Відновлення Кіровограда після війни
Відступаючи під ударами Червоної Армії, гітлерівські окупанти завдали місту збитків загальною сумою понад 602 млн. крб.. Майже цілком були знищені всі промислові підприємства, хлібозаводи, комбінати, електростанції, водогін, а також школи, педінститут, технікуми, лікарні, дитячі заклади, кінотеатри, клуби, бібліотеки, повністю зруйновані і пошкоджені 1300 житлових будинків, або майже третина житлового фонду, спалені і пограбовані колекції та фонди 3 музеїв, обласного державного архіву.
8 січня 1944 року на багатолюдному мітингу трудящі міста дали клятву Комуністичній партії відродити Кіровоград і примножити його трудову славу. 5 березня на зборах партійного активу обговорювалися завдання міської партійної організації у відновленні промисловості і комунального господарства. А 10 березня на першому засіданні виконкому міської Ради прийнято рішення про відбудову міського комунального господарства, жител для трудящих.
На кінець року в місті відновлено 70 первинних партійних організацій, в яких налічувалося 1093 комуністи. Швидко зростала комсомольська організація. У грудні 1944 року вона об’єднувала 1793 чоловіка. 1200 юнаків і дівчат вступили до лав ВЛКСМ протягом 1944 року. Особливу увагу приділяли партійні та громадські організації відродженню машинобудівних заводів, транспорту. Лише на відбудові залізничної станції у перший після визволення міста рік молодь відпрацювала на недільниках 4500 людино-днів. У 16 недільниках на заводі «Червона зірка» взяли участь понад 2000 юнаків і дівчат. 121 комсомольсько-молодіжний колектив змагався за право називатися фронтовою бригадою. В кінці 1944 року вже діяло 34 підприємства, які випускали продукції майже на 11 млн. крб. і виконали план на 104 проценти. В 1944—1945 рр. господарства районів, що найбільше потерпіли від війни, одержали від заводу «Червона зірка» 1683 сівалки. У першій половині березня дала струм електростанція, населення одержало воду. До кінця 1944 року в місті відбудовано 18 тис. кв. метрів житлової площі.
Значну допомогу місту подали трудящі союзних республік. Уже в лютому 1944 року завезено із східних районів РРФСР 20 тис. кубометрів будівельних матеріалів для відбудови жител, медичних та культурно-освітніх закладів.
Відновили роботу три лікарні і 6 бібліотек.
1944/45 навчальний рік розпочався у 26 школах.
Почали працювати педагогічний і вчительський інститути, 5 технікумів, музична школа, 2 театри, 2 кінотеатри тощо. На кінець року в институтах міста навчалося 688 студентів, у технікумах — 1589 учнів.
Велике піклування про дітей-сиріт виявила організована при виконкомі міської Ради комісія для боротьби з безпритульністю, а також опікунська рада, з допомогою яких громадяни міста усиновили і удочерили сотні сиріт. У 1944—1945 рр. було відкрито 5 дитячих будинків. У складних умовах трудящі Кіровограда допомагали колгоспам і радгоспам області на жнивах та інших сільськогосподарських роботах. Майже всі робітничі колективи постійно шефствували над колгоспами. Водночас працівники підприємств і організацій шефствували над військовими частинами і госпіталями, відправляли кошти на виробництво бойової техніки. За почином комсомольців заводу «Червона зірка» на Кіровоградщині було зібрано 50 млн. крб. для спорудження танкової колони «Кіровоградський комсомолець». Молодь збирала також кошти на ескадрилью літаків «Допризовник Кіровоградщини».
Успішно пройшла в Кіровограді передплата третьої державної позики. Тільки на честь 26-річчя Червоної Армії воїни частин, які носили найменування кіровоградських, отримали від населення міста 2145 комплектних та індивідуальних подарунків. У грудні 1944 року партійні, комсомольські і профспілкові організації провели в місті декаду допомоги сім’ям військовослужбовців та інвалідів війни. В ній взяли участь 12 594 чоловіка. До фонду допомоги сім’ям фронтовиків трудящі міста внесли понад 43 тис. карбованців.
Швидкими темпами пішла відбудова міста після закінчення Великої Вітчизняної війни. Значні кошти на відновлення промислових підприємств виділяла держава. Неоціненну допомогу кіровоградцям, як і всім трудящим країни, подали трудівники Російської Федерації та ін. братніх республік. Тільки на відродження «Червоної зірки» понад 20 заводів країни надсилали будівельні матеріали та устаткування.
На кінець 1948 року промислові підприємства Кіровограда були повністю відбудовані. Якщо в 1947 році вони випустили продукції на суму 53 508,5 тис. крб., то в наступному році — на 87 479 тис. крб. Того року колектив заводу «Червона зірка» посів перше місце у всесоюзному змаганні підприємств сільськогосподарського машинобудування. На початку 1949 року в місті налічувалося понад 4 тис. стахановців і близько 1,3 тис. ударників. Високої професійної майстерності досягли кадрові робітники—комуністи О. А. Гасаненко, У. І. Луценко, К. К. Столяренко, Ф. Г. Швець та інші. Вони охоче передавали свій досвід робітничій молоді. Кіровоградці успішно завершили четверту п’ятирічку. 28 підприємств достроково виконали свої виробничі завдання. Валовий випуск промислової продукції перевищив рівень 1940 року на 194 проц., а на «Червоній зірці» виробництво товарної продукції зросло в 3,3 раза.
Велика робота проводилася по благоустрою міста: розгалужувалась водопровідна мережа, успішно здійснювалися електрифікація та радіофікація околиць. Тільки за 1948—1950 рр. капітально відремонтовано 716 тис. кв. метрів житлової площі, 9 тис. кв. метрів зруйнованих вулиць і тротуарів. Під час суботників і недільників у місті посаджено 329 тис. дерев, 81 600 кущів. З ініціативи робітників, інженерно-технічних працівників заводів «Червона зірка», «Червоний Профінтерн» і «Цукробурякотресту» в центрі Кіровограда методом народної будови закладено парк культури і відпочинку ім. В. І. Леніна. Трудящі міста відновили зруйновані окупантами пам’ятники В. І. Леніну і С. М. Кірову.
Якщо в 1946 році по місту курсував один автобус, то наприкінці 1950 року — 16 автобусів і 13 легкових таксомоторів. Швидкими темпами відновлювались медичні заклади: уже 1950 року було 50 лікарень на 2140 місць. При підприємствах і установах діяли 7 лікарських і 15 фельдшерських пунктів. На початку 1950/51 навчального року у 12 середніх, 13 семирічних і початкових школах навчалося 14 649 дітей, у 2 вечірніх — 623 чоловіка, було зайнято понад 600 вчителів.
Своє дозвілля трудящі проводили у 120 культурно-освітніх закладах, в т. ч. 13 клубах, 33 червоних кутках, 67 бібліотеках з книжковим фондом 445,5 тис. примірників, 2 кінотеатрах, 2 драматичних театрах тощо.
Протягом 50-х років у місті зводяться нові підприємства—заводи: залізобетонних виробів, «Металіст», для обробки гібридного насіння кукурудзи, швейна фабрика. Розгорталося технічне переозброєння діючих фабрик і заводів. Так, на «Червоній зірці» у 1955 році введено в експлуатацію ливарний цех ковкого чавуну на 7 тис. тонн литва за рік, освоєно випуск нових сівалок (СЛН-6, СОК-7). На цегельних заводах № 1, № 2 стали до ладу пресформувальні цехи, на м’ясокомбінаті — холодильник. Моторемонтний завод «15 років Жовтня» (нині завод тракторних гідроагрегатів) було оснащено новими автоматичними та напівавтоматичними верстатами. Одним з найбільших підприємств харчової промисловості України став Кіровоградський олійжиркомбінат. Було закінчено також будівництво нового цеху взуттєвої фабрики, розрахованого на виготовлення 500 тис. пар взуття за рік.
Виконання народногосподарських планів супроводжувалося новим піднесенням трудової активності робітничих колективів. У рішенні XV міської партійної конференції, що відбулася 1952 року, наголошувалося на необхідності всіляко підтримувати ініціативу новаторів виробництва, широко популяризувати і впроваджувати їх методи праці, домагатися залучення до соціалістичного змагання нових загонів робітників і службовців. Вже на кінець 1952 року багато підприємств міста добились високих виробничих показників. Рішенням бюро міськкому КП України та виконкому міської Ради депутатів трудящих на міську Дошку пошани було занесено 16 підприємств, у т. ч. млинзавод, пивзавод, кондитерську фабрику, завод ім. Кірова та інші. Завдання п’ятої п’ятирічки трудящі міста виконали достроково. Освоївши виробництво багатьох нових видів продукції, колективи підприємств щороку збільшували її випуск на 10—15 процентів.
Велика увага приділялася використанню внутрішніх резервів, впровадженню передових методів праці та більш досконалої технології виробництва. Змагаючись з 1956 року з містами Олександрією та Уфою (Башкирська АРСР), трудящі Кіровограда одержали тільки надпланових нагромаджень на суму 4,6 млн. крб. А за рахунок впровадження у виробництво раціоналізаторських пропозицій і винаходів було заощаджено 5528 тис. карбованців.
На честь 40-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції колективи промислових підприємств, будов, транспорту виконали річний план на 105,2 процента. У перших рядах змагання йшли робітники заводу «Червона зірка», що справилися з річним завданням до 10 грудня, випустивши понад план 4189 тракторних сівалок і запасних частин на суму 547 тис. крб. 3230 червонозорівців дали по дві і більше річних норми. Конструктори заводу П. К. Курзов, А. І. Шокіна, А. П. Веремеев, С. А. Манякін створили сівалку СКГК-6, устатковану пристроєм для механічного діагонального перенесення мірного дроту, що дозволило у 5 разів скоротити затрати праці на сівбі кукурудзи.
Однією з важливих форм участі робітничих колективів у громадсько-політичному житті була їх допомога колгоспному селянству. Виконуючи постанову вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, парторганізації і робітники промислових підприємств міста брали підвищені зобов’язання по наданню допомоги селу. Шефствуючи над 11 МТС та 67 колгоспами області, лише в 1954 році вони виконали робіт більше як на 2 млн. 600 тис. крб. Крім того, сільські механізатори одержали від кіровоградців 6 тис. культиваторів, 36 тис. кукурудзосаджалок, багато різних запасних частин. Того ж року міська партійна організація направила на постійну роботу в райони 167 комуністів, в т. ч. 34 інженери, 69 техніків, 22 агрономи. Комсомольська організація міста послала в Казахстан на освоєння цілинних земель 196 комсомольців. Тільки робітники «Червоної зірки» 1955 року виготовили для цілинних земель Казахстану й Алтаю 14 тис. зернових сівалок.
Особливо великі зміни в економіці міста сталися за останні десять років. За цей час введено в дію 22 промислових підприємства. Розвинулися такі нові галузі промисловості як радіовиробів, приладобудування, комбікормова, побутового обслуговування населення та інші. Протягом 60-х років на найбільшому в місті підприємстві заводі «Червона зірка» встановлено більше десяти потокових ліній. Завод почав давати 40 проц. загальносоюзного виробництва посівних машин і зайняв провідне місце в країні у виготовленні кукурудзяних, бурякових і овочевих сівалок. За післявоєнні роки тут випущено близько 2 млн. посівних машин. У 1968 році видав першу продукцію завод фільтруючого кізельгуру. Це єдине в СРСР підприємство, яке задовольняє потреби цукрових і крохмале-патокових заводів у кізельгурі. Продукція багатьох фабрик і заводів міста йде на експорт. Вироби заводу «Червона зірка» були представлені більш як на 40 міжнародних виставках і ярмарках. А на Всесвітній виставці в Брюсселі комбінована машина для сівби льону відзначена Великою золотою медаллю. На рівні світових стандартів випускають продукцію і експортують в інші країни заводи тракторних гідроагрегатів і радіовиробів.
На підприємствах промисловості, транспорту, зв’язку, в будівельних організаціях працюють близько 48 тис. чоловік. Піднесення політичної і виробничої активності робітничого класу сприяє прискоренню технічного прогресу, успішному виконанню народногосподарських планів.
У грудні 1958 року в змаганні за комуністичну працю брало участь 45 колективів міста. На заводі «Червона зірка» заспівувачем змагання стала бригада стержневиць ливарного цеху Г. Бардіної. Їх приклад наслідували сотні й тисячі кращих виробничників. Серед них — робітники цього ж заводу Ф. Биченок, І. Шиш, М. Брайко, робітник ремонтного заводу «Укрсільгосптехніки» Г. І. Олексієв, робітниця швейної фабрики Л. К. Ластовіна та інші. Свій досвід вони передавали товаришам по роботі. Так, багатьом прищепила любов до професії шишельниці і навчила передових методів праці Л. Д. Рєзник, яка працювала на заводі «Більшовик» все своє трудове життя. 7 березня 1964 року їй присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У червні 1960 року відбувся загальноміський зліт ініціаторів руху за комуністичне ставлення до праці, який відіграв важливу роль у дальшому розвитку цієї нової, вищої форми соціалістичного змагання. Тепер у місті понад 31,5 тис. учасників руху за комуністичну працю. Більше 10 тис. робітників носять почесне звання ударника комуністичної праці, 450 колективам присвоєно звання комуністичних. У березні 1961 року міські збори партійно-господарського активу прийняли рішення розгорнути боротьбу за перетворення Кіровограда на місто високопродуктивної праці, зразкового громадського порядку і високої культури. На соціалістичне змагання
кіровоградці викликали трудящих Вінниці. Великі звершення у праці здійснені в ході цього змагання. Протягом 1959—1965 рр. обсяг промислового виробництва збільшився у два рази, а продуктивність праці— на 49 проц. Семирічний план випуску валової продукції промисловість міста виконала достроково — 24 листопада 1965 року. На півтора року раніше завершив програму виробництва тракторних сівалок колектив заводу «Червона зірка».
За самовіддану працю і успіхи в розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування колектив заводу в 1966 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, 72 робітники та інженерно-технічні працівники відзначені орденами й медалями. Електрозварнику І. О. Шишу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Того року у Кіровограді орденів і медалей удостоєно 1126 кращих трудівників, серед них ордена Леніна — пресувальник комбінату будівельних матеріалів В. В. Борошенно, слюсар-монтажник будівельного управління № 1 М. І. Ломаченко, робітниця хлібокомбінату Є. Ю. Лук’янченко, строчильниця взуттєвого комбінату О. Ф. Полторак та інші. 149 бригад, 13 цехів, 14 дільниць, 7 змін, 2 авто-підприємства міста здобули перемогу у змаганні за гідну зустріч 50-річчя Радянської влади. їм присвоєно звання колективів ім. 50-річчя Великого Жовтня.
На честь 50-річчя Великого Жовтня ордена Трудового Червоного Прапора завод «Червона зірка» удостоєно пам’ятного Червоного прапора ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС. 15 підприємств і організацій міста нагороджено пам’ятними прапорами обкому КП України, облвиконкому і облпрофради. 13 виробничих колективів зберігають пам’ятні прапори міськкому КП України і виконкому міської Ради депутатів трудящих. Понад 500 кіровоградців у ювілейному році відзначено орденами й медалями.
Готуючи гідну зустріч 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, передові виробничники багатьох підприємств виконали плани восьмої п’ятирічки на 1—2 роки раніше строку. Так, на ремонтному заводі «Укрсільгосптехніка» стругальники Л. С. Антипов, Т. П. Розсохін, фрезерувальник Л. М. Дяченко з 1969 року почали працювати у фонд восьмої п’ятирічки. Менше як за 3,5 року завершили п’ятирічку червонозорівці І. О. Шиш, бригади формувальників В. І. Гетьманця і другого механоскладального цеху, очолювана О. О. Кошурком.
За успіхи у змаганні колективи ремонтного заводу «Укрцукроремтресту» і комбінату хлібопродуктів удостоєні Ленінської ювілейної почесної грамоти ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів Української PGP та Укрпрофради. Завод тракторних гідроагрегатів і взуттєва фабрика № 2 занесені на обласний Ленінський стенд пошани, 28 колективів і 42 передовики — на міську Дошку пошани. У всесоюзному комуністичному суботнику 11 квітня 1970 року взяло участь близько 100 тис. жителів міста.
Йдучи назустріч XXIV з’їзду КПРС, колективи промислових підприємств обласного центру на 41 день раніше строку завершили восьмий п’ятирічний план реалізації продукції і дали додатково різних виробів на 37 млн. крб. Обсяг промислового виробництва зріс на 52,5 проц. Продуктивність праці збільшилась на 58,6 проц.
З великим піднесенням приступили трудящі до здійснення накреслень дев’ятої п’ятирічки. Вони достроково справились із завданнями 1971 року у підвищенні продуктивності праці. У відповідь на постанову ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік» трудящі міста під керівництвом партійних організацій активно включились у соціалістичне змагання за дострокове виконання плану другого року п’ятирічки. Соціалістичні зобов’язання на 1972 рік обговорено у кожному виробничому колективі. Десятки цехів і бригад боролися за успішне виконання цих зобов’язань. Уже в першій половині ювілейного року 10 виробничих колективів міста вийшли переможцями у соціалістичному змаганні серед споріднених підприємств республіки, а працівники олійжир-комбінату та обласної друкарні завоювали перші місця у всесоюзному змаганні.
Червовозорівці за успішне виконання урядового завдання по виготовленню посівних машин нагороджені Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. 1369 робітників цього заводу вже виконали 1—1,5 річних норми, 667 виробничників — понад 2 річні норми. У вересні більшість колективів підприємств стали на 15-тижневу ударну трудову вахту на честь кожної союзної радянської республіки.
Завдяки неослабній увазі партійних, радянських і громадських організацій до питань технічного прогресу і розвитку соціалістичного змагання, продуктивність праці у промисловості за останнє десятиріччя збільшилась удвічі. Якщо середній виробіток робітника у 1961 році становив 5898 крб., то в 1971 році—12 126 крб. А на заводі ваговимірювальних приладів, головним чином за рахунок впровадження нової техніки, продуктивність праці зросла у 2,9 раза, на комбінатах будівельних матеріалів і «Буддеталь» — у 2,8 раза, на шпагатно-вірьовочній фабриці — у 2,5 раза.
Як і по всій країні, соціалістичне змагання на сучасному етапі відзначається багатством змісту і різноманітністю форм.
Так, з цінною ініціативою на заводі «Укрсільгосптехніка» у квітні 1971 року виступили бригади комуністичної праці, очолювані М. С. Січкарем і С. П. Босюком. Вони запропонували підтримати почин москвичів і ленінградців, змагатися під девізом: «Завдання п’яти днів — за чотири» і виконати п’ятирічку за 4 роки. Тепер на підприємстві трудяться 395 їх послідовників. З грудня 1971 року колектив завершив річний план реалізації продукції з підвищенням продуктивності праці на 9,4 процента.
«Кожному робітникові — особистий п’ятирічний план!» — під таким девізом почала працювати бригада комуністичної праці з ливарного цеху ковкого чавуну «Червоної зірки», яку очолює В. І. Гетьманець. У колективі розроблені особисті плани, які передбачають виконання дев’ятої п’ятирічки за 3,5 року — до 100-річчя заводу. Ініціатива бригади формувальників дістала широку підтримку: близько 2,5 тис. червонозорівців, включившись у змагання, уже від початку
1972 року трудилися в рахунок другого півріччя 1973 року. Працівники відділу головного технолога почали боротьбу за те, щоб кожен витрачений карбованець фонду зарплати давав заводу більше карбованця заощадження. Масову підтримку дістала ініціатива взуттєвиків про додатковий випуск продукції за рахунок зекономлених матеріалів. Протягом 1966—1971 рр. із заощаджених матеріалів вони виготовили понад 403 тис. пар взуття.
Високу трудову активність проявляє робітнича молодь обласного центру. Всі 128 комсомольсько-молодіжних колективів промислових підприємств і будов успішно справилися з виробничими планами і соціалістичними зобов’язаннями першого року дев’ятої п’ятирічки. У комсомольсько-молодіжній бригаді М. Латушкіна із заводу тракторних гідроагрегатів народилося змагання під девізом: «Сьогодні рубіж новатора, завтра — комсомольська норма». Молоді робітники наполегливо оволодівають суміжними професіями, ведуть постійний пошук резервів виробництва. Здійснюючи керівництво соціалістичним змаганням, партійні і громадські організації приділяють велику увагу правильному поєднанню матеріальних і моральних стимулів.
Трудові успіхи кіровоградців високо оцінені Комуністичною партією і Радянським урядом. Нині у місті працюють 8 Героїв Соціалістичної Праці, 106 кавалерів ордена Леніна. За успішне виконання завдань восьмої п’ятирічки 605 кіровоградців нагороджено орденами й медалями, колектив комбінату хлібопродуктів удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора, завод тракторних гідроагрегатів — ордена «Знак Пошани». До 100-річчя з дня народження В. І. Леніна ювілейною медаллю відзначено близько 11 тис. чоловік.
Трудящі міста вважають своєю кровною справою піклування про піднесення сільського господарства. Тільки за роки попередньої п’ятирічки колективами промислових і будівельних підприємств побудовано й устатковано на селі 40 кормоцехів і кормокухонь, 35 ремонтних майстерень, механізовано 15 тваринницьких ферм, передано колгоспам понад 300 одиниць верстатів і 1250 одиниць нестандартного устаткування, споруджено 45 зрошувальних систем на площі 3500 га. Від червонозорівців колгоспи й радгоспи області додатково одержали близько 6 тис. сівалок і на 850 тис. крб. запасних частин. У дев’ятій п’ятирічці ця допомога стала ще вагомішою. Партійні і громадські організації міста проводять також ідеологічну і культурно-освітню роботу на селі. Лише в 1971 році в районах області побували 160 лекторів, щомісяця туди виїжджали 5 агітпоїздів, самодіяльні колективи показали сільським глядачам близько 300 концертів.