Самчики, Старокостянтинівський район, Хмельницька область
САМЧИКИ (давня назва — Зайчики) — село, центр сільської Ради. Розташовані по берегах річки Случі, за 15 км від районного центру і за 22 км від залізничної станції Старокостянтинів II на лінії Калинівка—Шепетівка. Населення — 2061 чоловік. Сільраді підпорядковане село Степок.
На території села знаходиться Хмельницька обласна дослідна сільськогосподарська станція, створена в 1960 році на базі радгоспу ім. Котовського та двох господарств відділення Старокостянтинівського цукрового комбінату ім. Мануїльського. При дослідній станції працює пункт штучного запліднення сільськогосподарських тварин. Станція складається з 9 наукових відділів і двох лабораторій. Це високомеханізоване елітно-насінницьке господарство, що вирощує насіння зернових і зернобобових культур та картоплю.
За одержання високих урожаїв пшениці ордена Леніна удостоєні в 1947 році Д. П. Грищук (працювала ланковою радгоспу ім. Котовського) та в 1950 році О. П. Загородшок (був бригадиром рільничої бригади).
В селі є середня школа, філія Старокостянтинівської музичної школи, клуб, дві бібліотеки, дільнична лікарня, аптека, кравецька майстерня, і Тут працюють 3 кандидати наук, 35 спеціалістів сільського господарства, 28 учителів, 18 медичних працівників. За роки Радянської влади 550 уродженців села стали спеціалістами різних галузей народного господарства. М. М. Сапуну присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР.
Вперше Самчики згадуються в історичних документах 1545 року.
У 1918 році для боротьби проти буржуазно-націоналістичної контрреволюції був створений загін селянської самооборони під керівництвом А. Д. Сімчука, якого в травні того ж року по-звірячому вбили гетьманці. Всі учасники самооборони пішли до лав Червоної Армії.
У 1922 році засновано радгосп.
У роки тимчасової німецько-фашистської окупації у Самчиках в кінці 1941 року виникла патріотично-диверсійна група з колишніх офіцерів і бійців Червоної Армії на чолі з Д. Т. Довгалюком і ї. В. Левицьким. На початку 1942 року ця група під керівництвом С. І. Стріхаря розповсюджувала серед населення листівки, здійснювала диверсії в селах району. В грудні 1943 року фашистам вдалося вистежити підпільників і більшість з них стратити.
За бойові подвиги, виявлені у Великій Вітчизняній війні, 173 жителі нагороджені орденами і медалями. М. А. Прокошок удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
На околиці села виявлено залишки поселення черняхівської культури. Знайдено римські монети (II ст. н. ери).