростання добробуту людей, про те, щоб з кожним роком кращим і впорядкованішим ставало селище міського типу (з 1956 р.) Нововоронцовка. За післявоєнні роки тут збудовано маслозавод, який переробляє 150 тонн молока на добу, консервний завод продуктивністю 30 тис. умовних банок плодоовочевих консервів на добу, завод будівельних матеріалів, інкубаторну станцію, комбінат побутового обслуговування. Після встановлення нового устаткування значно збільшив обсяг вироблюваної продукції райхарчокомбінат. У майстернях районного об’єднання «Сільгосптехніки» встановлені потокові лінії для ремонту тракторів і комбайнів.
Зростання економіки колгоспу, розвиток промислових підприємств сприяли підвищенню матеріального добробуту трудящих.
У 1971 році на людино-день колгоспникам видано по 5 крб. 47 коп. За перевиконання норм виробітку нараховується додаткова оплата. Так, кожний з 40 працівників свиноферми додатково одержав по 45 коп. на кожний зароблений протягом року карбованець. У колгоспі запроваджено оплачувані відпустки, люди похилого віку одержують пенсії.
Заможно живуть трудівники Нововоронцовки. За післявоєнний час вони спорудили 1125 житлових будинків, тобто практично житловий фонд оновлено повністю. Протягом восьмої і двох років дев’ятої п’ятирічки зведено десять двоповерхових комунальних будинків на 160 квартир, приміщення для селищної Ради. Коштом місцевого бюджету збудовані три корпуси районної лікарні, дитячий комбінат на 160 місць та ін. За рахунок райспоживспілки споруджено універмаг, п’ять спеціалізованих магазинів, хлібозавод, холодильник на 75 тонн.
За рішенням селищної Ради до 50-річчя Радянської влади було збудовано триповерхове приміщення середньої школи, літній кінотеатр на 600 місць, силами жителів закладено нові сквери, озеленено вулиці. Багато потрудилися нововоронцовські комсомольці над спорудженням стадіону, де проводяться змагання з футбола, теніса, спортивної гімнастики. 12 квітня 1970 року, в День всесоюзного комуністичного суботника, присвяченого 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, на колгоспних ланах, в цехах, на будівництві палацу культури, озелененні і благоустрої селища працювало 2728 чоловік, які виконали робіт на 6209 карбованців.
Приємно пройти прямими широкими вулицями Нововоронцовки. З-за густих зелених віт фруктових і декоративних дерев виглядають чепурні будинки. Центральні вулиці заасфальтовані, освітлені лампами денного світла. З будівництвом Каховської ГЕС і водоймища води Дніпра безпосередньо підійшли до Нововоронцовки. Біля пароплавної пристані комсомольцями був закладений новий парк.
В селищі є районна лікарня, що має терапевтичний, хірургічний, онкологічний, неврологічний та інші кабінети. Стаціонар лікарні налічує 125 ліжок. Хворих обслуговує близько 100 медичних працівників, з них 20 лікарів.
У післявоєнні роки значно розширилася мережа освітніх закладів. У 1970/71 році в середній і початковій школах навчалося понад тисячу дітей. Більше 100 чоловік робітничої і сільської молоді здобувало освіту у вечірній та заочній середніх школах. Відкрито музичну школу. Працює сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку. В навчальних закладах налічується близько ста вчителів, серед них — заслужені вчительки УРСР П. Ф. Іванченко і Т. А. Ткаченко, три відмінники народної освіти.
Нововоронцовцям є де корисно і цікаво провести своє дозвілля. В районному будинку культури працюють численні гуртки і колективи художньої самодіяльності, народні університети — культури, здоров’я, сільськогосподарський,
педагогічних знань, майбутнього воїна. До послуг жителів 2 кінотеатри. Джиг дітей в селищі відкрито будинок піонерів, де є гуртки дитячої творчості і художньої самодіяльності. Тут проводиться велика інструктивно-методична робота з піонервожатими всіх шкіл району.
Активну участь в культурно-освітній і політико-масовій роботі беруть 112 членів районного відділення товариства «Знання». Проводиться обслуговування колгоспників у полі: випускаються бойові листки, стінгазети, даються концерти художньої самодіяльності. Бібліотеки відкрили безпосередньо на виробництві пункти видачі книг, книгопересувки. 5 масових бібліотек селища налічують понад 86 тис. книг. Крім того, населення Нововоронцовки щороку передплачує близько 10 тис. примірників періодичних видань. Тричі на тиждень виходить районна газета «Ленінський шлях».
Важливу роль у культурному житті відіграє історико-краєзнавчий музей, створений з ініціативи групи пенсіонерів. Цей музей, що працює на громадських засадах, є одним з кращих в області. Його експозиції відображають історію революційної боротьби та соціалістичних перетворень у Нововоронцовці.
Міцно входять у побут населення нові звичаї й свята. Щороку жителі селища приймають гостей з усього району на традиційному святі «Золота осінь». Плоди людської праці, щедрі дари землі демонструються на виставці. Численні учасники зведених та окремих художніх колективів віддають шану хліборобським рукам. На святі підбиваються підсумки роботи, вручаються Червоні прапори, премії та нагороди переможцям соціалістичного змагання, молодь посвячується в хлібороби.
Самовіддана праця трудящих, їх вірність рідній партії — запорука дальшого розвитку економіки й культури Нововоронцовки.
С. І. ІВАНЧЕНКО, Р. Ф. КАЛЮЖНИЙ, Я. В. МАТВІЄНКО