Богданівка, Знам’янський район, Кіровоградська область
БОГДАНІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на берегах річки Богданки, за 15 км на північний захід від районного центру. У селі залізнична станція Хирівка Одесько-Кишинівської залізниці. Населення — 5218 чоловік. Сільраді підпорядковані села Коханівка та Кучерівка.
У Богданівці — центральна садиба колгоспу «Батьківщина», за яким закріплено 4206 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 4041 га орної землі. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, зокрема пшениці і цукрових буряків. З допоміжних підприємств діють деревообробна майстерня, кузня, вальцьовий млин, олійня. З промислових підприємств у Богданівці розташований Знам’янський меблевий комбінат, на якому працюють 750 робітників. 5 виробничим бригадам підприємства присвоєно звання колективів комуністичної праці. 66 сільських трудівників відзначені урядовими нагородами, серед них орденом Леніна — працівники меблевого комбінату І. П. Григоращенко і О. Є. Федорова, залізничник Я. К. Колю-ка, 8 чоловік — орденом Трудового Червоного Прапора.
У середній ім. Леніна, восьмирічній та школі робітничої молоді 78 вчителів навчають 932 учні. 414 випускників здобули вищу освіту, 10 — мають вчений ступінь кандидата наук. У 1965 році учнівська виробнича бригада середньої школи завоювала першість у республіканському змаганні, а її бригадир, комсомолець М. П. Вурсало був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» і Грамотою ЦК ВЛКСМ. Керівник виробничого навчання вчитель Д. Г. Черниш відзначений орденом «Знак Пошани». 1969 року школа перетворена на опорну школу Академії педагогічних наук СРСР, нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Ленінською ювілейною грамотою, пам’ятним Червоним прапором Кіровоградського обкому КП України, облвиконкому і облпрофради. Понад 25 років педагогічний колектив очолює комуніст, колишній підпільник, заслужений учитель УРСР І. Г. Ткаченко, кавалер ордена Леніна, медалей ім. А. С. Макаренка та Н. К. Крупської. У 1971 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У Богданівці є клуб, 4 бібліотеки з фондом 40 тис. книг, лікарня на 25 ліжок, 4 дошкільні заклади. Працюють 8 магазинів, майстерні побутового обслуговування.
У селі —169 комуністів і 248 членів ВЛКСМ.
Богданівка заснована у 1909 році вихідцями із сусіднього села Цибулевого.
Радянську владу у Богданівці встановлено в лютому 1918 року.
Ланкова місцевого колгоспу О. П. Максименко була зачинателькою руху п’ятисотенниць у районі. Вона обиралась делегатом Другого Всесоюзного з’їзду колгоспників-ударників. У 1939 році колгосп був занесений до Почесної книги Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Такої ж честі через рік удостоєні передовики артілі — свинарка С. Н. Делюрман і конюх А. А. Шевченко. Комбайнер Трепівської МТС богданівець В. Л. Михайлов був учасником ВСГВ у 1939 ї 1940 рр.
Близько 500 жителів села воювали на фронтах Вітчизняної війни, 201 з них загинув, 311 — нагороджені орденами й медалями. Під час тимчасової окупації, з вересня 1941 по грудень 1943 року, в селі діяла підпільно-диверсійна група ім. Б. Хмельницького у складі 31 чоловіка. Керував нею комбайнер Г. С. Головир.
Патріоти визволили з концтабору 48 військовополонених і переправили їх до партизанів. 10 жовтня 1943 року члени групи підірвали ворожий ешелон біля станції Хирівка, знищили 32 вагони і платформи з боєприпасами та лісом.
У Чорному лісі поблизу Богданівки частково досліджене городище, що дало назву археологічній культурі кінця доби бронзи — передскіфського часу — чорноліська (X—VII ст. до н. е.). Тут же виявлено ранньоскіфські (VI—IV ст. до н. е.) поселення та великий курганний могильник, де є 265 насипів.
Неподалік с. Кучерівки у великому кургані розкопано поховання представника скіфської панівної верхівки (VII — початок VI ст. до н. е.) з дорогоцінною зброєю та золотими прикрасами. В околицях обох сіл знайдено 4 ранньослов’янські поселення черняхівської культури.