Новоархангельськ, Новоархангельський район, Кіровоградська область
Новоархангельськ— селище міського типу, центр району, розташоване на лівому березі річки Синюхи, за 150 км від Кіровограда і за 40 км від залізничної станції Тальне. Селище перетинає автошлях Київ—Кіровоград. Населення — 7200 чоловік. Селищній Раді підпорядковані також села Журівка, Комишеве, Лозу-ватка, Маслів Брід, Синюха, Солдатське.
Поблизу Новоархангельська виявлено стоянку доби пізнього палеоліту (40— 13 тис. років тому). Знайдено сліди давньоруського поселення та залишки ковальської майстерні з великою кількістю залізних виробів і заготовок до них XIV— XV століть.
Після російсько-турецької війни 1735—1739 рр. царський уряд почав відновлювати вздовж польських кордонів зруйновані татарськими набігами поселення. Один з наказів про заселення території поблизу польського містечка Торговиці, де тепер розташоване селище, одержав осадчий, козак Миргородського полку Д. Звенигородський, який оселив тут 20 родин селян. Засноване ним 1742 року поселення дістало назву Архангельського городка. Одночасно козаки Миргородського полку під керівництвом полковника Капніста за проектом інженера де Боскета збудували тут укріплення, щоб захищати запорізькі землі від нападів польської шляхти. Місце для нього вибрали в гирлі лівої притоки Синюхи — Торговички на невеликій терасі, відкритій зі сходу. Укріплення мало форму неправильного п’ятикутника. В кожному кутку були земляні бастіони. Тут розміщувалися землянки, козачі курені, двори, драгунські стайні та інші будівлі.
Основними жителями Архангельського городка були козаки, а також селяни-втікачі. В 1746 році тут налічувалося 60 дворів. Антифеодальний рух, що розгорнувся на Правобережній Україні в першій половині XVIII ст., знаходив у них підтримку. Про це свідчить датована 1747 роком скарга комісара смілянських маєтків польського магната Любомирського на ім’я київського генерал-губернатора Леонтьева. В ній говориться, що сотник з Архангельська Й. Чечель є першим приховувачем «злодіїв і розбійників», що гайдамаки діють разом з ним. А в грудні 1748 року генерал-губернатор одержав нову скаргу від шляхтича Галецького про те, що серед гайдамаків, які вчинили напад на двір пана Грохольського під Вінницею, були жителі Архангельського городка Василь та Прокіп Савронські і запорізький козак Стоян.
На початку 50-х років XVIII ст. Архангельський городок під назвою Архангел-города ввійшов до складу поселень Нової Сербії. Тут розмістили штаб сьомої роти гусарського полку Хорвата. Частину жителів — козаків і землеробів, вивели за 30 верст на південь від меж Нової Сербії. У березні 1764 року в поселенні розміщено штаб сьомої роти новоствореного Чорного гусарського полку. Жителі його, крім військової служби, займалися хліборобством, скотарством, бджільництвом, рибальством. З того часу тут дозволено записувати в торговельні і ремісницькі цехи старообрядців, розкольників, євреїв-переселенців з Польщі й Молдавії. Так виник торговий посад. Поселення з того часу почало називатися Новоархангельськом. Значного розвитку набула торгівля. Експедиція академіка Гільденштедта, яка за дорученням царського уряду описувала землі на Правобережній і Лівобережній Україні (фауну, флору, населення), в 1774 році відзначала Новоархангельськ, як значний торговельний центр, де тоді налічувалося 300 дворів купців і ремісників. 23 ремісники були об’єднані в цехові організації. Починаючи з 1765 року тут щорічно відбувалося 3 ярмарки.
З 1784 року Новоархангельськ ввійшов до Новомиргородського повіту, а 1807 року став волосним центром Ольвіопольського повіту Херсонської губернії. В 1821 році у Новоархангельську розташувався штаб 2-го Українського уланського полку, пізніше — VI округу Новоросійського військового поселення. Тут же містився штаб першого ескадрону уланів. Жителів, за винятком міщан і відставних чинів, перетворили на військових поселенців. Два дні влітку і зимою три дні на тиждень поселенці займалися військовим навчанням, а решту — під командою офіцерів виконували польові та різні будівельні роботи. Для дітей військових поселенців в 20-х рр. XVIII ст. відкрито школу трубачів та кантоністів.
Із скасуванням військових поселень поселенців перевели на становище державних селян. В селі тоді проживало 2287 чоловік. Серед них було багато колишніх солдат, увільнених із служби безстроково або на певний строк. Військове інтендантство не забезпечило їх навіть відпускними коштами та одягом, як це передбачалось існуючими правилами. Протягом кількох років вони добивалися виплати їм коштів на амуніцію та видачі обмундирування.
За указами 1866—1867 рр. колишні військові поселенці одержали від 4 до 5 десятин землі на ревізьку душу. Сільська громада розподіляла землю між домогосподарями по мирських вироках не тільки за кількістю ревізьких душ, але й за чисельністю працездатних членів сім’ї, наявністю тяглової сили, сільськогосподарського реманенту. У вигіднішому становищі були заможні верстви населення, які мали більше коней, плугів тощо. У 1883—1885 рр. на 1001 господарство (з них 823 — колишніх військових поселенців) припадало лише 2220 десятин; 404 господарства (35,8 проц.) були безземельними. 25 заможних господарств Новоархангельська володіли 5365 десятинами землі. Обробляли грунт селяни примітивними знаряддями. На той час у них було тільки 279 плугів та 365 дерев’яних рал. Врожаї збиралися низькі: озимої пшениці по 35—56 пудів, ярої — 22—35, ячменю —40—51 пуд з десятини.
З кожним роком наростало невдоволення трудящих мас селянства своїм становищем. Прокурор Єлисаветградського повіту в донесенні прокурору Одеської судової палати від 12 січня 1876 року повідомляв про народного вчителя М. Д. Терентьева, який, прибувши до Новоархангельська на постійну роботу у вересні 1875 року, провадив революційну пропаганду серед селян, розповсюджував народницьку газету «Вперед» та іншу літературу.
У 80-х роках XIX ст. в Новоархангельську, який тоді як волосний центр входив до складу Єлисаветградського повіту, виникають дрібні підприємства. Тут працювало 5 водяних, 2 вітряних і паровий млини, олійня, винокурня, 8 кузень. Село було одним з глибинних центрів торгівлі хлібом у Херсонській губернії. 1896 року у 832 дворах мешкало 4805 чоловік.
Становище найбідніших жителів села на початку XX ст. стало ще більш нестерпним. На кожну душу населення тут припадало не більше чверті десятини землі. У селян не було вигонів для худоби. Орендувати землю в поміщиків вони не мали змоги через високу оплату. За дев’ять років (з 1900 по 1908) жителі села збирали в середньому з десятини пшениці по 26 пудів, ячменю — 37, жита — 32 пуди, тоді, як у великих поміщицьких і куркульських господарствах урожай відповідно по. культурах становив 97, 76, 84 пуди. Особливо великим був недорід через посуху 1904 року. Багато селян змушені були за безцінь продавати худобу, свої мізерні клаптики землі. Місцеві власті привласнювали і ті жалюгідні фонди для загальних потреб населеного пункту, що були в розпорядженні волості. В газеті «Голос Юга» від 15 травня 1905 року повідомлялося про махінації волосного старшини, який привласнював громадські кошти, без згоди з громадою ділив землю сільської общини, підкуповував селян на виборах.
Зростанню класової свідомості найбідніших мас села в 1903—1904 рр. сприяли зв’язки новоархангельців з передовими робітниками і більшовиками Одеси. Вчителі І. А. Колодченко-Субота й А. Т. Зубченко, селяни С. Фомін, Д. Стоянов, І. С. Ткаченко та інші одержували від них і розповсюджували більшовицькі видання, про-
вадили агітаційну роботу серед бідноти, влаштовували мітинги і сходки, на яких промовці вимагали поділу поміщицьких земель, надання селянам політичних прав. За допомогою робітників Свердлова і Кириленка, які прибули з Одеси, в селі створено революційну групу, що складалася з місцевих жителів. Першого травня 1905 року в балці за селом члени групи зібрали селян на маївку. На влаштованому тут мітингу виступив представник від одеських робітників. Він закликав до рішучої боротьби проти царизму. Мітинг поліція розігнала, багатьох учасників його заарештувала. Ю. Савкін та П. Арделян, які розправилися з куркулем, що доніс жандармам про маївку, були відправлені до єлисаветградської в’язниці, а потім страчені.
Восени 1905 року новоархангельські селяни відмовилися працювати на землях поміщика, вимагаючи підвищення заробітної плати. Наступного дня до села прибув загін кінноти, який придушив страйк. 5 січня 1906 року на мітингу, що відбувся в центрі села, учасники його виступали проти самодержавства, вимагали розподілу поміщицьких земель. Організаторів мітингу заарештували, двох з них заслано до Сибіру.
Запровадження столипінської реформи прискорило розорення трудового селянства і сприяло зміцненню куркульських господарств. Навколо села з’явилися великі хутори куркулів Пономаренка, Фартуха, братів Томаків. У 1910 році в Новоархангельську засновано кредитне товариство для допомоги селянам у зміцненні їх господарств. Та послугами його користувалися в основному багатії. Найбідніші селяни, як і раніше, не могли вибитися з жорстокої нужди, не мали постійного заробітку. Навіть в буржуазній газеті «Голос юга» від 28 листопада 1908 року повідомлялося про самогубство селянина Н. Гільбатенка, доведеного до цього безпросвітними злиднями. Столипінська реформа викликала величезне обурення селян. Часто виникали сутички з представниками місцевих властей, коли проводилося відмежовування нових відрубів. У 1913 році під час однієї з сутичок селян з поліцією поранено урядника і пристава.
Медична допомога була майже недоступною для мешканців села. В 90-х рр. тут знаходилась лікарська дільниця, яка обслуговувала територію площею 1066 кв. верст з населенням понад 45 тис. чоловік. Крім дільничного лікаря, працювали ще два фельдшери й акушерка. Приймальна палата на 4 ліжка (її відкрили після скасування військових поселень) містилася у найманому приміщенні.
Трудящим фактично був закритий шлях до освіти. Волосну школу, яка утримувалася на кошти громади, відкрили у квітні 1860 року. Містилася вона спочатку в маленькій церковній сторожці площею не більше 4 кв. аршин, а згодом у прохідній кімнаті будинку волосного управління. В цьому т. зв. класі, крім учнів, щодня бувало багато відвідувачів, що приходили до приймальної палати або до волосного старости з найрізноманітніших питань. Школу відвідували лише 40 хлопчиків і 10 дівчаток, учителем тут був відставний унтер-офіцер. Тому не дивно, що за переписом 1885 року з 4832 мешканців села письменних було тільки 6465. 1895 року в селі почала працювати земська школа, де навчалося вже 206 хлопчиків і 62 дівчаток. Через 8 років земство відкрило ще одну трикомплектну школу, але і за цих умов в 1903 році відмовили в прийомі 143 дітям, бо ніде їх було розмістити. У 1908 році в Новоархангельську було 3 школи, в яких навчалося 469 учнів. Бібліотека, створена за рахунок пожертвувань громадян, поповнювалася лише за рахунок коштів, що збиралися від аматорських спектаклів.
Перша світова війна принесла нові злигодні трудовому селянству. Працездатних чоловіків мобілізували до армії, для потреб фронту реквізували коней. Посилювалися революційні настрої серед сільської бідноти. Поліція виявила тут революційні прокламації, видані Харківським комітетом РСДРП 1915 року, які закликали до міжнародної пролетарської солідарності, до боротьби за переростання імперіалістичної війни в громадянську.
Після повалення в лютому 1917 року самодержавства з фронту поверталися солдати й матроси, які закликали селян до негайного розподілу поміщицької землі, виступали за припинення імперіалістичної війни. На сільському сході 20 березня створено міліцію з 21 чоловіка. Думки і прагнення знедоленого селянства про землю і його політичне становище висловив М. О. Кульчицький, селянин-бідняк з Мар’янівки, делегат від Новоархангельської волості на губернському з’їзді хліборобів, що відбувся в Херсоні 23 квітня 1917 року. Виступаючи в дебатах про майбутній політичний устрій Росії і земельне питання, він говорив, що землю треба передати у спільну власність народу, закликав підтримувати Ради робітничих і солдатських депутатів.
Трудяще селянство палко вітало перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції та рішення 1-го Всеукраїнського з’їзду Рад, який проголосив Україну республікою Рад. Радянську владу у Новоархангельську встановлено у січні 1918 року. Спочатку тут діяв військово-революційний комітет, а з березня — Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів на чолі з місцевим селянином, колишнім матросом О. М. Жорою. З перших днів ревком почав впроваджувати в життя декрети Радянського уряду. Так, у січні маєтки поміщиків Непокойчицького, Загорського, Пунілевського, Петровського, панські садиби в Журівці й Кагарлику конфісковано, а їх майно розподілено серед бідніших мешканців села.
На початку квітня Новоархангельськ захопили австро-німецькі війська. Кайзерівські солдати відібрали в селян коней. Разом з окупаційними військами повернулися поміщики, відновилися буржуазно-поміщицькі порядки. З ініціативи ревкому, який перейшов у підпілля, в травні створено партизанський загін. Ним керували більшовики Красовський, Звіздогляд і Шевченко. Австрійський генерал-губернатор Одеси 11 червня 1918 року повідомляв уповноваженого гетьманського уряду про те, що в околицях Новоархангельська «організовуються і озброюються селяни». Партизанський загін, що користувався великою підтримкою серед населення, активно боровся проти австро-німецьких загарбників та їх буржуазно-націоналістичних прислужників.
На зміну окупантам прийшли петлюрівці. Після їх розгрому Радянську владу було відновлено. 26 березня 1919 року обрано волвиконком. А в квітні того ж року утворилися партійний комітет та осередок співчуваючих. Партком і волвиконком розподіляли між селянами поміщицьку землю, організовували населення на боротьбу проти різних банд, вживали заходів щодо вилучення зброї у місцевих багатіїв. На початку червня тут розгромлено банду, яка грабувала населення. В кінці того ж місяця на село напав загін григор’євців. Під час цієї сутички загинув начальник міліції Г. М. Мойсеєнко. В серпні — вересні 1919 року через Новоархангельськ пройшли частини Південної групи 12-ї армії для з’єднання з іншими радянськими військами. Жителі Новоархангельська подавали їм допомогу.
У серпні село захопили денікінці. В навколишні маєтки повернулися поміщики. За найменшу непокору робітників і селян жорстоко карали, страчували. У селян відбирали землю, хліб і худобу, відбувалися єврейські погроми. Та населення чинило опір. Партизанським загоном командував перший військком волості Т. Ю. Мороз. В січні 1920 війська Червоної Армії вигнали денікінців з Новоархангельська, але ще деякий час жителям його довелося вести боротьбу з залишками петлюрівських банд, що діяли у цьому районі. Весною 1920 року відбулися вибори волвиконкому, при якому було створено відділи: земельний, народної освіти і охорони здоров’я. Здійснюючи закон Всеукрревкому про землю від 5 лютого 1920 року, волвиконком розподілив колишні поміщицькі землі з розрахунку по 1,3—1,5 десятини на їдця. Селян-бідняків наділили також сівалками та іншими знаряддями хліборобства. Було засіяно всі придатні для обробітку землі.
Велику роль у мобілізації трудового селянства на зміцнення Радянської влади відіграв комітет незаможних селян, створений у червні 1920 року на чолі з І. С. Ткаченком. Члени КНС дбали про поліпшення матеріальних умов бідняків, допомагали партійним і радянським органам в боротьбі з куркульським бандитизмом. Вони безпосередньо брали участь в операціях, які здійснювали частини Червоної Армії проти бандитів. Під час однієї з таких сутичок у с. Тишківці вбито Т. Ю. Мороза — одного з найактивніших організаторів боротьби з куркульськими бандами у волості. Первомайський повітовий партком 21 січня 1921 року прийняв постанову про увічнення його пам’яті. Іменем Т. Ю. Мороза названо одну з вулиць селища. В цій боротьбі загинули також члени комітету незаможних селян Ю. С. Доманський і Г. Золотарьов.
Трудящі Новоархангельська підтримували всі заходи Радянської влади. В резолюції конференції безпартійних селян, що відбулася 2 липня 1920 року, зазначалося, що лише Радянська влада спроможна викоренити політичну й економічну владу буржуазії та експлуататорів.
Ще наприкінці 1920 року Новоархангельська волость перейшла з Єлисаветградського до Первомайського повіту, а в січні 1921 року утворився Новоархангельський район (в межах повіту) з центром у селі Новоархангельську. Райком партії і райвиконком в умовах нової економічної політики розгорнули роботу, спрямовану на піднесення сільського господарства. За активною допомогою КНС створено кредитне товариство, в якому селяни-бідняки одержували кошти для зміцнення свого господарства, насіння і тяглову силу. Прокатна станція забезпечувала їх інвентарем.
У здійсненні всіх заходів щодо зміцнення економіки села велику роль відігравали комуністи. До складу волкомосередку 1923 року входило 12 чоловік. У 1925 році в сільському осередку налічувалося 10 членів партії i 11 кандидатів у члени партії. Поряд з чоловіками до партії вступали і жінки. Зростала їх громадська активність. У квітні 1922 року відбулися волосні збори селянок, які обрали делегаток на повітовий з’їзд жінок. У лютому 1924 року в Новоархангельську проведено районну селянську конференцію. З 1294 її учасників було 145 незаможників. На конференції обговорено доповідь про роботу Другого Всесоюзного з’їзду Рад, який затвердив першу Конституцію СРСР. З промовою виступив голова комнезаму, член ВУЦВКу І. С. Ткаченко. Активними помічниками комуністів у соціалістичній перебудові села виступали комсомольці. Комсомольська організація в Новоархангельську утворилася 1923 року.
31920 року тут діяли лікарня і фельдшерський пункт, де працювало 7 чоловік медперсоналу. Налагоджувалося культурне життя села. Того ж року відкрито 4-річну, а згодом семирічну школи. В 1923 році почали працювати дворічна вечірня школа профграмоти та ще одна початкова. Гуртки лікнепу відвідувало 30 проц. населення. При сельбуді комуністи й комсомольці проводили бесіди на політичні та антирелігійні теми. Працювали гуртки політичний, сільськогосподарський, вивчення мови. На кожне із занять збиралося 25—40 чоловік. Для членів партії був створений гурток по вивченню марксистсько-ленінської теорії. До комсомолу залучали юнаків і дівчат із середняцької молоді. Як один з кращих на Україні новоархангельський сельбуд 1925 року було премійовано.
Дійову шефську допомогу селу подавали робітники Одеси і Первомайська. Вони ремонтували сільськогосподарський інвентар, проводили культосвітню та політичну роботу. У 1927 році на річці Синюсі за їх допомогою побудовано невеличку електростанцію. Тоді ж створено кооперативно-виробничу промислову артіль інвалідів.
Великі перетворення здійснено в селі з початком колективізації сільського господарства. Першу сільськогосподарську артіль, утворену 1929 року, новоархангельці назвали іменем В. І. Леніна. Головою її був М. І. Чоботар. На початку 1930 року в селі виникло ще 4 артілі, які об’єднали 386 дворів, тобто 20 проц. усіх селянських господарств. Колгоспи мали в користуванні 1811 га землі, 277 коней. Серед організаторів цих господарств були комуніст двадцятип’ятитисячник С. М. Черпаков, який раніше служив у Червоній Армії, та агроном І. Н. Шевко. Активну участь у проведенні агітаційно-масової роботи серед селян, у залученні їх до артільної праці взяли вчителі.
Кипучу енергію і молодече завзяття виявляли комсомольці. Члени сільського осередку проводили бесіди серед селян, агітували їх вступати до колективних господарств, боротися за підвищення врожайності всіх культур. Всі члени осередку вступили до колгоспів. Районна комсомольська організація змагалася з комсомолією Ольгопільського району Тульчинського округу (нині Вінницької області). В листі, який у квітні 1929 року новоархангельці надіслали ольгопільцям, перші ділилися досвідом своєї роботи щодо залучення селян до колгоспів, участі в роботі громадських організацій.
Для виховання широких мас села районна партійна організація використовувала бойові листки, що їх випускала Первомайська окружна газета. В січні 1932 року почала виходити районна газета «Під прапор перемог». 23 вересня 1930 року відбулася перша районна колгоспна конференція, яка обговорила питання про дальший розвиток нових артілей, очищення їх від куркульських елементів. У рішенні конференції підкреслювалася необхідність зміцнення новостворених колективних господарств кадрами, забезпечення їх технікою, розгортання соціалістичного змагання й ударництва.
У 1931 році в Новоархангельську організовується машинно-тракторна станція. Вона обслуговувала 44 колгоспи і мала 50 тракторів, 12 складних молотарок, 7 двигунів, 10 автомашин, ремонтну майстерню. Велику роль у дальшому розвитку артілей відіграв політвідділ МТС, створений 1933 року. Організаційному зміцненню колгоспів сприяв Другий Всесоюзний з’їзд колгоспників-ударників. Повсюдно проходили збори в артілях, де з високою активністю обговорювали і приймали Статут сільськогосподарської артілі. Зростання трудової активності колгоспного селянства яскраво виявилося в розгортанні масового змагання. У 1936 році першість серед колгоспів району зайняли новоархангельські артілі ім. Леніна та «Нове життя». 5 лютого 1936 року в Одесі відбувся зліт стахановців-буряківників, які боролися за 500 цнт цукрових буряків з га. Я. Тарнавська, делегатка від Новоархангельська, розповіла на цьому зльоті про те, як вона добилася високого врожаю в своїй ланці. Зачинателями руху новаторів у колективі МТС були трактористи М. М. Арделян, Л. Д. Бондаренко, В. К. Демішкан. Вони виконували норми на 200—250 проц. Відомим у районі стало ім’я комсомолки М. Шевченко, яка оволоділа спеціальністю трактористки і здобула звання «Майстер — відмінний водій». Працюючи в колгоспі «Нове життя», в 1936 році вона взяла зобов’язання зібрати за сезон 650 га зернових. Слова свого М. Шевченко додержала. Урочисто відзначаючи 20-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, новоархангельці підбили підсумки своїх перемог. Врожайність проти 1935 року зросла більш як у три рази.
Передвоєнні роки характеризувалися дальшим піднесенням народного господарства. В 1939 році одержано в середньому в районі по 12 цнт зернових з га. Створювалися спецгоспи для вирощування сортового зерна. Таким спецгоспом була артіль «Нове життя». Кожне господарство мало по 2—3 ферми. Кількість корів у колгоспі ім. Леніна за період з 1935 по 1939 рік збільшилася з 156 до 407 голів, свиней — у 2,5, птиці — в 2 рази.
В 1941 році внаслідок об’єднання дрібних господарств у Новоархангельську стало 4 артілі. Протягом 1939—1940 рр. у Всесоюзній сільськогосподарській виставці брали участь: колгосп «8 Березня», де в 1937—1939 роках зібрали по 11,2 цнт соняшнику з га, свиноферма артілі ім. Леніна, на якій одержано до 20 поросят від свиноматки. Учасниками виставки були також бригадир тракторної бригади М. І. Галан, ланкова Н. А. Вовнянко та інші. Самовіддана праця на колгоспних ланах щедро оплачувалася. 1939 року видано на трудодень по 2—3 кг зерном.
Значні зміни сталися в охороні здоров’я та культурі села. В районній лікарні обладнано рентгенкабінет, створено лабораторію, відкрито дитячу консультацію. Діти виховувалися в яслах. Крім семирічної та трьох початкових, з 1936 року працювала середня школа.
Ще в лютому 1932 року в Новоархангельську створено робітничо-селянський театр, де ставилися п’єси українських, російських та зарубіжних драматургів. При сільському будинку культури, в середній і семирічній школах, в колгоспі «Нове життя» та при районному парткабінеті працювали бібліотеки. В кінці 1937 року закінчено устаткування радіотрансляційного вузла на 300 точок. Всіма перетвореннями, що відбувалися в селі, керували комуністи. В травні 1941 року в Новоархангельську було 15 первинних партійних організацій, лави яких зростали за рахунок кращих людей колгоспів, МТС тощо.
Складаючи нові плани на 1941 рік, трудящі Новоархангельська ставили перед собою завдання домогтися нових трудових перемог у соціалістичному будівництві, підносити народний добробут і культуру, кріпити міць Вітчизни. Але мирну працю радянських людей перервав віроломний напад фашистської Німеччини на Країну Рад. 22 червня 1941 року в селищі відбувся мітинг трудящих, на якому виступаючі від імені всіх новоархангельців висловили готовність захищати рідну Батьківщину від фашистської навали. Багато трудящих просили направити їх на фронт, щоб швидше розгромити ненависного ворога. Серед них були комсомольці Левченко, Бараненко та інші. Жінки, підлітки, люди похилого віку самовіддано працювали на колгоспних ланах, будували оборонні споруди на берегах річки Синюхи. В липні 1941 року з Новоархангельська партійні та радянські органи евакуювали на схід частину населення, вивезли основне майно МТС, колгоспів, худобу. 30 липня фашистські війська окупували село. Більше двох років (31 місяць і 12 днів) його жителі перебували під гітлерівським ярмом. В селі фашисти створили 2 табори військовополонених. За час окупації гітлерівці розстріляли 1254 жителі села, 322 — піддали жахливим тортурам. Серед закатованих були комуніст І. Ф. Грицаєнко, А. С. та Є. І. Сороки, М. С. Синиця, І. І. Кравченко, П. П. Адєєв та інші. На каторжні роботи вороги вивезли з району 1056 чоловік.
Для підпільної роботи в Новоархангельську Кіровоградський обком КП(б)У залишив секретарів райкому партії — К. А. Тимофеева, Ю. А. Фрединського та комуністів — Г. 3. Кондратьева, А. Л. Ткаченка. В травні 1942 року створено комітет сприяння червоним партизанам (КСЧП)1 2, до складу якого ввійшли Ю. А. Фрединський, Т. Т. Погорілий та В. П. Козаченко, згодом відомий український письменник. Безпосередня участь у підпільній роботі дала йому багатий матеріал для написання таких творів, як «Ціна життя», «Гарячі руки», «Блискавка», «Листи з патрона», «Яринка Калиновська», «Біла пляма», за які в березні 1971 року він удостоєний Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка.
До середини червня 1942 року комітет згуртував навколо себе підпільну організацію у складі 35 чоловік. До неї, зокрема, входили П. С. Попов, С. Ф. Попов, О. Є. Матвійчук, К. А. Гулий, К. А. Байраченко, Г. Т. Погорілий, П. П. Томак, П. М. Курта, Г. П. Куйбіда, М. П. Федоров, О. Ф. Козаченко, Я. Г. Ліподат та інші. За завданням комітету підпільники врятували з таборів 45 військовополонених і 7 жителів села. Через Г. Т. Погорілого і В. П. Козаченка комітет зв’язався з штабом партизанського загону Уманщини (командир загону К. К. Гриб, нині український радянський дитячий письменник) і встановив з ним постійні зв’язки. За дорученням комітету учениця-складальниця О. Є. Матвійчук винесла з друкарні близько 20 кг шрифту, який був використаний для друкування листівок. Організацію підпільної друкарні доручили В. П. Козаченкові. Разом з О. Є. Матвійчук він у липні 1943 року обладнав її у себе на квартирі. Тексти листівок писав В. П. Козаченко, робила набір і виносила листівки з друкарні О. Є. Матвійчук. З липня 1943 року до березня 1944-го видруковано і розповсюджено 10 300 примірників. Листівки поширювалися і в навколишніх районах. У січні 1943 року підпільники створили 2 групи розвідників: одна збирала відомості про дислокацію ворожих військ і передавала їх штабу партизанського загону Уманщини, друга роздобувала зброю.
В березні того ж року з підпільних груп Новоархангельська, Кальниболот, Шляхової, Ганнівки організувався партизанський загін ім. Чапаева, командиром якого став Ю. А. Фрединський, начальником штабу — М. С. Синиця. Загін тримав зв’язок з народними месниками Підвисоцького району [командир Матвеев (П. Й. Суський), пізніше — М. М. Стройков] та з штабом уманських партизанських загонів. Загін діяв на території Новоархангельського, Тишківського і Хмелівського районів. Партизани організовували диверсії, під час яких знищували ворожу силу і техніку, руйнували телефонно-телеграфний зв’язок, обстрілювали ворожі обози. У березні 1944 року загін влився в одну з частин Червоної Армії.
Захищаючи свободу і незалежність своєї Вітчизни, загинули смертю хоробрих партизани — комуністи М. С. Синиця, І. І. Кравченко, комсомольці П. М. Курта, П. П. Томак і К. А. Байраченко. К. А. Байраченко відзначалася винятковою хоробрістю. їй часто доручали супроводжувати втікачів з табору військовополонених, передавати розвідувальні дані, розповсюджувати листівки. Загинула вона 16 січня 1944 року в нерівному бою з фашистами поблизу с. Борщова. О. 3. Бражко, колишній секретар райкому комсомолу, була залишена на окупованій території для підпільної роботи в селі Кальниболотах. Активно допомагав народним месникам десятирічний юний піонер Вітя Гавриленко. Схоплений поліцаями, під тяжкими тортурами він не сказав ні слова про партизан і загинув як герой.
Вітя похований в Новоархангельську поруч з могилою партизан і радянських воїнів.
На фронтах Великої Вітчизняної війни відзначилося багато новоархангельців. Капітан І. М. Курта нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського і медалями. Бойовими нагородами відзначила Батьківщина 636 воїнів-новоархангельців.
325 чоловік загинули смертю хоробрих.
14 березня 1944 року 110-а гвардійська стрілецька дивізія (командир гвардії полковник Д. П. Соболев) військ 2-го Українського фронту визволила Новоархангельськ від ворога. Німецько-фашистські варвари за час окупації спалили майже всі будівлі по вулиці Свердлова, млин, бібліотеку, зруйнували електростанцію і два мости, приміщення середньої і семирічної шкіл, пограбували майно колгоспів, МТС, районних установ і магазинів.
Після визволення відновили свою роботу партійні і радянські органи. Почала діяти сільська Рада. У березні 1944 року бюро обкому КП(б)У затвердило склад райкому партії. Районна парторганізація спочатку налічувала 13 комуністів, а в кінці 1944 року в ній було вже 46 чоловік. У районі діяли 5 первинних парторганізацій і одна кандидатська група. Розпочали роботу і первинні організації ЛКСМУ — в деяких колгоспах, школах, відділенні Держбанку. Влітку 1944 року в 49 первинних організаціях ЛКСМУ району налічувалося 484 комсомольці. Партійні органи при допомозі комсомолу розгорнули широку агітаційно-масову роботу серед населення по мобілізації його на відбудову зруйнованого господарства. В районі працювали 14 агітколективів, в яких було 152 агітатори. Велику допомогу у відбудові господарства трудящі селища одержали від братніх республік. Із північних областей РРФСР надійшли будівельний ліс, з Казахстану — худоба, з Уралу — матеріальна техніка.
Одразу ж після визволення почали працювати колгоспи ім. Леніна, ім. Сталіна, «Нове життя» та «8 Березня», відновила свою роботу і МТС. 1944 року у надзвичайно складних умовах за 17 днів було зібрано врожай. Комсомольці створили молодіжні ланки високого врожаю. Державний план здачі хліба виконано до 1 жовтня — на 103,4 проц. Крім того, до фонду Червоної Армії трудящі району здали 7449 цнт картоплі. 1945 року відбудовано на річці Синюсі гідроелектростанцію потужністю 75 квт, яка дала струм для машинно-тракторної станції і райцентру. Протягом 1944—1945 рр. почали працювати районна лікарня, дитяча консультація, райсанепідстанція і дитячі ясла, школи, кінотеатр і бібліотека.
Зразково, наполегливо працювали в перші післявоєнні роки робітники МТС. М. Рачинський на ремонті сільськогосподарської техніки регулярно виконував змінні завдання на 200—250 проц. Сумлінною працею відзначилися колективи тракторних бригад, які очолювали М. Г. Бондаренко і Г. 3. Мацюк. Трудящі села успішно завершили четверту п’ятирічку. Вже на 1 листопада 1949 року район виконав план хлібозаготівель на 101 процент. У 1950 році площа посіву всіх культур у районі досягла 39 730 га проти 37 702 у 1940 році. Збільшилися площі посівів озимої пшениці, кукурудзи на зерно, технічних культур. Зросло поголів’я великої рогатої худоби. За розвитком тваринництва район перевершив довоєнний рівень.
В 1948 році в Новоархангельську створено автозагін «Союззаготтрансу», який згодом перетворився у велике автотранспортне підприємство.
На базі артілей «Нове життя», ім. Леніна, «8 Березня» та колективних господарств сіл Синюхи і Журівки у 1950 році створено колгосп ім. Леніна. З артіллю ім. Енгельса злилися колективні господарства сіл Комишевого, Солдатського, Лозуватки. Завдяки об’єднанню колгоспів і широкому застосуванню сільськогосподарської техніки вже за перші 2 роки артілі села досягли значних успіхів у вирощенні врожаїв та збільшенні продуктивності громадського тваринництва.
На початку 60-х років в артілях ім. Леніна та ім. Енгельса розгорнулися будівництво й механізація тваринницьких ферм. 1955 року на річці Синюсі споруджено гідроелектростанцію потужністю 1100 квт. Майже всі господарські приміщення електрифіковано.
За високі трудові досягнення у розвитку колгоспного виробництва та з нагоди 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції велику групу новоархангельців нагороджено орденами та медалями Союзу РСР. Серед них — бригадирів рільничих бригад М. М. Свириденко і В. М. Товстого, ланкових Г. І. Недранець і Д. С. Федорову, водія П. П. Діордія, електромонтера І. Д. Ракула, голів артілей В.М. Сарайла, І. М. Присяжнюка та інших. Обласний комітет ЛКСМУ на честь 50-річчя Всесоюзної Ленінської Комуністичної Спілки Молоді нагородив Ново-архангельську районну комсомольську організацію пам’ятним Червоним прапором і передав його їй на вічне зберігання.
Прийняття нового Статуту колгоспів Третім Всесоюзним з’їздом колгоспників стало могутнім поштовхом для дальшого зміцнення демократичних основ управління сільськогосподарським виробництвом, піднесення трудової активності хліборобів. Нині за колгоспом ім. Леніна закріплено 6210 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 5526 га орної. Під зерновими культурами зайнято 2933 га. Колгосп ім. Енгельса має 4139 га сільськогосподарських угідь, з них 3715 га орної землі. Під зернові відведено 1973 га. В обох господарствах вирощуються пшениця, кукурудза, ячмінь, просо, гречка, цукрові буряки, соняшник та інші культури.
Успішно виконали і завдання 8-ї п’ятирічки. Урожайність усіх зернових у колгоспі ім. Леніна 1970 року зросла до 24,2 цнт, цукрових буряків — до 286 цнт. Якщо у 1959 році артіль виробила на 100 га сільськогосподарських угідь 233 цнт молока і 38,5 цнт м’яса, то в 1970 році — відповідно 321 та 45,5. На трудодень в колгоспі ім. Леніна видано по 3 крб. 50 коп., а в колгоспі ім. Енгельса по 4 крб. В постановах ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР про підсумки соціалістичного змагання областей і районів у 1970 році щодо вирощування цукрових буряків і виробництва продуктів тваринництва серед кращих районів республіки названо і Новоархангельський район. На честь Ленінського ювілею 153 трудівники колгоспів нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
В економічному розвитку Новоархангельська, якого 1957 року віднесено до категорії селищ міського типу, помітно збільшується питома вага промисловості. В 1964 році маслозавод перейшов у нове виробниче приміщення, потужність підприємства доведено до 50 тонн переробленого молока за добу. Колектив заводу одним з перших у республіці освоїв новий спосіб виробництва безкоркового сиру. В 1966—1967 рр. здійснено реконструкцію виробничих приміщень райоб’єднання «Сільгосптехніки». В обладнаних сучасним устаткуванням майстернях протягом року ремонтується 468 одиниць складної сільськогосподарської техніки. З 1960 року почав діяти харчовий комбінат, при якому працюють хлібозавод, цехи ковбасний та безалкогольних напоїв. Житлове і культурно-побутове будівництво в селищі провадять виконробська дільниця будівельного управління облспоживспілки, новоархангельська пересувна механізована колона та рембуддільниця. Великий обсяг робіт виконує Новоархангельський «Міжколгоспбуд», заснований 1958 року. В селищі розташована районна дирекція електричних мереж, що обслуговує колгоспи й підприємства Новоархангельського та кількох сусідніх районів. У райцентрі є харчокомбінат, інкубаторно-птахівнича станція, міжколгоспна організація будівництва шляхів з твердим покриттям. З вересня 1968 року в Новоархангельську діє машинно-лічильна станція. Її послугами щодо механізованого обліку користуються 41 підприємство, організації і колгоспи місцевого й сусідніх районів. Промислові підприємства основні завдання восьмої п’ятирічки виконали на 103,8 процента. Робітники сироварного заводу, які взяли участь у змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, не тільки перевиконали народногосподарський план, але й добилися високої якості продукції, за що підприємство нагороджено Почесною грамотою Міністерства м’ясної і молочної промисловості СРСР та ЦК профспілки працівників харчової промисловості. 200 робітників селища відзначено Ленінськими ювілейними медалями.
З великим ентузіазмом і натхненням трудівники селища виконують завдання, накреслені XXIV з’їздом Комуністичної партії Радянського Союзу. У 1971 році, першому році дев’ятої п’ятирічки, колгоспи ім. Леніна та ім. Енгельса справилися із завданнями по продажу державі зернових, картоплі та продуктів тваринництва. Важливою запорукою успішного виконання накреслень XXIV з’їзду КГІРС трудівниками міста є тісне співробітництво і непорушна дружба із народами братніх республік. Сировари на своєму підприємстві широко використовують досвід пекінських хіміків. На ланах і фермах колгоспів ім. Леніна та ім. Енгельса працюють машини, виготовлені на підприємствах РРФСР, Литви, Киргизії, Білорусії. Високі врожаї вирощують колгоспники, завдяки застосуванню високоврожайних сортів пшениці, таких як Безоста-1, Аврора, Кавказ, виведених кубанськими селекціонерами.
Свято братерства народів країни Рад — 50-річчя утворення Союзу РСР трудящі селища зустрічають новими перемогами. Працівники райоб’єднання «Сільгосптехніки» зобов’язалися завершити план другого року п’ятирічки до 25 грудня. Будівельники «Міжколгоспбуду» вирішили понад завдання виконати обсяг робіт на 150 тис. крб. Взяті зобов’язання успішно виконуються.
Рік у рік поліпшується добробут жителів Новоархангельська. З 1960 року тут споруджено 14 дво- і триповерхових житлових будинків. Понад 140 сімей робітників і службовців одержали нові квартири. Крім того, на кошти жителів зведено близько тисячі будинків. Селище прикрасили нові приміщення будинків культури — районного і колгоспу ім. Енгельса, кінотеатр «Україна», універмаг, готель. Нові господарські споруди з’явилися у віддалених бригадах новоархангельських колгоспів. В селищі прокладено водопровід протяжністю 5,5 км. Понад 1200 квартир газифіковано. До послуг жителів Новоархангельська — 60 торговельних підприємств. 3639 жителів селища — вкладники місцевої ощадкаси. Сума вкладів їх перевищує 2,5 млн. крб. У селищі є районний вузол зв’язку з телеграфом і автоматичною телефонною станцією, комбінат комунальних підприємств. Райцентр зв’язаний автобусними маршрутами з усіма селами району, а також з Кіровоградом, Одесою, Уманню, Тальним, Помічною.
Центральна районна лікарня розрахована на 150 місць. Працюють також поліклініка, пологовий будинок, пункт невідкладної допомоги, дитяча консультація, аптека й аптечний магазин, санепідстанція, ветлікарня і ветбаклабораторія. Розпочато будівництво нового приміщення райлікарні на 240 місць. На варті охорони здоров’я жителів міста — 34 лікарі та 91 працівник середнього медперсоналу. Малята виховуються в дитячому комбінаті і яслах. Типове приміщення дитячих ясел споруджено також у колгоспі ім. Енгельса. З 1968 року на березі річки Синюхи збудовано стадіон.
В селищі є школи: середня, 8-річна подовженого дня і початкова, вечірня і заочна. В денних і вечірніх школах — 1600 учнів, у заочній — 1213. їх навчають 84 вчителі, переважно з вищою освітою. 1965 року в Новоархангельську відкрито музичну школу з класами баяна, фортепіано, скрипки і домбри. В ній вчаться 138 дітей.
Значну культурно-освітню роботу серед населення проводять працівники будинку культури. Тут постійно працюють гуртки: танцювальний, драматичний, художнього слова, естрадний ансамбль. Не раз брав участь у районних та обласних оглядах художньої самодіяльності танцювальний колектив будинку культури. За успіхи в розвитку самодіяльного мистецтва Міністерство культури УРСР 1968 року присвоїло йому звання самодіяльного народного ансамблю танцю. На честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції обком КП України та виконком обласної Ради депутатів трудящих нагородили Новоархангельський районний Будинок культури пам’ятним Червоним прапором. У фестивалі самодіяльного мистецтва, присвяченому 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, брала участь молодь обох колгоспів та підприємств. Оргкомітет республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва присвоїв народному ансамблю танцю «Віночок» та жіночому вокальному ансамблю будинку культури звання лауреата фестивалю з врученням їм диплома третього ступеня і Великої медалі.
При будинку піонерів працюють гуртки: музичний, крою і шиття, шахово-шашковий та інші. Тут створено клуб інтернаціональної дружби, який знайомить дітей з життям їх ровесників у країнах соціалістичного табору, зокрема в Болгарії, Німецькій Демократичній Республіці. Члени клубу листуються з школярами соціалістичних країн, обмінюються книгами, журналами, сувенірами, влаштовують зустрічі з комсомольцями-туристами, які побували в них країнах. З 1970 року діє станція юних натуралістів. В селищі 7 бібліотек і 4 пункти видачі книг, в яких налічується близько 50 тис. томів політичної, художньої та іншої літератури. Бібліотеки відвідують понад 6 тис. читачів. Робітники, колгоспники та службовці селища передплатили на 1972 рік 12 283 примірники газет і журналів.
Тут свято шанують пам’ять про полеглих воїнів. На їх могилах встановлено 2 пам’ятники (в парку поховано 717 чоловік, біля районної лікарні — 70, з них 27 — партизани). Ім’ям партизанки К. А. Байраченко названо центральну площу райцентру та вулицю, де вона народилась і жила. Її ім’я присвоєно піонерській організації середньої школи. 29 жовтня 1968 року в Новоархангельську відкрито обеліск на честь комсомольців, які полягли в боротьбі за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Цей пам’ятник споруджено на кошти, зібрані молоддю району в період підготовки до 50-річчя ВЛКСМ. Напередодні першотравневих свят 1960 року біля приміщення райкому КП України відкрито пам’ятник В. І. Леніну.
Багатогранне трудове і культурне життя селища спрямовують 27 партійних організацій. Об’єднують вони 592 члени КПРС. Найбільші щодо кількості партійні організації в колгоспах ім. Леніна, ім. Енгельса, райоб’єднанні «Сільгосптехніки». Комсомольців у 23 первинних організаціях — 642. В селищі створено 6 райкомів профспілки, діє понад 30 первинних профспілкових організацій.
До складу селищної Ради входить 116 депутатів, з них 30 робітників, 47 колгоспників. При Раді діють постійні комісії: сільськогосподарська, соціально-культурна, торгівлі і громадського харчування, планово-бюджетна, шляхів і благоустрою, соціалістичної законності. Вони турбуються не тільки про виконання виробничих планів колгоспами та підприємствами, закупівлю лишків сільськогосподарських продуктів у місцевого населення, а й про впорядкування і благоустрій селища, роботу шкіл та дошкільних дитячих закладів тощо. Бюджетом селищної Ради на 1972 рік на благоустрій селища виділено 67,4 тис. крб., на розвиток дошкільних дитячих закладів — 166,8 тис. крб., на клуби і бібліотеки — 7,3 тис. карбованців.
Районний комітет партії та виконком райради депутатів трудящих спрямовують зусилля робітників, колгоспників та інтелігенції на виконання завдань дев’ятої п’ятирічки. В селищі закінчено будівництво міжколгоспного комбікормового заводу потужністю до 50 тонн продукції за добу. Він обладнаній агрегатами, виготовленими на підприємствах РРФСР, Азербайджану, Білорусії. В колгоспі ім. Леніна до кінця п’ятирічки буде споруджено молочний комплекс на 1100 корів. У колгоспі ім. Енгельса 1973 року почнеться спорудження відгодівельного комплексу на 8 тис. голів свиней. На кошти колгоспу ім. Енгельса буде прокладено дорогу, що з’єднає с. Солдатське з районним центром, збудовано дитячі ясла, медпункт, клуб, магазин з їдальнею, декілька житлових чотирьох- та восьмиквартирних будинків. Великі будівельні роботи здійснює в с. Синюсі колгосп ім. Леніна. Там буде споруджено будинок культури, дитячі ясла, медпункт, водопровід, ставок з площею дзеркала 10 гектарів.
Трудящі Новоархангельська натхненно працюють над здійсненням завдань комуністичного будівництва, усвідомлюючи, що їх успішна праця є джерелом зміцнення могутності всієї Радянської Батьківщини.
Л. М. КОЛЕСНИЧЕНКО, І. М. ЧЕРКАШЕНКО