Революційний рух на Херсонщині на початку XX століття
Велике значення для розгортання визвольної боротьби трудящих мас мала діяльність революційних організацій. На початку 70-х років у Херсоні виник народницький гурток чайковців, який вів пропаганду серед селян повіту, молоді, а пізніше серед місцевих робітників. Гуртківці підтримували зв’язок з народниками Одеси й Миколаєва. Наприкінці XIX — на початку XX ст. на Херсонщині виникли соціал-демократичні гуртки. У 1891 та 1894 рр. О. Д. Цюрупа створив у Херсоні два марксистські гуртки, а 1898 року тут виникла соціал-демократична група, яку очолив М. К. Владимиров. Група провадила революційну роботу серед місцевого пролетаріату. Восени 1901 року встановився тісний зв’язок херсонських соціал-демократів з редакцією ленінської «Искры». На сторінках газети вміщувались статті про становище робітників у Херсоні та їх участь у революційному русі. В той час Херсон був одним з пунктів транспортування «Искры» на Україну через єгипетський порт Александрію.
Херсонський комітет РСДРП, створений у листопаді 1902 року, стояв на позиціях ленінської «Искры». Він успішно боровся проти «економістів», провадив агітацію серед робітників, випускав листівки. Зростання політичної свідомості пролетаріату Херсонщини обумовило його активну участь у загальному страйку на півдні Росії, що відбувся влітку 1903 року. 24—28 липня страйкували робітники Каховки; Херсонський комітет РСДРП 20 липня провів сходку робітників, у серпні — масовку; тоді ж він випустив листівку, що закликала до єднання пролетарів, до страйку за поліпшення умов праці. Під впливом агітації в серпні страйкували робітники херсонських підприємств.
Значну роботу провадили соціал-демократи Херсона серед селян,, роз’яснюючи їм суть ленінської аграрної програми. Про тісний зв’язок. Херсонських соціал-демократів з селянськими масами повідомляв 51-й номер «Искры», який вийшов 22 жовтня 1903 року.
Звістка про розстріл 9 січня 1905 року в Петербурзі мирної демонстрації робітників викликала гнів і обурення трудящих Херсона. В січні — лютому в місті відбувалися мітинги і демонстрації протесту. В ніч на 5 лютого на вулицях і будинках у великій кількості з’явилися листівки Херсонської організації РСДРП під назвою «Цар і народ». В наступні роки річницю цієї події робітники міста відзначали страйками і демонстраціями.
В період революції 1905—1907 рр. боротьбу трудящих очолила Херсонська партійна організація, що остаточно оформилась як більшовицька після III з’їзду РСДРП, а також організації і групи Цюрупинська, Генічеська, Каховки тощо. Більшовики розповсюджували революційну літературу, організовували страйки, проводили мітинги й демонстрації. В першій половині 1905 року відбулися страйки робітників губернського центру та Каховки; 20 червня стався збройний виступ солдатів Херсонського дисциплінарного батальйону; виступили студенти середніх навчальних закладів. Восени 1905 року революційний рух посилився. У період революційного піднесення більшовики Херсона вели легальну роботу серед трудящих. На мітингу у Народному будинку вони пропагували ленінську ідею гегемонії пролетаріату в революції, закликаючи робітників до організованої політичної боротьби. У Херсоні виникли численні профспілки робітників та службовців.
Роботу на селі очолили Херсонський губернський комітет сільських організацій РСДРП (перебував в Одесі), Херсонсько-Дніпровський комітет сільських організацій РСДРП, що діяв у Херсоні до 1 жовтня 1906 року, та місцеві партійні організації Генічеська, Верхнього Рогачика, Хорлів. Це сприяло розвитку революційного селянського руху на Херсонщині. Весною і влітку 1905 року селяни вимагали політичних свобод, загального виборчого права, зниження податків та орендної плати. Вони вдавалися й до більш рішучих методів боротьби: захоплення поміщицьких земель, випасів для худоби. Такі виступи відбулися в Бехтерській, Збур’ївській, Чалбаській волостях Дніпровського повіту, у Золотій Балці; Тягинці, Дудчанах Херсонського повіту і в десятках інших сіл краю. На боротьбу з селянським рухом було направлено військові підрозділи. В зв’язку з цими подіями В. І. Ленін у червні 1905 року писав: «У п’яти повітах Херсонської губернії ідуть селянські повстання. За останні чотири дні убито до 700 селян».
Особливо масового характеру набув селянський рух восени 1905 року: Заворушеннями були охоплені Херсонський, Дніпровський і Мелітопольський повіти. Під час виступів повсталі громили поміщицькі маєтки. До місцевих селян приєдналися прийшлі сільськогосподарські робітники. В ході революційної боротьби яскраво виявилися класові протиріччя та прагнення різних груп селянства. Тому восени 1905 року трудове селянство Херсонщини громило й палило водночас і поміщицькі маєтки, і куркульські хутори.
У зв’язку з наростанням революційного руху 17 грудня на військовому становищі було оголошено Херсонський, а 21 грудня — Дніпровський повіти. Для придушення селянського руху прибули каральні загони, які жорстоко розправлялись з «бунтівниками». Повсюдно провадились масові арешти.
В умовах жорстокої реакції революція відступала з боями. Незважаючи на: терор, пролетарі Херсона не припинили страйкової боротьби. 1907 року в місті страйкували робітники доків, друкарні, деяких інших підприємств. Організації РСДРП у Генічеську, Хорлах та Верхньому Рогачику продовжували свою діяльність і в 1906 році. Так, наприкінці травня Генічеська організація випустила українською мовою прокламацію «Люди добрі!», що закликала, селян до боротьби з царизмом. Незважаючи на жорстокість дій каральних загонів, протягом 1906—1907 рр. селянський рух не припинявся. Селянські заворушення відбулись у Верхньому Рогачику й Великій Лепетисі Мелітопольського повіту, в Архангельському Херсонського повіту, в Олешках та деяких інших пунктах Дніпровського повіту. Але наприкінці 1907 року селянський рух, як і повсюдно придушено силою зброї.
Щоб уникнути нової революції і водночас створити для себе соціальну опору в особі куркульства, царський уряд запровадив столипінську аграрну реформу. Спрямована на ліквідацію общинного землеволодіння в країні, вона не тільки не знищила класових суперечностей на селі, а ще більше поглибила їх. Куркулі охоче йшли на виділ, бо виходячи з общини, вони відбирали собі кращі ділянки. Навпаки, бідняки, виділившись з общини, були приречені на розорення і кінець кінцем продавали свої наділи. Внаслідок здійснення столипінської аграрної реформи за період з 1907 по 1913 рік у Херсонському повіті на хутори вийшли і закріпили за собою відруби 33 259 господарств, які одержали близько 240 тис. десятин землі, що становило понад 37 проц. всієї надільної площі повіту. Водночас на кінець 1912 року тут було понад 6 тис. безземельних сімей, що становило близько 9 проц. господарств повіту. В зв’язку з цим більшовицька газета «Правда» повідомляла про тяжкий економічний стан селянства Херсонщини: «Херсон. Всього в приміських хуторах голодує 553 чол., в тому числі 36 дітей. Жителям Музикиних і Зелених хуторів за відсутністю коштів міське управління відмовило в допомозі. Населення бідує».
Післяреформений період позначився на Херсонщині швидким зростанням населення, головним чином за рахунок припливу ззовні. За переписом 1897 року, населення Дніпровського повіту становило 212,7 тис., Херсонського — 587,8 тис. чоловік. Це втричі більше, ніж напередодні реформи 1861 року.
В роки пожвавлення промислового виробництва напередодні першої світової війни, у Херсонському повіті (без Херсона й Миколаєва) працювало 3841 підприємство з 7405 робітниками, у Дніпровському — 643 підприємства з 1348 робітниками. Найбільшими підприємствами краю були верф Вадона, на якій напередодні війни почалось складання ескадрених міноносців, та Херсонський завод сільськогосподарських машин, що належав підприємцю Гуревичу. В 1913 році цей завод випустив 35 тисяч різноманітних сільськогосподарських знарядь. Збільшилась кількість експортних операцій у морських портах. Так, у 1011 році лише з Херсонського порту за кордон відправлено майже 60 млн. пудів зерна.
Умови праці й життя робітників були тяжкими. У Херсонському порту на ручному перевантаженні зерна були зайняті жінки. Вони працювали по 12—14 годин у день, одержуючи за це 40—60 коп. Частину свого заробітку вантажники мусили віддавати підрядчику. Жили портовики в халупах на брудних околицях міста, а сезонні робітники не завжди мали дах над головою.
Херсонські соціал-демократи посилювали свій вплив серед робітників. Після розгрому в 1907 році Херсонської організації РСДРП в місті вела роботу партійна група. В роки нового революційного піднесення робітничий рух розвивався переважно на великих підприємствах краю, в містах, де працювали партійні групи — в Херсоні й Каховці. Найбільш відчутним революційний настрій був у робітників Херсонського заводу сільськогосподарських машин, верфі Вадона та Каховського заводу сільськогосподарських машин. Організована В. І. Леніним нелегальна більшовицька «Рабочая газета» на початку 1911 року повідомляла, що протягом 1910 року на Херсонському заводі сільськогосподарських машин відбулося кілька страйків. Наприкінці кореспонденції автор її писав: «…бажано, щоб наш зв’язок з партією був більш міцним». Робітники Херсона надавали матеріальну підтримку газеті «Правда». В свою чергу центральний орган партії публікував кореспонденції про революційний рух у Херсоні. Так, в 1912 році «Правда» вмістила повідомлення про страйки на Херсонському заводі сільськогосподарських машин.
Значного піднесення революційний рух на Херсонщині досяг напередодні першої світової війни. У листопаді 1913 року відбувся страйк робітників верфі Вадона, які вимагали поліпшення умов праці. У червні в Каховці відбувся страйк робітників місцевого заводу сільськогосподарських машин. Хвиля страйкового руху, що почалася з першотравневих виступів у 1913 році, не припинялася до початку першої світової війни. В першій половині 1914 року відбулися політичні страйки робітників верфі Вадона і херсонського заводу сільськогосподарських машин. Страйками були відзначені дні 9 Січня і 1 Травня.