Велика Виска, Маловисківський район, Кіровоградська область
Велика Виска — село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Великої Висі, за 25 км від районного центру та за 12 км від залізничної станції Шостаківка. Через село проходить автошлях Кіровоград—Новомиргород. Населення — 4363 чоловіка. Сільраді підпорядковане також Івано-Благодатне.
Місцевість навколо Великої Виски була заселена здавна. Про це свідчить розкопаний курган доби пізньої бронзи (II тисячоліття до н. е.) та половецька кам’яна баба.
Виник населений пункт близько середини XVIII ст. під час заснування Нової Сербії. Першими жителями його були болгари, серби, молдавани, а також вихідці з різних губерній країни. У 1753—1761 рр. поселення відоме як сотенна слобода Вись Новослобідського козачого полку, в якій налічувалося 166 душ чоловічої статі, з них 26 виборних козаків, 112 підпомічників, 17 підсусідків. У 1766 році вона входила до першої роти Єлисаветградського пікінерського полку, пізніше до Молдавського гусарського полку. З ліквідацією військово-поселенських полків жителі слободи стали казенними селянами. Наприкінці XVIII —початку XIX ст. ст. тут було 125 дворів з населенням 556 чоловік.
1821 року Велику Виску було приписано до Новоросійського військового поселення. Відбуваючи військову службу, жителі слободи також обробляли 5155 десятин орної землі. Після скасування військових поселень їх знову прирівняно до категорії державних селян. На 1859 рік у Великій Висці налічувалося 568 дворів з населенням 2857 чоловік. Жодного медичного закладу не було. Працювала початкова двокласна школа, збудована для кантоністів 1845 року. Із 790 дітей шкільного віку в ній навчалось лише 78 хлопчиків.
Згідно з указами 1866—1867 рр. за селянами Великої Виски закріпили 8571 десятину землі, всього 1444 наділи по 5,5 десятини на ревізьку душу. В той же час три поміщики володіли 12 934 десятинами.
1885 року в селі, що було волосним центром, налічувалося 5079 жителів. Більшість їх — 4569 чоловік — становили колишні військові поселенці. Із 966 дворів 827 займалися землеробством, 19 — ремеслом і кустарним промислом.
Розвиток капіталізму в сільському господарстві поглибив класове розшарування населення. Поряд з одвічним ворогом селянства поміщиком з’явився новий — куркуль, який нещадно визискував бідняків. Так, у 90-х роках 137 родин Великої Виски зовсім були без землі, а 188 — без робочої худоби. У той же час 62 куркулі мали від 25 до 100 десятин землі кожен. 1885 року 660 бідняцьких господарств на кабальних умовах орендували ділянки. Решта наймитувала у поміщицьких економіях, у куркулів, шукала заробітків у містах.
Тяжке економічне становище, політичне безправ’я викликали незадоволення і стихійні протести селян. Так, в березні 1880 року учасник Кримської війни В. С. Степанов сказав: «Царя пора б давно застрелити, я йому 20 років служив, а від нього нічого не одержав». За це його було засуджено до тюремного ув’язнення. На початку XX ст. під впливом революційної агітації виступи селян набували більш організованих форм. У 1904 році місцеві жителі разом з солдатами розквартированих тут запасних частин громили поміщицькі економії та куркульські садиби. 14 липня 1906 року селяни відмовились вийти на роботу в поміщицький маєток. До них приєдналися жителі Петрівки, Мар’янівки, Косогорівки, Олександрівки, Миколаївки та інших навколишніх сіл, всього понад 3 тис. чоловік. Керував виступом страйковий комітет, до якого входили М. Бойко, П. Рубцов, О. Титаренко та інші. Поміщик був змушений задовольнити основні вимоги страйкарів. За революційні виступи кількох селян у роки реакції заслано до Сибіру, а 8 — страчено.
Жителі Великої Виски вороже зустріли столипінську аграрну реформу. В 1909 році з 962 виявили бажання вийти на відруби лише 28 господарств. Та «приговор» не мав сили, тому що під ним підписалося менше третини членів общини. Незважаючи на це, Єлисаветградська повітова землевпорядкувальна комісія примусила селянську общину виділити під відруби 273 десятини. Так з’явились за селом куркульські хутори. Розорені селяни залишали рідне село і виїжджали на схід країни. В 1907—1913 рр. з Великої Виски до Середньої Азії переселилось 246 сімей.
Тільки напередодні першої світової війни у Великій Висці відкрито медичну дільницю, в якій було 4 стаціонарні ліжка. Лікар, два фельдшери і акушерка мали обслуговувати хворих шести волостей. Практично населення залишалося без медичної допомоги. Безземелля, злиденність і безправ’я доповнювалися неосвіченістю. Лише наприкінці 1887 року засновано однокласну церковнопарафіальну школу, на утримання якої земство витрачало 90 крб. на рік. Навчанням було охоплено лише десяту частину всіх дітей шкільного віку. В 1896 році школу відвідувало 93 хлопчики і 13 дівчат. Заняття тривали з жовтня по квітень. Решту часу діти допомагали на сільськогосподарських роботах. На початку XX ст. у Великій Висці земство відкрило дві бібліотеки — народну і шкільну.
З початком першої світової війни майже всіх чоловіків села мобілізували в армію. Велике обурення селян викликали численні реквізиції на потреби війни коней, великої рогатої худоби, свиней, зерна, фуражу, теплого одягу тощо. Різко погіршав обробіток полів, зменшилися врожаї. Рік у рік зростала кількість безземельних і малоземельних господарств. Продовольча криза супроводжувалася швидким зростанням цін. Доведені до зубожіння селяни піднімалися на боротьбу. Однією з форм протесту проти війни стало дезертирство.
Про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції селяни Великої Виски дізналися 5 березня 1917 року. Через три дні колишні політичні засланці і революційно настроєні фронтовики В. П. Козубенко, В. О. Гольша, М. К. Бобри-шов, М. А. Макаренко та інші роззброїли урядника, пристава, поліцейських, ліквідували волосне правління. Та в щойно створеному селянському комітеті господарювали власники млинів, колишні управителі поміщицьких маєтків. Активізувалися націоналістичні елементи.
Боротьбу селян за мир і землю, за Радянську владу очолили більшовики. Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді у Великій Висці 31 жовтня відбувся мітинг трудящих. На ньому виступили єлисаветградські більшовики В. М. Спренжин та інші, які розповіли присутнім про перемогу соціалістичної революції. На початку грудня збори колишніх фронтовиків обрали Раду солдатських депутатів, головою якої став М. К. Бобришов. Одним з перших її заходів було створення загону Червоної гвардії для боротьби з контрреволюцією. До нього записалось 100 селян-бідняків. Керував загоном комітет з трьох комуністів М. К. Бобришова, М. Кудрі та І. Мельникова. Рада солдатських депутатів взяла на облік майно поміщиків, конфіскувала касу колишнього волосного правління.
На початку лютого 1918 року у Великій Висці було встановлено Радянську владу. Керуючись ленінським Декретом про землю, революційний комітет приступив до розподілу землі, інвентаря і майна поміщиків серед найбідніших селян.
У березні 1918 року, коли село захопили австро-німецькі окупанти, ревком пішов у підпілля. Для боротьби з ними він почав формувати партизанські загони. Влітку з Одеси для керівництва партизанським рухом у Велику Виску прибула комуністка Ф. Бершадська. Вона провела засідання підпільних ревкомів Великовисківської, Володимирівської і Панчівської волостей. Було створено підпільні партизанські групи і загони. Жителі села активно виступали проти розпоряджень окупаційних властей, тому австро-німецьке командування направило сюди великий каральний загін. У червні сталося кілька збройних сутичок з ними. Але Єлисаветградський окружний з’їзд підпільних ревкомів (серпень 1918 року) ухвалив утриматися від окремих партизанських виступів і готуватися до загального повстання. Великовисківський ревком звернув велику увагу на агітаційну роботу серед солдатів окупаційних військ: восени 1918 року багато з них кидали зброю і поверталися додому. У другій половині листопада 1918 року революційний комітет вийшов з підпілля. Проте наприкінці грудня владу захопили прихильники Директорії. За наказом Єлисавет-градського повітового ревкому 7 лютого 1919 року Великовисківський партизанський загін разом із загонами Володимирівської і Панчівської волостей роззброїв петлюрівців. 19 лютого відбулися вибори до Ради. Як повідомляла повітова газета «Известия», до складу виконкому ввійшли виключно комуністи. Виконком розгорнув роботу щодо розподілу землі, налагодженню селянського господарювання, у травні мобілізував населення на боротьбу з григор’євськими бандами. Було створено революційні дружини, які допомогли частинам Червоної Армії повністю очистити село від бандитів.
Але незабаром, в середині серпня, сюди вдерлися денікінці. Для організації боротьби з ними Одеська партійна організація направила у Велику Виску комуністів Д. К. Главного та С. М. Климова. Підпільний ревком на чолі з Д. К. Главним налагодив зв’язок з підпільним повітовим військово-революційним комітетом, створив партизанський загін у складі 70 чоловік. 18 січня 1920 року радянські частини 12-ї армії Південно-Західного фронту у взаємодії з місцевими партизанськими загонами визволили Велику Виску від білогвардійців. 4 лютого загальні збори селян обрали новий ревком. У березні виник партійний осередок з 12 комуністів.
Партосередок і ревком спрямували всі зусилля на боротьбу із залишками контрреволюції, на зміцнення Радянської влади. 10 березня 1920 року до Великої Виски з Єлисаветграда прибув загін особливого призначення на чолі з О. В. Демьохіним — головою повітової революційної трійки по боротьбі з куркульським засиллям. На мітингу трудящі села ухвалили резолюцію, в якій висловлювали довір’я і підтримку Радянській владі. Вітаючи вождя революції В. І. Леніна, трудове селянство Великої Виски обіцяло до останньої краплі крові боротись проти бандитизму.Тоді ж був сформований загін внутрішньої охорони з 100 чоловік.
25 березня 1920 року відбулись вибори до Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. Важливу роль у здійсненні революційних перетворень на селі відіграв комітет незаможних селян, організований 12 липня 1920 року. Рада, партосередок, КНС провели велику роботу щодо втілення в життя закону про землю, виданого Всеукрревкомом 5 лютого 1920 року; селяни одержали по 1,8 десятини на їдця. З їх ініціативи було проведено «тиждень допомоги червоному фронту», «тиждень хворого і пораненого червоноармійця», конфісковано лишки худоби й хліба у куркулів. Створено міліцію, проведено вибори народних суддів. У тяжких умовах розрухи, голоду, епідемій, куркульського саботажу, боротьби з контрреволюцією Рада й комуністи забезпечували організоване проведення посівних кампаній, допомагали біднякам посівним матеріалом, реманентом. У селі відкрилися прокатна станція, сільськогосподарська школа, створено дослідно-показове поле. Проводилися комуністичні суботники для ремонту громадських приміщень і заготівлі палива.
18 липня 1920 року волосний з’їзд Рад на знак солідарності трудящих Великої Виски з пролетарями всіх країн прийняв резолюцію, текст якої надіслав на адресу II конгресу Комуністичного Інтернаціоналу. Селяни волості, вітаючи делегатів конгресу, обіцяли «всемірно підтримувати і допомагати будівництву Радянської влади, яка є єдиною захисницею трудящих всього світу».
У зв’язку з розгулом куркульських банд у жовтні 1920 року виконком реорганізовано в ревком. Тоді ж проведено «тиждень допомоги червоному фронту», протягом якого зібрано 20 пудів пшона, 4 пуди сала, 2 пуди тютюну, 80 шапок, 160 пар рукавиць, 160 рушників, 320 аршинів сірого полотна тощо. Знешкодження банд проводилося силами Єлисаветградського гарнізону Червоної Армії, частинами особливого призначення і продзагонами. Активну участь у розгромі банд брав Великовисківський загін міліції.
26 січня 1921 року в Великій Висці відбулися вибори до Ради. Головою виконкому став М. А. Макаренко. Великовисківська партійна організація разом із Радою, КНС та комітетом взаємодопомоги забезпечили посівним матеріалом сім’ї червоноармійців і бідняків, посилили агропропаганду, роз’яснювали закон про єдиний сільськогосподарський податок тощо. В умовах нової економічної політики в селі значно активізувалося економічне життя. Працювали 2 млини — паровий і дизельний, 5 олієнь, 6 крупорушок, 4 вітряки. Діяли споживче та сільськогосподарське кредитне товариства. Було налагоджено переробку сільськогосподарської продукції, пожвавилася торгівля.
Поряд з відбудовою господарства успішно розгорталося культурне будівництво. В грудні 1923 року створено товариство друзів ліквідації неписьменності. Через рік тут діяли 2 школи лікнепу, клуб, хата-читальня, дитячий будинок, народний театр, що містився в колишньому поміщицькому амбарі. Вірними помічниками партійної організації в її культурно-масовій роботі серед населення виступали комсомольці. Організаційно комсомольський осередок села оформився 17 жовтня 1922 року. За активною участю комсомольців 1923 року в селі відкрито нову школу, дитячі ясла на 35 місць і дитбудинок. Комсомольська організація брала активну участь в роботі КНС, каси взаємодопомоги, хат-читалень, проводила зльоти сількорів тощо.
Організатором і провідником ленінського кооперативного плану були комуністи. Завдяки їхній повсякденній агітації селяни переконувались у перевагах колективного господарювання. 1928 року в селі організовано товариство спільного обробітку землі, до якого вступило 19 господарств. Очолив його Г. М. Кудря. Навесні 1930 року Великовисківський районний комітет незаможних селян (1923 року Велика Виска стала центром району) провів місячник колективізації. Того ж року суцільну колективізацію завершено. Створено 8 колективних господарств: «Перебудова села», «Правдивий шлях», ім. К. Маркса та ін. Із 1682 господарств у колгоспи вступило 1637, із 9699 га селянської землі колективно оброблялося 9514 га. В усіх колгоспах партосередок створив групи активістів, які викривали ворожі дії куркулів, вели агітацію серед одноосібників за вступ у колгоспи.
Здійснюючи контроль за роботою районного і сільського радянського і кооперативного апарату, районна комісія PCI організовувала громадськість на успішне втілення в життя рішень партії і уряду. Комсомольці працювали зв’язковими штабу колективізації, створеного при райкомі партії. Загони «легкої кавалерії» боролися з безгосподарністю і бюрократизмом, викривали ледарів і дармоїдів, дбали про збереження суспільної власності.
Рік у рік зміцнювалися колгоспи села. Велику допомогу молодим господарствам подавала Шостаківська МТС, створена в листопаді 1929 року. Районна партійна організація приділяла належну увагу розгортанню соціалістичного змагання серед трудівників артілей. Колгоспниці М. О. Кобець, С. П. Орлова, М. М. Биканова та інші взяли активну участь у русі п’ятисотенниць. 5 січня 1936 року проведено районний зліт п’ятисотенниць і ланкових. 600 учасників його викликали на змагання буряківників Маловисківського району і земляків М. С. Демченко. 1936 року Одеське обласне земельне управління відкрило в селі районну агрошколу, яка готувала бригадирів, рільників, ланкових.
Колгосп ім. Кірова одним із перших в селі почав застосовувати передові методи агротехніки. Тут проводили глибоку оранку, вносили мінеральні добрива. На плантаціях цукрових буряків запровадили шестикратне мотиження, а також триразову підкормку. В 1939 році врожайність озимої пшениці становила 12,8 цнт з гектара. Того ж року колгосп «Правдивий шлях» за досягнення у вирощуванні картоплі (107,5 цнт з гектара) занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Учасниками ВСГВ стали свинарка колгоспу «Правдивий шлях» Ф. П. Єлисєєва, яка за 1938—1939 рр. виростила по 20 поросят на свиноматку, Ф. І. Фітенко, старший чабан колгоспу ім. Кірова, що домігся виходу 119 ягнят каракульської породи від 100 вівцематок.
Напередодні Великої Вітчизняної війни колгоспники артілі ім. Кірова одержували на трудодень по 4 кг зерна і 1 крб. грішми. Ще у 1931—1932 рр. на кошти держави в селі збудовано електростанцію потужністю 50 квт. В будинках колгоспників з’явилося електроосвітлення, радіо. Поліпшилося постачання населення промисловими товарами. У селі працювали 10 крамниць. Велику увагу громадськість приділяла впорядкуванню села, озелененню вулиць. На честь 20-річчя Жовтня 1937 року споруджено пам’ятник В. І. Леніну і закладено парк, названий його ім’ям.
У Великій Висці діяла лікарня на 50 ліжок, в якій працювали 6 лікарів. Відкрилися дитяча консультація, райсанстанція. В усіх колгоспах організовані пункти першої допомоги. Була ліквідована неписьменність серед дорослих, всі 500 дітей шкільного віку навчалися у чотирьох школах.
Райпартком організував тримісячні курси підвищення кваліфікації і політичного рівня вчителів. Працювали гуртки підвищення політичних знань при партійних осередках, а при школах були створені інститути педпрактикантів, які охоплювали заочників і кращих керівників гуртків ліквідації неписьменності.
У 30-х роках побудовано сільський клуб на 250 місць, відкрито 4 колгоспні клуби. При сільському клубі працювали гуртки — хоровий, драматичний , музичний, військовий, кооперативний і сільськогосподарський. У побут селян широко входили книги, газети, журнали. Майже кожна колгоспна сім’я передплачувала періодичні видання. При сельбуді працювала бібліотека, яка мала 2133 томи і обслуговувала 431 читача. При ній було 12 пересувок. Велику роботу проводило сільське лекторське бюро в складі 11 чоловік. Особлива увага приділялась антирелігійній пропаганді. В 30-х роках у спілці «Безвірник» налічувалося до 300 громадян. Ще в січні 1930 року загальні збори жителів села ухвалили закрити церкву і передати дзвони для потреб індустріалізації країни. Колгоспна молодь вступала до добровільних товариств Тсоавіахіму, МОДРу, Червоного Хреста тощо.
Дізнавшись з урядового повідомлення про початок гітлерівської агресії проти СРСР, робітники, колгоспники, службовці Великої Виски подавали заяви з проханням направити їх до лав Червоної Армії. Було створено винищувальний загін з 27 чоловік на чолі з В. С. Пильненьким. Коли наблизився фронт, Великовисківський райком партії для організації підпілля залишив у селі комуністів І. М. Майстренка та І. В. Матвієнка. 2 серпня 1941 року Велику Виску захопили німецько-фашистські загарбники. 29 серпня польова комендатура видала розпорядження про арешт чоловіків від 16 до 45 років, які не прописані в селі, та осіб, що не підкоряються «новому порядку». Згодом почалося масове насильне вигнання молоді на фашистську каторгу. За час окупації гітлерівці розстріляли 85 місцевих жителів, у т. ч. І. В. Матвієнка, М. П. Коропа, М. Д. Домаскіна, І. М. Майстренка.
Та радянські люди не підкорилися ворогові. В селі діяли патріотичні групи, які розповсюджували антифашистські листівки, проводили підривну роботу. Медичні сестри Великовисківської лікарні О. І. Панченко, М. П. Дудник, В. М. Каберна та ін. подавали допомогу полоненим червоноармійцям. Н. Г. Короп та І. Г. Овчаренко в січні 1944 року врятували пораненого офіцера-танкіста. Повернувшися до своєї частини, він пізніше брав участь у визволенні Великої Виски. У лютому 1943 року гестапівці заарештували 22 бійців колишнього винищувального батальйону. 13 березня вони були розстріляні, у т. ч. А. Д. Жердій, І. І. Кириленко, Г. М. Решетов, В. І. Петров.
778 жителів села відважно билися на фронтах Великої Вітчизняної війни, переважна більшість їх відзначена високими урядовими нагородами. Наприкінці березня 1945 року під м. Кюстрін (Німеччина) в чотирнадцятигодинному поєдинку з ворогом артилеристи батареї старшого лейтенанта О. Г. Орлова знищили 13 танків і близько 200 гітлерівських солдатів і офіцерів. За вміле керівництво боєм О. Г. Орлову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 14 червня 1942 року в районі Миколаївки—Журавки Куп’янського району Харківської області уродженець села Є. М. Жердій повторив подвиг В. Талаліхіна. В нерівному бою з п’ятьма «мессершміттами» відважний льотчик збив один ворожий літак, другий таранив. Є. М. Жердію посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Визволили Велику Виску від німецько-фашистських загарбників 11 березня 1944 року війська 33-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту. Окупанти так зруйнували село, що його важко було впізнати: знищено приміщення чотирьох шкіл, сільської лікарні, ферми, контори, клуб, інші колгоспні будівлі, тільки по вулиці Леніна — 40 найкращих будинків. Збитки, завдані лише лікарні, обчислювалися сумою 58 тис. карбованців.
В березні 1944 року відновили роботу райком партії і райвиконком. Незабаром почали діяти сільська Рада депутатів трудящих, парторганізації колгоспів та районних установ, райком комсомолу. В червні райвиконком створив фонд матеріальної допомоги сім’ям військовослужбовців: продовольчий — 415 цнт, грошовий — 52 тис. крб. Для дітей-сиріт червоноармійців і партизанів-підпільників відкрито піонерський табір.
Переборюючи величезні труднощі, трудівники села під керівництвом парторганізацій приступили до відбудови зруйнованого господарства. 1944 року розпочали роботу лікарня, дитячі ясла, школи, бібліотеки, будинок культури, радіовузол, відділення зв’язку. Відчуття близької перемоги над ворогом додавало нових сил трудівникам села. Механізатори з пошкоджених машин і трофейної техніки складали трактори, з руїн піднімалися господарські будівлі. Велику допомогу подала держава. 1945 року для будівництва житлових і господарських приміщень держава виділила довгостроковий кредит у сумі 163 тис. крб. З братніх республік прибували техніка й худоба.
На кінець 1947 року всі 8 колгоспів повністю освоїли довоєнні посівні площі, відбудували тваринницькі ферми. Середній врожай зернових культур тоді становив 116 пудів з гектара. Колгоспи виконали плани хлібозаготівель. В артілях ширився рух високоврожайних ланок і бригад. Так, ланки колгоспу ім. К. Маркса М. М. Силової та О. П. Сагайдак у 1947 році зібрали пшениці по 43 цнт з гектара на площі 20 га. Славився передовиками і колгосп ім. Кірова. По 48 цнт зерна з гектара одержали ланка Є. П. Макаренко й бригада, яку очолював Г. Ф. Жердій (колгосп ім. К. Маркса),— по 36,5 цнт з гектара.
Велику організаторську роботу серед трудящих проводили районна і первинні парторганізації, ряди яких невпинно зростали. У 1947 році районна партійна організація налічувала 149 членів і 32 кандидати у члени партії. Були створені парторганізації в колгоспах ім. газети «Правда» та ім. Кірова. Комуністи йшли в авангарді боротьби за відбудову колгоспного виробництва. Так, ланка Є. М. Сторожук у колгоспі ім. газети «Правда» в 1947 році виростила кукурудзи по 50 цнт з гектара, соняшнику — по 20 цнт на площі 20 гектарів.
Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили самовіддану працю колгоспників.
У 1948 році за одержання високих врожаїв пшениці звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно 13 хліборобам: Н.С.Башловці, М. І. Голенку, Г. Г. Дробошевській, Є. П. Макаренко, А. М. Матвієнко, Г. М. Яцулі, О. М. Алексєєвій, Н. М. Андрєєвій, Г. Ф. Жердію, К. Д. Іванченко, М. П. Мирзі, О. П. Сагайдак, М. М. Саловій. Орденами і медалями нагороджені 28 передовиків сільського господарства. Ордена Леніна удостоєні І. Л. Алексеев й І. Т. Зубенко, ордена Трудового Червоного Прапора — Н. X. Жердій, Н. Л. Машнягуца та П. А. Салова.
Дальшому зміцненню економіки артілей сприяло їх об’єднання в 1950 році у дві — ім. Жданова і «Росія». На той час у колгоспі ім. Жданова трудилося 1055 чоловік і налічувалося 6870 га земельних угідь, у т. ч. 5713 га орної землі. Артіль «Росія» користувалася 3870 га угідь (орної землі — 3299 га), колгоспників тут працювало 906. Основні сільськогосподарські роботи виконувала МТС. 1950 року в колгоспах «Росія» та ім. Жданова зібрали врожай пшениці по 20—22 цнт з гектара, цукрових буряків по 228—237 центнерів.
Повсякденну допомогу партійним організаціям колгоспів щодо підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва надавав райком партії. Створена при ньому економічна рада приділяла особливу увагу механізації виробничих процесів, зниженню собівартості сільськогосподарської продукції, витрат на управлінський апарат. Завдяки впровадженню її рекомендацій у 1957 році тільки в колгоспі ім. Жданова зекономлено 14 тис. трудоднів. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства, в 1958 році Радянський уряд нагородив 15 трудівників села орденами. Орден Леніна одержали М. О. Кобець, О. В. Візір, орден Трудового Червоного Прапора — М. Г. Кириленко, М. П. Топало, С. П. Орлова.
Самовіддано працювали трудівники сільського господарства і в наступні роки. Провідною галуззю колгоспів у 60-х роках стало вирощування зернових. Крім того, в господарствах розвиваються тваринництво, городництво, садівництво. Нині на колгоспних ланах працює 64 трактори, 19 зернових і 13 бурякозбиральних комбайнів, 37 автомашин та інша сільськогосподарська техніка. В колгоспах запроваджувалися сівозміни, землеробство почали вести на науковій основі. Це дало добрі наслідки. Урожай зернових у 1970 році досяг 30 цнт з гектара, цукрових буряків — 293 центнери.
Кожне господарство має по дві молочнотоварні ферми, на яких утримується 1175 корів, по свинофермі на 2672 голови, птахоферми. Крім того, в колгоспі «Росія» налічується 3139 голів овець. Господарства мають пасіки. У 1966—1970 рр. зведено п’ять корівників, телятники, пташник, овочесховище, механізований тік. Яскравим свідченням економічного зміцнення колгоспів є зростання їх неподільних фондів. Якщо в 1950 році вони обчислювалися у 1934 тис. крб., то 1970 року -— понад 4367 тис. карбованців.
Трудівники ланів успішно виконали завдання восьмої п’ятирічки. Так, в «Росії» при плані виробництва зернових 275 тис. цнт вироблено 292 тис. цнт, продано державі майже 156 тис. цнт зернових, понад 71 тис. цнт м’яса. В 1971 році вирощено по 35 цнт зернових з гектара, по 276 цнт цукрових буряків. В державні засіки засипано 80 тис. цнт хліба. Батьківщина високо оцінила успіхи сільських трудівників. Орденом Жовтневої Революції нагороджені І. В. Русол та І. Г. Закриничний, орденом Трудового Червоного Прапора — А. К. Чайка і М. І. Нагорна. Колгоспники зобов’язалися на честь 50-річчя утворення СРСР виконати достроково плани другого року дев’ятої п’ятирічки.
За післявоєнні роки у Великій Висці збудовано цегельний завод. Вік щороку випускає 2 млн. штук цегли. Здано в експлуатацію промкомбінат, який освоїв виробництво електродів, оліфи, рідкого скла, консервних кришок тощо. Всі виробничі процеси тут механізовані. В селі працюють цехи райхарчокомбінату: борошномельний, олійний і безалкогольних напоїв. Потужність млина — 3250 тонн зерна на рік; маслоцеху — 2 тис. тонн насіння соняшнику на рік.
Підвищився життєвий рівень сільських трудівників, зросла їх заробітна плата. В колгоспі ім. Жданова в 1970 році середньомісячний заробіток трактористів становив 114 крб., комбайнерів — 247 крб., шоферів — 115 крб., доярок — 103 крб. З допомогою держави у 1966— 1971 рр. трудящі збудували 89 жител. У селі відкрито 3 дитсадки на 215 місць, збудовано і колгоспний дитсадок на 70 місць. Село одержує струм від державної електромережі. Працює побутовий комбінат, що має кравецьку й шевську майстерні, перукарню. Після війни збудовано 13 торговельних підприємств, з кожним роком збільшується їх товарооборот. Тільки у 1971 році населенню продано товарів на суму понад 2 млн. карбованців.
Добре організоване медичне обслуговування населення. У лікарні на 50 ліжок та поліклініці працюють 4 лікарі, 20 чоловік середнього медперсоналу. На території сільради функціонує протитуберкульозний санаторій на 350 ліжок. У ньому налічується 9 лікарів і 38 працівників з середньою спеціальною освітою.
У Великій Висці є восьмирічна і середня школи. В них навчається понад 600 учнів. Тут трудиться 59 учителів, серед яких М. В. Недзельський — заслужений учитель УРСР. За післявоєнний час вчителями стали 83, лікарями 36, інженерами 58 випускників місцевих шкіл. Багато з них працюють спеціалістами сільського господарства. Уродженець Великої Виски І. О. Шиш — Герой Соціалістичної Праці, очолює бригаду комуністичної праці електрозварників механоскладального цеху Кіровоградського заводу «Червона зірка». О. М. Кишлян був членом Верховного Суду СРСР і головою Верховного Суду Молдавської РСР. О. Й. Єрган — генерал-майор, кандидат технічних наук, В. А. Козирєв — нейрохірург, доктор медичних наук, професор.
У селищі — шість бібліотек: зональна, дві шкільні, дитяча, дві клубні. Книжковий фонд їх — 65 925 примірників. Бібліотеки обслуговують 3826 читачів.
На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна в селі споруджено новий будинок культури на 400 місць. При ньому працюють хоровий, танцювальний, вокальний та інші гуртки художньої самодіяльності, в яких бере участь 199 аматорів. Во-кальний ансамбль «Струмочок» був переможцем обласного фестивалю, присвяченого’ 100-річчю з дня народження В. І. Леніна.
У складі первинної організації товариства «Знання» 32 лектори, об’єднані в секціях: суспільно-політичній, науково-атеїстичній, педагогічній, сільськогосподарській, медичній, літератури й мистецтва. Радіо, газети, журнали ввійшли в побут кожної сім’ї. Тільки 1972 року жителі села передплатили 5500 примірників газет і 1000 журналів.
Великою популярністю у молоді користується спорт. У фізкультурних колективах налічується 658 членів товариства «Колос». Товариство Червоного Хреста об’єднує 1162 члени, в товаристві ДТСААФ бере участь 1571 чоловік.
Значну господарську та громадсько-політичну роботу проводить Великовисківська сільська Рада, у складі якої 68 депутатів. Серед них 35 комуністів, 9 комсомольців; 28 жінок. При сільраді створено сім постійних комісій: сільськогосподарська, соціально-культурна, планово-бюджетна, соціалістичної законності, благоустрою тощо. Сільська Рада діє в тісному зв’язку з партійними, профспілковими і комсомольськими організаціями. В селі — сім первинних партійних організацій, в яких налічується 138 комуністів. В шести комсомольських організаціях села — 235 членів ВЛКСМ.
Заможним і культурним життям живе Велика Виска. Її трудівники натхненно* працюють над виконанням великих накреслень Комуністичної партії.
М. М. КОЛЕСНИК, Т. В. МИХАЙЛОВА