Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область (продовження)
Рік у рік зростали добробут і прибутки колгоспників. 1940 року вони одержали по 5—6 кг хліба і по 3 крб. грішми на трудодень. Щороку споруджувалося 80— 100 житлових будинків. Було розширено парк, зведено кілька будинків для районних установ. Велика Лепетиха, яка з 1939 року входила до складу Запорізької області, була одним з красивих і добре впорядкованих районних центрів.
Значних успіхів досягнуто і в питаннях розвитку охорони здоров’я, культури, освіти. В 1937 році відкрилася районна лікарня на 40 ліжок, аптека, поліклініка, і дитяча консультація. Витрати на охорону здоров’я порівняно з 1929 роком збільшилися в три рази.
В селі працювали середня, семирічна та три початкові школи, в яких навчалося понад 800 дітей, працювало 50 вчителів. 1937 року завершено спорудження районного будинку культури. Почали діяти кінотеатр, районна бібліотека, радіофіковано 80 проц. будинків.
Але мирну творчу працю трудящих порушив напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. 23 червня 1941 року на центральній площі села відбувся багатолюдний мітинг трудящих. Колгоспники,- службовці, робітники, інтелігенція прийняли одностайно рішення: мобілізувати всі сили на боротьбу проти ворога.
Організовано пройшла мобілізація в діючу армію. «Такого ентузіазму, як зараз, ми ніколи не знали,— писали в листі до редакції районної газети колгоспники артілі «Червоний Жовтень» Великолепетиського району.— Працюємо з потроєною енергією». Виконуючи рішення Запорізького обкому партії, райком партії почав формувати партизанський загін, створювати продовольчі бази., збирати зброю.
16 вересня 1941 року фашисти захопили село. Тимчасова окупація, яка тривала два роки і 5 місяців, супроводжувалася знущаннями з жителів, масовими розстрілами, пограбуванням. В липні 1942 року протягом однієї ночі фашисти розстріляли 48 колгоспників. За три дні жовтня 1943 року гітлерівці за непокору німецьким властям публічно стратили 17 радянських громадян. Всього в роки окупації від рук фашистів загинуло 80 чоловік. На каторжні роботи до Німеччини вивезли 125 юнаків і дівчат.
В перші дні окупації понад 70 комсомольців і комуністів, сільських активістів Великої Лепетихи вступили до партизанського загону А. Г. Різниченка та І. І. Добродія, який діяв у плавнях, поблизу села Ушкалки. Проти партизанів фашисти направили великий загін есесівців та поліцію, добре озброєних, з гарматами. Вороги піддали плавні інтенсивному бомбардуванню. Операція проти народних месників провадилася протягом жовтня—грудня 1941 року. Жорстока розправа чекала тих, хто потрапляв до рук окупантів. В середині листопада фашисти захопили у полон 39 партизанів. Після жорстоких катувань їх розстріляли. А патріота-комсомольця О. П. Дехтярьова кати зв’язали разом з батьком і примусили повзати по замінованому полю, а потім закатували обох на смерть. Карателям вдалося роздробити загін на окремі групи та знищити їх.
Восени 1943 року фашисти доставили в село понад сто дітей з Таганрозького дитячого будинку. Гітлерівці мали намір використати їх як донорів, а потім знищити. Навальний наступ Червоної Армії перешкодив німецьким загарбникам здійснити цей злочин. Дітей було врятовано.
Наприкінці 1943 — на початку 1944 рр. точилися жорстокі бої на Нікопольському плацдармі, в зону якого входила й Велика Лепетиха. В лютому 1944 року на підступах до села вели бої кілька дивізій 28-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта О. О. Гречкіна. Першими сюди-8 лютого увійшли бійці 109-ї гвардійської стрілецької дивізії. Гітлерівці кинулися до переправи через Дніпро, але радянським штурмовикам вдалося знищити її.
З визволенням села було ліквідовано останній ворожий опорний пункт на лівому березі Дніпра. Назви військових частин (109-ї гвардійської, 230-ї, 301-ї та 320-ї стрілецьких дивізій), що визволяли Велику Лепетиху, з словами вдячності викарбувані на стелі, встановленій у післявоєнний час. Понад 1000 чоловік, виходців з Великої Лепетихи, хоробро билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. З них 567 — нагороджено орденами й медалями.
Свято шанують жителі світлу пам’ять про 600 односельців, що в грізні роки війни віддали своє життя, захищаючи незалежність рідної Батьківщини. їх імена золотом викарбувані на обеліску, що височить в приморському сквері. На честь загиблих запалено вогонь вічної слави.
Великих збитків завдали фашисти селу. Відступаючи під натиском Червоної Армії, вони зруйнували будинки районних організацій і установ, вивезли устаткування з місцевих підприємств. Збитки, заподіяні окупантами, становили 10,5 млн. карбованців.
Поступово село загоювало рани, поверталося до мирного життя. В першій половині лютого 1944 року відновили роботу радянські установи. На той час партійна організація налічувала 35 комуністів, більшість яких працювала в районних установах, у колгоспах і MTC 30 березня 1944 року Великолепетиський район увійшов до складу новоутвореної Херсонської області. Уже незабаром після визволення від фашистських загарбників великолепетисці одержали відчутну допомогу від держави та трудящих РРФСР і Молдавії. В липні 1944 року з Київської області надійшло кілька вагонів будівельного лісу і жителі змогли приступити до відбудови села.
З інших областей Радянського Союзу одержали обладнання, верстати, будівельні матеріали, з Молдавії т- худобу, насіння, а з військових частин — трактори, автомашини. В квітні—травні 1945 року жителям було передано 355 голів великої рогатої худоби, 81 коня, 1121 вівцю, а в червні 1947 року — 3 вагони будівельного матеріалу.
Восени 1944 року відновила роботу Великолепетиська МТС, яка надала значну допомогу артілям у проведенні осінньої сівби. Крім того, правління колгоспів мобілізувало для обробітку полів все наявне тягло колгоспників. 1945 року було освоєно 50 проц. довоєнної посівної площі. Всі 6 колективних господарств районного центру — «Селянин», «Заповіт Ілліча», ім. Петровського, «Декабрист», «Степняк» та «Більшовик», а також рибальська артіль і промартіль лозоплетіння були відбудовані до березня. В промартілі ім. Ворошилова налагоджено виробництво гончарних виробів (глечики, макітри), видобуток каменю та випалювання вапна.
В центрі уваги райкому партії були питання розвитку культури, освіти. Вже 1946/47 навчального року відновили роботу школи, за парти сіли всі діти шкільного віку. Силами громадськості проведено ремонт будинку культури, почав діяти кінотеатр, частково відбудовано радіовузол. При будинку культури почали працювати драматичний, хоровий і музичний гуртки. Створено агіткультбригаду.
В січні 1950 року районна партійна конференція підвела підсумки відбудови народного господарства, зруйнованого війною. Конференція відмічала, що вже 1949 року колгоспи і підприємства Великої Лепетихи досягли довоєнного рівня виробництва.
1951 року розгорнулося будівництво Каховської гідроелектростанції. Активну участь в її спорудженні взяли комсомольці і молодь Великої Лепетихи. В селі створили механізований лісгосп, завданням якого було викорчувати плавні і підготувати чашу майбутнього Каховського водосховища до затоплення. Понад 500 трудівників села прийшли працювати в лісгосп. Із зони затоплення було переселено близько 200 сімей. Для них спорудили житла в іншому місці. 1960 року жителі селища почали користуватися електроенергією Каховської ГЕС.
Після об’єднання артілей у 1951 —1956 роках у Великій Лепетисі створено два економічно міцні колгоспи — ім. Петровського і «Заповіт Ілліча», площа сільськогосподарських угідь яких перевищує 8 тис. га. 1958 року колгоспники зібрали зернових пересічно по 20—22 цнт з га. Помітних успіхів досягнуто у тваринництві. На фермах колгоспу ім. Петровського було понад З тис. голів великої рогатої худоби і 3 тис. овець, в колгоспі «Заповіт Ілліча» — понад 2 тис. овець і 2287 голів великої рогатої худоби. Грошові прибутки кожного з господарств у 1960 році перевищували 2 млн. крб. Оплата праці колгоспників пересічно становила 80—100 крб. на місяць. Збільшенню прибутків, зростанню оплати людино-дня значно сприяли механізація та інтенсифікація сільськогосподарського виробництва. 1958 року колгоспи «Заповіт Ілліча» та ім. Петровського придбали в MTС трактори, комбайни та іншу техніку, спорудили майстерні для ремонту машин, відкрили курси механізаторів. Це дало змогу. краще використовувати техніку, провадити всі польові роботи в стислі строки. В 1970 році на полях колгоспів вже працювало 86 тракторів, 34 зернові комбайни і понад 50 автомашин. Така насиченість технікою дала змогу провести збирання врожаю в 1970 році за 22 робочі дні. В обох господарствах працювало понад 300 механізаторів, 11 інженерів з вищою і середньою освітою. Широкого застосування набувають досягнення науки в сільському господарстві, що дало змогу підвищити врожаї зернових у 1970 році до 27—28 цнт з гектара.
Урочисто відзначили мешканці села 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. За прикладом. Рубанівського колгоспу «Шлях Леніна» почалося змагання колгоспів Великої Лепетихи з колгоспами Ульяновського району Ульяновської області. Взяті зобов’язання — достроково закінчити в ювілейному ленінському році сільськогосподарські роботи, виконати плани виробництва і продажу державі хліба та продуктів тваринництва — успішно втілені в життя. За самовіддану працю і високі показники в розвитку промисловості, культури і сільського господарства 147 робітників, 172 колгоспники і 79 службовців Великої Лепетихи в ювілейному 1970 році нагороджено медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
План виробництва зерна у восьмій п’ятирічці обидва господарства виконали на 106 проц., молока—на 111,4 проц. (колгосп «Заповіт Ілліча») і 101,6 проц. (колгосп ім. Петровського). Взяті темпи нарощуються у дев’ятій п’ятирічці.
1971 року в господарстві ім. Петровського досягнуто врожайності зернових по 34,1 цнт, а в колгоспі «Заповіт Ілліча» — по 35,5 цнт з га. Особливо високі успіхи комплексної бригади № 1 колгоспу «Заповіт Ілліча», яку з 1966 року очолює комуніст П. Р. Клименко, делегат XXIV з’їзду КП України. Її члени 1971 року добилися врожайності зернових по 36,4 цнт з гектара.
Немало сумлінних трудівників, передовиків виробництва виросло у колгоспах. За рекомендацією партійної організації колгоспу «Заповіт Ілліча» на ферму прийшла працювати колгоспниця М. В. Цикал, яка першою серед тваринників почала впроваджувати великогрупову відгодівлю свиней. Щороку вона відгодовує 1000— 1200 свиней вагою 100 кг кожна. У 1964 році за самовіддану працю їй присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. М. В. Цикал — активістка, депутат селищної і районної Ради. В Ленінський ювілейний рік її нагороджено почесною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». 1960 року комуністка агроном О. І. Ціпко стала головою колгоспу ім. Петровського. Вона багато зробила для того, щоб вивести колгосп у число передових. 1965 року О. І. Ціпко нагороджено орденом Леніна. Протягом 1964—1967 рр. 50 трудівників селища удостоєно урядових нагород.
Багато нових і реконструйованих підприємств з’явилося за післявоєнний час у Великій Лепетисі. 1947 року відбудовано елеватор, який до 1965 року збільшив свої потужності в три рази і міг приймати та зберігати тисячі тонн зерна. Створено господарські організації, «Міжколгоспбуд» (1956 р.), «Міжколгоспшляхбуд» (1966 р.), райхарчокомбінат (1957 р.). 1958 року вступив у дію великий маслоробний завод. Райпобуткомбінат, створений 1960 р. на базі промислових артілей та дрібних майстерень, має свої майстерні для ремонту годинників, електроприладів, пошиву одягу, ремонту взуття та ін. Його виробничий план — понад 200 тисяч крб. на рік. Завдання 8-ї п’ятирічки колектив комбінату виконав на 107,5 проц. Є хлібозавод, птахівнича станція. З 1965 року діє радгосп «Великолепетиський», який вирощує саджанці фруктових дерев і розводить шовкопрядів. У майстернях і автоколоні районного об’єднання «Сільгосптехніки» зайнято понад 170 висококваліфікованих робітників і спеціалістів, які щороку розширюють обсяг ремонтних робіт. В ювілейному 1967 році відділення нагороджено пам’ятним ювілейним прапором обкому КП України, облвиконкому та облпрофради.
На підприємствах і в організаціях селища зайнято понад 2500 робітників і службовців. Створено і працюють 6 райкомів і 20 місцевих комітетів профспілок. З 1959 року на багатьох підприємствах набув широкого розповсюдження рух за комуністичне ставлення до праці, в якому вже 1960 року взяло участь 1300 робітників. 330 з них присвоєно почесне звання ударника комуністичної праці.
З 1956 року Велика Лепетиха стала селищем міського типу. Замість двох сільських Рад тут утворено одну селищну Раду, в складі якої 120 депутатів, у т. ч. 67 колгоспників, 36 службовців, 17 робітників. Бюджет селищної Ради на 1972 рік становив 166 тис. крб. З них на народну освіту й культурне будівництво асигновано 78,5 тис. крб., на благоустрій — 55 тисяч.
За післявоєнні роки змінився зовнішній вигляд селища. З’явилося понад 20 нових вулиць, забудованих будинками сучасної архітектури, які потопають у зелені садів і виноградників. На центральній площі 1958 року урочисто відкрито пам’ятник основоположнику Радянської держави В. І. Леніну. 1971 року в селищі встановлено погруддя відданого більшовика-ленінця Г. І. Петровського, ім’я якого носить один з великолепетиських колгоспів. Широко розгорнулося громадське і житлове будівництво. Лише за 1969—1971 рр. споруджено будинок культури колгоспу «Заповіт Ілліча» із залом на 600 місць, універмаг, ресторан, 2 магазини, кафе. В центрі селища виросло 12 багатоквартирних будинків. Одяглися в асфальт центральні вулиці. Прокладено 18 км водопроводу, встановлено понад сто водорозбірних колонок. Близько 2 тис. газових плит встановлено в квартирах великолепетисців. Під час суботників і недільників на вулиці висаджено понад 40 тис. дерев.
Значна увага приділяється охороні здоров’я трудящих. В районній лікарні на 140 ліжок трудяться 18 лікарів і 76 працівників з середньою медичною освітою. 1970 року збудовано двоповерхове приміщення районної поліклініки, обладнаної сучасним медичним устаткуванням. Діють санепідемічна станція, аптека, кілька дошкільних дитячих закладів. За післявоєнні роки у Великій Лепетисі збудовано ще одне триповерхове приміщення середньої школи. Тепер тут працюють дві середні, одна восьмирічна і дві початкові школи, школа робітничої молоді, професійно-технічне училище на 300 учнів, яке готує механізаторів сільського господарства, музична школа.
Ці заклади охоплюють понад 2 тис. чоловік, яких навчає 110 учителів. Серед них — заслужені вчителі УРСР П. Ф. Лянна та П. Г. Вороненко, яка понад 40 років віддала справі виховання й навчання дітей. Вчителі — активісти громадського життя, агітатори партійних організацій, лектори товариства «Знання», організатори художньої самодіяльності в будинках культури.
В селищі — два колгоспні будинки культури. Понад 400 юнаків і дівчат відвідують гуртки художньої самодіяльності. В складі двох агіткультбригад — лектори, музиканти, співаки, танцюристи. Починаючи з весни і до глибокої осені, агітбригади постійно в полі, в тракторних і польових бригадах, на фермах. Разом з ними в поле виїздять працівники торгівлі, побутових підприємств, медичні працівники. У Великій Лепетисі 6 бібліотек, фонди яких налічують понад 30 тисяч книжок. Почесне право називатися закладом відмінної роботи завоювала районна бібліотека для дорослих. Селище радіофіковано. Понад 1000 сімей мають телевізори. Є хороший стадіон на 5 тис. глядачів, 3 спортивні зали.
В авангарді боротьби за розвиток колгоспного виробництва, промисловості, культури, за виконання історичних рішень XXIV з’їзду КПРС йдуть 657 комуністів і 1192 комсомольці селища.
Ще кращим стане життя мешканців селища в недалекому майбутньому, коли колгоспні землі живитимуться вологою зрошувальних систем. Тисячі гектарів колгоспних ланів, напоєні дніпровською водою, віддячать високими врожаями зернових і технічних культур, овочів, фруктів, винограду. Всі ці досягнення — результат втілення в життя ленінських заповітів, творчої праці трудівників Великої Лепетихи.
М. О. БАЛАБАНОВА, А. Е. ВІРЛИЧ, П. Я. КИРУЯН, Я. Д. ОМЕЛЯНЕНКО