Захарівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область
ЗАХАРІВКА (до 1870 року — Кисликова) — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Чорному Ташлику, за 33 км на схід від районного центру і за 15 км від залізничної станції Плетений Ташлик. Населення — 934 чоловіка. Сільраді підпорядковані населені пункти Далеке, Капітонівка.
У Захарівці міститься центральна садиба колгоспу ім. Пархоменка, за яким закріплено 6023 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 5420 га орної землі, 76 га саду. Господарство займається вирощуванням зернових і технічних культур, м’ясо-молочним тваринництвом. Розвинуте бджільництво. 14 колгоспників відзначені урядовими нагородами. Першим орденоносцем села став комбайнер О. Г. Максюта, нагороджений у 1939 році орденом «Знак Пошани». У 1971 році він удостоєний ордена Леніна.
Тут є середня школа, де 20 вчителів навчають 219 дітей, консультпункт заочної школи, будинок культури на 450 місць, народний історико-краєзнавчий музей на громадських засадах, дві бібліотеки з фондом 8334 книги, пологовий будинок. У селі трудяться 38 комуністів і 58 комсомольців.
Захарівка виникла наприкінці XVIII століття.
У 1905—1907 рр. селяни випасали худобу на поміщицьких посівах, палили скирти хліба, на мітингах вимагали відміни смертної кари і амністії політичним в’язням, збільшення оплати праці поденникам, припинення погромів тощо. 16 травня 1907 року відбулася збройна сутичка селян з карателями. Було вбито 3 і поранено 2 селян, активістів бойової дружини ув’язнено.
У лютому 1918 року в Захарівці встановлено Радянську владу.
Під час громадянської війни, у 1918 році, в селі діяв підпільний партійний осередок у складі 18 чоловік. Керівники осередку — брати матрос С. А. Лизогуб і В. А. Лизогуб. С. А. Лизогуб обирався делегатом Першого Всеукраїнського з’їзду Рад. Пізніше обидва загинули від рук денікінців. На початку 1922 року від рук куркульських бандитів загинув секретар першого комсомольського осередку 1. Стеценко. 1972 року його ім’я присвоєно середній школі.
1926 року в селі виникло перше кінно-тракторне товариство «Трудівник».
В період Великої Вітчизняної війни 253 жителі перебували в лавах Червоної Армії, близько 200 удостоєні урядових нагород, 157 віддали життя за Батьківщину. На їх честь встановлено пам’ятник. Є також пам’ятник 52 радянським воїнам, які загинули в боях за визволення села.