Велика Жовтнева соціалістична революція на Херсонщині
Перша світова війна принесла з собою нові страждання трудовому народу. Вона ще більше загострила протиріччя, підірвала економіку краю. За винятком підприємств, що виробляли продукцію для армії і флоту (Херсонський завод сільськогосподарських машин, який виробляв снарядні гільзи, телефонне устаткування, саперний інвентар; верф Вадона, що разом з філіалом Петроградського металічного заводу збирала есмінці), промисловість Херсонщини перебувала у стані занепаду. В Дніпровському повіті 1915 року кількість робітників зменшилася порівняно з 1913 роком більше, ніж удвоє. У зв’язку з масовою мобілізацією працездатних селян на війну площа посівів у Херсонському повіті скоротилась у 1916 році порівняно з 1915 майже на 13 проц. Значно підскочили ціни на продукти першої необхідності. У Херсонському повіті за офіційними даними з початку війни до кінця 1915 року вони зросли в 2—4 і більше разів.
Царизм вів країну до катастрофи. 1915 року почалася нова хвиля страйкового руху. Застрільниками його в Херсоні виступили робітники заводу сільськогосподарських машин, серед яких не припиняла роботи більшовицька група. Спалахнув страйк будівельників залізниці Мерефа—Херсон. В цей час діяли партійні більшовицькі групи у філіалі Петроградського металічного заводу, на заводі сільськогосподарських машин та профспілці прикажчиків.
Перемога Лютневої революції дала поштовх до нових дій. Пролетарі губернського центру створили 7 березня 1917 року Раду робітничих депутатів, яку очолив більшовик І. Ф. Сорокін. 13 березня тут виникла Рада солдатських депутатів. Незабаром виникли Ради у сільській місцевості. 23 березня в Каховці було створено Раду робітничих і солдатських депутатів, 17 квітня в Малій Лепетисі — Раду робітничих депутатів. 19 квітня утворилася Рада селянських депутатів Дніпровського повіту.
Поряд з цим виникали органи влади буржуазії й поміщиків. Отже, як і повсюдно, на Херсонщині встановилося двовладдя. Більшовики розпочали боротьбу за перехід влади до Рад.
Після об’єднання партійних груп у березні 1917 року почала діяти Херсонська організація РСДРП. На той час це була ще нечисельна об’єднана організація (більшовиків налічувалось 10—15 чоловік). В ній точилася боротьба між більшовиками і меншовиками з основних питань — роботи Ради, організації профспілок тощо. Під впливом більшовиків Рада робітничих і Рада солдатських депутатів на спільному засіданні ухвалили антивоєнну резолюцію з вимогою припинити війну. В справі організації профспілок ініціатива належала більшовикам, яких підтримували широкі маси трудящих. Протягом березня—квітня виникли профспілки робітників друкарень, металістів, а-також на тютюновій та інших фабриках. Деякі з них очолювались більшовиками. Так, більшовика І. Ф. Сорокіна було обрано головою правління профспілки металістів. Профспілка херсонських моряків, що об’єднувала близько 5 тис. чоловік, не раз вступала в різкі сутички з судновласниками. Політична активність трудових мас Херсонщини особливо зросла після опублікування квітневих тез В. І. Леніна. Робітники й селяни палко схвалили гасла партії більшовиків «Вся влада Радам», «Ніякої підтримки Тимчасовому уряду». Рада робітничих депутатів скликала 3—4 квітня 1917 року в Херсоні губернський з’їзд селян, який ухвалив, що «земля, вода, повітря і скарби надр землі є і повинні бути власністю всього народу».
В березні—квітні 1917 року селяни Херсонщини вступали в конфлікти з поміщиками, самовільно заорювали землі та захоплювали поміщицькі садиби. Восени 1917 року спалахнула нова хвиля, селянських виступів. «У губернії,— писав у своєму донесенні губернський комісар Тимчасового уряду,— під впливом більшовицької пропаганди, яка охопила село, наростає селянський рух. За свідченням місцевих комісарів для боротьби з більшовиками в їх розпорядженні немає ніяких засобів». Найбільшого розмаху аграрний рух набув у Херсонському повіті. Зміцнювались зв’язки робітничого класу промислових центрів з селянами Херсонщини. Біднота й середняки все частіше звертались по допомогу до робітників. При Херсонській організації РСДРП було створено відділ роботи на селі та агітаційні групи. Діяльність більшовиків серед селянства особливо активізувалася після того, як наприкінці вересня 1917 року більшовики Херсона та інших міст вийшли з об’єднаних організацій і створили самостійні більшовицькі організації. «Вплив наш розростається в селі так само, як і в місті. Зв’язки зміцнюються з кожним днем. Часто з’являються з села за нашою літературою…» — повідомлялося з Херсона Центральному Комітету РСДРП(б).
25-29 вересня 1917 року в Херсоні відбувся губернський з’їзд Рад селянських депутатів, на який прибуло близько тисячі чоловік. Делегати рішуче вимагали скликати Всеросійський з’їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, вжити заходи для припинення світової війни і негайної передачі ще до скликання Установчих зборів землі у відання земельних комітетів. Резолюції з’їзду були надіслані до Петрограда, а незабаром туди прибув і представник з Херсонщини. Петроградська Рада запросила його на з’їзд Рад Північної області. 11 жовтня 1917 року селянин, делегат Херсонщини, одержав слово для привітання з’їзду. Тепло зустрінутий його учасниками, він сказав, що село не довіряє Тимчасовому урядові, що селяни не дадуть йому жодної зернини доти, доки Ради не візьмуть владу до’ своїх рук. У вересні 1917 року на Херсонщині виникли Ради сільськогосподарських робітників і робітничі комітети поміщицьких економій. 10—11 вересня 1917 року на конференції робітничих комітетів і Рад Херсонського повіту делегати представляли 28 тис. робітників і службовців поміщицьких маєтків та економій. Ради і робітничі комітети економій здійснювали контроль над маєтками, а іноді й повністю брали до своїх рук управління ними. В маєтку князя Трубецького (с. Козацьке Херсонського повіту) Рада взяла під контроль доходи і витрати економії. Робітничий комітет економії Фальц-Фейна (с. Іванівна Мелітопольського повіту) здійснював нагляд за продажем зерна. Влітку та восени 1917 року сільськогосподарські робітники добилися восьмигодинного робочого дня, збільшення реальної заробітної плати, поліпшення побутових умов і харчування. У жовтні діяльність Рад сільськогосподарських робітників ще більше активізувалась. 18 жовтня конференція Рад робітників економій Херсонського повіту схвалила низку важливих рішень і висловилась за встановлення влади Рад у центрі та на місцях.
Трудящі Херсонщини, як і всієї країни, палко вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Після одержання в Херсоні 26 жовтня ввечері телеграми про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді в містах і селах губернії проходили багатолюдні збори трудящих, на яких приймались вітання петроградському пролетаріату, схвалювались декрети II з’їзду Рад та створена ним Рада народних комісарів на чолі з В. І. Леніним, обирались ревкоми, створювались загони Червоної гвардії. Найбідніше селянство губернії під керівництвом Рад приступило до активного перетворення в життя ленінського Декрету про землю. Селяни відбирали у поміщиків землю, худобу, інвентар. Буржуазно-націоналістична Центральна рада, захисниця інтересів поміщиків, капіталістів та куркулів провадила антинародну політику — оберігала приватну власність на землю, забороняючи селянам захоплювати поміщицькі землі. 18 листопада 1917 року виконком Херсонської губернської Ради селянських депутатів рішуче висловився проти контрреволюційної політики Генерального секретаріату Центральної ради в земельному питанні і закликав трудящих не виконувати його розпоряджень.
У боротьбі за перемогу соціалістичної революції на Херсонщині важливе значення мав II з’їзд Рад солдатських і матроських депутатів Румунського фронту, Чорноморського флоту і Одеського військового округу (Румчероду), що розпочався 10 грудня. Він схвалив ленінські декрети про мир, землю і постановив передати владу Радам. Керівна роль у цьому належала більшовицьким організаціям, які на цей час значно зросли і зміцніли. 1 грудня 1917 року відбулась губернська партійна конференція, на якій обрано губернський партійний комітет, що об’єднав 5720 комуністів партійних організацій Одеси, Миколаєва, Херсона. Місцем його перебування стала Одеса.
Наприкінці 1917 і на початку 1918 років виникли перші більшовицькі осередки на селі. В кінці грудня 1917 року в Олешках організовано більшовицький комітет. 28 січня 1918 року він скликав з’їзд представників селянських організацій Дніпровського повіту, на якому обрано тимчасову Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів та проголошено владу Рад у повіті.
11—12 (24—25) грудня 1917 року в Харкові відбувся І Всеукраїнський з’їзд Рад, який проголосив Україну Республікою Рад. Численні збори робітників і селян Херсонщини вітали Український радянський уряд і виявляли свою готовність виступити за Радянську владу проти контрреволюційної Центральної ради, яка намагалась посіяти ворожнечу між українським і російським народами. Так, селяни с. Гур’ївки Херсонського повіту своє визнання Радянської влади на Україні поєднували з вимогою «розформувати гайдамаків, які йдуть проти Ради російських солдатських і селянських депутатів, підтримують Київську Центральну раду». У протоколі Всеукраїнського з’їзду Рад селянських депутатів від 20 січня (2 лютого 1918 року) відзначалось, що Херсонська губернська Рада селянських депутатів з самого початку «…твердо заявила, що розпорядження Центральної ради йдуть врозріз з бажанням українського трудового народу, ведуть до загибелі революції і що Херсонська губернська Рада селянських депутатів… не підкоряється розпорядженням Центральної ради, як контрреволюційної».
Велике значення в перемозі трудового селянства Херсонщини над контрреволюційними силами Центральної ради і куркульством мало встановлення Радянської влади в робітничих центрах — Миколаєві і Херсоні (17—18 січня 1918 р.). Завдяки цій перемозі селяни разом з солдатами зламали опір контрреволюції на Херсонщині. В організації Радянської влади на селі велика роль належала губернському з’їзду Рад селянських депутатів і земельних комітетів, що відбувся 24—29-го лютого 1918 року в Херсоні, де були присутні 806 делегатів. Активну участь у роботі з’їзду взяв Г. К. Орджонікідзе, який на той час був на Україні за завданням ЦК партії і Ради Народних Комісарів РРФСР. З’їзд проголосив перехід влади в Херсонській губернії до рук Рад, схвалив розпуск Установчих зборів і вітав вищі керівні органи Радянської влади Росії та України. Було прийнято рішення про надання негайної продовольчої допомоги голодуючим губерніям Росії в кількості 518 тис. пудів хліба. Ешелони з хлібом рушили до Москви, Петрограда, Івано-Вознесенська. До 9 березня з Херсонської губернії було відправлено: Петрограду — 300 вагонів хліба, Москві — 253, Калузі — 55, Володимиру — 64, Кінешмі — 61, Олонецькій губернії — 32, Новгороду — 32 вагони.
Створювались органи Радянської влади на селі. В Херсонському і Дніпровському повітах виникли волосні Ради і комісаріати: продовольчий, судовий, земельний, народної освіти, охорони порядку, народного здоров’я.
Частина великих поміщицьких маєтків степової Херсонщини стала «народними господарствами», комунами та артілями. Перші артільні господарства виникли в січні 1918 року в Кисляківській волості Херсонського повіту.
Було зроблено перші кроки в розвитку освіти й культури. В Херсонському повіті відкрились нові школи — в Музиківці, Арнаутці, Козацькому, а також вечірні курси, народні університети. Поміщицькі будинки використовувались під народні аудиторії, бібліотеки, читальні. В с. Білозерці почала діяти народна аудиторія, в якій слухати лекції збиралось багато селян.