Люшнювате, Голованівський район, Кіровоградська область
ЛЮШНЮВАТЕ — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі Південного Бугу, за 25 км на південь від районного центру і залізничної станції Ємилівка. Населення — 1038 чоловік.
У селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. К. Маркса, за яким закріплено 2465 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 2256 га орної землі, 23 га садів, 34 га сіножатей, 155 га пасовищ, 87 га лісонасаджень. Виробничий напрям господарства — зерно-буряковий. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. 47 колгоспників відзначені урядовими нагородами, серед них двоє— орденом Трудового Червоного Прапора.
У восьмирічній школі 14 вчителів виховують 147 дітей. Є клуб, бібліотека з фондом 9,4 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, два магазини. У селі — 30 комуністів, 20 комсомольців.
Засноване Люшнювате наприкінці XVII століття.
У березні 1918 року в селі встановлено Радянську владу.
Під час Великої Вітчизняної війни 250 жителів боролися проти німецько-фашистських загарбників, 130 з них нагороджені бойовими орденами й медалями. Тут споруджено монумент вічної Слави на честь полеглих в боях 116 односельців.
Тут є середня школа, в якій 27 вчителів навчають 300 дітей, два будинки культури, дві бібліотеки з фондом 8,2 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, 4 магазини, відділення зв’язку. У селі 40 комуністів, 57 комсомольців.
Перші історичні відомості про Межирічку належать до 1763 року.
Радянську владу тут встановлено в середині лютого 1918 року.
700 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 172 з них загинули, 210 нагороджені орденами й медалями. Під час тимчасової окупації населення чинило опір ворогам. Так, сторож спиртозаводу М. Т. Пастушенко, ризикуючи життям, заховав зруйнований фашистами пам’ятник В. І. Леніну, який після визволення села було реставровано і встановлено на території заводу. К. Я. Нагорна переховувала від гітлерівців інструктора політичного відділу 80-ї стрілецької дивізії І. О. Хизенка, автора книги «Ожилі сторінки». Жителька с. Краснопілля К. Тімановська зберегла колгоспний прапор і передала його військовій частині, яка звільнила село від фашистської нечисті. В центрі Межи-річки встановлено обеліск Слави на честь воїнів-земляків, які віддали життя за Батьківщину.
Уродженцем села є генерал-майор танкових військ О. X. Тацієнко.
На околиці села Межирічки розкопано 4 скіфські кургани (V—III ст. до н. е.), а також два кургани з похованням кочівників (XIII— XIV ст.), в одному з них знайдено 5 золотоординських монет.