Лісоводи, Городоцький район, Хмельницька область (продовження)
Після перемоги над гітлерівською Німеччиною до рідних осель почали повертатися демобілізовані воїни та молодь, силоміць вивезена фашистами до Німеччини. З великою радістю зустрічали жителі Лісоводів воїнів, що боролись з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, були в партизанських загонах. Близько 300 жителів села нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу.
Повернувшись у село, колишні фронтовики разом з односельцями приступили до відбудови громадського господарства. На загальних зборах колгоспу, що відбулися в лютому 1946 року, нещодавно обраний головою колгоспу Г. І. Ткачук вніс пропозицію замінити керівних працівників, які не справлялися з роботою, колишніми фронтовиками. У бригадах і ланках поліпшилась трудова дисципліна, підвищився інтерес до громадських справ. Завдяки цьому вже в 1947 році за виробничими показниками артіль випередила своїх сусідів, а 1949 року стала однією з найміцніших у районі. В червні 1950 року артілі «Нове життя» і «17-річчя Жовтня» об’єдналися в одне господарство.
Уже першого року новоутворений колгосп досяг чималих успіхів у розвитку рільництва. Тоді з кожного гектара колгоспники зібрали по 18,5 цнт зернобобових культур, 269,5 цнт цукрових буряків, 149 цнт картоплі. Такого врожаю сільськогосподарських культур до цього артіль не одержувала. Добре працювали буряководи і наступного року. З кожного гектара колгосп зібрав пересічно по 324 цнт цукрової сировини, а окремі ланки добилися ще вищих показників. За трудові успіхи 59 колгоспників було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Поліпшилися справи і в тваринництві. В 1949—1950 рр. колгосп побудував приміщення для утримання худоби, зростало поголів’я на фермах. У січні 1951 року колгосп мав 456 голів великої рогатої худоби, 460 свиней, 412 овець, 271 коня. Зросли й грошові прибутки. У 1950 році вони вже становили 2,2 млн. карбованців.
Жвавий відгук у трудівників села знайшли рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Обговоривши їх на зборах, хлібороби Лісоводів під керівництвом партійної організації приступили до виконання накреслених завдань. Щоб раціональніше використати кожний гектар землі і підвищити її родючість, було здійснено заходи щодо попередження ерозії грунтів. На площі 300 га створено дві грунтозахисні шестипільні сівозміни. На схилах ярів насипали земляні вали, що затримували вологу та запобігали змиванню грунтів; на розмитих ділянках було висаджено дерева швидкоростучих порід. Для підвищення врожайності на спеціальних ділянках висівалися рекомендовані високоврожайні сорти зернових, проводили досліди поглибленої оранки з застосуванням різної кількості органічних та мінеральних добрив. Удосконалювалися і польові сівозміни. В артілі було створено дві дев’яти-пільні польові сівозміни площею 850 га кожна. Значно більше вносилось у грунт органічних та мінеральних добрив.
Заходи, спрямовані на піднесення культури землеробства і врожайності полів, соціалістичне змагання трудівників ланів, яке широко розгорталося під керівництвом партійної і комсомольської організацій, дали добрі наслідки. Порівняно з 1953 роком урожай зернових в 1957 році зріс на 10,3 цнт на гектарі і досяг 32,3 цнт, цукрових буряків — з 313 до 452 цнт. Ще кращих показників добилися окремі бригади та ланки. Рільнича бригада Г. І. Жищинського в 1957 році виростила на закріпленій за нею площі по 45 цнт озимої пшениці на гектарі, а ланка М. П. Козак одержала з гектара по 650 цнт цукрових буряків.
Багато робилося для піднесення громадського тваринництва, яке до 1953 року було збитковим. Партійна організація і правління колгоспу добрали здібних організаторів на посади завідуючих фермами, штати ферм укомплектували молоддю, що любить доглядати тварин, було споруджено ряд добротних приміщень для утримання великої рогатої худоби, свиней, механізовано приготування і подачу кормів, води, доїння корів. Уже в 1954 році на 100 га сільськогосподарських угідь одержали 218 цнт молока і 45 цнт м’яса, а в ювілейному 1957 році — 409 цнт молока і 133 цнт м’яса.
Свої здобутки лісоводські трудівники з 1954 року демонстрували на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. У 1957 році постановою Головного комітету ВСГВ колгосп «Україна» нагороджено стаціонарною кіноустановкою, голову артілі Г. І. Ткачука — Великою золотою медаллю, бригадира рільничої бригади Г. І. Жищинського — Малою золотою медаллю. Всього нагороджено медалями ВСГВ 26 передовиків колгоспу.
1958 року лісоводська артіль представляла колективні господарства нашої країни на виставці в Нью-Йорку, а наступного року на сільськогосподарській виставці в Делі, де побував і голова колгоспу «Україна» Г. І. Ткачук. Високо оцінили трудові звершення лісоводських колгоспників партія і Радянський уряд. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 лютого 1958 року голова колгоспу Г„ І. Ткачук, бригадир рільничої бригади Г. І. Жищинський і ланкова М. П. Козак були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Орденом Леніна нагороджено бригадирів рільничих бригад X. М. Гелика, М. Ф. Лупійчука, ланкову Г. С. Ковальчук, вісім трудівників — іншими орденами СРСР. Далеко за межами України линула слава про лісоводських хліборобів. До колгоспу — школи передового досвіду — приїжджали делегації з інших областей, з країн соціалістичного табору. Гості захоплювалися не тільки великими виробничими показниками, а й високою культурою праці, згуртованістю членів артілі.
У 1958 році до колгоспу приєдналася артіль ім. Жданова (с. Кремінна). Колгосп «Україна» став одним з найбільших господарств району. У зв’язку з цим в 1965— 1966 рр. була перебудована і його внутрішня спеціалізація. Тут створено три польові сівозміни, в т. ч. дві дев’ятипільні і одну десятипільну. Крім того, в колгоспі є грунтозахисна, овочева і кормодобувна сівозміни. Було внесено корективи в розміщення тваринницьких ферм. У першій бригаді села Лісоводів розмістилась ферма молочної худоби, в другій лісоводській бригаді — ферма для дорощування молодняка і відгодівлі, в бригаді с. Кремінної вирощували свиней та птицю. Всі бригади та ферми було переведено на госпрозрахунок. 1969 року площа орних земель колгоспу становила 4,4 тис. га, кількість дворів колгоспників — 1381.
Партійна організація, правління колгоспу і в дальшому приділяли велику увагу підвищенню культури землеробства, впровадженню досягнень сільськогосподарської науки і передового досвіду безпосередньо у виробництво.
Всі посівні площі, що відводяться під зернові та технічні культури, засіваються тільки сортовим насінням.
В господарстві налічується понад тисячу різних сільськогосподарських машин та знарядь, у т. ч. 80 тракторів, близько 50 зернових, бурякозбиральних, кукурудзозбиральних та інших комбайнів. Після підключення колгоспу до державної енергосистеми збільшилося застосування в господарстві електроенергії. Тепер тут діє 320 електромоторів.
Крім основних галузей — рільництва і тваринництва — в колгоспі розвиваються і допоміжні: садівництво, бджільництво. Працюють 17 допоміжних підприємств, зокрема 2 майстерні для ремонту сільськогосподарських і транспортних машин, 3 столярно-теслярні та деревообробні майстерні, черепична майстерня, кар’єр для видобування каменю, 2 млини, олійня, хлібопекарня. Налагоджено виробництво вина, сушіння фруктів, соління овочів.
Важливе місце в діяльності партійної організації і правління колгоспу займає підвищення кваліфікації спеціалістів, забезпечення усіх ділянок виробництва досвідченими кадрами. Голова артілі, більшість бригадирів, завідуючі фермами закінчили Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут. В колгоспі працює 5 агрономів, 6 зоотехніків, 6 ветлікарів і техніків, 150 шоферів, 116 трактористів, близько 150 робітників-будівельників. На ремонті техніки і допоміжних підприємствах зайнято 78 чоловік.
Після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС і XXIII з’їзду КПРС партійна організація очолила боротьбу колгоспників за успішне виконання восьмого п’ятирічного плану розвитку громадського господарства. У бригадах, ланках, на фермах розгорнулось соціалістичне змагання за збільшення виробництва продукції сільського господарства. Відрадними були результати самовідданої праці лісоводських трудівників. У 1967 році в середньому на гектарі було вирощено 43,7 цнт зернових культур, у т. ч. озимої пшениці — 48,1 цнт, зерна кукурудзи — 56,6 цнт, цукрових буряків — 459 цнт. Від продажу продуктів тваринництва колгосп одержав 749 тис. крб., а валовий доход господарства становив 2,9 млн. карбованців.
Трудові здобутки лісоводських колгоспників були гідно відзначені партією і урядом. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 травня 1967 року колгосп «Україна» нагороджено орденом Леніна. В 1966 році бригадира тракторної бригади П. П. Тлустого удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Тоді ж другий орден Леніна засяяв на грудях голови колгоспу Г. І. Ткачука, таку ж нагороду одержала і краща доярка колгоспу В. О. Труш. Десять колгоспників було удостоєно інших нагород.
На урочистих зборах колгоспників, присвячених 50-м роковинам Радянської влади, колгоспу вручено Пам’ятний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СPCP, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Відповідаючи на турботу партії і уряду, трудівники колгоспу успішно завершили восьму п’ятирічку, а до XXIV з’їзду КПРС ХХІV з’їзду КП України додатково виробили і продали державі багато тваринницької продукції. Колгосп перевиконав піврічний план продажу м’яса і 5-місячний—продажу молока. За успіхи, досягнуті у виробництві і виконанні 5-річного плану продажу державі продуктів тваринництва, завідуючого відділком ордена Леніна колгоспу «Україна» в с. Кремінній І. В. Пробитого у 1971 році удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці, ордена Леніна — Г. І. Ткачука, доярку В. Ф. Василюк, бригадира В. Я. Сирого.
В 1970 році врожайність зернових пересічно становила 40,2 цнт. Того року колгосп вирощував озиму пшеницю на площі понад тисячу га. Урожай її становив 45,6 цнт з га, цукрових буряків — 520 цнт з га на площі 650 га. Вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь по 916 цнт молока, 153 цнт м’яса. Здано в експлуатацію першу чергу механізованого комплексу для відгодівлі 2000 голів свиней. Після завершення будівництва тут утримуватиметься 6 тис. голів свиней.
У мобілізації трудівників села на піднесення сільськогосподарського виробництва авангардна роль належить комуністам, яких у колгоспі понад 90. Більшість з них працює безпосередньо в бригадах і на фермах. В центрі уваги партійної організації завжди були корінні питання розвитку економіки, культури, підвищення добробуту трудящих. Партком постійно дбає про поліпшення умов праці в польових таборах і на тваринницьких фермах.
Під керівництвом партійної організації плідно працює й комсомольська, що налічує 225 чоловік. В профспілковій організації колгоспу 242 чоловіка.
Голова колгоспу Г. І. Ткачук не тільки один з кращих організаторів колгоспного виробництва в країні, але й активний громадський діяч. Він — делегат XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, депутат Верховної Ради СРСР останніх чотирьох скликань.
За роки Радянської влади невпізнанними стали Лісоводи. На місці колишніх глинобитних хат з солом’яними стріхами з’явилися добротні будинки колгоспників. Адже тільки на капітальне будівництво щороку колгосп виділяє 600—700 тис. крб. Спорудження нових виробничих та громадських приміщень, житлових будинків проводиться у відповідності з генеральним планом забудови села. В східній його частині зведено двоповерхові приміщення для закладів освіти і культури, контору колгоспу, приміщення сільради, готелю, торговельні підприємства. Тут виникла нова вулиця, де рівними рядами вишикувалися красиві трикімнатні котеджі. Із загальної кількості 820 житлових будинків близько 800 — нові. В будинках, споруджених на кошти колгоспу, живуть спеціалісти сільського господарства, вчителі, лікарі.
Закінчується спорудження будинку побуту з швейним, шевським цехами, хімчисткою, пральнею, перукарнею та іншими побутовими службами. В селі діє телефонна станція, яка зв’язує бригади, ферми та інші виробничі дільниці. Встановлено телефони і в багатьох будинках колгоспників.
Багато робить для впорядкування села сільська Рада. Ці питання систематично розглядаються на її сесіях і засіданнях виконкому. З ініціативи сільської Ради, за допомогою правління колгоспу та при активній участі постійної комісії шляхового будівництва збудовано шосейну дорогу до залізничної станції Лісоводи, на центральних вулицях прокладено тротуари, на майданах, вулицях і дворах висаджено декоративні і фруктові дерева, впорядковано вулиці, двори, сільське кладовище.
У Лісоводах і Кремінній споруджено обеліски односельцям, що віддали своє життя за свободу і незалежність рідної Батьківщини, а також пам’ятник Герою Радянського Союзу Б. А. Сугерову, що загинув у боях під Касторною Курської області.
Радісно і заможно живуть тепер трудівники Лісоводів. Із зростанням грошових прибутків колгоспу з року в рік підвищуються їх заробітки. У 1970 році на один людино-день виплачено понад 5 крб. Крім основної оплати, існує й додаткова. Колгосп продає також за пільговими цінами хліб, корми для тварин тощо. Бухгалтерія колгоспу підрахувала, що 1970 року в середньому на колгоспний двір припало по 2200 карбованців доходу від громадського і особистого господарства. Колгосп витрачає великі кошти на оплату відпусток, санаторних путівок, виховання дітей в дитячому комбінаті, на оздоровлення школярів, розвиток культури, побутове обслуговування, спорт.
З початку 60-х років ветерани праці — на колгоспному утриманні. Щорічна загальна сума пенсій, одержуваних членами колгоспу, становить близько 200 тис. крб. Вісім чоловік — персональні колгоспні пенсіонери.
У 1961 році в Лісоводах побував колишній житель села X. С. Миськов, який в 1914 році виїхав до Канади. Через деякий час в Лісоводах одержали газету з Канади. Розповідаючи про поїздку до рідного села, X. С. Миськов писав: «З великим нетерпінням очікував поїздки в Лісоводи… Адже я там народився, звідти за океан виїхав, рятуючись від злиднів… і от ми мчимо на «ЗІМі» в Лісоводи. Обабіч шляху величезні масиви озимих і ярих культур. Зникли вузенькі селянські смужечки, до яких я звик… Зупинився я в своєї внучки Галини Миськової. Чоловік її працює помічником бригадира тракторної бригади. Живуть вони заможно. Є хліб і до хліба. Мають добрий дім, присадибну ділянку. Одним словом, дай боже жити так нашим фермерам, як живуть колгоспники в Лісоводах… І в інших сім’ях, де довелося побувати, відчувався достаток, а головне — впевненість у завтрашньому дні чим не може похвалитися канадський фермер».
Предметом особливого піклування партійної організації, правління колгоспу, сільської Ради є охорона здоров’я трудівників села. У 1963 році завершено спорудження двоповерхового будинку дільничної лікарні на 75 ліжок. Це приміщення — одна з найкращих будов села — розташоване в мальовничому куточку Лісоводів. Поряд — колгоспний сад. Лікарня має терапевтичне, хірургічне і гінекологічне відділення, зубопротезну лабораторію, рентгенологічний кабінет, дитячу консультацію, обладнані найновішим діагностичним і лікувальним устаткуванням. В лікарні працює 8 лікарів і 35 медичних сестер.
Широкого розвитку в селі набули фізкультура і спорт. Колгоспна спортивна організація має палац спорту, стадіон, водну станцію, багато спортивних майданчиків. Тут працюють секції легкоатлетів, штангістів, футболістів, волейболістів.
Фізкультурники з Лісоводів — постійні учасники районних і обласних спортивних змагань.
Велика увага приділяється вихованню підростаючого покоління. 1968 року в центрі села, над колгоспним ставом, споруджено двоповерхову середню школу з просторими світлими класами. Колгосп і сільська Рада допомогли обладнати в школі слюсарну, столярну і кравецьку майстерні. Правління артілі виділило трактор та ділянку землі для проведення агронавчання. Колгосп організував безплатне харчування для дітей, що навчаються у групах подовженого дня. Працюють в Лісоводах і палац піонерів, вечірня школа колгоспної молоді, колгоспний дитячий комбінат. Нині Лісоводи — село суцільної грамотності. Майже всі його жителі віком від 18 до 40 років мають середню освіту, близько 80 — закінчили вищі навчальні заклади.
З 1970 року в селі діє училище механізації сільського господарства на 260 чоловік, яке готує трактористів-машиністів широкого профілю, електрогазозварювачів, спеціалістів для ремонту побутових приладів.
Провідна роль у культурно-масовій роботі належить палацу культури, спорудженому в 1967 році. Він має зал на 800 місць, просторі кімнати для роботи аматорських гуртків, велику сцену, широкоформатний кіноекран. В палаці культури працюють різноманітні гуртки. Славиться драматичний колектив, постановки п’єс якого «Галя Подолянка» і «Лісові води», написані місцевим учителем В. М. Теклюком, здобули популярність. Прославив себе майстерним виконанням складної композиції хореографічний колектив. Композиція «Гарно у нас, на лісоводських полях» на обласному фестивалі самодіяльного мистецтва та на заключному огляді республіканського фестивалю дістала високу оцінку. У 1967 році колективу присвоєно звання народного ансамблю танцю, у травні 1970 року звання народного одержав також місцевий хор.
Завжди людно в сільській бібліотеці, що налічує 21 тис. книжок. Сюди приходять механізатори, шофери, будівельники, доярки, буряководи, люди різних професій. Активними читачами бібліотеки є 1170 чоловік. Бібліотека постійно популяризує книги: організовує виставки літератури, читацькі конференції, тематичні вечори.
Під зорею Радянської влади здійснилася мрія трудящих Лісоводів. Натхнені Комуністичною партією, вони борються за перетворення в життя величних планів побудови комунізму.
Є. М. ВЕЛИКИЙ, І. В. ГАРНАГА