Хмельницький росте і розвивається
Новий значний крок уперед зробили підприємства міста в роки восьмої п’ятирічки. Тільки за два перші роки — 1966 і 1967 обсяг промислової продукції зріс в 2,7 раза. За цей час здано в експлуатацію 40 тис. кв. метрів нових виробничих площ. За п’ятирічку освоєно випуск нових силових трансформаторів, трансформаторних підстанцій, термопластавтоматів, апаратів, приладів тощо. У місті введено нові потужності заводів «Катіон», «Трактородеталь» та інших підприємств. Особливо великих успіхів було досягнуто в 1967 році, коли трудящі розгорнули соціалістичне змагання за гідну зустріч 50-річчя Радянської влади. Того року чимало провідних підприємств виконали річні плани достроково. Колективи заводу трансформаторних підстанцій, пивоварного заводу, паровозного депо станції Гречани, шляхового рем-будуправління, управління механізації будівництва і міськпромторгу одержали на вічне зберігання пам’ятні Червоні прапори обкому партії, облвиконкому та обл профради, а 11 інших підприємств — міськкому партії та міськвиконкому. Добре потрудився колектив радіотехнічного заводу, який виконав п’ятирічне завдання до 53-х роковин Великого Жовтня.
У 1970 році в місті діяло понад 30 великих, оснащених новою технікою, підприємств. Понад 36 проц. загальноміської продукції дають підприємства машинобудівної та металообробної промисловості. Найбільше в області підприємство — завод трансформаторних підстанцій — випускає силові трансформатори, комплектні трансформаторні підстанції, кіноавтотрансформатори та іншу високовольтну апаратуру. Підприємства міста достроково до 3 листопада 1970 року виконали план восьмої п’ятирічки. Порівняно з 1965 роком загальний обсяг промислового виробництва зріс у 1,8 раза. Переведенням підприємств на нову систему планування й економічного стимулювання створено надійну базу для технічного переозброєння виробництва. За п’ятирічку на заводах і фабриках міста встановлено близько 4 тис. одиниць нового устаткування, впроваджено понад 80 автоматичних, напівавтоматичних, механізованих, потокових і конвейєрних ліній, освоєно 610 нових виробів. Високоякісну продукцію дають підприємства легкої промисловості: взуттєва, швейна, трикотажна, галантерейна, меблева фабрики.
На підприємствах міста працює великий загін робітників — понад 20 тис. чоловік, який успішно змагається за виконання і перевиконання виробничих планів, за комуністичне ставлення до праці. 37 колективів підприємств, цехів, бригад і змін завоювали звання комуністичних, а 3200 кращих виробничників добилися почесного звання ударників комуністичної праці. Загальну повагу і шану здобули передовики змагання заслужені будівельники республіки М. А. Сторожук, який на півроку раніше виконав завдання восьмої п’ятирічки, А. І. Іваненко, бригада якого одною з перших в обласному будівельному тресті перейшла на господарський розрахунок, Ф. Д. Блажко та І. В. Полюко, які очолюють кращі в місті будівельні дільниці.
Великий внесок у розвиток міста роблять молоді хмельничани. В колективах заводів трансформаторних підстанцій, «Трактородеталь», радіотехнічного та інших працює багато комсомольців і молоді. Це — інженери й висококваліфіковані робітники з вищою та середньою освітою, які показують зразки комуністичного ставлення до праці. В змаганні на честь 50-річчя ЛКСМУ Центральний Комітет комсомолу республіки відзначив комсомольсько-молодіжні колективи автоматного цеху заводу «Трактородеталь», яким керує Станіслав Москвіта, та намотувальної дільниці заводу трансформаторних підстанцій, яку очолює Ніна Юркіна.
Партійні організації, громадськість міста проводять велику роботу щодо зміцнення і розширення ділових шефських зв’язків промислових підприємств, будівельних і транспортних організацій з колгоспами і радгоспами області. Особливо багато зроблено для механізації трудомістких процесів на тваринницьких фермах, впровадження і освоєння нових машин і устаткування в усіх галузях сільськогосподарського виробництва. Понад 60 заводів і фабрик міста допомагають колгоспам області в будівництві та устаткуванні обладнанням кормокухонь, у ремонті тракторних двигунів і сільськогосподарських машин, електрифікації тваринницьких ферм, а також автотранспортом під час збирання врожаю.
На підприємствах і в колгоспах часто проводяться спільні свята, на яких робітники й колгоспники обмінюються досвідом організації соціалістичного змагання, культурно-масової роботи. У 1968 році в міському парку культури відбулося велике свято Серпа і молота, в якому взяли участь колективи підприємств міста і представники підшефних колгоспів. На підприємствах відбулися робітничі збори, на яких виступали голови колгоспів, а також кращі колективи художньої самодіяльності. За післявоєнний час багато зроблено в справі житлового будівництва та благоустрою міста. Забруковано і заасфальтовано вулиці не лише в центрі, а й на околицях, всюди проведено водопровід. У травні 1956 року кілька підприємств і перша тисяча квартир одержали природний газ. У 1954 році завершилося спорудження будинку Рад; вступив в дію новозбудований вокзал залізничної станції; у наступні роки введено в дію новий будинок міської лікарні, три шкільні приміщення, дитячі садки і ясла, магазини і їдальні. За роки семирічки в комунальне, житлове і соціально-культурне будівництво вкладено близько 60 млн. крб., здано в експлуатацію понад 4 тис. квартир площею 145 тис. кв. метрів. У цілому ж за післявоєнний час у місті введено в дію в кілька разів більше житлової площі, ніж її було в дореволюційному Проскурові, впорядковано десятки старих і збудовано багато нових вулиць.
Хмельницький забудовується адміністративними і житловими спорудами сучасної архітектури. Окрасою міста стали будинок Рад, будинки обкому партії, облпрофради, головний корпус технологічного інституту, готель «Жовтневий», висотні житлові будинки на вулицях ім. 25 Жовтня, проспекті Миру та багато інших. Площа В. І. Леніна оточена красивими адміністративними та багатоповерховими житловими будинками. Тут 16 квітня 1970 року урочисто відкрито пам’ятник засновнику Комуністичної партії і Радянської держави В. І. Леніну. Нові багатоповерхові будинки з’ явилися на вулицях Фрунзе, 25 Жовтня, Карла Лібкнехта, Кірова, Гагаріна, Рози Люксембург, Дзержинського, Індустріальній та багатьох інших.
Виростають нові житлові корпуси не тільки в центрі міста, а й на його околицях — на південний захід — у районі Тернопільської вулиці та на північний схід — у районі проспекту Миру. 9 травня 1967 року на вулиці Дзержинського відкрито пам’ятник на честь військових з’єднань і частин, які брали участь у визволенні міста від німецько-фашистських загарбників. На площі біля будинку облпрофради в 1970 році поставлено пам’ятник видатному державному і партійному діячеві Радянської України подолянину В. П. Затонському.
За післявоєнний час збудовано нові приміщення: театр, кінотеатри «Восток» і «Перемога»; широкоекранним став кінотеатр ім. Чкалова. У 1967 році хмельничани в районі села Лезневого заклали дендрарій на 40 гектарів. До послуг трудящих також чудові парки ім. 50-річчя Жовтня, ім. Коцюбинського та ім. Франка, сквери й бульвари на вулицях 25 Жовтня, Дзержинського, Шевченка й інших.
В місті є близько 200 магазинів, 5 ресторанів, багато їдалень, кафе, домових кухонь, павільйонів. 1968 року їх товарооборот становив близько 85 млн. крб. Різноманітні послуги подають трудящим численні підприємства, майстерні тощо.
Місто має 21 лікувальний заклад на 1675 ліжок, де працюють 526 лікарів і і 1375 чоловік середнього медичного персоналу. Першим почесним громадянином міста був заслужений лікар УРСР хірург Ю. О. Горбанчук, який своїми майстерними операціями повернув до життя і праці сотні хмельничан. Великий авторитет серед трудящих міста й області здобули заслужені лікарі республіки, які працюють у Хмельницькому, кандидати медичних наук: головний хірург облздороввідділу С. О. Рев’якін, хірурги М. П. Чорнобривий, І. В. Коралишин та інші.
У 27 загальноосвітніх школах, у т. ч. З вечірніх і 2 школах-інтернатах навчається понад 15 тис. дітей, працює 833 вчителі. Тут є технікуми: електромеханічний, кооперативний, радянської торгівлі; педагогічне, медичне і музичне училища.
При палаці піонерів ім. Героя Радянського Союзу Валі Котика розгорнули роботу 46 гуртків, які об’єднують близько 2 тис. школярів. Тільки в 1969 році гуртківці палацу піонерів одержали понад 30 грамот і дипломів. Учасники гуртка художнього вишивання брали участь в обласних і республіканських виставках, а також у міжнародних виставках у Японії та США, відзначені дипломами. В місті працюють станції юних техніків, юних натуралістів та інші дитячі заклади.
З 1967 року в Хмельницькому почав працювати перший вищий навчальний заклад — технологічний інститут побутового обслуговування, який має технологічний, механічний і два загальнотехнічні факультети. Тут навчається близько 3500 студентів, працює 120 викладачів, у т. ч. 25 кандидатів наук. Інститут готує інженерів з хімічної технології опоряджувального виробництва, з економіки та організації побутового обслуговування.
У вихованні трудящих важливе місце посідають культурно-освітні заклади. В обласному музично-драматичному театрі ім. Г. І. Петровського ставляться п’єси українських та російських класиків, радянських драматургів. У театрі працює чимало відомих талановитих акторів і здібної молоді. З 1970 року в місті працює обласний театр ляльок. При обласній філармонії працює ансамбль «Подолянка», який часто виступає перед трудівниками області. Його виступи бачили в Москві, Києві, Мінську, Іркутську, Новосибірську, Волгограді, в республіках Кавказу і Середньої Азії. У 1968 році він виступав на сцені Кремлівського театру.
Серед уродженців міста відомі вчені — член-кореспондент АН УРСР, доктор фізико-математичних наук М. Ф. Дейчен, доктор історичних наук В. Ю. Маланчук, доктор медичних наук Т. В. Бурима та інші.
Велику популярність завоювали самодіяльні колективи міста — народний ансамбль танцю, народний театр при міському будинку культури, хор радіотехнічного заводу. Дитячий танцювальний ансамбль міського палацу піонерів «Подолянчик», який налічує в своєму складі 150 учасників, 1967 року був переможцем республіканського огляду дитячої художньої самодіяльності.
Важливу культосвітню роботу провадить обласний краєзнавчий музей.
Видаються обласні газети «Радянське Поділля» та молодіжна — «Корчагінець». У 1956—1958 рр. видано три книги літературно-художнього і громадсько-політичного альманаху «Літературне Поділля». При редакції газети «Радянське Поділля» створено літературне об’єднання, в якому бере участь відомий український поет-байкар Микита Годованець. У післявоєнний час у цьому об’єднанні працювали поети Володимир Ладижець і Микола Подолян, прозаїк Аполінарій Мацевич, критики та літературознавці: І. М. Дузь, М. С. Логвиненко, М. А. Скорський та ін. В обласному літературному об’єднанні виросли й видали свої твори Василь Баженов, Петро Карась та інші. У Хмельницькому працює обласний комітет по радіомовленню і телебаченню, який готує передачі для населення області.
Культурні потреби хмельничан задовольняють також 94 масові бібліотеки, в т. ч. обласні — ім. М. Островського, дитяча ім. Жданова.
Широкого розмаху набули фізична культура і спорт. У 73 колективах об’єднано близько 20 тис. фізкультурників. Ба обласних, республіканських і всесоюзних змаганнях спортивну честь міста захищають 40 майстрів спорту.
Трудящі Хмельницького зміцнюють інтернаціональні зв’язки з містом Сілістрою (Болгарія). Болгарські друзі відвідали заводи трансформаторних підстанцій і ковальсько-пресового устаткування. Хмельничани вивчали в Сілістрі досвід ведення комунального господарства, організації громадського харчування тощо. Широкі перспективи для розвитку міста відкриваються в новій, дев’ятій п’ятирічці. Загальний обсяг виробництва продукції на кінець 1975 року порівняно з 1970 роком зросте в 2—2,5 раза. Будуть споруджені і введені в дію нові підприємства — заводи інструментальний, «Будмашина», залізобетонних конструкцій, швейна і взуттєва фабрики та інші. Завершиться реконструкція заводів «Трактородеталь», ковальсько-пресового устаткування, хімічного, ливарно-механічного, трикотажної фабрики та інших. У промисловість міста за роки дев’ятої п’ятирічки буде вкладено близько 95 млн. крб., випуск товарів народного споживання зросте в 2 — 2,5 раза.
Порівняно з минулим п’ятиріччям удвоє збільшаться асигнування на розвиток житлового і комунальною господарства міста, народної освіти, торгівлі, громадського харчування, охорони здоров’я, понад 8 тис. сімей вселяться у нові квартири. Передбачено провести великий обсяг робіт по будівництву і реконструкції вулиць, площ, мостів, водопроводів і газової мережі, розвитку тролейбусного руху.
Натхненні рішеннями XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України, трудящі міста неполегливо працюють над тим, щоб ще більше примножувати могутність любимої Батьківщини, вносити свій вагомий вклад у всенародну справу побудови комунізму.
А. І. МЕЩИШИН