Сьогоднішній день Хмельницької області
За роки Радянської влади в культурі й побуті подільського населення відбулися велетенські соціалістичні перетворення. Зміни зовнішнього вигляду подільського села і традиційної селянської хати органічно пов’язувались з наслідками колективізації сільського господарства, невпинним зростанням матеріального добробуту трудящих, культурною революцією, що відбулася в країні.
У 1965—1970 рр. близько 400 сіл перебудовано за новим генеральним планом. Вони мають рівні широкі вулиці, забудовані чепурними будинками під шифером або черепицею, просторі площі і майдани в центрі села, де розташовані громадські будівлі — школи, лікарні, торгові центри, будинки побуту тощо. Характерною рисою сучасного сільського житла в широке використання кращих архітектурно-будівельних народних традицій, нагромаджених багатовіковою історією краю, у поєднанні з сучасним досвідом соціалістичного будівництва. У 50—70 рр. XX ст. на Хмельниччині поширилось спорудження житлових будинків з 4—5 кімнатами (вітальня, спальня, їдальня, дитяча) й окремою кухнею. Майже в кожному будинку — сучасні меблі, твори живопису, радіоприймачі, телевізори, на кухні — газова плита.
Яким несхожим на дореволюційний є сучасний побут селянина радянського Поділля! Вже протягом перших двох десятиліть існування Радянської влади завдяки широкому промисловому виробництву тканин він замінив полотняні сорочку і штани на одяг з фабричних тканин. Тепер у більшості сіл працюють ательє одягу та будинки побуту, де можна замовити будь-який костюм, плаття чи пальто сучасного крою для себе і членів сім’ї. Тому й зовнішній вигляд сільського жителя майже нічим не відрізняється від міського. Багато колгоспників і колгоспниць — трактористів, комбайнерів, доярок — їдуть на роботу на велосипедах і мотоциклах. Кожне село має чимало дворів, де є легкові автомашини.
Важливим показником зростання добробуту трудящих є підвищення їх купівельної спроможності. Роздрібний товарооборот державної і кооперативної торгівлі, включаючи громадське харчування, в 1970 році досяг 647,9 млн. крб. До послуг населення області 6722 підприємства роздрібної торгівлі і громадського харчування. Виробництво предметів споживання постійно розширюється. В роки нової п’ятирічки роздрібний товарооборот зросте в 1,4 раза, обсяг побутових послуг збільшиться в 2,4 раза.
Збільшилась мережа лікувальних і профілактичних закладів. У 1970 році всі лікарні області мали 14,9 тис. ліжок, це в 4 рази більше проти 1941 року. Трудящих обслуговують 2258 лікарів і 10 926 працівників середнього медичного персоналу. Кількість лікарів порівняно з дореволюційним часом зросла у 13,5 раза, а з 1940 роком — у 4 раза. В області 10 санаторіїв і будинків відпочинку.
Надбанням широких мас трудящих стала фізична культура і спорт. На 1 січня 1970 року в спортивних колективах налічувалось 368 тис. чоловік. Любителі спорту мають у своєму розпорядженні спортивні зали, штучні басейни для плавання, тенісні корти, лижні бази, спортивні тири для кульової стрільби, баскетбольні, волейбольні, легкоатлетичні майданчики тощо. З року в рік зростає число майстрів спорту. Лише протягом 1967—1969 рр. їх ряди поповнило 50 чоловік.
Хмельниччина — область суцільної письменності. Тут здійснено загальнообов’язкову восьмирічну освіту. Селянські діти йдуть тепер до школи з самого початку навчального року, добре зодягнені, взуті. В далеке минуле одійшли постоли — одні на всіх дітей у сім’ї.
Піклування про освіту стало загальнонародною справою. У 1969/70 навчальному році в області було 1477 загальноосвітніх шкіл, з них 14 шкіл-інтернатів, іх відвідувала 281 тис. учнів, працювала 21 тис. вчителів. У школах робітничої, сільської молоді та заочних здобуває середню освіту понад 29 тис. чоловік. На денних, вечірніх та заочних відділах педагогічного, сільськогосподарського і технологічного інститутів навчається близько 11 тис. студентів та в 17 середніх спеціальних закладах —близько 16 тис. учнів. Серед багатотисячного колективу працівників народної освіти немало справжніх майстрів своєї справи. За післявоєнні роки 975 з них нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу, 70 — присвоєно звання заслуженого вчителя Української РСР.
Значну науково-дослідну роботу провадять 400 викладачів, у т. ч. 8 докторів та 146 кандидатів наук, що працюють у вузах області.
Кам’янець-Подільський педагогічний інститут за післявоєнні роки випустив 12 томів «Наукових записок», Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут — 18 томів.
Великі перетворення відбулися у культурі й духовному житті трудящих краю. Соціалістичне громадське буття створило нову передову свідомість. Друковане слово міцно увійшло в побут населення. У дореволюційний період, якщо хтось із селян виписував газету, про нього обов’язково говорили: «він виписує газету.?. В наш час кожний колгоспний двір одержує газети й журнали, багато хто має власні бібліотеки. До пізнього вечора світяться вікна клубів і будинків культури, яких в області 1970 року налічувалося 1435. Вже давно вони стали справжніми вогнищами культури, осередками змістовного відпочинку трудящих. В клубних установах працює 10 тис. художніх самодіяльних колективів, які об’єднують 138 тис. любителів музики, співу, художнього слова тощо. За двадцять років, що минули з 1950 року, за високу виконавську майстерність на республіканських оглядах відзначено понад 300 колективів художньої самодіяльності.
У побут трудящих входять нові свята й обряди. Одним з перших на Хмельниччині виникло свято «колгоспних обжинків», проведене влітку 1959 року в с. Нігині Кам’янець-Подільського району. Тепер такі свята проходять у більшості колгоспів області. Широку популярність здобули свята «Серпа і молота», урочисті проводи до Радянської Армії, реєстрація новонароджених; комсомольські весілля, наповнені цікавим змістом з оригінальною формою, вже давно стали святом усього села. У післявоєнні роки дістали поширення вечори передових виробничників та відзначення їх трудових успіхів, присвоєння їм почесного звання «Майстер — золоті руки» з встановленням на будинку, де вони живуть, пам’ятної дошки.
Значну роль у розвитку художньої самодіяльності відіграє обласний будинок народної творчості, який випустив збірки творів місцевих композиторів і поетів-початківців — «Співає Поділля» (1957 р.), «На допомогу агіткультбригадам» (1958). Його працівники збирають і популяризують фольклорні твори. Так, протягом 1962 і 1969 року спеціальна експедиція записала близько 5 тис. творів усно-поетичної народної творчості.
Розвивається декоративно-ужиткове мистецтво. Заслужену пошану здобули твори відомого різьбяра з Кам’янця-Подільського А. М. Бідункевича. Виставка його робіт у лютому 1970 року в Хмельницькому привернула увагу громадськості. Особливе враження справили твори, присвячені В. І. Леніну. Багато робіт народний умілець створив на сюжети з творів О. С. Пушкіна й Т. Г. Шевченка. Імена подільських майстрів кераміки П. П. Білоокого (с. Смотрич Дунаєвецького району), Т. К. Матущак (с. Адамівка Віньковецького району) відомі далеко за межами області. Особливо майстерно виготовляє керамічні вироби (глечики, миски, тарілі та інші побутові речі) О. Я. Пиріжок (Адамівка), якій у 1967 році присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості.
Великим культурним надбанням трудящих стало кіно. На Хмельниччині діє 1340 кіноустановок, з них понад тисячу — в сільській місцевості. В післявоєнні роки за творами письменників з Поділля створено кілька кінофільмів, зокрема, «Тривожна молодість» за романом «Стара фортеця» В. П. Беляева, за творами М. О. Островського — «Павло Корчагін» і «Народжені бурею». В області знімались кінокартини: «Коні не винні» за однойменним твором М. М. Коцюбинського (в с. Самчиках Старокостян-тинівського району), «Орлятко» і «Співробітник ЧК» (в Кам’янці-Подільському).
Заслужену популярність в області здобули кращі вистави Українського музично-драматичного театру ім. Г. І. Петровського. В його репертуарі — твори українських і російських класиків, п’єси радянських і зарубіжних драматургів. Театр багато працює над творами місцевих авторів, кращі з них ставить на своїй сцені.
Хмельницька філармонія організовує в містах і селах області виступи відомих майстрів мистецтва Києва, Львова, Москви, Ленінграда та ін. Її ансамбль пісні і танцю «Подолянка» вже давно завоював авторитет і славу серед десятків тисяч слухачів.
В області є три державні музеї — Кам’янець-Подільський історичний музей-заповідник (його фонди налічують понад 45 тис. експонатів), Хмельницький обласний краєзнавчий, літературно-меморіальний Миколи Островського — в Шепетівці, а також понад 100 народних музеїв. 1288 масових бібліотек мають понад 10 млн. книжок з різних галузей науки, техніки, літератури й мистецтва.
Видаються обласні газети «Радянське Поділля» і комсомольська — «Корчагінець», 20 міськрайонних і районних та 55 багатотиражних газет.
Обласне відділення Спілки журналістів та літературне об’єднання налічують понад 150 чоловік. У 1956 році тут видано «Хмельницький альманах», 1957-го «Літературне Поділля» — збірку творів літераторів області.
Художньо-виробничі майстерні області об’єднують понад 60 творчих працівників. Щороку вони організовують виставки творів професійних і народних митців. Зокрема, влаштовувались виставки, присвячені 300-річчю возз’єднання України з Росією, річницям Великого Жовтня, 20-річчю визволення Хмельниччини з-під ярма гітлерівських окупантів, 150-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка та 100-річчю з дня народження В. І. Леніна.
Професійна майстерність, актуальність тематики — характерні риси творчості провідних художників Хмельниччини. Високу оцінку громадськості здобули твори художника О. П. Кисельова «Буревісник Великого Жовтня», «Апасіоната», «Кар-малюк», «Зоряно, місячно», «Ціолковський»; літографії художника М. О. Андрійчука «Ленінське слово», «Літо», «Воля незламна», «Гаряча пора», серія «Трударі Поділля». Привертають увагу серії гравюр художника C. В. Кукурудзи «Поділля», «Т. Г. Шевченко», виконані з майстерністю і любов’ю до рідного краю.
Обласна організація товариства «Знання» об’єднує близько 19 тис. фахівців різних галузей науки, культури, народного господарства, передовиків і новаторів виробництва. У дослідженні та пропаганді важливих здобутків краю, популяризації і збереженні історичних й архітектурних пам’яток значну роботу провадять обласні історико-краєзнавче товариство та відділення Українського Товариства охорони пам’яток історії і культури, що об’єднують понад 180 тис. чоловік. В області обліковано понад 1500 історичних, мистецьких та архітектурних пам’яток.
Обласна партійна організація, яка на 1 січня 1971 року налічувала 61 335 комуністів, об’єднаних у 1886 первинних організаціях, багато уваги приділяє підвищенню активності і творчої ініціативи народних мас, широкому залученню їх до управління державою, посиленню культурно-виховної діяльності громадських організацій.
Післявоєнного часу в різні роки першими секретарями Хмельницького обласного комітету партії були А. І. Устенко, В. А. Бегма, О. Ф. Ватченко. З 1963 року першим секретарем працює Герой Соціалістичної Праці М. Д. Бубновський.
Важливу роль у справі комуністичного будівництва відіграють місцеві Ради, до яких обрано (1971 р.) 22,9 тис. депутатів, серед них близько 10 тис., жінок. У постійних комісіях Рад бере участь близько 40 тис. активістів.
Найбільш масовими організаціями є профспілки, які об’єднують понад 358 тис. трудівників міста й села. Активним помічником партійної організації є комсомольська організація області, в 2455 первинних організаціях якої на обліку перебуває понад 152,7 тис. юнаків і дівчат. Комсомол завжди був і є ініціатором багатьох славних починань. Так, готуючись до 100-річного ювілею В. І. Леніна, комсомольці колгоспу ім. Леніна Чемеровецького району закликали всіх комсомольців області включитись у Ленінський огляд комсомольських організацій під гаслом «По Іллічу звіряємо крок». Ця ініціатива дістала широкий відгук в обласній комсомольській організації. На зборах переможців огляду, який відбувся в Летаві напередодні знаменного ювілею, про успішне виконання трудових зобов’язань рапортували понад 1500 комсомольсько-молодіжних колективів. В усіх комсомольських організаціях колгоспів і радгоспів створено ленінські кімнати, зали, музеї.
Початок 1969 року ознаменувався в області широким рухом молоді за оволодіння механізаторськими професіями. «Дівчата,— на трактор!» — з таким закликом звернулись до своїх подруг комсомолки Славути. На курсах при Славутському об’єднанні «Сільгосптехніки» 32 дівчини здобули професію механізатора. «За їх прикладом пішло 478 дівчат Хмельниччини. Переважна більшість їх уже поповнила багатотисячну сім’ю механізаторів Поділля.
Трудящі області підтримують дружні зв’язки з багатьма соціалістичними країнами. Особливо активно працює тут відділення Радянсько-болгарської дружби. Щороку трудящі області щиро й гостинно приймають у себе делегації Сілістринського округу НРБ, оточені такою ж душевною теплотою делегації з Хмельниччини на землі братнього болгарського народу.
З Хмельниччини вийшло багато відомих партійних і державних діячів, визначних учених, діячів літератури і мистецтва. Серед них — активний учасник боротьби за владу Рад, старий більшовик М. М. Володарський, державний і партійний діяч, академік АН УРСР В. П. Затонський, один з керівників КП України, діяч міжнародного комуністичного і робітничого руху, академік АН УРСР Д. 3. Мануїльський, революціонерка Є. С. Шліхтер, адмірал флоту С. Г. Горшков, генерал армії І. Г. Павловський, поет-академік М. П. Бажан та інші.
Значний вклад у розвиток вітчизняної науки внесли дійсний член Академії медичних наук CPCP, Герой Соціалістичної Праці Б. І. Збарський, академік АН УРСР В. О. Сельський, член-кореспондент АН УРСР М. О. Кільчевський та інші вчені.
Багато подолян плідно працювали або працюють на ниві літератури й мистецтва. Серед них письменники В. П. Беляев, К. О. Гордієнко, В. С. Бабляк, поет-байкар М. П. Годованець, В. І. Ладижець, поет-кобзар В. М. Перепелюк; народні артисти Української РСР С. Д. Козак, В. П. Сокирко та інші. Великий вклад у розвиток образотворчого мистецтва країни внесли заслужений діяч мистецтв РРФСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР Г. С. Верейський, заслужений діяч мистецтв УРСР М. Г. Бурачек та інші.
Історія радянського народу відлічує рік за роком, і кожен з них — віха на великому шляху прогресу. Рішення XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України надихають подолян на нові героїчні звершення, викликають законну гордість історичними здобутками нашої країни. Трудящі орденоносної Хмельниччини безмежно вдячні ленінській партії за те, що врожайно родять ниви, що симфонію радісної праці творять фабрика й заводи, що над оновленим краєм лине вільна пісня про щастя радянських людей—будівників комунізму.
С. К. ГУМЕНЮК