Скадовськ, Скадовський район, Херсонська область (продовження)
Напередодні війни Скадовськ перетворився на справжнє курортне містечко. Значні роботи було проведено щодо впорядкування пляжу. До 1936 року діяв санаторій матері й дитини, пізніше реорганізований на дитячий протитуберкульозний санаторій.
Працювало дві школи: середня і семирічна, в яких навчалося близько 2 тис. учнів. З культурно-освітніх закладів діяли будинок культури, бібліотека.
Та розпочалася Велика Вітчизняна війна. Уже в перші дні до райвійськкомату прийшло сотні добровольців з проханням послати їх на фронт. У народне ополчення записалося 3,7 тис. чоловік, у т. ч. 300 комуністів і 350 комсомольців. 29 червня 1941 року пленум Скадовського РК КП(б)У розглянув питання про мобілізацію всіх сил на дострокове збирання врожаю у зв’язку з початком війни. На жнивах трудилися всі працездатні колгоспники, службовці, члени їх сімей, навіть старики й діти. План хлібоздачі скадовці виконали за 20 днів.
Робота всіх підприємств, установ і організацій перебудовувалася на воєнний лад. Місце чоловіків, які пішли на фронт, зайняли жінки. Багато з них закінчили короткотермінові курси трактористок і комбайнерів, відкриті у Скадовську наприкінці червня 1941 року.
На початку серпня 1941 року артіль «Червоний колосок» почала евакуацію до східних районів країни 370 голів великої рогатої худоби, 3250 овець і 127 коней.
Худобу супроводжувала бригада колгоспників. Немало труднощів перенесли на тому нелегкому шляху ці люди, не раз попадали вони під фашистські бомби і все ж дійшли до місця призначення — Дмитрівського району Краснодарського краю.
13 вересня 1941 року фашисти окупували Скадовськ. Радянське командування залишило на острові Джарилгачі, розміщеному неподалік від Скадовська, 17 матросів на чолі зі старшиною 2-ї статті І. Кочетковим для виконання спеціального бойового завдання. На початку жовтня на острів прибула розвідувально-диверсійна група, якою командував комісар Виноградов. Несподівані, сміливі вилазки матросів у Скадовську, Хорлах, Залізному Порту наводили жах на фашистів. Розвідники передавали командуванню цінні розвідувальні дані про дислокацію й переміщення фашистських сухопутних і морських сил, а також авіації. З їх допомогою вдалося знищити значну кількість техніки й живої сили ворога, що концентрувалася в Хорлах, готуючись прорватися на Перекоп.
Повертаючись на світанку після вдалої вилазки в районі с. Новоолексіївки, матроси потрапили під обстріл ворожого літака. На острів повернулося 12 з 30 членів розвідувально-диверсійної групи. Загинув і комісар Виноградов. Ці 12 матросів були евакуйовані до Євпаторії.
Ті, що залишилися на острові, продовжували вести спостереження. Фашисти виявили місцерозташування групи. В середині листопада 1941 року на Джарилгачі висадився добре озброєний півтисячний загін гітлерівських карателів. У відважних захисників острова було лише 3 кулемети, гвинтівки, по кілька гранат. Жорстокий бій тривав недовго — сили були нерівними. Більшість матросів загинула. Кількох з них окупанти полонили й відправили до концентраційного табору в Миколаєві. Врятувався лише радист М. М. Сурмач, який перейшов лінію фронту й воював у лавах Червоної Армії до переможного закінчення війни. Пам’ятник, встановлений на острові 9 травня 1967 року,— вічна пам’ять героям Джарилгача.
Фашисти чинили жорстокі розправи над мирним населенням Скадовська. У жовтні 1941 року на старому глинищі, за 3 км від містечка, вони розстріляли велику групу радянських людей, в числі яких було 120 жінок і 32 дітей. Уже в перші дні окупації гітлерівці розстріляли місцевих активістів: Г. О. Ямкового — голову колгоспу «Червоний колосок», К. М. Целінка — інструктора райкому КП(б)У, А. О. Сенчика — директора школи та багатьох інших. За роки окупації фашисти вивезли до Німеччини 170 чоловік, переважно молоді.
Але скадовці не схилилися перед ворогом навіть під загрозою знущань, терору, вбивств. Комсомольці Ю. Є. Нічик, О. О. Лисенков, 3. С. Лапідус, Н. Н. Дербушова, Г. Красношапка та інші патріоти таємно слухали передачі з Москви, розповідали населенню про справжнє становище на фронтах. Фашисти, натрапивши на слід групи, заарештували більшість її учасників. 5 з них вони розстріляли, решту відправили до концентраційних таборів. 18 жовтня 1967 року медаллю «За відвагу» нагороджено Ю. Є. Нічика, О. О. Лисенкова (посмертно) та Н. Н. Дербушову.
2 листопада 1943 року воїни 88-го гвардійського стрілецького полку, що входив до складу 33-ї гвардійської дивізії 2-ї гвардійської армії, визволили Скадовськ від окупантів. За наказом Ставки Головнокомандування у Скадовську було створено спеціальну авіагрупу, що значно наблизила авіацію до району бойових дій у Криму. Ця група завдала ударів ворогові, зокрема змусила гітлерівців набагато скоротити вантажоперевезення на лінії Одеса—Тарханкут—Севастополь.
У лавах бійців Червоної Армії успішно боролися проти ворога і 800 вихідців із Скадовська, близько 700 із яких удостоєні урядових нагород. Старший лейтенант В. П. Гуманенко на початку війни командував загоном торпедних катерів на Балтиці. Лише за липень—вересень 1941 року загін потопив ворожий крейсер, 2 міноносці, сторожовий катер, 5 транспортів і барж з танками та ін.
За героїзм і мужність, за сміливе здійснення денних торпедних атак В. П. Гуманенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ордена Вітчизняної війни 2-го ступеня удостоєна вихованка Скадовської комсомольської організації розвідниця Л. О. Шульга за успішне виконання бойової операції в тилу у ворога на території Румунії.
4 ордени і 6 медалей прикрашають груди директора Скадовської нафтобази І. М. Побережця.
Фашисти завдали значних руйнувань господарству Скадовська — знищили середню школу, міську лікарню, кінотеатр, вивели з ладу морський порт, водопровід. Перед відступом вони замінували млин, але скадовці не допустили вибуху. Великої шкоди зазнало курортне господарство. Суцільні згарища залишилися на місці колишніх санаторних споруд, готелю. Гітлерівці повирубували дерева на Приморському Бульварі, понівечили фруктовий сад. Вони майже повністю знищили господарство Скадовського колгоспу «Червоний колосок».
Трудящі селища доклали багато зусиль, щоб якнайшвидше відбудувати зруйноване війною господарство. Уже в 1944 році колектив працівників порту підняв з морського дна і відремонтував 8 суден, збудував морські причали, капітально відремонтував складські приміщення, майстерні і контори. Запрацювала портова електростанція.
У тому, що за порівняно короткий час шахти Донбасу знову видали вугілля на-гора, а в доменних печах України почали плавити метал для потреб фронту, є й частка праці скадовців. Лише на відбудову Донбасу в жовтні 1944 року виїхало 55 молодих жителів Скадовська. Населення віддавало свої трудові заощадження у фонд Перемоги. 1944 року на кошти трудящих району споруджено танкову колону «Колгоспник Скадовщини». Незабаром радянські воїни-танкісти написали: «Немає слів, щоб висловити наші почуття з приводу того, що ця прекрасна грізна техніка надійшла в наші руки від вас, героїчних трудівників тилу».
Відбудовні роботи посилилися після успішного завершення Великої Вітчизняної війни. 1947 року в Скадовську відновлено діяльність бавовноочисного заводу, харчокомбінату, промартілей ім. 5-го грудня та ім. Щорса, промкомбінату, маслозаводу, парового млина і ремонтної майстерні. Одна з промислових артілей освоїла виробництво килимів. В 1948 році створено автотранспортне господарство. Через два роки проведено реконструкцію млина, внаслідок чого його потужність зросла до 40 тонн борошна на добу. Щорік збільшувався вантажооборот Скадовського порту, успішно працював його колектив.
Підвищилася якість обробітку грунтів, врожайність у колгоспах ім. Ворошилова та «Червоний колосок». 1948 року успішно виконали план хлібоздачі трудівники артілі ім. Ворошилова. Постановою бюро Скадовського райкому партії колгосп занесено на районну Дошку пошани. На колективних полях з кожним роком з’являлося все більше сільськогосподарської техніки.
Великим святом для скадовців став день перших післявоєнних виборів до Верховної Ради CPСP. Напередодні трудящі підвели підсумки соціалістичного змагання.
Скрізь на вулицях полум’яніли прапори, чулися сміх, співи і музика. 10 лютого 1946 року виборці всі як один прийшли до виборчих урн і віддали свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.
На зібрані трудящими кошти 1948 року в селищі споруджено пам’ятник В. І. Леніну. Нові житлові будинки виросли на вулицях Скадовська. Книголюби одержали новий книжковий магазин. Значні роботи щодо впорядкування провадила селищна Рада депутатів трудящих. 1948 року висаджено близько 7 тис. дерев і понад 5 тис. декоративних кущів, упорядковано пляж. Відкрито повітряне сполучення з Херсоном. У 10 разів порівняно з 1940 роком зросла потужність місцевої електростанції. Вдвічі збільшилася мережа водопроводу.
Розширилася селищна лікарня, в якій працювало 6 лікарів. Значну допомогу медичним закладам у ті тяжкі роки подавали підприємства, які виділяли кошти для ремонту приміщення, обладнання.
Після закінчення війни відновили роботу три скадовські школи — середня та 2 семирічні, де навчалося близько 1,5 тис. дітей. Почали працювати будинок культури, бібліотека.
Завершивши відбудову народного господарства, трудящі спрямували свої зусилля на дальший розвиток всіх галузей економіки і культури. Увага партійних і радянських органів акцентувалася насамперед на промисловому розвитку Скадовська. 1956 року, в зв’язку з ліквідацією посівів бавовнику на Україні, на базі Скадовського бавовноочисного заводу відкрито цех Херсонського консервного комбінату, який незабаром перетворився на самостійне підприємство. 1960 року завод випустив близько 11 тис. умовних банок продукції. Консервовані овочі, фрукти, соки, варення, джеми, томат-пасту, рибні і м’ясні консерви (всього 47 видів) із задоволенням купують жителі багатьох міст нашої країни. 1965 року введено в дію дві автоматичні лінії системи «Ланг», що дало змогу виробляти 30-процентну томатну пасту — продукт високої якості. Потужність лише однієї такої лінії — 120—150 тонн пасти на добу. Споруджено холодильник на 300 тонн. 1970 року завод виготовив понад 17 млн. умовних банок консервів.
З 1963 року в місті діє цегельний завод, 1965 року почав працювати хлібозавод. В Джарилгацькій затоці налагоджено добування морської черепашки й будівельного піску. Черепашка служить сировиною для випалювання вапна на Скадовському вапняному заводі, збудованому наприкінці 50-х років. Пісок використовується для потреб будівництва у районі, його вивозять також до Кримської області, і Значно зросли вантажооборот Скадовського порту, механізація трудомістких вантажо-розвантажувальних робіт. Після війни розширено акваторію порту, поглиблено канал, збудовано нові причали. Тепер до Скадовського порту заходять багато-тоннажні морські судна. Через нього вивозять різноманітні вантажі — зерно, борошно, рис, фрукти, виноград, кавуни, ввозяться будівельні матеріали, паливо тощо. Добре працювали портовики в першому році дев’ятої п’ятирічки. Флот порту поповнився транспортним судном — теплоходом «Осипенко», який курсує на лінії Скадовськ—Севастополь.
Колектив скадовських портовиків — дружна, працьовита сім’я. Злагоджено працювала бригада монтажників під керівництвом С. І. Псюка, виконуючи місячні норми на 120—130 проц. 1960 року їй першій у районі присвоєно звання бригади комуністичної праці. Понад половину працівників порту навчається. Для робітників створені хороші матеріальні і житлові умови. Назавжди відійшли в минуле землянки. Портовики мешкають у просторих -світлих будинках, багатоповерхових гуртожитках.
Успішно трудиться колектив будівельно-монтажного управління № 23, який споруджує Краснознам’янський зрошувальний канал. Славиться він своїми трудівниками. Виконроб управління комуніст С. Н. Сапаров за успішну працю на спорудженні рисових плантацій 1963 року відзначений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Високої урядової нагороди — ордена Леніна — удостоєно бульдозериста, заслуженого будівельника УРСР, комуніста В. Я. Присяжного.
На меліоративне будівництво за роки дев’ятої п’ятирічки буде використано 24 млн. крб. Здійснюється реконструкція Краснознам’янського каналу, планується прокласти 60-кілометрову трасу з твердим покриттям, незабаром стане до ладу зональний зрошувальний канал на території Скадовського району протяжністю 24 кілометри.
Понад 60 проц. населення міста зайнято у сільському господарстві. Ще 1951 року дві скадовські артілі об’єдналися в одне велике багатогалузеве господарство — колгосп «Радянська Україна». За ним закріплено 5,8 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3,3 тис. га орної^землі. Колгосп має хороший мкшинний парк — 82 трактори, 30 комбайнів, 30 автомобілів, 6 дощувальних установок тощо. 1961 року дніпровська вода по Краснознам’янському каналу прийшла і на землі колгоспу «Радянська Україна». Зрошення земель забезпечило значне збільшення виробництва зерна, внесло істотні зміни в структуру посівних площ, в організацію праці колгоспників. Головним багатством господарства став рис, який сіють на площі 580 га. Першу в артілі ланку рисівників очолила комсомолка Т. Р. Козак. 1963 року вона зібрала по 72 цнт рису з кожного га. Через чотири роки ланка під керівництвом П. Д. Шаповала добилася ще вищого врожаю — по 74 цнт рису на ділянці 80 га. В загальній сумі прибутків колгоспу рису належить 44,5 відсотків. Кожний засіяний рисом гектар дав 1 тис. крб. чистого прибутку. 1966 року в селищі Антонівці, яке підпорядковане Скадовській міській Раді, розпочав роботу радгосп-технікум, де готують агрономів-рисівників.
Великих успіхів досягло господарство в ювілейному 1967 році. Колгоспники зібрали небачений у цих краях урожай зернових культур: на всій площі посіву вирощено пересічно по 45 цнт пшениці з га. Ланка О. П. Заводуй досягла рекордного врожаю пшениці на зрошувальних землях — по 56 цнт з га. Добрими врожаями відзначили колгоспники 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Вони зібрали пшениці пересічно по 42,4 цнт з га, рису — 55,4 цнт. Завдання восьмої п’ятирічки по виробництву зерна колгоспники виконали на 132,8 проц. Трудівники колгоспних ланів у першому році дев’ятої п’ятирічки виробили понад план 404 тонни зерна, 502 тонни молока.
Високі грошові прибутки господарства, які лише протягом 1960— 1967 рр. зросли втроє, дають змогу добре матеріально забезпечувати колгоспників. З 1960 року введено гарантовану грошову оплату праці. 1967 року рисівники одержали по 1200—1300 крб. на рік і по 1,5—2 тонни рису. Доярка М. І. Савченко щомісяця заробляла по 140—150 крб., тваринник О. О. Савченко — по 130 крб., шофер М. С. Коваленко — близько 200 крб. Невпинно підвищується добробут колгоспників. Кожного року 20—40 сімей справляють новосілля. Колгосп має будинок культури, бібліотеку. Діти виховуються в двох дошкільних дитячих закладах.
Велику організаторську роботу щодо мобілізації трудящих міста на виконання накреслень партії і уряду здійснюють 41 партійна організація міста, яка об’єднує 994 комуністи, і 25 комсомольських організацій, де налічується понад 1200 членів ВЛКСМ. Комсомольсько-молодіжна бригада СМУ-23 за досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні на честь XXIV з’їзду КПРС нагороджена вимпелом ЦК ЛКСМУ. 15 комсомольцям присвоєно звання ударника комуністичної праці. З року в рік добивається високих показників у праці комсомольсько-молодіжна ланка колгоспу «Радянська Україна», яка 1971 року виростила по 60 цнт рису з га. Ланкова-комсомолка Т. Р. Галак нагороджена орденом Леніна. З нагоди сторіччя з дня народження В. І. Леніна 97 скадовських комсомольців одержали ювілейні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Доброю традицією стало проведення серед молоді конкурсів професійно-технічної майстерності. Молодь бере активну участь у створенні комсомольського фонду економії. Сотні комсомольців навчаються в школах економічних знань. Більшість молодих робітників консервного заводу освоїла по 2—3 суміжні професії.
До складу міської Ради депутатів трудящих обрано 50 депутатів. Вони працюють на підприємствах, у колгоспі, культурно-освітніх закладах. У центрі уваги міськради — питання виробничої діяльності, розширення й ремонт житлової площі та багато іншого. Головне для депутатів — людина з її турботами, потребами. Місто (до категорії міст районного підпорядкування Скадовськ переведено 1961 року) красивішає з кожним днем. І в цьому велика заслуга Ради депутатів трудящих. 28 травня 1969 року на сесії міськради ухвалено постанову про участь Скадовська у змаганні за звання міста високої культури. Під час оголошеного у липні місячника благоустрою всі жителі з ентузіазмом працювали на опоряджувальних роботах. У цьому республіканському змаганні, підсумки якого підводилися у лютому 1970 року, Скадовську присуджено третє місце і грошову премію у розмірі 500 крб. Серйозна увага приділяється будівництву шляхів. Багато вулиць покрито асфальтом. Налагоджено регулярне автобусне сполучення між Скадовськом, Сімферополем, Каховкою і Голою Пристанню, повітряне — з Херсоном, Києвом, Миколаєвом, Кривим Рогом.
Добре розвинута торговельна мережа. У місті діє 73 магазини і кіоски для продажу промислових і продуктових товарів. Є три їдальні, чайна, ресторан «Таврія».
Медичне обслуговування трудящих здійснюють понад 50 лікарів і 146 працівників з середньою спеціальною освітою. 1969 року споруджено лікарню на 100 ліжок. Дошкільнята виховуються у 6 дитячих закладах. Постійно зростає популярність Скадовська як кліматологічного курорту. Мілководна Джарилгацька затока, багата на йодисто-бромисті сполуки і сірководень, створює сприятливі умови для лікування багатьох захворювань, насамперед хронічних катарів верхніх дихальних шляхів. До міста щорічно приїздить на відпочинок близько 50 тис. чоловік. У західній частині Скадовська виросло справжнє піонерське містечко, де щоліта оздоровляється 10—12 тис. дітей. З 1959 року діє будинок відпочинку. Лише 1968 року в ньому побувало понад 5,5 тис. робітників і службовців з різних місць Радянської України. Нещодавно тут споруджено нову їдальню, триповерховий спальний корпус. Протяжність міського пляжу півтора кілометра. На ньому одночасно може відпочивати понад 20 тис. чоловік.
У Скадовську — 2 середні й 2 восьмирічні школи, в яких навчається близько З тис. дітей. Діють також середня школа робітничої молоді, семирічна музична школа, де діти оволодівають мистецтвом гри на домрі. З 1 вересня 1968 року розпочав роботу радгосп-технікум рисосіяння.
В районному будинку культури працює 5 гуртків художньої самодіяльності. Хоровому колективу вже 30 років, він успішно виступав на багатьох оглядах і конкурсах самодіяльних митців. З квітня 1967 року в місті працює аматорська кіностудія «Маяк». За два роки тут створено 12 фільмів, у т. ч. «Заповітний камінь» — про матросів-захисників острова Джарилгача у 1941 році, «Будні портовиків», «Святкування 50-річчя Радянської влади в Скадовську», «Руки матері» та інші.
В місті — дві державні бібліотеки з книжковим фондом 45 тис. томів, є також 12 відомчих і профспілкових бібліотек. У центрі Скадовська побудовано широкоекранний кінотеатр із залом на 500 місць, літній театр, розрахований на 1300 глядачів,— у спорудженні його брали участь багато скадовців. До послуг жителів спортивний комплекс: спортивний зал, стадіон.
Нові свята, звичаї міцно увійшли в життя скадовців. Традиційним стало свято пісні, танцю й фізкультури, яке, як правило, відбувається в День радянської молоді. В цей день Скадовськ, прикрашений різнокольоровими барвами щедрого південного літа, розквітає ще й червоними полотнищами стягів, транспарантів, лозунгів. Колони представників молоді міста і району урочисто крокують по вулицях з піснями, танцями до площі перед райвиконкомом. Там вони покладають квіти до пам’ятника Леніну, комсомольці-виробничники здають трудові рапорти, після чого відбувається тематична театралізована вистава, самодіяльні митці виступають з концертами. Нерідко до свята приєднуються і професійні колективи, що перебувають на гастролях у місті, діти з піонерських таборів. Організовуються морські прогулянки на острів Джарилгач, а ввечері юнь збирається біля багаття дружби. Такі свята — яскравий вияв невичерпних народних талантів, одна з форм комуністичного виховання трудящих.
У Скадовську живе і працює член спілки письменників Української РСР І. Т. Стариков, автор повісті «За чужим столом», роману «Зорі в серці», кількох оповідань.
1968 року Херсонський облвиконком затвердив генеральний план забудови Скадовська і Скадовської курортної зони, розроблений колективом 1-ї архітектурно-планувальної майстерні Київського науково-дослідного і проектного інституту містобудування. В дев’ятій п’ятирічці місто прикраситься новими багатоповерховими житловими будинками. Стануть до ладу будинок побуту, станція технічного обслуговування легкових автомобілів. Розшириться мережа громадського харчування і торговельна. В 1973 році розпочне роботу новий молокозавод. Буде збудовано водонапірну башту, яка щодоби даватиме 1100 кубометрів питної води, що значно поліпшить водопостачання міста.
Як завжди, багато уваги приділяється дітям. В дев’ятій п’ятирічці дошкільнята одержать нове приміщення дитячого комбінату на 140 місць, школярі сядуть за парти нової триповерхової школи, розрахованої на 960 місць.
Гості міста одержать приміщення готелю на 260 місць. Перша черга готелю відкриється вже 1972 року. Значно розшириться площа морського пляжу.
У недалекому майбутньому Скадовськ стане центром найбільшої на півдні України курортної зони від Хорлів до Залізного Порту протяжністю близько 100 км. Перспективним планом передбачено дальше розширення будинку відпочинку — спорудження ще трьох спальних корпусів, їдальні тощо. Найбільше будівництво провадитиметься на острові Джарилгачі, що простягся вузькою смугою майже на 40 км. Чудові піщані пляжі, численні солоні озера, чисте прозоре повітря — все це створює умови для відпочинку й лікування. Тут запроектовано спорудити курортне містечко, готель, турбазу, пансіонат, будинок відпочинку, піонерські табори. Загалом Джарилгацький курортний район зможе одночасно прийняти понад 19 тис. відпочиваючих і туристів.
Зазеленіє широкою смугою лісопаркова зона, проляжуть нові асфальтовані шляхи, по яких курсуватимуть комфортабельні багатомісні автобуси. Зв’язок з островом Джарилгачем здійснюватиметься вертольотами, а по морю — швидкохідними теплоходами.
Мине небагато часу, і Скадовськ стане другою Ялтою на Україні. Тут щороку відпочиватиме понад 100 тис. трудящих з різних куточків нашої неосяжної Батьківщини.
В. В. ТИМОШЕНКО