Відновлення Херсона після громадянської війни
Після закінчення громадянської війни Херсонська повітова партійна організація, в складі якої налічувалось 223 комуністи, очолила боротьбу за. відродження економіки і культури, які за роки двох воєн дуже занепали. В серпні 1920 року в місті налічувалось тільки 83 підприємства, головним чином дрібні, на яких працювало 1203 робітники і 232 службовці. Вони виробляли предмети домашнього вжитку і особистого споживання. З великими перебоями працював річковий і морський транспорт. Загальні збори членів Херсонської організації КП(б)У, які відбулися 23 грудня 1920 року, звернули особливу увагу на відбудову зруйнованого господарства і пожвавлення діяльності Ради, комсомольських і профспілкових організацій, проведення комуністичних суботників тощо.
Насамперед треба було налагодити безперервну роботу водного транспорту. Для допомоги і керівництва цією відбудовою у травні 1921 року за особистим дорученням В. І. Леніна до Херсона прибув Ф. Е. Дзержинський. За його діяльною участю утворено ремонтно-будівельну базу, яка за короткий строк відновила Нижньо-Дніпровський річковий флот.
Масового характеру набули комуністичні суботники й недільники. Велику активнісь у цьому виявляли річковики на чолі з Херсонським районним комітетом профспілки водного транспорту — райкомводом. Так, 16 жовтня 1921 року в Херсонському порту піднято на поверхню пароплав «Швидкий». Всього виконано робіт на суму понад 2,6 млн. крб. Ця робота проводилась під керівництвом комісара доку № 2 Т. Копєйкіна. З 1922 року (після смерті комісара) по Дніпру курсує катер, названий його іменем.
1921 рік видався посушливим, почався голод. Боротьбу з голодом очолили партійні та радянські організації. Вони допомагали насамперед дітям і жінкам — вагітним і тим, які мали грудних дітей. На їх користь провадились відрахування одноденного заробітку, кошти від недільників, концертів і спектаклів.
Відчутну допомогу голодуючим Херсона подавали трудящі Росії, багатьох країв і областей. Так, з Москви надіслано 800 пудів, з Вологди — 625 пудів, від гуртка московських літераторів — 900 пудів картоплі. Подільський губернський комітет допомоги голодуючим організував харчування 500 дітей; з Ніжина і Городні Чернігівської губернії прибули зібрані там гроші, жито і гречка. Червоноармійці 15 Сиваської дивізії провели недільник для допомоги голодуючим дітям.
Відбудова промисловості проходила в обстановці великої господарської розрухи, боротьби з куркульським бандитизмом. Через обмеженість матеріальних ресурсів на державному постачанні залишилося тільки 4 промислові підприємства, що мали першочергове народногосподарське значення. Решту дрібних і середніх підприємств було передано в оренду кооперативним об’єднанням, артілям та приватним особам. На заводі сільськогосподарського машинобудування (колишній завод сільськогосподарських машин Гуревича) в 1922 році працювало лише 60 робітників. Того року завод виробив продукції у 35 разів менше, ніж 1913 року. Відбудові заводу надавали великого значення ЦК ВКП(б) і Союзний уряд. Промислова комісія ВРНГ включила його в число планових заводів. Завдяки допомозі Союзного уряду 1923 року завод випустив першу партію букерів. Налагоджуючи виробництво, колектив заводу (у 1923 році йому надано ім’я Г. І. Петровського), на якому працювало 113 робітників, рапортував про зростання продукції у 3,5 раза порівняно з 1922 роком. У 1925 році завод випустив продукції більше, ніж на мільйон крб. і перейшов на виробництво жниварок-лобогрійок. На заводі з’явились перші на Херсонщині ударники праці. Кадрові робітники П. П. Борисов, В. Л. Бізер, Н. М. Грінченко, П. С. Діденко і С. К. Турчин одержали почесне звання «героя праці», а К. А. Брика, крім присвоєння звання «героя праці», 1923 року нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора УРСР.
У 1921—1923 рр. Херсонська партійна організація зміцнила свої ряди, звільнившись від нестійких елементів, порушників партійної дисципліни. Це сприяло посиленню довір’я мас до партії, підвищенню її авторитету. В ряди партії почали вступати нові загони робітників. У дні ленінського призову заяви про вступ до партії подали 382 чоловіка, з них 80 проц. робітників.
Партійна організація багато зробила для відбудови суднобудівної промисловості. Після закінчення громадянської війни лежали в руїнах суднобудівні доки Карантинного острова і колишня верф Вадона, на якій у 1922 році працювало тільки 100 робітників. їх об’єднали в державні судноремонтні майстерні ім. Комінтерну. Невдовзі тут почали будувати невеличкі річкові судна. На кінець 1925 року судноремонтники першими в місті досягли дореволюційного рівня виробництва. 1923 року тут з’явилися перші «герої праці» — А. Бунін, М. Родіонов, А. Захаров, а кадрового робітника водного транспорту Ф. І. Ковчигіна Президія ВУЦВК нагородила орденом Трудового Червоного Прапора УРСР. Трудящі Херсона одержували велику допомогу від братнього російського народу. Так, московські робітники 1921 року надіслали чимало текстильних товарів, цвяхів, підків тощо.
У 1925 році у Херсоні в основному закінчилась відбудова народного господарства. Діяло 350 невеликих підприємств, які випустили продукції на 25 млн. крб. Дрібні підприємства були власністю кооперативних організацій та кустарів. Але основна частка у валовому випуску продукції належала державній промисловості, вона становила 45,6 проц. Повністю було відбудовано завод ім. Г. І. Петровського, збільшився випуск продукції майстерень ім. Комінтерну. Виникли нові підприємства — взуттєва, швейна, макаронна і кондитерська фабрики.
Незважаючи на складність відбудовного періоду, міська партійна організація та міська Рада виявляли велику турботу про підвищення життєвого рівня трудящих. Відбудовано водопровід, електростанцію. Товарооборот державної, кооперативної і приватної торгівлі становив 18 млн. крб. Вживалися заходи щодо ліквідації безробіття та подання допомоги безробітним, яких ще в 1924—25 рр. налічувалось понад 2 тис. чоловік. По всіх видах державного страхування їм видано допомоги на 260 тис. карбованців.
Значна увага приділялась охороні здоров’я трудящих та боротьбі з епідемічними захворюваннями. В 1924/25 році асигнування на охорону здоров’я становило 49,9 проц. коштів міського бюджету.
Відчутні зміни сталися і в культурному житті трудящих. Розгорнулась велика робота щодо ліквідації неписьменності і дитячої безпритульності, здійснювались заходи для перебудови й розвитку загальноосвітньої школи. Активно включилися в боротьбу за соціалістичну культуру профспілки. Першочерговими завданнями культурної революції у Херсоні були відкриття школи на 200 дітей на робітничій околиці, ліквідація неписьменності робітників віком від 14 до 50 років тощо.
1920-го року в Херсоні працювали 51 загальноосвітня школа, 15 дитячих садків, 12 дитбудинків і колоній.
Протягом 1920—21 рр. були націоналізовані театри: колишні «Бомонд», «Художніх мініатюр», «Музична табакерка» («Рекорд») та кінотеатр «Ампір». В їх приміщеннях розгорнули роботу народні гуртки, аматорські об’єднання. Перший драматичний гурток річковиків організувався в квітні 1920 року. В 1921 році розгорнули роботу театральна група профспілки річковиків, яка давала не менше двох вистав на тиждень, а пізніше — щоденно. Навіть голодного 1921 року вони не припиняли своєї діяльності. В роботі студій і гуртків профспілки водників брали участь
300 учасників художньої самодіяльності. 1921 року організувався центрально-показовий клуб, в якому планувалося створити базу виробничої пропаганди, виставку й лабораторію. На базі позашкільного факультету інституту народної освіти виникли курси підготовки культпрацівників. У 1921 році місто мало 23 бібліотеки, 18 клубів при профспілках та на підприємствах, 4 музеї, 5 театрів, 3 кінотеатри.
Велика увага приділялась ліквідації неписьменності. Нею активно займались комсомольці та інтелігенція міста, повітовий відділ народної освіти, створений у березні 1920 року. У 1921/22 році в місті працювало 12 шкіл лікнепу, 3 школи підвищеного типу, 26 пунктів для ліквідації неписьменності серед дорослих. 90 проц. молоді призовного віку було охоплено навчанням у школах лікнепу.
Партійні і комсомольські організації провадили велику виховну роботу серед молодих робітників, займались їхньою професійною підготовкою. Спілка річковиків відкрила школу фабрично-заводського навчання на 55 чоловік, відпускала кошти на обладнання спортивного містечка для молоді, утримання футбольної команди.
Та в наступні роки освіта й культура здобули чільне місце в житті й розвитку міста. Вже на початку відбудовного періоду тут діяло 20 загальноосвітніх шкіл, у т. ч. 6 профшкіл, 34 лікпункти і школи малописьменних. Розгорнули роботу інститут народної освіти і сільськогосподарський інститут. Останній 1924 року дістав ім’я видатного діяча Радянської держави О. Д. Цюрупи. Багато уваги приділялось професійній, зокрема, сільськогосподарській освіті. У 1922—23 рр. при культвідділах ради профспілок відкрилися сільськогосподарські, а також шестимісячні педагогічні курси, які 1922 року випустили 46 чоловік з правом учителювання, діяв український кооперативний технікум. Працювали 3 технікуми, 4 індустріально-технічні і 2 сільськогосподарські школи.
Розгорнула роботу Херсонська державна бібліотека. 1922 року її читальний зал щодня відвідувало не менше 100 чоловік. При центральному партійно-робітничому клубі існувала книгарня, в якій налічувалося понад 17 тис. книжок. Ними користувалося близько 2 тис. читачів. До Великого Жовтня в Херсоні не було жодної бібліотеки для дітей. 1 квітня 1920 року на базі колишньої бібліотеки товариства прикажчиків відкрилось відділення центральної бібліотеки. 1 лютого 1924 року його реорганізовано в дитячу читальню (тепер обласна бібліотека для дітей).
1923 року відновилась робота всіх трьох театрів, кінотеатру, музею, працювало 18 клубів. Народний артист РРФСР Г. О. Шебуєв, який працював у Херсоні в 1926—27 рр., у книзі спогадів «Акторське щастя» згадує, що Херсонський театр в цей час здійснив постановку кількох радянських п’єс Б. С. Ромашова, К. А. Треньова та інших авторів. Той час був переломним для багатьох акторів у їхньому ставленні до радянського мистецтва, до своїх завдань перед народом.
У дні загальнонародного руху за об’єднання радянських республік в єдину Радянську державу трудящі Херсона висловили палке бажання об’єднатися в єдиній Союзній державі з великим російським та іншими братніми народами. V-й Херсонський повітовий з’їзд Рад підкреслив, що створення Союзу РСР сприяє зміцненню союзу робітників і селян, міжнародного авторитету радянських республік, гарантує успішну відбудову народного господарства.
Трудящі Херсона усвідомлювали, що виконують свій обов’язок перед пролетаріатом усього світу, тому всіляко зміцнювали інтернаціональні зв’язки. В червні 1923 року до Херсонського порту вперше за 6 років прийшло мирне закордонне судно «Джорджія» (Італія). Під час зустрічі з італійськими моряками, яка проходила в дусі інтернаціоналізму, виконувались українські, російські та італійські пісні. Італійці запевнили херсонських робітників, що розповідатимуть у себе на батьківщині про життя радянських людей.
Розв’язавши в основному завдання відбудови господарства, трудящі Херсона під керівництвом міської партійної організації приступили до здійснення соціалістичної індустріалізації. На підприємствах виникли цехові партійні осередки. Боротьба за режим економії, за підвищення продуктивності праці на основі раціоналізації виробництва, зміцнення трудової дисципліни, поширення передового досвіду були в центрі їх уваги.
Окружна і міська партійні організації і міська Рада депутатів трудящих керували також сільським господарством, тому до складу міської Ради, крім секцій охорони здоров’я, народної освіти, комунальної, входила і сільськогосподарська. Було досягнуто успіхів у боротьбі за суцільну колективізацію бідняцько-середняцьких господарств приміської смуги, створено радгосп «Гігант».
За активною участю трудящих розгорнулось широке промислове і житлове будівництво. Це — і спорудження величезного портового елеватора, і значне розширення заводу ім. Петровського, виробнича програма якого становила 50 млн. крб., і початок будівництва консервного та судноремонтного заводів. В наступні після відбудовного періоду роки Херсонський порт набув всесоюзного значення. Багато уваги приділялось підготовці до спорудження паротурбінної станції.
Роки перших п’ятирічок різко змінили структуру промисловості міста. Якщо в 1913 році провідною її галуззю була харчова, то в результаті успішного здійснення соціалістичної революції провідне місце в промисловому виробництві Херсона посіли суднобудування, сільськогосподарське машинобудування, консервна промисловість. За роки першої і другої п’ятирічок робітники міста фактично спорудили новий сучасний завод ім. Комінтерну, колектив якого у 1940 році виготовив валової продукції на 15,9 млн. крб., збудувавши десятки теплоходів типу «Лепсе» і «Разін», пасажирських комфортабельних теплоходів для лінії Київ—Херсон, легких морських суден.
Водночас з заводом ім. Комінтерну споруджувались і в 1930 році стали до ладу цехи судноремонтного заводу, який 1935 року дістав назву ім. Куйбишева, і першої черги великого докобудівного підприємства. Куйбишевці не тільки ремонтували, але й будували риболовецькі сейнери, а колектив суднобетоноверфі вже 1939 року вперше серед підприємств своєї галузі спустив на воду два залізобетонні доки великої вантажопідйомності. 1940 року ці заводи дали Батьківщині промислової продукції вдвічі більше, ніж уся промисловість дореволюційного Херсона, а суднобудівників і судноремонтників тут працювало стільки, скільки було робітників на всіх підприємствах міста в 1913 році.
Швидкими темпами розвивалась машинобудівна промисловість. Красою і гордістю машинобудівників Херсона став реконструйований і значно розширений завод ім. Петровського. В роки перших п’ятирічок він розвивався прискореними темпами. На початок 1941 року потужності підприємства, де працювало близько 1700 чоловік, потроїлися. Колектив цього одного з найбільших підприємств міста вніс багато нового в розвиток вітчизняної локомобільної промисловості.
Ще 1926 року розгорнув роботу завод «Металіст», новим машинобудівним підприємством був електромашинобудівний завод, заснований 1932 року. В 1938— 1939 рр. першу продукцію видали Херсонський нафтопереробний завод, який забезпечував продуктами нафтопереробки весь південь України, та завод склотари, продукція якого йшла на консервні заводи республіки.
Для економіки міста і всього краю велике значення мав розвиток Херсонського порту, який посідав чільне місце у зовнішніх зв’язках СРСР. Уже 1933 року, в зв’язку з початком експлуатації Дніпровського шлюзу і можливістю наскрізного судноплавства по Дніпру, Херсонський порт перетворився на важливу перевалочну базу для вантажів, що йшли з Подніпров’я до портів Чорного моря.
Успіхам, досягнутим у роки довоєнних п’ятирічок, сприяли різноманітні форми соціалістичного змагання. Організовувалися ударні бригади, розгорталося змагання між окремими цехами підприємств. Першими в Херсоні підняли прапор стахановського руху робітники заводу ім. Петровського. їх приклад наслідували десятки й сотні передовиків інших підприємств. Якщо в жовтні 1935 року в Херсоні стахановців було 1906, то на 1 жовтня 1936 року — 3902, це становило 39,6 проц. до загальної кількості робітників міста.
Освоєння нової техніки і технологічних процесів настійно вимагало підвищення культурно-технічного рівня робітників. Для цього організовувались школи масових професій, курси робітничої технічної освіти, вживалися заходи до збільшення контингенту учнів шкіл фабрично-заводського навчання.
Місто дійово допомагало селу. Тільки в 1930 році з підприємств послано 23 робітничі бригади для ремонту сільськогосподарської техніки, на постійну роботу в колгоспи — 239 чоловік. У 30-х роках в районах, прилеглих до Херсона, значного розвитку набуло овочівництво. Це було пов’язано з необхідністю розширення бази для херсонських консервних заводів.
Важливу роль у здійсненні завдань господарського і культурного будівництва відіграла Херсонська міська Рада, яка приділяла багато уваги планомірному розвитку всіх галузей господарства, зокрема міського. Протяжність водопровідної мережі досягла в 1940 році 70 км. Електроосвітлення і радіо міцно ввійшли в побут жителів міста. На початку другої п’ятирічки, крім існуючої, стала до ладу ще одна — паротурбінна станція, що виробила у 1940 році 33,6 млн. кіловат-годин електроенергії. Незважаючи на великі руйнування, завдані громадянською війною, за роки довоєнних п’ятирічок невпізнанно змінилось обличчя Херсона: виникли нові вулиці, електрифіковувались околиці, вводились в дію нові лінії водопроводу.
У цю почесну роботу багато сил та енергії вклали комсомольці. З 1930 року, після VII Окружної конференції ЛКСМУ, організація взяла шефство над упорядкуванням рідного міста і це зобов’язання вона з честю виконувала. На початку 1941 року міський житловий фонд зріс з 500 тис. кв. метрів (у дореволюційний час) до 875 тис. кв. метрів. Площа зелених насаджень збільшилась майже на 60 проц. За переписом 1939 року населення міста становило 97,2 тис. чоловік.
За роки довоєнних п’ятирічок значно розширилися мережа закладів охорони здоров’я, яких на початок 1941 року налічувалося 12 (4 поліклініки, 3 лікарні на 800 ліжок, інститут фізичних методів лікування, 2 диспансери, кістково-протитуберкульозний санаторій, пологовий будинок). Кількість медпрацівників порівняно я 1928 роком зросла у сім разів. У чотирьох санаторіях та будинках відпочинку лікувалось і відпочивало кілька тисяч трудящих. Значного розвитку набула народна освіта. На початок 1941 року в Херсоні налічувалось 59 шкіл, в яких навчалось 26,3 тис. учнів, працювало 1055 вчителів. Таким чином, за роки Радянської влади кількість учнів у місті збільшилась майже в сім разів, а вчителів — у вісім разів. У Херсоні діяло 26 ремісничих та професійних шкіл. На всіх морях і океанах плавали вихованці двох херсонських морехідних технікумів: водного транспорту (одного з найстаріших на Україні) та рибної промисловості.
В місті працювало сім середніх спеціальних навчальних закладів, у яких 1941 року навчалось 5,2 тис. чоловік. У двох вузах — інституті народної освіти та сільськогосподарському — проходили підготовку 2297 спеціалістів вищої кваліфікації.
Значним науковим закладом був Український науково-дослідний інститут бавовництва (УКРНДІБ), який зосередив свою роботу в колгоспах і радгоспах півдня України.
На початку 1941 року в Херсоні працювала широка мережа культурно-освітніх закладів: музично-драматичний театр, краєзнавчий музей, обласна бібліотека з фондом 200 тис. томів, два кінотеатри, 17 заводських клубних закладів, кілька профспілкових клубів.
З Херсоном пов’язані життя й діяльність багатьох діячів мистецтва й культури, зокрема народного артиста CPСP А. М. Бучми, який у 1921 році працював у Херсонському музично-драматичному театрі; народного артиста СРСР О. Г. Кримова, заслуженого діяча мистецтв УРСР М. Г. Єсипенка, народного артиста УРСР В. А. Данченка, українського радянського художника І. М. Шульги, українського радянського поета 6. П. Фоміна та інших. Широкого розвитку досягла в місті художня самодіяльність. У профспілкових і студентських клубах виникли драматичні гуртки.
З 1919 по 1922 рр. тут видавалась газета «Известия Херсонского уездного исполкома»; з 1922 по 1925 рік — «Херсонский коммунар»; з 1925 по 1928 рр.— «Рабочий», а з 1928 — «Наддніпрянська правда».
Партійна організація міста приділяла велику увагу вихованню мас в дусі радянського патріотизму та пролетарського інтернаціоналізму. Гнівно протестуючи проти фашистської агресії в Іспанії в 1936—1938 рр., трудящі Херсона подавали героїчному іспанському народові матеріальну допомогу і прийняли на постійне проживання евакуйованих іспанських дітей, відкривши для них дитячий будинок. Тисячі херсонців зустрічали в 1937 році посланців іспанського народу, які приїздили до міста.
За роки довоєнних п’ятирічок колишнє адміністративно-чиновницьке і торговельно-ремісницьке місто Херсон перетворилось на один з великих центрів суднобудування, сільськогосподарського машинобудування і консервної промисловості, значний осередок соціалістичної культури.