Городок, Городоцький район, Хмельницька область (продовження)
Застосування тракторів та інших машин, ударна праця колгоспників сприяли підвищенню її продуктивності. Так, включившись у соціалістичне змагання за збільшення врожаю, ланка Є. Л. Клепацької з колгоспу «Серп і молот» зібрала по 537 цнт цукрових буряків з гектара. Ланка отримала 1602 крб. премії. Розгорнулось соціалістичне змагання і серед механізаторів. 21 працівник МТС у 1939 році був затверджений учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Бригадира тракторної бригади Я. Ф. Дончака нагороджено медаллю «За трудову доблесть».
Успішний розвиток економіки селища змінив і саме життя його жителів. Городок покрасивішав. Було капітально відремонтовано значну частину житлового фонду, виникли нові красиві вулиці, добротні будівлі.
Значно поліпшилося медичне обслуговування. У Городку діяли районна лікарня на 105 ліжок, пологовий будинок, поліклініка, аптека, 3 фельдшерсько-акушерські пункти, дитяча консультація, санітарно-епідеміологічна станція. В них працювало 47 медичних працівників з вищою і середньою освітою. Велика увага приділялася профілактиці захворювань. Функціонували дитячі ясла і садки.
Партійна організація, що мала в своєму складі 30 членів і 20 кандидатів у члени партії, багато уваги приділяла розвитку освіти та культури. У 1936 році в Городку відбулися два кінофестивалі для колгоспної і учнівської молоді. Один з них, проведений у січні, присвятили пам’яті В. І. Леніна. У фестивалі взяло участь понад 300 кращих представників молоді району. З 1939 року почала працювати кінопересувка, яка обслуговувала села району. Ще до 1937 року було покінчено з неписьменністю серед дорослих. Усі діти шкільного віку відвідували школу. У 1940/41 навчальному році в середній, двох неповних середніх і початковій школах здобувало освіту 1400 учнів, працювало 60 вчителів.
Певного розвитку набула також середня спеціальна освіта та професійно-технічне навчання. В середині 30-х років в Городку почали працювати школи: педагогічна, медичних сестер, фабрично-заводського навчання (остання при цукрозаводі). У 1940/41 навчальному році в них оволодівали знаннями близько 550 юнаків та дівчат.
Напередодні Великої Вітчизняної війни в Городку діяли районний будинок культури, профспілкові клуби, кінотеатр, районні бібліотеки — для дорослих і дітей. При будинку культури були організовані хоровий, танцювальний, музичний та інші гуртки художньої самодіяльності. Молодь залучалася до заняття спортом, оборонної роботи. З вересня 1931 року виходила районна газета «За більшовицькі темпи».
З початком Великої Вітчизняної війни жителі призовного віку пішли на фронт. На виробництві чоловіків замінили жінки, старики, підлітки. Під натиском переважаючих сил ворога наші війська були змушені відступити. 8 липня 1941 року Городок захопили німецько-фашистські загарбники. Вони грабували населення, вивозили устаткування з державних підприємств і колгоспів. Окупанти вивезли з цукрового заводу газогенераторний двигун, електрогенератори, електромотори, металорізальні верстати, поршневі насоси, забрали в населення 227 голів великої рогатої худоби, понад 2 тис. штук птиці тощо. 200 юнаків і дівчат насильно вивезли на примусові роботи до Німеччини.
Та не скорилися кривавому режиму жителі селища. На початку листопада 1941 року в Городку виникає підпільна група, яку очолив комуніст Т. В. Коваленко. Незабаром у її складі вже налічувалося 20 чоловік. Підпільники перешкоджали фашистам вивозити до Німеччини зерно, худобу, псували реманент, висадили в повітря німецький ешелон зі зброєю та продовольством, здійснювали інші диверсійні акти. Наприкінці 1942 року фашисти вистежили підпільників і після нелюдських знущань кількох повісили, а інших розстріляли. На території району діяв також партизанський загін ім. Чапаева. 14 березня 1944 року диверсійна група у районі Городка та с. Купина провела бойову операцію, внаслідок якої підірвали німецький танк «тигр» і дві автомашини з солдатами.
Після упертих боїв частини 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту 25 березня 1944 року визволили Городок. В боях за селище загинуло 240 радянських воїнів. Жителі свято шанують їх пам’ять. На могилі героїв біля міського будинку культури встановлено пам’ятник.
Одразу ж після визволення селища відновили роботу партійні і радянські органи, почалася відбудова зруйнованого господарства. Було налагоджено комунікації зв’язку, електро- і водопостачання. Протягом квітня — травня 1944 року запрацювали підприємства. У вересні став до ладу Городоцький цукровий завод. Це підприємство першим у цукротресті досягло високих виробничо-технічних показників. До річниці Великого Жовтня завод значно перевиконав план випуску продукції і виробив 35 тис. цнт цукру. В 1949 році розпочалося будівництво нового цукрового заводу, який пустили в лютому 1952 року.
Добре працював досвідчений колектив заводу і в наступні роки. Борючись за зниження собівартості продукції, робітники добилися зменшення затрат на виготовлення одного центнера цукру з 144-х до 131 крб. У 1950 році завод дав країні прибутку на 3681 тис. крб. За досягнення високих виробничих показників у випуску продукції і як переможцеві всесоюзного змагання за перевиконання планових завдань завод неодноразово відзначався грошовими преміями. У 1957 році на базі двох цукрових заводів в Городку організувався цукрокомбінат. Раціональне використання наявного устаткування, часткова його заміна новим, чітке координування робіт дали можливість планове завдання 1965 року виконати на 113,7 проц. Понад план було вироблено 20 тис. цнт цукру.
За дострокове завершення семирічки цукровому комбінату в 1966 році було вручено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів Української PСP і Укрпрофради, а також перехідний Червоний прапор Міністерства харчової промисловості УРСР. 11 робітників та інженерно-технічних працівників нагороджено орденами й медалями.
В авангарді боротьби за збільшення виробництва йдуть комуністи і комсомольці. В дні підготовки до відзначення 50-річчя Радянської влади вони виконували норми на 110—120 проц., виступивши ініціаторами соціалістичного змагання на честь знаменної дати. У піднесенні виробництва велику заслугу мають ветерани заводу. Один з них — А. М. Мандрика — присвятив заводу 52 роки свого життя, ще до війни він одержав високу нагороду — орден Трудового Червоного Прапора. Понад 30 років на заводі сумлінно трудяться дві дочки А. М. Мандрики.
У 1970 році на Городоцькому цукрокомбінаті працювало понад 2 тис. робітників. Порівняно з 1935 роком його потужність зросла у 1,5 раза. П’ятирічне завдання випуску цукру у ювілейному ленінському році комбінат виконав достроково — 8 січня 1970 року. За сумлінну працю 228 робітників було удостоєно ювілейної медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». Розгорнувши соціалістичне змагання на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, колектив цукрокомбінату достроково виконав план першого кварталу. Готуючи підприємство до нового сезону, в день відкриття форуму комуністів цукровики виконували ремонтні роботи на зекономлених матеріалах, паливі і електроенергії.
Значних успіхів у виконанні виробничих планів у перші повоєнні роки досяг і верстатобудівний завод ім. Дзержинського, де продуктивність праці зросла на 25 проц., а собівартість продукції знизилась на 26,7 проц. Річну програму 1947 року завод виконав за 10 місяців. Найкращих виробничих показників досягли А. М. Порита — коваль, Г. М. Шишко — моделювальник та інші. Вони виконували норми на 150—200 проц. Наявність кваліфікованих кадрів (на заводі працювало 14 чоловік інженерно-технічного персоналу, 27 токарів по металу, 58 слюсарів, 16 формувальників, 20 ливарників) дала змогу в 1948 році освоїти випуск нових зразків верстатів: свердлувальних, фрезерувальних.
Роки першої повоєнної п’ятирічки ознаменувалися дальшим збільшенням промислового виробництва на всіх підприємствах міста. Робітники боролися за виконання й перевиконання планів, а окремі з них виробляли продукцію в рахунок перших років наступної п’ятирічки. Так, на верстатобудівному заводі бригада слюсаря С. І. Порити в грудні 1950 року видавала продукцію в рахунок 1952 року. З 1959 року завод спеціалізується на виготовленні рейсмусових і деревообробних верстатів. Тут працюють електрозварниця Герой Соціалістичної Праці О. Г. Петрова, токар П. П. Малецький, удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора, ударники комуністичної праці Й. С. Мостовий, Г. П. Купівицька, Л. А. Островський та інші.
Завдяки впровадженню нової техніки, удосконаленню технології і поліпшенню організації праці за роки восьмої п’ятирічки випуск продукції збільшився на 43,4 проц. Здійснено реконструкцію ковальсько-заготівельного, слюсарно-складального, механічного та ливарного цехів. Розливання металу повністю переведено на механічний спосіб, встановлено кілька високопродуктивних верстатів у механічному цеху. Завод виготовляє 5 марок деревообробних і одну марку металорізального верстата, запасні частини до механізмів та деякі товари господарського вжитку. 1965 року підприємство освоїло випуск токарних верстатів по металу.
З другої половини 1968 року завод перейшов на нову систему планування і економічного стимулювання, внаслідок чого в першому півріччі 1970 року обсяг реалізації продукції зріс на 16,4 проц., а продуктивність праці — на 8,1 проц.
Скоротилась чисельність робітників. За допомогою Вільнюського проектно-конструкторського бюро механізації і автоматизації тут впровадили маршрутну систему. В результаті цього поліпшився облік, брак зведено до мінімуму. Усе це, особливо сумлінна праця численного колективу робітників, забезпечили дострокове завершення восьмої п’ятирічки.
А план реалізації продукції 1970 року виконано на 102,9 проц.
Зекономлено багато металу, палива, 349 тис. квт.-год. електроенергії.
У дев’ятій п’ятирічці завод буде спеціалізуватися на випуску автоматичних ліній для комбінатів, які виготовлятимуть віконні блоки й рами, комбіновані деревообробні верстати нових зразків. Загальний обсяг продукції на кінець п’ятирічки порівняно з 1970 роком зросте майже у 2,5 раза.
Великі зміни сталися і на ремонтному заводі, який випускає водопровідні труби для потреб сільського господарства, гідравлічні преси, гайкові ключі, ремонтує токарні верстати тощо. Завод освоїв виробництво електрогайковерстатів і пневмогайковерстатів. За досягнуті успіхи 73 робітники нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
1957 року став до ладу молочноконсервний комбінат. Його вироби користуються великим попитом не тільки в нашій країні, але й далеко за її межами. План випуску продукції у семирічці комбінат виконав достроково, і за досягнуті виробничі успіхи йому вручено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР та першу грошову премію. Колектив підприємства, включившись у змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, протягом квітня 1970 року працював на зекономленій електроенергії, а 22 квітня — на зекономленій сировині. Робітники Г. С. Гнатенко, О. В. Петрусенко та інші виконували виробничі завдання на 120—150 проц. Восьмий п’ятирічний план валового випуску та реалізації продукції комбінат виконав за 4,5 роки. 53 кращі виробничники за багаторічну сумлінну працю удостоєні ювілейної медалі.
Крім цих підприємств, у Городку працюють харчокомбінат, «Міжколгоспбуд», районне об’єднання «Сільгосптехніки», автопідприємство, комбінат побутового обслуговування та інші.
Промислові підприємства району восьмий п’ятирічний план за обсягом реалізації та випуском валової продукції виконали достроково. Понад завдання вироблено 36,3 тис. тонн цукру, близько 9 млн. банок молочних та 274 тис. банок овочевих консервів.
Партійні організації промислових підприємств Городка разом з адміністрацією провели велику роботу щодо впровадження у виробництво передових методів праці, раціоналізаторських пропозицій і винаходів. У 1951 році тільки від робітників верстатобудівного заводу надійшло 45 раціоналізаторських пропозицій, з них 23 — впроваджено у виробництво, що дало економію на суму понад 100 тис. карбованців.
За роки восьмої п’ятирічки на підприємствах міста впроваджено у виробництво близько 1300 винаходів і раціоналізаторських пропозицій, зекономлено понад 1 млн. карбованців.
Значний вклад у піднесення виробництва вносять і робітники цукрокомбінату. Протягом 1964—1967 рр. працівник комбінату заслужений раціоналізатор Української РСР Ф. Г. Радецький запропонував 24 раціоналізаторські пропозиції. Виготовлений ним верстат для механічної очистки нагріву поверхні експонувався на Виставці досягнень передового досвіду в народному господарстві УРСР. Річна економія від цього нововведення становила понад 10 тис. крб. Ряд раціоналізаторських пропозицій Ф. Г. Радецького впроваджено на Антонінському, Волочиському, Сатанівському, Хмельницькому та інших цукрозаводах. У 1966 році робітника-раціоналізатора удостоєно ордена Леніна. Дванадцять раціоналізаторських пропозицій іншого винахідника — Г. Ф. Садовського дали заводу 52 800 крб. економії. Йому в 1962 році присвоєно почесне звання заслуженого винахідника Української РСР.
У повоєнні роки почало швидко розвиватися сільське господарство. Якщо 1945 року колгоспи ім. Карла Маркса та «Серп і молот» засіяли близько тисячі га, то вже у 1948-му, завдяки допомозі, що її подавала колгоспам району Городоцька МТС, було оброблено понад 19 тис. га орної землі. В серпні 1950 року городоцькі, а також колгоспи сіл Лісогірки та Мархлівки злилися в один — ім. Дзержинського. Того року в новоутвореному господарстві зібрали пересічно по 15,2 цнт озимої пшениці і 191 цнт цукрових буряків з га. Врожаї зернових у наступні роки зросли до 17 цнт, а цукрових буряків до 264 цнт з гектара.
У 1960 році на базі колишнього «Заготскоту» і колгоспу ім. Дзержинського було створено відгодівельний радгосп ім. Жданова. Спорудили приміщення зерносховища, кормоцех, ще два свинарники (один — повністю механізований). 1970 року на фермах і свинарниках радгоспу утримувалося 600 голів великої рогатої худоби та 3500 голів свиней. Добре працювали робітники радгоспу у восьмій п’ятирічці, а тому й завершили її достроково. Для виконання різних робіт радгосп має 23 трактори, 17 автомашин та іншу техніку. На радгоспних землях вирощують цукрові буряки і зернові культури.
У Городку працює плодорозсадницький радгосп, утворений в 1967 році. Він спеціалізується на вирощуванні посадкового матеріалу плодових, ягідних та декоративних дерев.
Трудящих міста в їх наполегливій боротьбі за втілення в життя рішень XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України очолює районний комітет КП України і 39 первинних партійних організацій. В них на початок 1971 року налічувалося понад 900 комуністів, переважна більшість яких трудиться в сфері матеріального виробництва. Під їх безпосереднім керівництвом працювали первинні комсомольські організації, що об’єднували 1 тис. юнаків та дівчат.
Активну роль у житті міста відіграє міська Рада депутатів трудящих та її комісії. Завдяки їх зусиллям Городок за роки Радянської влади став сучасним впорядкованим містом. Тут заасфальтовано вулиці й тротуари.
Дво- і чотириповерхові будинки, зелені насадження та квіти надають йому своєрідної краси.
На честь 50-річчя Радянської влади здано в експлуатацію двоповерховий готель, комбінат громадського харчування, дитсадок, адміністративний будинок. На 10 км протяглися труби міського водопроводу. В будинках трудящих встановлено газові плити.
Значно розширилася мережа торговельних підприємств та громадського харчування, яких у 1970 році налічувалося 67.
Великого розвитку набула охорона здоров’я трудящих. У 1970 році в місті діяли поліклініка з 26 добре обладнаними кабінетами, районна лікарня на 265 ліжок з хірургічним, терапевтичним, акушерсько-гінекологічним та іншими відділеннями і водолікарня. Крім того, в Городку діє 5 фельдшерських пунктів. Трудящих міста обслуговують 450 медпрацівників, в тому числі 50 лікарів. За самовіддану працю 12 лікарів та 21 медпрацівник середньої кваліфікації нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». У місті функціонують дитячі ясла і садки.
Разом із зростанням матеріального добробуту підноситься культура трудящих. У Городку є 6 загальноосвітніх шкіл (2 середні і 4 восьмирічні) та 2 школи робітничої молоді, в яких у 1970 році працювало 179 учителів, навчалося 2787 учнів. Учителі М. С. Анцут і Ю. В. Оленкевич удостоєні почесного звання заслуженого вчителя УРСР. За зразкову організацію навчання та виховної роботи у повоєнний час колишнього директора середньої школи № 1 А. Г. Сельського нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та орденом «Знак Пошани», а колишнього завідуючого районним відділом народної освіти П. М. Остафійчука в 1960 році — орденом Трудового Червоного Прапора. У 1964 році відкрито дитячу музичну школу.
У Городку є широкоформатний кінотеатр на 600 місць; крім того, діють районний будинок культури та будинок культури на цукрокомбінаті на 500 місць кожний, клуби на верстатобудівному і ремонтному заводах. При будинку культури й клубах працюють гуртки художньої самодіяльності, театр народної творчості, постійний лекторій, естрадний оркестр тощо. У 1970 році танцювальний колектив удостоєний звання народного. В Городку видається районна газета «Прапор Ілліча».
Велику культурно-освітню роботу в місті проводять 2 бібліотеки: для дорослих та дитяча, книжковий фонд яких становить близько 70 тис. примірників. Крім того, на промислових підприємствах міста є бібліотеки з книжковими фондами понад 10 тис. екземплярів кожна.
Трудящі мають можливість займатися спортом. Місто має два стадіони, спортивний зал, 12 волейбольних і 5 баскетбольних майданчиків, дитячу спортивну школу. Діє 12 спортивних колективів, у т. ч. ДСТ «Авангард», «Колос», «Спартак».
Трудящі Городка плідно працюють в усіх галузях народного господарства, втілюючи в життя рішення партії та уряду. Своєю невтомною працею вони вносять гідний вклад у побудову комуністичного суспільства.
Р. Я. РОСТИКУС, В. С. СТЕПАНКОВ