Миньківці, Славутський район, Хмельницька область
МИНЬКІВЦІ — село, центр сільської Ради. Розташовані за 12 км від районного центру і за 10 км від залізничної станції Славута. Населення — 2035 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бачманівка, Романини, Шевченка.
В Миньківцях міститься центральна садиба колгоспу ім. Чкалова, за яким закріплено 2,6 тис. га орної землі. Провідні галузі господарства — зернові культури і тваринництво. З допоміжних підприємств є цегельний завод потужністю 3,5—4 млн. штук цегли за сезон та лісопилка. В Миньківцях також знаходиться Романинський цегельно-черепичний завод потужністю 17 млн. штук цегли й черепиці на рік. За успіхи у сільськогосподарському виробництві орденом Леніна нагороджена доярка Г. К. Цикалюк. Колгосп у 1940 році був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки за одержання високого урожаю конюшини (по 34 цнт з гектара).
У селі є середня школа, будинок культури, бібліотека; діють дільнична лікарня, амбулаторія, аптека, швейна майстерня, споруджено будинок торгівлі.
Село вперше згадується в документах 1543 року.
Тут в кінці 1941 року була організована підпільна група, що підтримувала зв’язок з партизанським загоном А. 3. Одухи. У 1943 році підпільників було заарештовано і багатьох розстріляно. Після цього 80 жителів села стали партизанами загону ім. Кармалюка у з’єднанні А. 3. Одухи. Населення активно допомагало партизанам — влаштовувало явочні квартири. Розлютовані окупанти розстріляли 23 заложників, спалили 54 двори, 56 жителів, серед них 25 дітей.
У селі Романини діяли дві підпільні групи. Одна з них мала зв’язок із славутським підпіллям, друга влилася до партизанського загону ім. Михайлова.
За мужність і відвагу на фронтах Великої Вітчизняної війни нагороджено орденами й медалями Союзу РСР 182 чоловіка.
В Миньківцях до 20-річчя перемоги над фашистською Німеччиною побудований пам’ятник жителям села, які загинули в боротьбі проти гітлерівців.