Післявоєнне відновлення Херсона
В день визволення в Херсоні виявилось тільки 50 жителів. Місто являло собою жахливу картину розорення і спустошення. Всі будинки, в т. ч. й житлові, були відкриті, пограбовані. Те, чого грабіжники не встигли вивезти, вони привели до повної непридатності.
Картину пограбованого міста спостерігав власкор «Правды», письменник Борис Горбатов, який разом з передовими частинами Червоної Армії потрапив до Херсона на другий день після його визволення. «Ми бачили міста зруйновані, спотворені і навіть дощенту спалені ворогом. Тепер ми побачили місто геть-чисто обкрадене. Немає буквально жодного непограбованого німцями громадського чи приватного будинку. Жодного»,— писав він.
Окупанти зруйнували всі промислові підприємства, знищили 2942 житлові будинки, комунальні підприємства, театр, краєзнавчий музей, школи. Загальні збитки господарству міста, що їх заподіяли окупанти, становили 900 млн. карбованців.
Разом з передовими частинами Червоної Армії до міста повернулись радянські і партійні працівники. В березні 1944 року тут створено 77 первинних парторганізацій, у яких налічувалось 1070 членів і 256 кандидатів у члени партії.
Відновила також роботу міська Рада. Вона спрямувала зусилля трудящих на відбудову зруйнованого господарства, на допомогу фронтові. Після визволення міста населення внесло чимали суми до всенародного фронту оборони на будівництво танків і літаків. Партійні і комсомольські організації підприємств і установ взяли шефство над госпіталями. В кожному госпіталі щодня чергувало по 25—30 чоловік.
Велику допомогу у відбудові промисловості подавали зруйнованому Херсону держава, трудящі Москви, Ленінграда, Свердловська. Тбілісі й багатьох інших міст. Завдяки трудовому героїзму робітників міста і безкорисливій братній допомозі більшість підприємств вже 1944 року почала випускати продукцію. Так, консервний завод тільки в серпні 1944 року одержав два турбогенератори потужністю 500 кіловат, імпортну електростанцію потужністю 1350 кіловат, пересувну електростанцію на 50 кіловат та багато необхідного обладнання. Зважаючи, що місто на той час змушене було споживати електроенергії в 10 разів менше, ніж до війни, допомога ця була дуже вчасною і відчутною.
У березні — квітні 1945 року завод їм. Петровського одержав з Москви 35 вагонів будівельного лісу, близько 10 вагонів цементу й асфальту, понад 500 рулонів м’якої покрівлі, багато пального, арматурного заліза тощо.
Херсонський мотороремонтний завод тільки в березні 1945 року одержав із Свердловська багато електричного обладнання: трансформаторів, амперметрів, реле ЭТ-61, масляних вимикачів тощо. Відновили роботу морський і річковий порти та залізничний вузол.
Сповнені рішучості якнайшвидше загоїти рани, завдані фашистськими загарбниками, комуністи й комсомольці міста очолили рух за створення фронтових і комсомольсько-молодіжних бригад, які виникли в червні 1944 року. Члени бригад розгорнули змагання за право називатися «фронтовими». Переможцям присуджувався прапор Херсонської ордена Леніна і ордена Суворова Червонопрапорної дивізії. Не вистачало робітників багатьох спеціальностей, особливо будівельних, тому багато уваги надавалося оволодінню суміжними професіями. Так, члени фронтової бригади консервного заводу за короткий час оволоділи спеціальністю штукатурів і виконували змінні завдання на 190—300 проц. Бригада покрівельників заводу ім. 8 березня виконувала за зміну 200—250 проц. норми, а комсомольсько-молодіжна бригада заводу ім. Комінтерну, якою керував М. Галєв — півтори — три змінні норми. В 1944 році в Херсоні працювало 38 комсомольсько-молодіжних бригад, у 1946-му — 1424.
Темпи відбудови промисловості, міського господарства і культури ще більше зросли у четвертій п’ятирічці. Працівники промислових підприємств взяли на себе підвищені зобов’язання у виконанні і перевиконанні державних планів, у випускові високоякісної продукції, підвищенні продуктивності праці. Змагання трудящих за дострокове виконання п’ятирічного плану очолили комуністи. Вони виступили ініціаторами боротьби за збільшення випуску продукції і зниження її собівартості, Котельник заводу ім. Петровського, комуніст П. П. Поліщук за два роки виконав своє п’ятирічне завдання. За цей же строк токар заводу ім. Комінтерну О. К. Матвєєв виконав шість річних норм. Він став ініціатором соціалістичного змагання за подовження строку служби верстатів, за роботу на них без ремонту. Починання комуніста Матвеева наслідували передові робітники Ростова-на-Дону, Києва, Чернігова, Дніпропетровська, Горького та інших міст.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни з лав Червоної Армії до міста прибуло близько 10 тисяч колишніх воїнів. Серед робітників і службовців з новою силою розгорнулась боротьба за перегляд застарілих і занижених норм виробітку, за рентабельність і роботу без державної дотації, за прискорення обігу оборотних коштів, за зміцнення госпрозрахунку. Внаслідок широкого руху трудящих за рентабельну роботу в 1949 році підприємствами Херсона одержано понадпланових нагромаджень на суму 29 млн.’ карбованців.
Одержання надпланових прибутків і відмова від дотацій дали змогу використати великі суми асигнувань на капітальні роботи. Завдяки цьому довоєнний рівень промислового виробництва був відновлений на суднобудівному заводі ім. Куйбишева — у 1946, на заводі склотари — в 1947, електромашинобудівному — в 1950 році.
За роки першої післявоєнної п’ятирічки до ладу діючих стало багато промислових об’єктів — у т. ч. механо-складальний і пресовий цехи заводу ім. Г. І. Петровського, котел № 3 на паротурбінній електростанції, друга черга заводу скляної тари та інші. На кінець п’ятирічки валова продукція всієї промисловості Херсонщини порівняно з 1940 роком досягла 135 проц. Відбудова промисловості супроводжувалася впровадженням нової техніки, нових норм виробітку. Завдяки трудовому героїзму четверту п’ятирічку виконано за 4 роки і 3 місяці. У 1950 році завод ім. Г. І. Петровського випустив локомобілів для сільського господарства в 5 разів більше, ніж у довоєнному 1940 році. Підприємства міста почали випускати нові види промислової продукції — буксири БТ, земснаряди та інші механізми.
Нових успіхів у розвитку економіки, культури, у зростанні матеріального добробуту трудящих досягнуто в роки п’ятої п’ятирічки (1951—1955 рр.). Промисловість міста збільшила випуск суден, локомобілів, електроустаткування тощо. Стали до ладу діючих заводи стінових матеріалів і залізобетонних виробів. Головним об’єктом п’ятої п’ятирічки було спорудження суднобудівного заводу, будівництво якого почалось 1951 року. Через три роки з його стапелів зійшли танкери «Херсон» та «Грізний», ще через рік — танкери «Каховка», «Поті», «Керч», а в 1955 році — «Самарканд», «Григорій Вакуленчук», «Очаків» та «Ростов». У виробничих успіхах колективів велика частка належала комсомольцям, молоді, які шефствували над
спорудженням океанських лайнерів. У роки післявоєнних п’ятирічок робітники Херсонського суднобудівного заводу у співдружності з Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР освоїли зварювання у середовищі вуглекислого газу. За видатні заслуги в галузі створення і впровадження автоматичного зварювання у суднобудуванні двом працівникам заводу В. Ф. Заботіну і А. А. Вичегжаніну присуджено почесне звання лауреата Ленінської премії.
Об’єктом всесоюзної будови в роки п’ятої п’ятирічки в Херсоні був бавовняний комбінат, закладення першої черги якого — прядильно-ткацької фабрики № 1 — відбулося в грудні 1952 року.
В червні 1954 року сюди почали надходити перші ешелони з обладнанням. У другій половині 1954 року тут перероблено 23,6 тонн пряжі, а в серпні 1956 року одержано перші метри тканин. У 1958 році на комбінаті кількість ткацьких верстатів досягла 8,5 тис., а прядильних веретен — 383 тисячі.
У роки шостої п’ятирічки валова продукція промисловості міста продовжувала зростати. Тільки за три роки (1956—1958) вона збільшилась на 34 проц. Нарощували темпи найбільші підприємства: Херсонський текстильний комбінат, завод ім. Г. І. Петровського, суднобудівний завод та інші. Стали до ладу діючих і дали першу промислову продукцію завод силікатної цегли, хлібокомбінат. Колектив заводу ім. Петровського в 1956 році підготував підприємство до серійного випуску кукурудзозбиральних комбайнів. Суднобудівні заводи Херсона освоїли будівництво суховантажних суден, буксирів, сейнерів, залізобетонних доків. На прохання комсомольської організації Херсонського суднобудівного заводу і на відзнаку 40-річчя ВЛКСМ першому суховантажному судну, спущеному на воду, присвоєно ім’я «Ленінський комсомол», другому — «Комсомолець України». В 1958 році консервний завод випустив понад 100 млн. банок різних консервів. На заводах консервної промисловості освоєно 20 видів нової продукції.
Успіхи, досягнуті колективами промислових підприємств, стали результатом великої організаторської і політичної роботи партійних і комсомольських організацій, завкомів профспілок. З кожним днем народжувалися нові герої трудового фронту, які показували високі зразки праці. У 1958 році на підприємствах міста працювали понад 10 тис. передовиків виробництва. Багато з них були раціоналізаторами. Впровадження їх пропозицій у виробництво дало понад 25 млн. крб. річної економії.
Нових успіхів досягли трудівники Херсона в роки семирічки. Партійні, комсомольські і профспілкові організації провадили велику роботу по широкому застосуванню нової техніки і передової технології, по докорінній модернізації існуючого устаткування. Були здійснені заходи щодо дальшого впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, введення потокових автоматичних ліній. За роки семирічки відбулись великі кількісні і якісні зміни в промисловості міста. Загальний обсяг промислового виробництва збільшився у 2,2 раза. Випуск продукції машинобудування та металообробки зріс у 2,5 раза, електроенергії в 2,4 раза, легкої і харчової промисловості — в 2,3 раза. Протягом семирічки побудовано і введено в дію понад 10 підприємств: заводи бетонний і крупнопанельного домобудування, теплоелектроцентраль, м’ясокомбінат. Херсонський завод «Сільгосп-запчастина» пізніше реорганізовано у підприємство по випуску карданних валів. Виникли нові галузі промисловості: електромашинобудування, бавовняного виробництва тощо.
Херсонське машинобудування обслуговує потреби сільського господарства, транспорту та енергетичного господарства. За роки післявоєнних п’ятирічок тут визначились галузі точного і складного машинобудування. Перше місце в ньому за обсягом валової продукції посідає сільськогосподарське, друге — суднобудування та судноремонт, далі йдуть електромашинобудування, виробництво карданних валів, бавовняне виробництво. Серед заводів машинобудівної промисловості міста провідне місце посідає комбайновий завод ім. Петровського, продукція якого має широкий попит не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. У 1955 році завод почав виготовляти дощувальні машини, наприкінці 1969-го він випустив 10-тисячний дощувальний агрегат. Колектив конструкторів заводу підтримує постійний зв’язок із знатними механізаторами країни М. А. Брагою, О. В. Гіталовим, практичний досвід яких допомагає удосконалювати машини. Продукція петровців експортується на Кубу, до Монголії, Болгарії, Індії та інших країн. На виставці досягнень народного господарства СРСР у 1965 році продукція заводу відзначена золотою медаллю.
Херсонський електромашинобудівний завод випускає стартери та генератори для автотракторної промисловості. У 1967 році із складального конвейєра зійшов мільйонний стартер. Випуском мільйонного вала завод карданних валів завершив 20 серпня 1964 року семирічний план. Це підприємство має постійних замовників більш як у 100 містах Радянського Союзу.
За роки післявоєнних п’ятирічок Херсон перетворився на великий центр суднобудування. Тут працюють потужні суднобудівні та судноремонтні заводи: «Паллада», ім. Комінтерну, ім. Куйбишева та інші. Першокласні танкери та суховантажні судна типу «Паризька Комуна» з газотурбінною установкою, споруджені херсонськими корабелами, борознять морські та океанські простори світу. Протягом 1967—1970 рр. тут спущено на воду океанські лайнери: «Жовтнева революція», «Комсомольська слава», «Ілля Кулик», «Паризька Комуна», «Академік Євген Патон», «Олександр Цюрупа».
Хімічна промисловість представлена Херсонським нафтопереробним заводом та заводом побутової хімії. Крекінг-завод розширив свою сировинну базу. Крім кавказької нафти, він одержує нафту з українських родовищ. У 1972 році споруджено нафтопровід Кременчук—Херсон.
У структурі харчової промисловості перше місце посідає консервна, друге — виноробна, третє — м’ясна галузі. Важливе значення мають також кондитерська, молочна, маслосироробна, рибна і борошномельна галузі.
Великим підприємством харчової промисловості Херсона, яке має союзне значення, є консервний комбінат. Він виготовляє 70 назв найрізноманітніших харчових продуктів, випускає за рік 162 млн. банок консервів. Тут працює один з найбільших у Радянському Союзі склотарний завод, який постачає свою продукцію 300 консервним підприємствам країни. Далеко за межами республіки славиться продукція Херсонського винзаводу.
Легка промисловість представлена бавовняною, швейною, шкіряно-взуттєвою та іншими галузями. Херсонський бавовняний комбінат — одне з найбільших на Україні і найпотужніших в СРСР підприємств текстильної промисловості. Він об’єднує три прядильно-ткацькі виробництва, оздоблювальну фабрику, ТЕЦ. Херсонські текстильники виробили в 1971 році 187 млн. метрів тканин, а з серпня 1956 року, з часу, коли комбінат почав випускати готові тканини, до квітня 1972 року ними вироблено 1,8 млрд. метрів тканин. Комбінат освоїв випуск тканин 33 видів — бавовняних, штапельних, шотландки, плетінки, портьєрних, костюмно-платтяних, трико, попліну, коверкоту, вельвету тощо. Продукція підприємства відзначена преміями та медалями на багатьох всесоюзних і міжнародних виставках. Досягнення херсонських текстильників високо оцінені Комуністичною партією і Радянським урядом. 1966 року за великі успіхи колективу у виконанні семирічного плану комбінат нагороджено орденом Леніна. Багато передовиків виробництва одержали урядові нагороди, а помічник майстра В. І. Милехін, ткаля М. Ю. Степаненко та прядильниця Р. М. Лоскутова удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці.
У роки семирічки партійні організації розгорнули велику виховну роботу серед трудящих щодо розгортання соціалістичного змагання за комуністичне ставлення до праці. Першими в це змагання включились комуністи й комсомольці. Незабаром підприємством комуністичної праці став нафтопереробний завод. Вже в серпні 1965 року він виконав семирічний план по обсягу виробництва. Високе звання колективу комуністичної праці завоювала бригада механоскладального цеху заводу ім. Петровського, якою керує А. М. Іванов, бригада
майстра ткацької фабрики бавовняного комбінату М. М. Харитонова, дільниця суднобудівного заводу, де начальником Т. Д. Ревуцький. Великих успіхів досяг колектив нафтопереробного заводу, який 1962 року удостоєний звання підприємства комуністичної праці. Після XXIII з’їзду КПРС рух за комуністичне ставлення до праці набув ще ширшого розмаху. З’явилися сотні нових бригад, цехів, дільниць і тисячі ударників комуністичної праці. Широко відомі імена передовиків виробництва: електрозварника ковальсько-пресового цеху заводу ім. Петровського О. К. Кобзаря, який виконує виробничі завдання на 160 проц., робітника цеху № 2 взуттєвої фабрики Т. І. Стальмакова (на 130 проц.), робітниці заводу ім. 8 Березня О. Г. Соловйової (на 115—120 проц.), газорізальника механічного цеху заводу ім. Куйбишева В. М. Зацерківського, що виконує змінні завдання на 125 проц., токаря механічного цеху електромашзаводу А. Ф. Ситника (на 130 проц.) та багатьох інших. Конструкторське бюро заводу ім. Комінтерну очолює лауреат Державної премії Ф. Т. Терек.
Успішне виконання семирічного плану відкрило перед промисловістю міста широкі перспективи у восьмій п’ятирічці. Значно підвищились ефективність виробництва і його технічний рівень за рахунок повного використання виробничих фондів та підвищення продуктивності праці. Промисловість міста розвивалася з випереджаючим розвитком машинобудування, хімічної промисловості, електромашинобудування.
За післявоєнний час зросло значення Херсона, як одного з великих морських торговельних портів Радянського Союзу. Херсонському морському порту належить чимала роль і в зовнішніх торговельних зв’язках СРСР. Через Херсон наша країна здійснює морські зв’язки з 42 країнами світу. За роки п’ятої — восьмої післявоєнних п’ятирічок проведено реконструкцію морського порту. Його оснащено потужними портальними електричними і плавучими кранами, транспортерами, конвейєрами, різними навантажувачами. Для обробки зернових вантажів споруджено потужний елеватор. Через Херсонський морський порт вивозиться хліб, ліс, метал, марганцева і залізна руда, мінеральні добрива. Тут здійснюється великий обсяг вантажних робіт. Річковий порт обслуговує 21 пасажирську лінію. Його роль значно зросла після створення Каховського водосховища і введення в дію глибоководного шляху від гирла Дніпра до Запоріжжя.