Голованівськ, Голованівський район, Кіровоградська область
Голованівськ — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на обох берегах річки Кайнари, за 180 км на захід від Кіровограда та за 7 км від залізничної станції Голованівськ. Населення — 6800 чоловік. Селищній Заді підпорядковане також селище Голованівськ.
Ця територія була заселена ще в III тисячолітті до н. е., про що свідчить поселення трипільської культури, виявлене в центрі селища, на лівому березі річки. Населений пункт вперше згадується в документах Подільської єпархії 1764 року, де йдеться про спорудження в ньому дерев’яної церкви. Тоді його жителями були вихідці з Поділля та Київщини, які тікали сюди від панського гніту. Під час Коліївщини, коли царське військо зайняло Умань, частина повстанців, очолювана Голованем, пробилася на південь і осіла тут на правому березі річки Кайнари. Гадають, що село дістало назву від імені ватажка гайдамаків. Пізніше до нього влився сусідній населений пункт Юридівка.
Місцеве населення займалося переважно скотарством та промислами, сплачуючи ренту феодалу, здебільшого натурою, і податок державі. Тривалий час Голованівськом володіли польські магнати Потоцькі. Чимало селян тут «сиділо на слободах». Так, навіть за даними 1785 року в Голованівському ключі G. Потоцького на 3703 кріпаки було ще 273 слободянина. (Слободяни — це поселенці, які протягом певного часу звільнялися від феодальних повинностей і навіть одержували позику посівним зерном, хлібом, тяглом. За цей час вони мали спорудити собі житло, придбати робочу худобу, але по закінченні строку перетворювалися на кріпаків). Наприкінці XVIII ст. Голованівськ згадується як містечко, волосний центр, що входив до Балтського повіту Подільської губернії. 1834 року в ньому мешкало 1488 кріпаків, які обробляли близько 31 тис. моргів панської землі. З 1795 року магнати віддавали Голованівський маєток на відкуп лихварям, одержуючи величезні прибутки. Лише 1840 року Потоцькі мали близько 25 тис. крб. сріблом. Поміщики та орендарі нещадно визискували селян. Жорстокість їх набула таких форм, що навіть прокурор Вінницького окружного суду, боячись заворушень, наказав у червні 1850 року перевірити дії економа Хлоринського, «який дуже погано поводиться з кріпаками і карає їх безпідставно».
На основі викупного акту, підписаного тільки 1868 року поміщицею і мировим посередником, 726 ревізьких душ (316 дворів) одержали 1560 десятин землі, за які повинні були щороку вносити до казни 3394 крб. викупних платежів. На кожен з 236 піших дворів припадало по 5 десятин, на 5 тяглових — по 11. Городникам (75 дворів) наділів не дісталося. Значна частина селян (58 однодворців, «прийшлі люди» і відставні солдати) зовсім не мали землі. В той же час у руках поміщиці залишилося понад 5200 десятин кращої землі.
1875 року Голованівський маєток за 368 тис. крб. придбав департамент уділів. У пореформений період в містечку досить швидко зростала промисловість по переробці сільськогосподарської сировини, працювали свічко-салотопний, винокурний (відкриті ще 1845 року), шкіряний, цегельний заводи, бойня, два водяні млини. Було 106 лавок. Розвиткові населеного пункту сприяло будівництво 1890 року залізниці, що пройшла неподалік від містечка, і станції Голованівськ. Роком пізніше відкрито поштовий тракт між Голованівськом і Ольвіополем та поштову станцію. Якщо 1850 року тут проживало 1257 чоловік, то в 1890 — 4780, а в 1903 — 77207. Як і до реформи, в містечку панували злидні і безправ’я. Розорені селяни мусили за низьку плату наймитувати у багатіїв. Лихварі оббирали їх. Навіть в офіційному документі відмічалося, що 1880 року поміщики, спекулюючи хлібом, одержали 7 тис. карбованців.
Жахливі умови життя, свавілля поміщиків та їх посіпак, низька оплата праці, безправ’я породжували гостре невдоволення селян, міщан існуючим ладом. Час від часу відбувалися заворушення. Так, 1879 року голованівці виступили проти попа, який привласнив 970 крб. церковних грошей і вирубав для особистих потреб громадський ліс. Через рік знову стався селянський виступ, а також страйк сільськогосподарських робітників. Бідняки нерідко самочинно захоплювали удільні землі. Так трапилося, зокрема, у 1895 році. В 1891 році, незважаючи на те, що мировий посередник тричі скасовував рішення сільського сходу про обрання Ф. Лівинчука старостою і оштрафував 163 чоловіка, селяни все ж настояли на своєму.
Тяжке економічне становище та політичне безправ’я стало приводом для виступів жителів містечка в період першої російської буржуазно-демократичної революції. З 15 червня 1905 року вони припинили роботу на поміщицьких ланах, вимагаючи підвищення заробітку, зменшення орендної плати за землю й за випас худоби. Виступ придушили за допомогою військ. Протягом 1905—1907 рр. селяни не раз підпалювали панські скирти. Особливо посилилися заворушення в Голованівську в квітні — листопаді 1906 року. В цей час група селян і міщан, якими керував учитель місцевої школи, виготовляла на ручному гектографі і розповсюджувала серед населення прокламації з закликом до боротьби з царизмом. 17 учасників групи заарештували. Влітку наступного року відбувся судовий процес над ними.
У другій половині XIX ст. в містечку була лише аптека. На початку XX ст. почала діяти приватна лікарня з одним лікарем. Переважна більшість мешканців Голованівська залишалася неписьменною. В 1870 році тут працювало однокласне училище і церковнопарафіяльна школа.
Столипінська аграрна реформа, спрямована на зміцнення куркульства, призвела до занепаду бідняцьких і середняцьких господарств. Під час першої світової війни посилилося невдоволення трудящих існуючим ладом, почастішали виступи проти експлуататорів. 1 червня 1915 року група голованівських селян, доведена до відчаю непосильними поборами, напала на поліцейського урядника і стражників. Власті заарештували 17 чоловік.
Дізнавшись про Лютневу буржуазно-демократичну революцію, голованівці з червоними прапорами вийшли на демонстрацію. Однак незабаром вони переконалися, що Тимчасовий уряд не дасть їм ні землі, ні миру. Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, в січні 1918 року, в містечку проголошено Радянську владу, створено волревком. Втілюючи в життя ленінський Декрет про землю, він приступив до розподілу землі між селянами, та здійсненню цих заходів перешкодила австро-німецька інтервенція, що почалася у березні. Окупанти відновили старі порядки, повернули власникам землю та реманент. Багато місцевих жителів стало на захист завоювань Жовтня. До загонів Червоної гвардії вступило 111 чоловік. Кілька голованівців воювало на бронепоїзді, що курсував влітку і восени між Підгородньою та Гайвороном. Пізніше вони влилися до партизанських загонів.
У листопаді 1918 року австро-німецькі війська втекли з Голованівська, але владу захопили петлюрівці. У березні 1919 року частини Червоної Армії вигнали їх звідси. Одразу почав діяти волревком, який створив земельну комісію для розподілу землі, дбав про налагодження роботи шкіл, повів боротьбу з контрреволюційними елементами. Та соціалістичне будівництво знову було перервано. 30—31 серпня 1919 року в районі Голованівська бої з петлюрівцями вели частини Південної групи під командуванням Й. Е. Якіра. Пробиваючись з оточення на лінію Ємилівка—Голованівськ—Бершадь—Жабокричка, вони завдали ворогу відчутних ударів. Командир 3-ї бригади 58-ї дивізії О. В. Мокроусов разом з начальником штабу Рябовим та трьома бійцями 31 серпня 1919 року роззброїли в Голованівську варту біля штабу петлюрівців і взяли в полон 47 ворожих солдат та начальника штабу.
У вересні містечко захопили денікінці. Вони встановили тут режим жорстокого терору, грабували населення, вбивали радянських активістів. У січні 1920 року їх вигнали частини Червоної Армії. Одразу ж створено ревком, який у квітні передав свої функції волвиконкому. Голованівськ у цей час був волосним центром Балтського повіту Подільської губернії. Мешкало в ньому 4125 чоловік. 7 червня тут оформився партосередок з 12 комуністів, у вересні почав діяти комсомольський, до якого увійшло 22 юнаків і дівчат.
При допомозі комуністів і комсомольців члени КНС (організований влітку 1920 року) розподілили землю між селянами. На їдця в середньому припало по 1,5 десятини. Біднякам і сім’ям червоноармійців надавалася допомога посівним матеріалом і реманентом. До жовтня голованівці завершили сівбу озимих. Виявом трудового ентузіазму мас стали недільники і суботники. З березня 1921 року проведено недільник підготовки посівного матеріалу. З 15 лютого по 1 квітня того ж року відбулося ще 3 суботники та недільник, на яких трудящі лагодили сільськогосподарський реманент до сівби, впорядковували вулиці. Ці роботи проводилися в умовах гострої боротьби проти внутрішньої контрреволюції.
Навкруги орудували куркульські банди. Так, одна з них наскочила на Голованівськ 10 березня і грабувала його кілька днів, вбивши багатьох жителів. На боротьбу з бандами вирушили 70 місцевих комуністів і активістів, військові частини, яким велику допомогу подавало населення. Банди було ліквідовано.
Поступово піднімалося з руїн господарство. Для допомоги селянам в обробітку землі і збиранні врожаю в районі утворилося 7 тракторних товариств (з 1923 року Голованівськ — районний центр Первомайського округу Одеської губернії). Голованівське СCT мало млин, олійницю, просорушку. Ще 1921 року в селі створено товариство буряківників, на базі якого через 5 років організовано радгосп. Він обробляв 400 десятин землі. У господарстві налічувалося 16 коней, 3 зернові сівалки, культиватори, плуги та інший сільськогосподарський реманент. В 1926 році відкрито лікарню на 30 ліжок, де трудилися 34 медичні працівники. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення створювалися школи лікнепу. У грудні 1920 року успішно пройшов «тиждень захисту дітей», протягом якого відремонтовано 3 трудові школи. 1921 року трудящі Голованівська надіслали голодуючим дітям Поволжя гроші, зібрані під час вистав і вечорів, які влаштовувала молодь і школярі з ініціативи комсомольців. У 1925 році при сельбуді працювали гуртки художньої самодіяльності, бібліотека.
Коли на заклик партії в країні розпочався рух за колективізацію сільського господарства, широку політичну та організаційну роботу розгорнули комуністи і комсомольці (1927 року в партосередку налічувалося 26 членів партії і 10 кандидатів у члени партії, у комсомольському — 45 чоловік). На партійних і комсомольських зборах, а також на зборах КНС, земельних громад читалися лекції і доповіді про кооперативний план В. І. Леніна. Влаштовувалися сільськогосподарські виставки, на яких популяризувався досвід уже існуючих колективних об’єднань. Незважаючи на опір куркулів, їх намагання вплинути на бідноту, протягом 1929—1930 рр. у Голованівську організовано сільськогосподарські артілі «Комуна», ім. Горького, «Колос», ім. Шевченка. 1932 року в артілі об’єдналося 65 проц. селянських господарств, було усуспільнено 70 проц. усієї землі. Весною 1930 року почала працювати Голованівська МТС4. 1934 року вона мала 65 тракторів і 15 автомашин. Створений 1933 року політвідділ МТС допомагав колгоспам в організації змагання за вирощення високих урожаїв, підвищення продуктивності тваринництва. Комуністи виховували у трудящих нове ставлення до праці.
Поступово колгоспи міцніли. Зростали прибутки. В артілі «Комуна» на трудодень 1933 року було видано по 7,5 кг хліба і 2 крб. 40 коп. Окремі сім’ї одержали по 200—250 пудів хліба та по 15—20 пудів цукру. Розвиток колгоспного виробництва вимагав кваліфікованих кадрів. У 1934 році 32 ударники праці Голованівського району рекомендовано до сільськогосподарських технікумів та інститутів.
Широкого розмаху набрав стахановський рух. Колгосп «Комуна» не раз виходив переможцем у соціалістичному змаганні серед господарств району. В 1935 році тут зібрано пересічно по 147 цнт цукрових буряків з га. Серед п’ятисотенниць перед вели ланки О. І. Килимниченко, М. Ф. Пасеки та інші. Механізатори Голованівської МТС активно включилися у стахановські п’ятиденки трактористів та комбайнерів, у проведення Всесоюзної стахановської декади завершення оранки тощо. 5 березня 1936 року Голованівськ відвідав перший секретар ЦК КП(б)У С. В. Косіор. Він ознайомився з життям населеного пункту, виступив з промовою на районній нараді активу та голів колгоспів.
1937 року колгоспники зібрали по 16,3 цнт з га зернових проти 11,7 цнт з га у 1936 році. А окремі бригади колгоспу ім. Шевченка 1936 року одержали по 40 цнт пшениці. Прикладом неухильного піднесення господарства за роки Радянської влади стала артіль ім. Сталіна, де 1935 року врожайність озимої пшениці становила 19,5 цнт з га. Грошові прибутки 1936 року досягли 54 тис. крб., а 1939 року перевищили 83 тис. крб. Того ж року 45 передовиків МТС за одержання високого врожаю стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Наркомзем СРСР та Головвиставком нагородили агронома МТС І. М. Ільченка Малою золотою медаллю. Учасниками виставки були голованівці і наступного року.
В Голованівську розвивалася місцева промисловість. 1940 року тут працювали вальцьовий млин, маслозавод, олійня, 8 промартілей, електростанція. Торгували шість крамниць, були підприємства громадського харчування.
На нових вулицях споруджувалися житлові будинки для колгоспників, службовців та робітників. Виросли приміщення літнього кінотеатру, пошти, телеграфу, радіовузла, відкрився клуб. Працівники лікарні на 85 ліжок, дитячої консультації та райсанепідстанції здійснювали медичне обслуговування населення. Всі діти шкільного віку навчалися у двох середніх і семирічній школах. Велику культосвітню роботу вели дві бібліотеки.
Та влітку 1941 року віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирну працю радянських людей. Робітники, колгоспники і трудова інтелігенція Голованівська разом з усім радянським народом стали на захист Батьківщини. У перший же день війни на підприємствах, в установах, організаціях і колгоспах райцентру пройшли мітинги і збори, на яких радянські люди поклялися зробити все, аби перемогти гітлерівців. 111 жителів селища вступили до народного ополчення.
30 липня 1941 року Голованівськ захопили фашисти. Лише протягом півроку вони закатували 908 місцевих жителів. В лютому 1942 року гестапівці замучили ще 68 чоловік. Мешканці північної частини селища часто чули постріли, що доносилися з кладовища — після визволення району від окупантів комісія, яка розслідувала злодіяння фашистів, тільки тут виявила 75 останків страчених радянських людей. Гітлерівські кати не щадили навіть дітей. Вони розстріляли 15-річну ученицю 8-го класу Голованівської середньої школи № 1 В. Мельницьку лише за те, що вона дала шматок хліба радянському полоненому. Жорстоко знущалися фашисти над радянськими військовополоненими, що перебували в концтаборі Голованівська. Живий свідок тих страшних днів І. О. Хизенко згадує, що біля кухні завжди лежали трупи до краю виснажених людей, вбитих за те, що намагалися витягнути з котла шматок конини. Пізньої осені 1941 року після ліквідації табору на його місці залишилося величезне кладовище.
В умовах жорстокого фашистського терору жителі села чинили опір ворогові. У червні 1943 року в лісах поблизу Голованівська почав діяти партизанський загін «Південний» у складі 40 чоловік, створений після рейду по Кіровоградській області кавалерійського партизанського з’єднання під командуванням М. І. Наумова. Його очолив І. Г. Лісняк, комуніст, колишній командир Червоної Армії, який був поранений і, через це залишившись на окупованій території, згуртував навколо себе патріотів. Загін налагодив тісний зв’язок з жителями навколишніх сіл, розповсюджував серед них листівки, відозви із закликами боротися проти окупантів. У липні партизани роззброїли охорону біля складу з зерном в селі Краснопіллі й роздали хліб населенню, на перегоні Межирічка—Перегонівка підірвали паровоз. А у жовтні на шляху до станції Голованівськ народні месники обстріляли колону ворожих автомашин. 16 гітлерівців вони знищили і 30 поранили, пустили під укіс 3 вагони з награбованим добром. У січні 1944 року загін «Південний» зустрівся в селі Дуківці (нині Цвіткове Голованівського району) з загоном М. М. Стройкова, який діяв у цих лісах, і разом з ним провів декілька бойових операцій. На початку березня вони разом з загоном «Буревісник», що перебазувався сюди з Савранського лісу, відбивали натиск фашистів, які оточили Галочанський ліс. Три доби тривав бій, під час якого партизани знищили багато живої сили і техніки ворога і, прорвавши кільце, вийшли з оточення. 17 березня вони влилися в частини Червоної Армії.
828 голованівців воювало на фронтах Великої Вітчизняної війни, 308 з них загинуло. За мужність і героїзм у боротьбі з німецькими загарбниками понад 500 чоловік нагороджено орденами і медалями. Серед них лейтенант В. О. Хало, який під час визволення Харкова у березні 1943 року командував взводом танків. У цьому бою він знищив два ворожих танки, дві самохідки, станковий кулемет і до сотні гітлерівців, за що був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. В числі перших гвардійців Червоної Армії були жителі селища розвідник-артилерист Г. П. Спусканюк, командир танкового екіпажу Ф. А. Редько, які воювали в складі першої гвардійської ордена Леніна дивізії. Капітан Ф. С. Манзієнко стан одним з керівників партизанського загону ім. Ф. Дзержинського, що успішно діяв у лісах Білорусії.
15 березня 1944 року війська 223-го кавалерійського полку 63-ї кавалерійської Корсунської дивізії визволили Голованівськ від фашистських окупантів. У цей же день відновила свою діяльність сільська Рада. Разом з передовими частинами Червоної Армії в райцентр прибуло 7 комуністів, які очолили відбудову народного господарства. Наприкінці 1944 року кількість комуністів у Голованівську зросла до 66 чоловік.
Промислові підприємства, МТС, житлові будинки, школи, лікарні, мости були зруйновані гітлерівцями. Лише колгоспам завдано збитків на суму понад 45 млн. крб.
Вони не мали посівного матеріалу, техніки, колгоспники запрягали в плуги своїх корів, сіяли вручну. В березні 1944 року відновила роботу МТС. На весняну сівбу бригада Л. М. Стависюка вивела 5 тракторів, відремонтованих власними силами. Механізатори того року виробили понад дві річні норми, а тракторист С. І. Кукурудза за 7 днів виорав 125 га, виконуючи змінні завдання на 280— 300 проц. Колгоспники працювали по-фронтовому. Багато з них нагороджені медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Разом з усіма трудівниками району жителі Голованівська розгорнули змагання за створення хлібного фонду для Червоної Армії і зібрали понад 1 млн. крб. на побудову бригади торпедних катерів «Одеський комсомолець».
Нелегким був для голованців і 1945 рік. Велику допомогу подали їм братні народи нашої країни. З РРФСР і республік Середньої Азії надійшли худоба, зерно, сільськогосподарський реманент. Колгоспники вчасно засіяли й зібрали врожай і повністю розрахувалися з державою по хлібозаготівлях. Чимала заслуга в цьому механізаторів Голованівської МТС, які виконали план річних робіт на 135 проц. Особливо відзначилася тракторна бригада І. С. Кадієвського, що виробила на трактор 830 га м’якої оранки. Вже першого року після визволення відбудовано більшість промислових підприємств, житлових будинків, школи та медичні заклади, стала до ладу електростанція.
За роки четвертої п’ятирічки голованівські колгоспи освоїли довоєнні посівні площі, відновили поголів’я великої рогатої худоби. У 1950 році на базі чотирьох артілей створено одну — ім. Шевченка, за якою закріплено 2770 га землі, з них близько 2666 га орної. Господарство спеціалізується на виробництві свинини. На його ланах працюють 35 тракторів, 12 комбайнів, 20 вантажних автомашин та інша техніка.
Розвиток економіки колгоспу — в центрі уваги селищної Ради, виконком якої на своїх засіданнях не раз розглядав питання проведення сівби і збирання врожаю, розвитку тваринництва, заготівлі хліба тощо. Так, за рішенням сесії від 26 квітня 1961 року члени виконкому були закріплені за рільничими бригадами, тваринницькими фермами і ланками. Піднесенню сільськогосподарського виробництва у великій мірі сприяло здійснення рішень березневого (1965 року) Пленуму ЦК КПРС. Якщо 1959 року колгосп збирав по 17,5 цнт зернових з га, то в 1967 році — по 20 цнт, а в 1970 році врожайність озимої пшениці становила 35,9 цнт, кукурудзи —35 цнт, цукрових буряків — 309 цнт з га. Валовий збір зернових за роки восьмої п’ятирічки зріс з 3047 до 4440 тонн, цукрових буряків — до 5 тис. тонн щорічно. Значно знизилася собівартість продукції.
Натхнені рішеннями XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу, трудящі селища включилися у змагання за перевиконання завдань дев’ятої п’ятирічки. Зокрема, вони зобов’язалися до 50-річчя утворення СРСР достроково завершити виробничі плани 1972 року. Багато уваги приділяється впровадженню високоврожайних сортів пшениці, механізації трудомістких процесів тощо. Про зміцнення економіки колгоспу переконливо свідчить збільшення його неподільних фондів: якщо в 1968 році вони становили 1034 тис., то в 1971 році перевищили 2 млн. карбованців.
Зросли кадри спеціалістів сільського господарства. В колгоспі працює два агрономи і 2 бригадири рільничих бригад з вищою освітою, 2 зоотехніки та ветлікар. Значну допомогу господарствам подає районне об’єднання «Сільгосптехніки», яке має 74 автомашини, 29 тракторів, постачає колгоспи району сільськогосподарською технікою.
Понад 1000 жителів Голованівська трудяться на місцевих підприємствах. Ще 1944 року тут утворений райпромкомбінат, де відкрито цех побутового обслуговування, а через три роки — столярний. З 1950 року підприємство почало виготовляти цементно-піщану черепицю. Є райхарчокомбінат, у підпорядкуванні якого три млини, три олійні, дві крупорушки, механізована пекарня, а також цехи: ковбасний, гірчичний, кондитерський, соковий і безалкогольних напоїв. З різних дрібних артілей, створених у 1920 році, виріс побутовий комбінат з кравецькими, шевськими, а також майстернями ремонту годинників, радіоприймачів, телевізорів тощо.
Місцевий лісгоспзаг, директором якого працює заслужений лісівник Української РСР Б. Т. Бортник, насаджує ліси і лісосмуги, а також постачає будівельним матеріалом новобудови. Його колектив та колектив колгоспу ім. Шевченка за досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна занесені до районної Ленінської книги трудової слави. 416 трудівників селища відзначені Ленінськими ювілейними медалями. Орденом Леніна нагороджений голова колгоспу І. Я. Вітюк; орденом Жовтневої Революції — слюсар райоб’єднання «Сільгосптехніки» Я. С. Довгополий, завідуючий свинофермою В. І. Желізняк; орденом Трудового Червоного Прапора — комбайнер А. В. Непомнящий.
З кожним роком зростає добробут населення. В 1971 році середньорічний заробіток колгоспника становив 941 крб. В особистому користуванні жителів є 1192 телевізори, 35 легкових автомашин, 210 мотоциклів. З 26 березня 1957 року Голованівськ відноситься до розряду селищ міського типу. Останнім часом у ньому збудовано чотириповерхове адміністративне приміщення, середню школу, аптеку, розбито 2 парки і сквер. Тут працює 36 торговельних підприємств, товарооборот яких у 1971 році становив більше 5 млн. крб. Тільки книг продано на 30 тис. карбованців.
Добре налагоджено медичне обслуговування трудящих. На місці лікарні, яку спалили фашисти, споруджено нову на 200 ліжок, де трудиться 128 медпрацівників з вищою і середньою спеціальною освітою. Головному лікарю М. М. Стоянову 1969 року присвоєно звання заслуженого лікаря Української РСР.
У селищі — дві середні та дві восьмирічні загальноосвітні школи, в яких навчаються 1116 учнів, є заочна школа. В усіх школах працює 121 вчитель. Директору заочної школи вчителю фізики Г. А. Коршуновичу присвоєно звання заслуженого вчителя Української РСР. Багато вихованців голованівських шкіл здобули вищу освіту і працюють у різних галузях народного господарства та науки, зокрема, доцент А. Г. Вінницький завідує кафедрою технології металів у Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування. Уродженцем Голованівська є доктор медичних наук, професор Н. М. Шинкерман.
У 1963 році в селищі відкрито сільське професійно-технічне училище. Від початку його заснування до 1971 року тут підготовлено 1930 механізаторів широкого профілю. Значну роботу проводять культосвітні заклади. У Голованівську працює широкоекранний кінотеатр «Дружба», чотири бібліотеки з книжковим фондом понад 67 тис. томів. У 1972 році на тисячу чоловік населення передплачено 1269 примірників газет і журналів.
Вся господарська, масово-політична і культурно-освітня робота проводиться під керівництвом комуністів. В колгоспі, на підприємствах, в установах і навчальних закладах Голованівська 38 первинних партійних організацій, в яких налічується 562 комуністи. їхні активні помічники — 25 комсомольських організацій, що об’єднують 1049 юнаків і дівчат.
У складі селищної Ради — 103 депутати, серед яких 44 комуністи, 44 жінки. У її семи комісіях — 74 активісти. Значну увагу Рада звертає на соціально-культурні, побутові потреби та впорядкування селища, на що виділено в 1972 році 50 тис. крб. Весь бюджет її на цей рік становить понад 172 тис. карбованців.
Самовідданою працею голованівці, як і всі трудящі нашої країни, вносять свій вклад у здійснення великого історичного завдання — побудову комуністичного суспільства.
А. А. ВОГУЛЬСЬКИЙ, Г. Ю. КОВАЛЬ